Вільний форум міста Калушa

Різне => Розмови про все => Тема розпочата: Ne-TA від 22 Листопада 2009, 15:09:44

Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 22 Листопада 2009, 15:09:44
       
                                                                Час
         Уявіть, що у вас є банківський рахунок, на який щоранку вплачують $86 400. Але цей баланс не переноситься на наступний день. Тобто, кожного вечора банк забирає з вашого ранку все те, що вони не змогли витратити за день. Що б ви робили? Використовували б кожен цент, правда? Кожен з нас має такий банк. І це - ЧАС. Кожного ранку ви отримуєте 86 400 секунд. Кожної ночі, час, який ви не використали для певних цілей, вичеркується як втрачений. Він не переноситься на наступний день. Перевищити баланс не можна, тож кожного ранку для вас відкривається новий рахунок. А кожної ночі все невикористане згоряє.
          Ви повинні жити теперішнім і користати з того балансу, який маєте. Інвестуйте з розумом, щоб отримати здоров'я, радість і успіх!
Час пливе! Живіть достойно.

Щоб зрозуміти цінність ОДНОГО РОКУ, уявіть себе студентом, що провалив курс.
Щоб зрозуміти цінність ОДНОГО МІСЯЦЯ, уявіть себе матір'ю, що передчасно народила дитину.
Щоб зрозуміти цінність ОДНОГО ТИЖНЯ, уявіть себе редактором щотижневика.
Щоб зрозуміти цінність ОДНІЄЇ ГОДИНИ, уявіть себе закоханими, що чекають на зустріч.
Щоб зрозуміти цінність ОДНІЄЇ ХВИЛИНИ, уявіть себе людиною, що запізнилася на потяг.
Щоб зрозуміти цінність ОДНІЄЇ СЕКУНДИ, уявіть себе особою, яка щойно уникнула нещасного випадку.
Щоб зрозуміти цінність ОДНІЄЇ МІЛІСЕКУНДИ, уявіть себе спортсменом, що виграв срібну медаль на Олімпіаді.

Цінуйте кожну СВОЮ мить! І цінуйте ще більше, коли проводите її з кимось особливим, з тим, хто цього заслуговує. І пам'ятайте: час ні на кого не чекає.
Вчорашнє - це вже історія.
Що буде завтра - таємниця.
Сьогодення - це дар.
Ось чому його і називають теперішнім подарунком.
                                                             
                                                           Любов і Закоханність

- Ах, Любов! Я так мрію бути такю як  ти! - Захоплено повторювала Закоханість. Ти набагато сильніший за мене.
- А ти знаєш, в чому моя сила? – Запитала Любов, задумливо гойдаючи головою.

- Тому що ти важливіше для людей.
- Ні, моя дорога, зовсім не тому, - зітхнула Любов і погладила Закоханість по голові. – Я умію прощати, ось що робить мене такою.

- Ти можеш пробачити Зраду?
- Так, можу, тому що Зрада часто йде від незнання, а не від злого наміру.Тому що, змінивши і повернувшись, людина дістала можливість порівняти, і вибрала краще.

- Ти можеш пробачити Брехню?
- Брехня – це найменше із злості, дурненька, тому що часто буває від безвихідності, усвідомлення власної вини, або з небажання робити боляче, а це позитивний показник.
- Я так не думаю, адже бувають просто брехливі люди!!!
- Звичайно бувають, але вони не мають анінайменшого відношення до мене, тому що не уміють любити.

- А що ще ти можеш пробачити?
- Я можу пробачити Злість, оскільки вона короткочасна. Можу пробачити Різкість, оскільки вона часто буває супутницею Засмучення, а Засмучення неможливо передбачити і проконтролювати, оскільки кожен засмучується по-своєму.

- А ще?
- Ще можу пробачити Образу – старшу сестру Засмучення, оскільки вони часто витікають одне з іншого. Я можу пробачити Розчарування, оскільки за ним часто слідує Страждання, а Страждання очищає.
- Ах, Любов! Ти дійсно дивовижна! Ти можеш пробачити все-все, а я при першому ж випробуванні гасну, як догорілий сірник! Я так заздрю тобі!!!
- І тут ти не маєш рації, малятко. Ніхто не може прощати все-все. Навіть Любов.

- Але ж ти тільки що розповідала мені зовсім інше!!!
- Ні, то про що я говорила, я насправді можу прощати, і прощаю нескінченно. Але є на світі те, що не може пробачити навіть Любов.
Тому що це вбиває відчуття, роз'їдає душу, веде до Туги і Руйнування. Це заподіює такий біль, що навіть велике диво не може вилікувати її. Це отруює життя оточуючим і примушує йти в себе.

Це ранить сильніше за Зраду і Зраду і зачіпає гірше за Брехню і Образу. Ти зрозумієш це, коли зіткнешся з ним сама. Запам'ятай, Закоханість, найстрашніший ворог відчуттів – Байдужість.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: yurko від 22 Листопада 2009, 15:22:51
Гарно!  :drink :bouquet:
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 22 Листопада 2009, 15:52:05
Дякую!
Відповідь від: 22 Листопада 2009, 15:36:02
Перш ніж покласти олівець у коробку, майстер відклав його вбік.
- Є п'ять речей, які ти повинен знати, - сказав він олівцю, - перш ніж я відправлю тебе у світ. Завжди пам’ятай про них і ніколи не забувай, і тоді ти станеш кращим олівцем, який тільки може бути.
Перше: ти зможеш зробити багато великих справ, але лише в тому випадку, якщо ти дозволиш Комусь тримати тебе у Своїй руці.
Друге: ти будеш переживати хворобливе обточування час від часу, але це буде необхідним, щоб стати кращим (олівцем).
Третє: ти будеш здатний виправляти помилки, які ти робиш.
Четверте: твоя найбільш важлива частина буде завжди знаходитися всередині тебе.
І п'яте: на якій би поверхні тебе не використовували, ти завжди повинен залишити свій слід. Незалежно від твого стану, ти повинен продовжувати писати.
Олівець зрозумів і пообіцяв пам'ятати про це.
Він був поміщений у коробку, яку було направлено до людського серця.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Рибка від 22 Листопада 2009, 21:57:41
Супер, Ne-TA просто молодчинка :bouquet:+1
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 22 Листопада 2009, 22:39:53
Гарна тема  :good

Маленький вклад в нашу скриньку:

НАЧИНАЙТЕ С СЕБЯ
Приховано: Показати

На могильной плите англиканского священника, захороненного в склепе Вестминстерского аббатства, начертаны следующие слова:

"Когда я был молодым и свободным и мое воображение не знало границ, я мечтал изменить мир. По мере того как я становился старше и мудрее, я обнаружил, что мир не меняется, поэтому я несколько умерил свой пыл и решил изменить порядок только в моей, стране.

Но и из этого ничего не вышло.

Когда же ко мне подкралась старость, в последней отчаянной попытке я попытался изменить только свою семью, своих ближайших родственников, но они, увы, и не подумали считаться со мной.

И теперь, лежа на смертном одре, я неожиданно понял: если бы я сначала изменился сам, тогда собственным примером я изменил бы свою семью.

Руководствуясь их воодушевлением и одобрением, я, возможно, смог бы улучшить положение дел в моей стране, и кто знает, я, может быть, даже изменил бы мир".


Притча о том, как относится мир к человеку.
Приховано: Показати
Ученик спросил дервиша:
- Учитель, враждебен ли мир для человека? Или он несет человеку благо?
- Я расскажу тебе притчу о том, как относится мир к человеку, - сказал учитель.
"Давным-давно жил великий шах. Он приказал построить прекрасный дворец. Там было много чудесного. Среди прочих диковин во дворце была зала, где все стены, потолок, двери и даже пол были зеркальными. Зеркала были необыкновенно ясные, и посетитель не сразу понимал, что перед ним зеркало, - настолько точно они отражали предметы. Кроме того, стены этой залы были устроены так, чтобы создавать эхо. Спросишь: "Кто ты?" - и услышишь в ответ с разных сторон: "Кто ты? Кто ты? Кто ты?"
Однажды в эту залу забежала собака и в изумлении застыла посередине - целая свора собак окружила ее со всех сторон, сверху и снизу. Собака на всякий случай оскалила зубы, и все отражения ответили ей тем же самым. Перепугавшись не на шутку, она отчаянно залаяла. Эхо повторило ее лай.
Собака лаяла все громче. Эхо не отставало. Собака металась туда и сюда, кусая воздух, и ее отражения тоже носились вокруг, щелкая зубами. Наутро слуги нашли несчастную собаку бездыханной в окружении миллионов отражений издохших собак. В зале не было никого, кто мог бы причинить ей хоть какой-то вред. Собака погибла, сражаясь со своими собственными отражениями".
- Теперь ты видишь, - заканчивал дервиш, - мир не приносит ни добра, ни зла сам по себе. Он безразличен к человеку. Все происходящее вокруг нас - всего лишь отражение наших собственных мыслей, чувств, желаний, поступков. Мир - это большое зеркало.


Небольшая разница
Приховано: Показати
Один восточный властелин увидел сон – будто у него выпали один за другим все зубы. В сильном волнении он призвал к себе толкователя снов. Тот выслушал его озабочено и сказал: «Повелитель, я должен сообщить тебе печальную весть. Ты потеряешь одного за другим всех своих близких». Эти слова вызвали гнев властелина. Он велел бросить несчастного в тюрьму и призвать другого толкователя, который, выслушав сон, сказал: «Я счастлив сообщить тебе радостную весть! Ты проживёшь долгую жизнь и переживёшь всех своих родных». Властелин был обрадован и щедро наградил предсказателя. Придворные удивились. «Ведь ты сказал ему то же самое, что и твой предшественник, так почему же он был наказан, а ты вознаграждён?» - спрашивали они. На что последовал ответ: «Всё зависит от того, как сказать то, что сказано».


Греческий философ Фалес так отвечал на извечные вопросы бытия:

- Что больше всего на свете? – Пространство.

- Что быстрее всего? – Ум.

- Что сильнее всего? – Необходимость.

- Что мудрее всего? – Время.

- Что труднее всего? – Познать самого себя.

- Что легче всего? – Дать совет другим.


***
Один человек решил давать своему доберману рыбий жир: ему сказали, что это очень полезно для собаки. Каждый день он зажимал между колен голову вырывающегося пса, насильно раскрывал ему челюсти и проталкивал жир в глотку.

Однажды пёс вырвался и разлил жир на полу. Затем, к великому удивлению хозяина, он вернулся и стал вылизывать лужу. Оказалось, что он противился не самому рыбьему жиру, а способу, каким этот жир ему вливали.

***
Когда сороконожку спросили как она может одновременно следит за 40 ногами, она задумалась и упала.

***
Все в твоих руках.
Приховано: Показати
Эта история произошла давным-давно в старинном городе, в котором жил великий мудрец. Слава о его мудрости разнеслась далеко вокруг его родного города. Но был в городе человек, завидующий его славе. И вот решил он придумать такой вопрос, чтобы мудрец не смог на него ответить. И он пошел на луг, поймал бабочку, посадил ее между сомкнутых ладоней и подумал: «Спрошу-ка я у мудреца: скажи, о мудрейший, какая бабочка у меня в реках – живая или мертвая? Если он скажет – живая, я сомкну ладони, и бабочка умрет, а если он скажет – мертвая, я раскрою ладони и бабочка улетит. Вот тогда все поймут, кто из нас умнее». Так все и случилось. Завистник поймал бабочку, посадил ее между ладонями и отправился к мудрецу. И он спросил у того: «Какая бабочка у меня в руках, о мудрейший, -- живая или мертвая?» И тогда мудрец, который действительно был умным человеком, сказал: «Все в твоих руках…».

Відповідь від: 22 Листопада 2009, 22:23:14
Приходит к отцу молодая девушка и говорит -
- Отец, я устала, у меня такая тяжелая жизнь, такие трудности и проблемы, я все время плыву против течения, у меня нет больше сил... что мне делать?
Отец вместо ответа поставил на огонь 3 одинаковых кастрюли с водой, в одну бросил морковь, в другую положил яйцо, а в третью насыпал зерна кофе. Через некоторое время он вынул из воды морковь и яйцо и налил в чашку кофе из 3 кастрюли.
- Что изменилось? - спросил он свою дочь.
- Яйцо и морковь сварились, а зерна кофе растворились в воде - ответила она.
- Нет, дочь моя, это лишь поверхностный взгляд на вещи.
Посмотри - твердая морковь, побывав в кипятке, стала мягкой и податливой. Хрупкое и жидкое яйцо стало твердым. Внешне они не изменились, они лишь изменили свою структуру под воздействием одинаковых неблагоприятных обстоятельств - кипятка. Так и люди - сильные внешне могут расклеиться и спасовать там, где хрупкие и нежные лишь затвердеют и окрепнут...
- А кофе? - спросила дочь
- О! Это самое интересное! Зерна кофе полностью растворились в новой враждебной среде и изменили ее - превратили кипяток в великолепный ароматный напиток. Есть особые люди, которые не изменяются в силу обстоятельств - они изменяют сами обстоятельства и превращают их в нечто новое и прекрасное, извлекая пользу и знания из ситуации...
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Рибка від 22 Листопада 2009, 23:01:48
Молодці. Браво!!!!!!! :bouquet: :bouquet: :bouquet: :bouquet: :bouquet:
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 22 Листопада 2009, 23:50:42
Якось професор філософії на своїй черговій лекції взяв п'ятилітрову скляну банку й наповнив її каменями, кожний з яких був не менше трьох сантиметрів у діаметрі. Після чого запитав студентів, чи повна банка?

Всі відповіли: так, повна.

Тоді він відкрив банку горошку й висипав її вміст у більшу банку. Горошок зайняв вільне місце між каменями. Ще раз професор запитав студентів, чи повна банка?

Всі відповіли: так.

Тоді він взяв коробку з піском, і висипав її в банку. Природно, пісок зайняв повністю існуюче вільне місце.

У черговий раз професор запитав студентів, чи повна банка? Відповіли: так, і цього разу однозначно, вона повна.

Тоді з-під стола він дістав склянку із водою й вилив її в банку до останньої краплі, розмочуючи пісок.

Студенти засміялися.

А зараз я хочу, щоб ви зрозуміли, що банка - це ваше життя. Камені - це найважливіші речі вашого життя: родина, здоров'я, друзі, діти - все те, що необхідно, щоб ваше життя залишалося повним навіть у випадку, якщо все інше втратиться. Горошок - це речі, які особисто для вас стали важливими: робота, дім, автомобіль. Пісок - це все інше, дрібниці.

Якщо спочатку наповнити банку піском, не залишиться місця, де могли б розміститися горошок і камені. І також у вашому житті, якщо витрачати увесь час і всю енергію на дрібниці, не залишається місця для найважливіших речей. Займайтеся тим, що вам приносить щастя: грайте з вашими дітьми, приділяйте час дружинам, зустрічайтеся із друзями. Завжди буде ще час, щоб попрацювати, зайнятися прибиранням будинку, полагодити й помити автомобіль. Займайтеся, насамперед, каменями, тобто найважливішими речами в житті; визначите ваші пріоритети: інше - це тільки пісок.

Тоді одна студентка запитала професора, яке значення має вода?

Професор посміхнувся.

- Я радий, що ви запитали мене про це. Я це зробив для того, щоб довести вам, що, як би не було ваше життя зайняте, завжди є трохи місця для дозвілля
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Рибка від 26 Листопада 2009, 22:26:11
                                                          про Дива



Ішов маленький їжачок по лісу, до дому під ранок вертався. Іде собі тихеньку, виснажений, до мамки хоче. Раптом щось як стукне по голівці. Їжачок злякався, у комочок скрутився, як мама вчила. Сидить, тримтить і що далі робити не знає. Та потім він знудився (а ви спробуйте от так посидіти, знаєте як не цікаво?), вирішив все ж подивитись, хто ж це його так. Випхав носика, дивиться навкруги, а нікого нема. Тоді підняв голову і побачив, що то більченята прокинулись, мамку будять, кудись кличуть, та так стрибають по дереву, що аж гілочки із шишками падають.Тоді їжачок заспокоївся і пішов далі. Іде він, темно ще, а вгорі хтось цвірінькає. То пташенята, батьків своїх будять, кажуть кудись летіти
треба. Цього разу їжачок не спинявся, але і настрій в нього піднявся і спати вже не так хотів, бо ж друзі навколо прокидались. Йому теж хотілось от так, не самому а з сім’єю прокинутись і кудись піти. І як же йому було цікаво дізнатись, чому всі так поспішають…Їжачок подумав, подумавта вирішив. Побіг до дому, по-швидше, застав маму й тата, які ще не лягли, і покликав з собою.

Іти довелось не далеко, вийшли вони на краєчок лісу, там де вже зібралось багато жителів лісу, і маленьких і стареньких і дорослих і всі дивляться кудись, чи то на снопи в полі, чи то на пагорбок вдалині. Аж раптом небо стало змінювати колір. Із сірого воно стало бузковим, потім
рожевим, а потім оранжево-жовтим. То сонечко прокидалось. «От чого всі так чекали» подумав маленький їжачок, який вперше бачив світанок, бо ж завжди в цей час спати лягав. «Оце диво!» І з тих пір, кожного ранку він разом з усією сім’єю ішов на край лісу і дивився на сонечко, яке своїм теплим промінням огортало землю.

 

Дива поряд. Зовсім поряд. Просто живучи у містах багатоповерхівок, у світі роботи і сну ми не помічаємо їх. Хоч і встаємо рано, хоч і мріємо іноді. Хоч і час в нас насправді є, а все одно не помічаємо, бо не дивимось.
Відповідь від: 26 Листопада 2009, 21:41:44
Щось мене на казочки потягнуло :)
Відповідь від: 26 Листопада 2009, 22:19:15
                                                                                                        Серце і Стріла  

   Жила-була на світі Стріла. І одного чудового зоряного вечора вона потрапила у серце молодого Парубка. Настав ранок, і Стріла побачила, що Парубок далеко не красень і тим паче, не принц. Хотіла вона вибратися з його серця, та боялася, що своїм вістрям зробить йому боляче і розірве його серце. І залишилася на місці. Вирішила вона почекати трохи.   

Минув місяць. Хлопець почав звикати до Стріли, не дивлячись на те, що вона постійно стирчала у нього з грудей. Він став погладжувати її пера і лагідно їх цілувати. Минуло три місяці. Стріла відчувала себе затишно. Її вістря було вже не таким гострим і навіть стало пускати корені в серці юнака. Минуло п'ять місяців. Стріла настільки уросла в серце Хлопця, що ззовні, на його грудях, тепер було видно лише пера Стріли. Парубок все так само ласкаво погладжував пера, та тепер він не міг їх цілувати. Стріла вже трохи сумно дивилася на корені, які густо переплелись в серці юнака, і думала: "Аби лиш зовсім не урости в нього,аби лиш не розчинитися!". І тепер вирішила Стріла вже точно вибиратися з серця. Хоча це було безперечно безглуздо! Адже тепер юнаку буде набагато болючіше. Та Стріла боялася. І стала потихеньку перерізувати корені. Юнаку було боляче, він непомітно змахував з очей сльози, і вони крапали на пера Стріли. А наступного дня виростали нові корені. Стріла не припиняла своїх спроб, а юнаку з кожним разом було болючіше. Але ж і Стрілі було боляче! Корені ж були її! Та вона не плакала. Вона боялася. Боялася, що попала не в те серце. І не в того юнака. А Парубок не міг більше мучитися сам і мучити Стрілу. Він поглянув у вікно одного зоряного вечора і пішов до Лікаря. Розповів він Лікарю їхню сумну історію. Лікар був дуже добрим і мудрим, а на правій руці замість пальців в нього було чотири ножі, а замість великого пальця — звичайний великий палець. Лікар вислухав юнака, оглянув його груди і пера Стріли і уклав хлопця на ліжко, давши йому трохи снодійного. А сам сів, зварив собі кави, випив її. Потім відчинив вікно, поглянув на зоряне небо і став молитися. Парубок спав і нічого не чув, а Стріла чула, бо Лікар молився вголос. Він молився про серця, про Стрілу, про юнака, про них двох. І тут Стріла заплакала і раптово відчула щось дивне, як запаморочення. Вона відчувала якісь перетворення усередині і ззовні себе. Потім вона побачила спалах світла... Парубок прокинувся. У нього на грудях, якраз там, де серце, був шрам. Пер не було. Серце нило. Але не від болю фізичного. А від іншого. Від пустки, що немає більше Стріли. Парубок обернувся до вікна і побачив прекрасну дівчину. Вона сиділа і пила каву. В неї було розпатлане волосся і довга біла сукня,прикрашена внизу великими перами. До кімнати увійшов Лікар, стираючи ватою кров з пальців-ножів, і посміхнувся: "Ну що ж. Ви обидва врятовані. Дякувати Богові.". І лише тоді і Парубок, і Дівчина усе зрозуміли! І кинулися в обійми один одному. Вона обережно погладжувала його шрам, а він цілував її волосся. Все-таки це виявилося те. Те саме серце. Дякувати Богові!
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 26 Листопада 2009, 22:33:12
Когда Бог создавал женщину, он заработался допоздна на шестой день.
Ангел, проходя мимо, сказал:
- Почему ты так долго над ней работаешь?
Господь ответил:
- А ты видел все те параметры, в соответствии с которыми я должен ее создать? Она должна быть моющейся, но быть сделана не из пластмассы, иметь более
200 подвижных деталей, и все они должны быть заменяемыми, она должна функционировать на любой еде, быть в состоянии обнять нескольких детей одновременно, своим объятием исцелять все - от ушибленного колена до разбитого сердца, и все это она должна делать, имея всего лишь одну пару рук.
Ангел был поражен
- Всего лишь одну пару рук это невозможно! И это стандартная модель?!
Слишком много работы на один день, оставь, доделаешь ее завтра.
Нет, - сказал Господь. " Я так близок к завершению этого творения, которое станет моим самым любимым.
Ангел подошел ближе и потрогал женщину:
- Но, Господь, ты ее сделал такой нежной.
- Да, она нежна, - сказал Господь, но я также сделал ее сильной. Ты даже представить себе не можешь, что она способна вынести и преодолеть.
- А думать она умеет? - спросил ангел.
Господь ответил:
- Она умеет не только думать, но и убеждать и договариваться.
Ангел коснулся женской щеки
- Господь, похоже это создание протекает! Ты возложил слишком много тягот на нее.
- Она не протекает, это слеза ", - поправил ангела Господь.
- А это для чего? " - спросил ангел.
И сказал Господь:
Слезами она выражает свое горе, сомнения, любовь, одиночество, страдания и радость.
Это необычайно впечатлило ангела: " Господь, ты гений. Ты все продумал. Женщина и вправду изумительное творение! " И это действительно так! В женщине есть сила, которая изумляет мужчину. Она может справиться с бедой и вынести тяготы жизни. Она несет счастье, любовь и понимание. Она улыбается, когда ей хочется кричать, поет, когда хочется плакать. Плачет, когда счастлива, и смеется, когда боится. Она борется за то, во что верует. Восстает против несправедливости. Не принимает отказа, когда видит лучшее решение. Она отдает всю себя на благо семьи. Ведет подругу к врачу, если та боится. Любовь ее безусловна. Она плачет от радости за своих детей. Радуется успеху друзей. Умиляется рождению ребенка и свадьбе. Сердце ее разрывается от горя, когда умирают родные или друзья. Но она находит в себе силы продолжать жить. Она знает, что поцелуй и объятие могут исцелить разбитое сердце.
У нее лишь один недостаток: Она забывает о своих достоинствах.  :bouquet:
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Рибка від 26 Листопада 2009, 22:59:47
Лалія молодець! :bouquet: У мене аж сльозинка потекла коли читала, я дуже емоційна. Ця розповідь просто вав!!!
Відповідь від: 26 Листопада 2009, 22:41:50
                                                                                 Три сестри

Жили-були три сестри. Одна була лінивою-прелінивою. Друга - злою-презлою. А третя - і розумниця, і красуня, і рукодільниця. Якось вранці зупинився віз біля їхніх воріт. Сестри вийшли подивитися, хто приїхав. На возі сиділа літня незнайома жінка.

- Хто ти? - запитали вони.

- Я - Доля. Прийшов час виходити вам заміж.

Посадила їх Доля на віз і повезла видавати заміж. Заїхали вони в перше село. Бачать - у полі хлопець оре і все йому вдається. Потрібно щось полагодити чи побудувати - всі до нього насамперед біжать.

- Оцей твій, - каже Доля першій із сестер. Висадили її та й поїхали далі.

Заїхали в наступне село. Там хлопець живе такий, що нікому в допомозі не відмовить. Нарадуватися на нього люди не можуть, такий молодець.

- Оцей твій, - каже Доля другій сестрі. Висадили її та й поїхали далі.

Заїхали в інше село. Біля останнього будинку у бруді біля найстарішої руїни лежить п'яний. Зупинила Доля віз і каже:

- Цей твій.

- Та навіщо він мені?! Я ж і добра, і гарна, і рукодільниця. А ти мені такого нареченого даєш! От сестрам яких знайшла, що, іншого для мене немає?!

- Інші є, - відповіла Доля і, зітхнувши, додала: - Але цей без тебе пропаде!
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ЯЯ від 26 Листопада 2009, 23:47:15
Притча про Лева та Собаку.
Якось раз підбігла Собака до Лева тай каже: Давай, Леве, поборемося. На що Лев відповів відмовою. Тоді Собака мовить: А я побіжу й усім звірям розповім, що Левові лячно боротися зі мною. На що Лев відповів: Нехай краще з мене будуть насміхатися усі звірі вважаючи, що я настрашився бородьби із Собакою, ні ж мене стануть зневажати Леви за те, що я боровся з тобою.
 :)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: яничар від 27 Листопада 2009, 00:17:23
 Я слышал, в одной маленькой школе однажды вывесили прекрасную картину, написанную учителем рисования. Ему хотелось, чтобы все ученики могли оценить искусство и мастерство живописца.
 «Перед вами явление весьма тонкое, — обратился он к ученикам — Взгляните на картину».
 «О да, мы видим человека с грустным лицом», — отвечали те. Тогда художник приблизился к картине и добавил всего пару мазков. Вся она переменилась — теперь лицо улыбалось. А поскольку оно улыбалось, переменился и эффект, создаваемый изображенным: деревьями, цветами и звездами. Это произвело на всех, в том числе и учителей, сильное впечатление... Собрались родители. Все были потрясены. И лишь один маленький мальчик оставался безразличным.
 «Разве тебя это не интересует?» — спросил художник.
 «Да нет, интересует, — ответил мальчик, но я не вижу тут ничего особенного. Моя мама делает так каждый день».
 «Что ты хочешь этим сказать? Она что же у тебя художник?» — удивился учитель.
 «Какой там художник! — ответил маль¬чик. — Но стоит мне прийти домой улыбающимся, как она одним шлепком превращает для меня весь мир в слезы, одни лишь слезы и плач. Хотите, я прямо здесь покажу вам, как это происходит? Я уже тоже неплохо в этом разбираюсь — ведь происходит это изо дня в день».
 С этими словами он попросту подошел к сидящей неподалеку маленькой девочке и ударил ее. Девочка заплакала. Перед этим она улыбалась и радовалась — и вдруг удар! Слезы брызнули из ее глаз, и она разразилась плачем. Слезы девочки и мастерство мальчика повергли собравшихся в молчание. Даже учитель рисования заметил: «И то, правда... А я-то думал, что занимаюсь великим искусством. Твоей маме виднее. К чему кисти и краски... Достаточно одного удара, чтобы весь мир изменился».
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: KATRIN від 27 Листопада 2009, 00:39:26
 І так в житті-достатньо однієї секунди,і світ може змінитися.... :(
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 27 Листопада 2009, 00:42:20
І так в житті-достатньо однієї секунди,і світ може змінитися.... :(
Нехай змінюється, головне аби в кращу сторону.  ;)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: doktor-maks від 27 Листопада 2009, 00:50:42
Якось професор філософії на своїй черговій лекції взяв п'ятилітрову скляну банку й наповнив її каменями, кожний з яких був не менше трьох сантиметрів у діаметрі. Після чого запитав студентів, чи повна банка?
Притча сучасних утилітаристів, які намагаються змінити морально-релігіозну картину світу на гедоністично-споживацьку.
Яка мораль цієї притчі? Насолода і дозвілля протягом усього життя. Я обурений
Відповідь від: 27 Листопада 2009, 00:46:18
І так в житті-достатньо однієї секунди,і світ може змінитися.... :(
Нехай змінюється, головне аби в кращу сторону.  ;)
Не завжди буває в кращу сторону. До того ж, біда приходить не одна.
З іншої сторони, немає поганого, аби на добре не вийшло
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: яничар від 27 Листопада 2009, 01:02:50
Займайтеся, насамперед, каменями, тобто найважливішими речами в житті; визначите ваші пріоритети: інше - це тільки пісок.
Що Вас тут обурило, Макс? Те, що вода (дозвілля) заповнить невелику кількість життя? Я так зрозумів, що притча якраз про те, щоб невелика.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: doktor-maks від 27 Листопада 2009, 01:25:41
Справа в тім, що первинний варіант притчі був дійсно філософським. Тепер вона подібна на агітаційний матеріал певних комерційних культів
Відповідь від: 27 Листопада 2009, 01:21:34
Слухайте іншу притчу

Одной женщине приснился сон, что за прилавком магазина стоял Господь Бог.
– Господи! Это Ты! – воскликнула она с радостью.
– Да, это Я, – ответил Бог.
– А что у Тебя можно купить? – спросила женщина.
– У меня можно купить все, – прозвучал ответ.
– В таком случае дай мне, пожалуйста, здоровья, счастья, любви, успеха и много денег.
Бог доброжелательно улыбнулся и ушел в подсобное помещение за заказанным товаром. Через некоторое время он вернулся с маленькой бумажной коробочкой.
– И это все?! – воскликнула удивленная и разочарованная женщина.
– Да, это все, – ответил Бог и добавил: – Разве ты не знала, что в моем магазине продаются только семена?
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 27 Листопада 2009, 01:53:14
         Зустрілися вранці на березі річки Гнилоп’ять дві течії. Одна Течія на ім’я Вода, а інша – Час. Туди пришла дівчина сумна. Шкода стало Воді та Часові її, бо дуже гірко плакала та. Вода сказала Часові: нехай поплаче та розкаже мені своє горе. Усе до краплі нехай віддасть. Віднесу його далеко, випаруюсь і до неба долечу білою хмариною, Бог почує увесь той біль та допоможе їй. А біль, можливо, перетвориться у благодатний дощ. Адже повинно бути щось хороше від страждань! Не може бути все погано. Навіть коли поганий сон з четверга на п’ятницю насниться, я його теж заберу і він не справдиться, варто тільки нашій дівчинці усе мені розказати. Час сказала: я подарую їй нові знайомства, цікаві події,незабутні подорожі і вилікую її серденько. Говорять, що дружби жіночої не буває. Але ж Час, Вода та дівчина досі приятелюють. Прийшов день і прийшла дівчина до своїх подруг із посмішкою та радістю. Серденько в неї не болить, бо поселилася там Любов. Із Води у той момент випарувались всі сльози дівочі та перетворилися у веселку. А Час зробила так, що ця веселка стала для дівчини яскравою дорогою по життю. З ЧАСОМ СЛЬОЗИ І БІЛЬ ПЕРЕТВОРЮЮТЬСЯ У ВЕСЕЛКУ!

____________________________________________________
    Попав чоловік після смерті до воріт раю. Озирнувся нів і побачив все своє життя. А пильніше придивившись і побачив дві пари слідів, що йшли по його життю. Одні були його, інші - ангела-охоронця. І тут він з обуренням побачив, що в самі тяжкі моменти свого життя є тільки одна пара слідів. І він вигукун у гніві: Ангелу охоронцю, як же ж ти міг залишати мене в ті тяжкі мені хвилини, чого я йшов сам один? І почув смиренну відповдь ангела: "ти не був один, я був завжи з тобою. А сліди того лише тому одні, що в ті тяжкі для тебе хвилини я ніс тебе на руках"
____________________________________________________
         
                                                                           ПРИТЧА
                                                                   ПРО БЛУДНОГО СИНА

      Ця історія про юнака, який зневажав любов'ю батька і загубив усе, що у нього було.
      Як закінчилася ця історія, ти дізнаєшся, якщо прочитаєш Євангеліє від Луки 15:11-32, а також якщо заглянеш у гру "Повернення блудного сина".


У одного чоловіка було два сини. Прийшов одного разу молодший син до батька і став просити його: "Батько! Дай мені мою долю спадщини. Я хочу сам розпоряджатися ним".
"Синку, – відповів йому батько, – ти ще такий молодий.
Я сподівався, що ти не покинеш нас так швидко".
"Батько! Я хочу сам влаштувати своє життя", – казав своє упертий юнак. Що батькові залишалося робити? Він дав сину долю спадщини, яка належала йому, і той вирушив мандрувати.

В далекій країні хлопець зв'язався з паганими людьми і швидко витратив усі свої гроші. Він не працював і жив розгульно. "Друзі" – любителі пожити за чужий рахунок – як тільки грошей у бідолахи не стало, покинули його.

Бідолашний юнак вирішив знайти роботу, щоб прогодувати себе. Він найнявся пасти свиней до одного з мешканців тієї країни – іншої роботи для нього не знайшлося. Бідолаха так голодував, що радий був набити шлунок помиями, якими годували свиней, але і тих йому не давали.

"Як же я опинився у такій грязюці? Наймити в мого батька живуть краще,ніж я, і їжї у них вдосталь. Я піду до мого батька, – вирішив молодший син, – і попрошуся до нього в наймити, тому що я недостойний більш називатися його сином".
І блудний син поспішив додому.

Увесь цей час батько турбувався про свого сина і чекав, чекав його повернення. І у цей день він дивися на шлях, яким пішов його син – чи не побачить його? І раптом... далеко-далеко на дорозі батько побачив свого дорогого сина, побіг йому назустріч і...
– Батьку! Я прогрішився проти неба і тебе. Я недостойний називатися твоїм сином...
– Синку! Як я чекав на тебе! Я такий радий, що можу знову обняти тебе! – і щасливий батько пригорнув його до грудей. – Ходімо скоріш додому! Слуги! Скоріше принесіть найкращу одежу для мого сина! Приготуйте бенкет – будемо їсти і веселитися.
Я такий щасливий – мій син знайшовся! Відтепер він зі мною назавжди!"
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: яничар від 27 Листопада 2009, 02:08:26
ПРИТЧА
                                                                   ПРО БЛУДНОГО СИНА

      Ця історія про юнака, який зневажав любов'ю батька і загубив усе, що у нього було.
Притча не вся, а не кожен відкриє книгу, щоб дочитати. А насправді, це історія про юнака, який повернувся до батька: поблукавши став на вірну дорогу. І не тільки про це.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 27 Листопада 2009, 02:21:23
Можливо, сперечаютись не будуь..... :) 
Ось ще одна.......

           Молодий чоловік, якого охопила жага пізнати Істину, покинув свою сім'ю та друзів і подався на її пошуки. Він відвідав багато країн, плавав по багатьох морях, підкорив не одну вершину, в дорозі йому доводилось переборювати серйозні труднощі і зазнавати чимало страждань.
Прокинувшись одного ранку, невтомний мандрівник раптом усвідомив, що йому вже сімдесят п'ять, а Істини й досі не знайдено. З сумом вирішив, що треба повертатися додому.
Роки брали своє, і він довгих кілька місяців діставався до рідного міста. Відчинивши двері свого будинку - знайшов усередині Істину, яка терпляче чекала на нього всі ці роки.

Запитання: Чи мандри допомогли йому знайти Істину?
Відповідь: Ні,  та  вони  підготували  його  до пізнання.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: яничар від 27 Листопада 2009, 02:57:23
Запитання: Чи мандри допомогли йому знайти Істину?
йому допомогли пошуки. Мандрувати можна було і вічність. А можна було сидіти вдома і, так само, шукати істину.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 27 Листопада 2009, 03:09:58
Коли філософа запитують, що таке істина, то часто він відповідає: "Запитайте щось простіше...". Гумористи інко­ли саркастично говорять, що у суперечці народжується істина... за кількістю її учасників. Так, поняття істина є одним із найскладніших у гносеології, хоча за своїм призначенням воно покликане відображати щось чітке, могутнє і загально-значуще, те, що всім зрозуміле й показує результат пізнання.
 
Розглядаючи істину як одну з вершин пізнавальної діяль­ності людини, ми підкреслюємо той незаперечний факт, що істина є не просто знанням, а знанням особливим.
Саме поняття істини встановлює відповідність між нашим розумом і зовнішнім світом, воно фіксує збіг людських уяв­лень з об'єктивним станом справ. Адже самі собою природні чи соціальні процеси не є істиною, вони є дійсністю, тоді як "істина" — це характеристика нашого знання про них, тобто відповідність наших знань навколишньому світу.
_______
Я думаю, що саме помандрувавши весь свій вік, і повернувшись додому чоловік знайшов істину. А живучи вдома, він міг прожити все життя і не зауважити, що істина поруч .... Саме на це і потрібні були  мандри, і найголовніше для кожного з нас - час.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: яничар від 27 Листопада 2009, 22:49:22
Ne-TA, дозвольте не погодитись з Вами. Якщо говорити про мандри в прямому розумінні, то вони були зайві- про це свідчить те, що істина була знайдена вдома і попередня притча про блудного сина. В мандрах він не знайшов істини(дія закінчена), 
А живучи вдома, він міг прожити все життя і не зауважити, що істина поруч
, а міг зауважити (можливі варіанти). Час був потрібен і пошук(процес, дія) істини. І "мандри", я думаю, так і треба розуміти- "пошук".
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 27 Листопада 2009, 22:55:27
Навіщо сперечатись. :unknow 

Вся суть притч в тому, щоб кожен побачив щось своє.  :bouquet:
Вони мають дуже велику терапевтичну дію і використовуються багатьма психотерапевтами.  :good
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: doktor-maks від 27 Листопада 2009, 23:12:45
Вони мають дуже велику терапевтичну дію і використовуються багатьма психотерапевтами.
То для душі, а для серця що? Психотерапія не руйнує духовні твердині і не лікує сердечний біль
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 27 Листопада 2009, 23:14:54
Вони мають дуже велику терапевтичну дію і використовуються багатьма психотерапевтами.
То для душі, а для серця що? Психотерапія не руйнує духовні твердині і не лікує сердечний біль

Душа і серце для мене єдине ціле.  :)

Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 27 Листопада 2009, 23:26:03
— Немає на світі справедливості! — тужливо пропищала миша, дивом вирвавшись з кігтів ласки.

— Доки ж неправду терпіти! — обурено крикнула ласка, ледве встигнувши сховатися у вузьке дупло від кішки.

— Життя немає від свавілля! — пронявкала кішка, стрибнувши на високу огорожу і з побоюванням поглядаючи на того, що бреше внизу дворовий пес.

— Заспокойтеся, друзі! — сказала мудра сова, що сиділа в клітці на селянському дворі. — У ваших наріканнях на життя є частка істини. Але хіба справедливість належить по праву комусь одному з вас?

При цих словах миша виглянула з нори, ласка висунула носик з дупла, кішка зручніше влаштувалася на огорожі, а пес сів на задні лапи.

— Справедливість, — продовжувала сова, — це вищий закон природи, по якому між тими, що всіма живуть на землі встановлюється розумна згода. За цим мудрим законом живуть всі звіри, птахи, риби і навіть комахи. Подивитеся, як дружно живе і трудиться бджолиний рій.

Сова дійсно була права. Кому хоч раз приводилося бачити вулик, той знає, що там неподільно володарює бджолина матка, розпоряджаючись всім і всіма з найбільшим розумом і справедливо розподіляючи обов'язки між членами численної бджолиної сім'ї. У одних бджіл основна турбота — збір нектару з квітів, у інших — робота в сотах; одні охороняють вулик, відгонячи настирливих ос і джмелів, інші піклуються про підтримку чистоти. Є бджоли, яким належить залицятися за маткою, не відходячи від неї ні на крок. Коли повелителька постаріє, найсильніші бджоли дбайливо носять її на собі, а найбільш досвідчені і такі, що знають лікарюють всяким зіллям.

____________________
      Пурхаючи у вечірніх сутінках і насолоджуючись прохолодою, нарядний метелик раптом примітив мерехтливий вдалині вогник. Він негайно попрямував до освітленого місця, а коли опинився поряд, став літати навколо нічника, що горів на вікні, із здивуванням роздивляючись його. Як же красивий цей незнайомець!

Намилувавшись вдосталь, метелик вирішив ближче познайомитися з яскравим вогником і пограти з ним, як завжди бавився в саду з квітами, розгойдуючись на їх віночках, немов на гойдалках. Відлетівши небагато убік, він зробив крутий розворот і пролетів, майже стосуючись жовтого язичка полум'я і як би запрошуючи його до гри. Але щось боляче кольнуло його і підкинуло вгору. Сівши на підвіконня у нічника, метелик в подиві виявив, що втратив одну лапку і підпалив краї крилець.
«Як же могло таке скоїтися?» — в подиві задавався питанням метелик і не знаходив відповіді. Він ніяк не міг допустити, щоб такий чудовий нешкідливий вогник здатний був заподіяти йому зло. Опам'ятавшись небагато від потрясіння, метелик знов розпрямив крильця і спурхнув. Зробивши декілька кругів над нічником, що горить, він спокійно полетів прямо на полум'я, бажаючи покачатися на нім, але тут же впав в масло, яким харчувався підступний вогник.

— Який же ти жорстокий, — промовив метелик, втрачаючи сили. — Я сподівався знайти в тобі друга, а знайшов погибель. Надто пізно я усвідомив, як ти злий і небезпечний! Дорого мені обійшлася моя наївність.

— Бідний метелик! — відповів йому засмучений нічник. — чи Моя провина, що я не квітка, а полум'я. Ти не послухав моє попередження і став грати зі мною.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: яничар від 27 Листопада 2009, 23:57:45
Навіщо сперечатись. не знаю. Вся суть притч в тому, щоб кожен побачив щось своє.
Притча- не просто бла-бла-бла. Вона має повчальне значення. Психотерапевти використовують їх тому, що людина може не прийняти пораду висловлену їй прямо, але з задоволенням сама прийме рішення навіяне (підказане) притчею. Я так думаю, бо не користувався послугами і не вчився на пс.терап.
І, тут Макс правий ("агітаційний матеріал певних комерційних культів"), виникає небезпека: чи правильно тлумачиться притча, ким тлумачиться.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 28 Листопада 2009, 00:03:41
людина може не прийняти пораду висловлену їй прямо, але з задоволенням сама прийме рішення навіяне (підказане) притчею
+1
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 28 Листопада 2009, 00:05:19
Я так думаю, бо не користувався послугами і не вчився на пс.терап.

Це саме основне в Вашому пості.  ;)

Відповідь від: 28 Листопада 2009, 00:04:14
але з задоволенням сама прийме рішення навіяне (підказане) притчею.
:-D Це Ви про НЛП?
 
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 28 Листопада 2009, 00:14:53
Душа і серце для мене єдине ціле
Згідна.Серце, як осереддя душі.
Органом душі виступає не тільки головний мозок, а й усе людське єство. А оскільки серце поєднує в собі усі тілесні сили, є їх «скарбником і носієм», то воно має бути визнаним і найближчим органом душевного життя. Отже, можна констатувати, що загальне почуття душі, тобто почуття нашого духовно-тілесного буття, дає себе знати у серці, позаяк навіть найнепомітніші порухи у цьому почутті супроводжуються змінами душевних станів: «В серці людини знаходиться основа того, що її уявлення, почуття і вчинки набувають особливості, в якій виражається саме її душа, а не інша, і набувають такого особистого, приватно-визначеного спрямування, за силою котрого вони суть прояви не загальної духовної істоти, а окремої живої, справді існуючої людини» .
Юркевич називає серце «центром душевного і духовного життя людини». У серці, як наголошує філософ, започатковується і народжується «рішучість людини на ті чи інші вчинки; в ньому виникають різноманітні наміри і бажання; воно є місцем волі та її бажань. Продовжуючи розкривати глибину серця, Юркевич говорить, що воно є «центром морального життя людини.., в ньому з'єднуються всі моральні стани людини». «...Серце є вихідним пунктом усього доброго й
злого в словах, думках і вчинках людини, є добрий і злий скарб людини... Серце є скрижаль, на якій викарбуваний природний моральний закон...»
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: яничар від 28 Листопада 2009, 00:59:37
Лалія , головне що не користувався? :) Ні, головне "я так думаю" ("я тєбє адін умний вещ скажу. только ти нє абіжайся").
Ну-у, НЛП я й не цікавився особливо, щоб говорити про нього. Але, так розумію, що ним не псхтерапевти корисуються, а кандидати в депутати-президенти-мери(всіх назвав?) та їх піарщики.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 28 Листопада 2009, 09:57:15
Най буде, то є Ваша особиста думка, яку я маю право не поділяти.   ;)

Логічно закінчити дану розмову, бо притчі від того змісту не наберуть хоч і не втратять.   :unknow  :)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 28 Листопада 2009, 22:44:30
                                                                Житя і смерть

Селянин і його син орали разом поле. Змія укусила хлопцеві, і він помер. Батько не звернув уваги на смерть сина і продовжував працювати. Мимо проходив брамін і запитав:

— Хто цей хлопець?
— Мій син, — відповів селянин.
— Що ж ти не оплакуєш його?
— Людина, народжуючись, вже робить перший крок до смерті. Скорбота і сльози не допоможуть померлим, — відповів батько.
І ніхто з сім'ї не оплакував померлого. Мати сказала:

— Життя — готель: сьогодні прийшла людина, завтра піде.

Сестра додала:

— Люди подібні до колод плоту, що пливе по морю: прийшла буря, розбила пліт, розігнала по морю колоди, і їм вже ніколи не зустрітися; на миті люди сходяться, розлучаються назавжди.

Дружина продовжила:

— Дві пташки літали разом цілий день і цілий вечір. Сівши відпочити на одну і ту ж вітку, вранці вони спурхнули: можливо, вони зустрінуться, а може й ні....
_______________________________

                                                                Життя, а не логіка
 
Одного разу чернець Лін-чи здивував всіх. Коли помер його вчитель, Лін-чи розплакався. Він стояв, і сльози текли по його щоках. Його друзі дивувалися:

— Що ти робиш? Тут зібралося стільки людей, і всі вони шоковані твоєю поведінкою. Їх думки написані у них на лицях: «Неймовірно! Цього просто не може бути! Лін-чи плаче! Ми думали, що він повністю неприв'язаний і його дух вільний. І ось тепер він плаче! Він сам учив нас, що душа безсмертна, що вмирає тільки тіло; що тіло це матеріальна оболонка, яка зношується і повертається в землю. Чому ж сьогодні він плаче?» І ми, твої друзі, теж не можемо зрозуміти тебе. Ти учив, що ключем є неприв'язаність. Чому ж ти прив'язаний до свого вчителя?

На це Лін-чи відповів:

— Ваше питання логічне. Але що мені робити? Сльози течуть, і я плачу. Для мене самого було відкриттям, що я плачу.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 30 Листопада 2009, 00:15:11
Притча- не просто бла-бла-бла. Вона має повчальне значення. Психотерапевти використовують їх тому, що людина може не прийняти пораду висловлену їй прямо, але з задоволенням сама прийме рішення навіяне (підказане) притчею

            Притчі — це не просто тексти, не просто розповіді. Кожна притча може щось дати, навчити чомусь, в ній закладена якась певна правда, якийсь певний урок, маленький або великий закон Світу, в якому ми живемо.
За допомогою притч можна дістати доступ до знання законів об'ємного миру. Причому цей доступ — полегшений, тому що притчі — це мистецтво слів потрапляти прямо в серці. Це своєрідний учбовий матеріал, який неодмінно допоможе уважному і вдумливому учневі подорожувати по Світу усвідомлено і радісно.
Абуль-фарадж називав притчі розповідями, освіжаючими розум і що видаляють з серця горе і печаль. «Хай вони послужать утіхою для страждущих, цілющим бальзамом для людей з розбитим серцем, путівником для тих, що люблять повчання і кращим іншому для цінителів смішного», — писав він.

                                                                                        Запитання малюка

Мати не на жарт перелякалася, коли у неї в пральні з'явився ангел-чоловік величезного зросту.

— Що ти тут робиш?
— А ти чекала, що я прийду на кухню? — запитав ангел.
— Ні, я взагалі не чекала тебе, — відповіла мати. — Ти навіщо тут?
— Щоб відповісти на твоє прохання, — сказав ангел так, як якби з'являтися в будинку у людей було для ангелів в порядку речей.
— Я не пам'ятаю ні про яке прохання! — вигукнула мати. — Сподіваюся, що я просила про щось хороше, і що ти не підслуховував, коли я лаялася. Я можу наговорити все що завгодно, коли я оскаженіла.
— Ні, немає, — відповів ангел. — Пам'ятаєш, коли ти дивилася в очі своїй дитині і тихо говорила: «Ах, якби ми з тобою могли поговорити»? Ось, я тут для того, щоб це влаштувати. Завтра увечері, коли ти будеш в дитячій, я теж буду там, щоб ти могла поговорити з ним, а він з тобою.
— І з цими словами ангел зник, пропливши ліворуч від сушильної машини і вгору по вентиляційній трубі.

Мати не злякалася. Врешті-решт, вона вірила в ангелів і багато раз бувала в місцевому спіритичному салоні. Вона ніяк не могла знати, що справжні ангели не люблять цих салонів.

Вона була схвильована. У відповідь він пустив міхур.
Вона довго роздумувала над тим, що йому скаже. З чого почати? Скільки у неї буде часу? Чи зможе вона розповісти йому про серйозні речі? Вона почала перебирати в думці все те, що хотіла сказати дитині, що тільки почала пізнавати мир, — про те, що плита гаряча, а такий красивий вогонь може обпалити. але, стоп! Ангел говорив, що у дитини буде свідомість дорослого. Це міняє справу! Їй потрібно буде сказати йому, як поводитися з дівчатами, і як зцілити розбите серце, і що не всім можна довіряти, і про те, що не потрібно їздити на великій швидкості. Подумати тільки! Як багато їй потрібно сказати того, що потрібно знати людині!
               Наступив вечір наступного дня. Час чарівної бесіди помалу наближався. Вона сиділа в дитячій у ліжечка сина і чекала призначеної години.

І знову з нізвідки не з'явився ангел.

— Радий бачити вас обох, — сказав він похапки. — От як проходитиме ваша бесіда. Мама, ти можеш тільки відповідати. Син, ти можеш поставити тільки три питання. Після цього все припиниться. — З цими словами ангел знову зник, цього разу через грати каміна.

«Це корінним чином міняє справу, — про себе подумала мати, дивлячись на свого сина. — У мене, напевно, галюцинації. Б'юся об заставу, що мій син зараз засне». Але натомість немовля встало!

— Мама, це воістину чарівний день, що ми можемо от так з тобою говорити. Яка це радість, що я можу говорити з тобою зараз, коли я ще не виріс!

В подиві мати застигла з відкритим ротом.

— Я можу поставити тільки три питання, — продовжував з ліжечка хлопчик. — Я так багато хочу дізнатися!

Хлопчик вже думав над першим питанням, коли його мати тільки почала розуміти, що ж відбувається. «Це не сон, — подумала вона. — Мій син говорить зі мною, неначебто він дійсно був дорослим! Що за диво, що за дар!» Вона насилу стримувала себе, поки син думав над першим питанням. Чи буде він стосуватися філософії або релігії? Можливо, він попросить ради, як йому швидше зробити кар'єру, або, можливо, захоче дізнатися про те, як знайти супутника життя — такого, з яким би він прожив довше, ніж вона з своїм. Хлопчик подивився в очі матері і поставив перше питання.

— Мама, я лежав на спині у дворі і був здивований, дивлячись на небо. Чому воно блакитне?

Мати трохи зірвалася на крик: «Ти даремно витратив перше питання!
Мати прийшла в жах. Ще одне питання витрачене на безглузду нісенітницю! Як таке може бути, питала вона себе. Її син був простодушний і допитливий. Ці питання були важливі для нього, а вона цінувала цей чарівний час, який вони могли провести разом. Не поспішаючи, вона розповіла йому про Землю і про Сонце, і про те, що Земля небагато нахиляється, звертаючись навколо Сонця, із-за чого наступають зима і літо, стає то холодно, то тепло. Нарешті, прийшов час для останнього питання. Вони говорили вже майже півгодини, а так мало було сказано.

— Мама, я люблю тебе! — вигукнув син. — Але як мені знати, що ти насправді моя мама? Чи можеш ти це якось довести?

А це що за питання? Звідки він узявся? Хто ж ще міг бути його матір'ю? Хіба не вона щодня піклувалася про нього? Яке розчарування вона випробовувала від цієї бесіди!Їй майже захотілося піти і повернутися в пральню, де все почалося. Вона думала про те, як вона наступного разу заштовхає ангела в сушильну машину, якщо він наважиться з'явитися знов. Її син з безневинним і допитливим поглядом чекав відповіді.

Вона заплакала, але протягнула руки і сказала:

— Подивися на мої пальці, вони такі ж, як і у тебе. Моя особа і ноги схожі на твої. Я виражаю відчуття і любов точно так, як і ти. Я дійсно твоя мати. У нас однакові очі і губи, подивися!

Почувши це, малюк заспокоївся, не поспішаючи улігся на свій матрацик і заснув.

І це все? Диво спілкування трапилося і безслідно пішло, а їй так і не вдалося до ладу поговорити з сином. Що відбулося? Що було не так? Вона довго ще обдумувала те, що трапилося і турбувалася, що в такий важливий момент нічого істотного так і не було сказано.
Потім ангел з'явився знову, із стічного отвору у ванні.

— Йди, — сказала мати, перш ніж ангел встиг розкрити рот. — Я так розчарувалася в тобі.
— Я дав тобі час, — сказав ангел м'яко. — Не я придумав ці питання.
— Ну і яка користь від цього? Чому мій син не запитав про що-небудь важливе? Ти ж сказав, що у мого сина буде свідомість дорослого, але він ставив питання, які задають діти. Ти обдурив мене з своїм так званим дивом.
— Дорога моя, — відповів ангел, — хоча твій синочок і був наділений дарма мови і свідомістю дорослого, але у нього були тільки знання і досвід, які він зміг придбати за шість місяців свого перебування на Землі. Тому його питання були найглибшими, на які він тільки був здатний, і ти відповіла на всі. Навіть на останній, який був продиктований страхом, ти відповіла правильно. До того ж ти передала йому свою любов, коли ви були разом, і у тебе вистачило терпіння вислухати і відповісти. Він старався, як міг, і був чесний. Хіба тобі це не досить?

Мати сіла. Вона не подумала про це. Її синочок вибрав самі кращі питання, які могли прийти йому на розум. Звідки йому було знати, про що питати, якщо він не володів життєвим досвідом, який був у неї? І якби йому яким-небудь чином був дан цей досвід, то йому і не потрібно було б ні про що питати! Не кажучи більше ні слова, ангел зник востаннє — цього разу через вікно.

Мати обернулася до колиски і довго дивилася на свій скарб.

— Ти зробив все як треба, синок, — сказала вона тихо. — Як добре, що ми змогли з тобою поговорити.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: zuma від 30 Листопада 2009, 00:48:54
— Ти зробив все як треба, синок, — сказала вона тихо. — Як добре, що ми змогли з тобою поговорити.

Потрібно розмовляти з своїми малятками, хоч маленькі, не говорять ще, але все-все розуміють.
Багато чого взяла для себе, емоції переповнюють  :'-(
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 30 Листопада 2009, 13:13:27
Я рада, що Вам подобається, читайте  :)

                                                               Завжди є надія

Жив одного разу на світі один казково багатий чоловіка. Не дивлячись на те, що у нього було все, що душі завгодно, він був нещасливий. Доктори знаходили його абсолютно здоровим і не могли зрозуміти причину депресії, що не проходила. Він пробував багато що, щоб стати хоч трохи щасливіше: подорожі, музика, спорт, хобі, танці, медитація, — ніщо не допомагало, він як і раніше відчував себе нещасним.
Пішов він до рабина за порадою.

— Проблема в тому, — сказав мудрий рабин, — що ти не ділився ні з ким своїм багатством і успіхом, ти навіть милостиню ніколи не подавав. Якщо хочеш бути щасливим, допоможи іншим.

Це було щось новеньке! «Врешті-решт, — подумала людина, — можна пожертвувати гроші на добродійність, щоб вилікуватися». Але незабаром він зрозумів, що це не так-то просто. Він не звик розлучатися з грошима без всякої користі, і навіть не знав, з чого почати.Так, багато людей дійсно здавалися бідними, але хто знає, може, вони прикидалися? З іншого боку, люди, які дійсно мали потребу, могли приховувати свою бідність з гордості. Ні, не можна давати гроші кому потрапило, — вони можуть потрапити негідним людям, які споживуть їх на яке-небудь зло.

Він так довго мучився, що трохи не збожеволів. Повинен же бути спосіб визначення дійсно гідних, але таких, що мають потребу людей! І одного разу його осяяло. Потрібно дати гроші людям, які втратили всяку надію. Ось це і буде дійсна бідність.

Людина стала ходити по різних в'язницях, лікарнях, притулках, сирітських будинках, але, на жаль — безуспішно. Він зустрічав людей хворих, що самотніх, таких, що розорилися, безробітних, але ніхто з них не втрачав надію. Багач впав у відчай: його власна надія на лікування танула.
Одного разу, проходячи по вулиці, він почув протяжний стогін, що лунав з розвалин старого будинку, і кинувся туди. Там, в купі сміття сиділа людина в драному одязі, важ покритий виразками і ранами і стогнав.

— Що трапилося з тобою? — запитав він.
— Ой, не питай, — бродяга розгойдувався від горя, сплескував руками і рвав на собі залишки волосся, — Я втратив все: роботу, гроші, сім'ю, друзів! А зараз ще і покрився болячками.
— А скажи мені, — запитав багач, — чи є у тебе надія?
— Звичайно, я сподіваюся. Поки я на землі, а не земля наді мною, у мене є надія. Тільки у тих, хто вже на кладовищі, немає надії!

«Кладовище?..» — подумав багач. Якщо немає надії тільки у тих, хто на кладовищі, значить, потрібно дати гроші тим, хто в могилі! Невідомо, чи допоможе це лікуванню, і це не зовсім добродійність, але чом би не спробувати?Зате можна бути упевненим в тому, що гроші не потраплять до поганих рук.

Темною нічкою чоловік вийшов на вулицю з мішком грошей і попрямував на кладовищі. Опівночі він розкопав першу могилу, що попалася, і зарив туди мішок. І тут він відчув себе краще, неначе камінь з душі повалився. Це працювало, і це — найголовніше.

Пройшло багато років, і людина забула про гроші, зариті на кладовищі. Можливо, і не пригадав би про них ніколи, якби успіх не обернувся до нього спиною. Спочатку невеликі втрати, потім великі, нарешті, банкрутство. Людина була повністю розорена. І тоді він пригадав про гроші, поховані в могилі.

Це була остання надія! Темною ніччю він попрямував на кладовищі, тримаючи в руках лопату і новий мішок, на випадок, якщо старий прогнив. Знайшов ту саму могилу, де заховав гроші, і став копати при світлі місяця настільки безшумно і швидко, як міг.Він хотів щонайшвидше вибратися з цієї могили.

— Руки вгору! — пролунав раптом різкий голос позаду. — Поліція!

Людина затремтіла і трохи не померла від страху.

— Грабуєш мертвих? — запитав поліцейський.

Бідолаха безуспішно намагалася щось пояснити, але мимрив і заїкався. Поліцейський доставив його у в'язницю.

Тиждень опісля він стояв перед суддею, колись процвітаючий багач, а зараз жебрак ув'язнений. Єдині слова утіхи, які він повторював собі, були слова, почуті від обідранця, покритого болячками: «Поки я на землі, а не земля наді мною, у мене є надія».

Поліцейський свідчив:
— Ваша честь, я зловив цю людину на гарячому. Він приніс велику лопату на кладовищі і розкопував нею могилу, щоб вкрасти у мертвого, можливо, золоті зуби або речі.

— Що ти можеш сказати в своє виправдання? — надав суддя слово обвинуваченому.
— Ваша честь, все було не так. Багато років тому я закопав гроші в цю могилу, тому що я шукав того, у кого не було зовсім надії. Тому що рабин порадив мені пожертвувати гроші на добродійність, але я не міг знайти людини, що втратила надію. І тоді я зустрів в розвалинах одну людину, покриту болячками, і він сказав мені, що тільки у тих, хто на кладовищі, немає надії. І я закопав гроші в могилі. Але зараз вони мені знадобилися.
— Та я вірю йому, — суддя дивився співчутливо. — Ця людина говорить правду. Відпустите його. Він невинний.

Опинившись на вулиці, він вже не думав про свої біди, він дихав повними грудьми, насолоджуючись свободою.

— Яке щастя, що суддя повірив мені! До речі, у нього було дуже знайоме обличчя, де я міг його раніше бачити?
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ЯЯ від 01 Грудня 2009, 12:32:54
Думала, що б то побажати Романам на їх день янгола - та пригадала притчу.
Молодий індус закохався у юну красиву індуску й попросив її вийти за нього заміж. Дівчина погодилася та з однією умовою, що кожного року, напередодні річниці весілля, той відпускатимете її на один день одну лісом погуляти. Юнак погодився.
І от живуть вони не тужать, щасливі. Чоловік дружиною ненатішиться - добра, лагідна, слухняна. Та щороку, як  і обіцяв, на передодні роковин весілля відпускає її до лісу гуляти цілісінький день.
Прожили вони так десять років, чоловік замислився - та чого ж то вона ходить по лісі сама? - запитав у дружини, а та відповідати відмовилася. Й жили так далі, не тужили, чоловік сім"єю ненатішиться - дружина про нього дбає, діточок доглядає та його кохає.
Прожили вони так ще двадцять років, чоловік замислився - та чого ж то його дружина все на один день у рік йде до лісу сама й не лячно їй, вже й немолода, від диких звірів, що трапляються, не втече. Намагався розпитати чи пропонувати її супроводжувати у тій прогулянці - та дружина мовчить й іншого на те не мовить - лише - ти обіцяв,  що відпускатимеш мене, тому дуже прошу - виконуй і надалі цю мою єдину умову.
Проходить так ще двадцять років, чоловік із дружиною любляться - живуть душа в душу - та чує старий, що слабне він, за сім"ю й дружину на страшно, вони виховали чотирьох синів, що захістять матір та чотирьох доньок, що доглянуть за старенькою, та одне мордує старого - куди ж то його дружина кожного року ходить напередодні річниці їх весілля?
Й невитримав старий, виріши вистежити дружину.
Настав певний день, дружина як завжди, прокинулася раненько, вбралася у поганеньке сарі й пішла до лісу - чоловік тихенько за нею. Йде вона лісом, далеко йде і стежками дивними, так наче й немає тих стежок та йде впевнено, як на поклик йде - старий тихесенько за нею крокує, боїться, щоб себе не виказати та ледь встигає бідака.
Й тут бачить - його дружина, виходить на невеличку галявину посеред котрої стоїть величезна суха коряга та його дружина довкола тієї коряги ходить, уважно розглядаючи та в мить вилізла на неї, перетворилася на зміюку й як зашипить... так, що чоловік, себе не пам"ятаючи, вмить дома опинився.
А дружина повернулася у вечір, наче й у змію не перетворювалася й жили вони далі - не тужили, була вона йому й надалі доброю дружиною.
Так бажаю усім мужчинам, щоб їхні жінки шипіли лише раз у рік. (http://www.kolobok.us/smiles/light_skin/girl_wink.gif)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 01 Грудня 2009, 12:56:56
Так бажаю усім мужчинам, щоб їхні жінки шипіли лише раз у рік.
:good :good :good  :=) :=)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: yurko від 01 Грудня 2009, 18:35:59
 :-D :-D :-D :D :D :D
А я так зачитався...
Хай шипить і чстіше аби любила.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 01 Грудня 2009, 20:46:28
                                                                         
                                                                        Два ангела

Два ангели-подорожуючи зупинились на нічліг в будинку багатої сім'ї. Сім'я була негостинна і не захотіла залишити ангелів вітальні. Замість того вони були укладені на нічліг в холодному підвалі. Коли вони розстилали ліжко, старший ангел побачив дірку в стіні і заклав її. Коли молодший ангел побачив це, то запитав, для чого. Старший відповів:

— Речі не такі, якими здаються.

На наступну ніч вони прийшли на нічліг в будинок дуже бідної, але гостинної людини і його дружини. Подружжя розділило з ангелами небагато їжу, яка у них була, і сказали, щоб ангели спали в їх ліжках, де вони можуть добре виспатися. Вранці після пробудження ангели знайшли господаря і його дружину такими, що плачуть. Їх єдина корова, молоко якої було єдиним доходом сім'ї, лежала мертва в хліві. Молодший ангел запитав старшого:

— Як це могло трапитися? Перший чоловік мав все, а ти йому допоміг. Інша сім'я мала дуже мало, але була готова поділитися всім, а ти дозволив, щоб у них померла єдина корова. Чому?

— Речі не такі, якими здаються, — відповів старший ангел. — Коли ми були в підвалі, я зрозумів, що в дірці в стіні був клад із золотом. Його господар був грубий і не хотів зробити добро. Я відремонтував стіну, щоб клад не був знайдений. Коли на наступну ніч ми спали в ліжку, прийшов ангел смерті за дружиною господаря. Я віддав йому корову. Речі не такі, якими здаються. Ми ніколи не знаємо все. І навіть якщо маєш віру, тобі треба ще вселити довіру, що все, що приходить, є в твою користь. А це зрозумієш з часом. Деякі люди приходять в наше життя і швидко йдуть, деякі стають нашими друзями, і залишаються на хвилину.
 Вчора — це історія. Завтра — таємниця. Сьогодні......

Сьогодення — це дар. Життя це чудо, і смак кожного моменту неповторний!
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Рибка від 01 Грудня 2009, 22:26:02
Так життя треба любити і насолоджуватись кожної хвилиною.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: DVania від 04 Грудня 2009, 08:40:33
Когда-то давно старый индеец рассказал своему внуку одну жизненную истину.  -Внутри каждого человека идет борьба,очень похожая на борьбу двух волков.Один волк представляет зло-зависть,ревность,сожаление,эгоизм,амбиции,ложь...Другой волк представляет добро-мир,любовь,надежду,истину,верность...Маленький индеец,тронутый до глубины души словами деда,на несколько мнгновений задумался,а потом спросил:-А какой волк в конце побеждает? Лицо старого индейца тронула едва заметная улыбка и он ответил:-Всегда побеждает тот волк,которого ты кормишь.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: яничар від 04 Грудня 2009, 15:56:25
закінчити дану розмову, бо притчі від того змісту не наберуть хоч і не втратять
дозволю собі викласти статтю в цій темі, бо в ній не тільки про важливість того хто тлумачить, але й самі притчі.
ТОНКОСТИ
МУЛЛЫ НАСРЕДДИНА
«Когда приближаешься к морю, разговоры о притоках забываются»
Хаким Санаи, «Окруженный стеной сад истины»

 Мулла (мастер) Насреддин является классическим персонажем, придуманным дервишами для фиксации ситуаций, в которых определенные состояния ума проявляются более отчетливо.
Приховано: Показати
Насреддиновские истории, известные по всему Среднему Востоку и собранные, в рукописи представляют собой одно из самых необычных достижений в истории метафизики. Если подходить к этим историям поверхностно, то большинство из них можно использовать только в качестве шуток. Их бесконечно рассказывают и пересказывают в чайханах и караван-сараях, в частных домах, в радиопередачах азиатских стран. Неотъемлемой чертой любой истории является ее многомерность, поэтому понимать ее можно по-разному. Здесь и шутка, и мораль, и нечто более высокое, что продвигает сознание потенциального мистика чуть дальше по пути реализации.
«Тонкости» еще ни разу не переводились на западные языки полностью. Возможно, это объясняется тем, что человек, не имеющий отношения к суфизму, не может перевести их должным образом; кроме того, в отрыве от определенного контекста они теряют свой первоначальный импульс. Даже на Востоке этот сборник используют в целях обучения только посвященные суфии. Отдельные «шутки» этого сборника можно обнаружить в литературных произведениях почти всех стран мира.
Как совершенная система мышления истории о Насреддине существуют на столь многих уровнях, что эту систему невозможно уничтожить. Доказательством этого может в какой-то мере служить тот факт, что такие разные и чуждые друг другу организации, как «Британское общество по распространению христианского знания» и Советское правительство, использовали образ Насреддина в своих целях. Общество опубликовало небольшое количество историй, выпустив книгу «Сказки о Ходже», а русские (наверное, по принципу «если не можешь побить их — присоединись к ним») создали о нем фильм, названный «Похождения Насреддина». Даже греки, мало что перенявшие от турок, считают его частью своего культурного наследия.
В действительности никто не знал, кем был Насреддин, где и когда он жил, и это естественно, т. к. основной целью было создание образа, не поддающегося характеризации и неподвластного времени. В данном случае для суфиев важна идея, а не человек. Все это не помешало людям снабдить его не только фальшивым жизнеописанием, но и гробницей. Ученые, в борьбе против педантизма которых Насреддин так часто выходит победителем в своих историях, даже предприняли попытку детально разобрать «Тонкости» в поисках соответствующего биографического материала. Одно из этих «открытий», несомненно, согрело бы сердце самого Насреддина.
Если самым беспристрастным образом подойти к некоторым классическим насреддиновским историям, сразу станет ясно, что чисто схоластический подход к делу суфии считают самым непродуктивным:
«Перевозя некоего педанта через бурную реку, Насреддин сказал что-то такое, что показалось тому грамматически неправильным.
—   Разве ты никогда не изучал грамматику? — спросил ученый.
—   Нет.
—   Значит ты потерял полжизни.
Через несколько минут Насреддин обратился к своему пассажиру:
—   Учился ли ты когда-нибудь плавать?
—   Нет, а что?
—   Значит, ты потерял всю жизнь — мы тонем!
Здесь подчеркивается, что суфизм есть практическая деятельность, отрицающая возможность достижения истины с помощью формального интеллекта и применимость шаблонного мышления (являющегося порождением этого мира), к истинной реальности, относящейся к иному измерению.
Это еще более ярко выражено в анекдоте, действие которого происходит в чайхане.

В чайхану вошел монах и заявил:
—   Мой учитель велел мне возвестить людям, что человечество до тех пор не достигнет совершенства, пока люди, не испытавшие на себе несправедливости, не будут так же нетерпимо относиться к ней, как и те, кто в действительности испытал ее.
Эти слова на мгновение поразили всех собравшихся. Затем Насреддин сказал:
—   А мой учитель говорил мне, что никто не должен относиться нетерпимо к чему бы то ни было до тех пор, пока он не убедится, что предполагаемая несправедливость действительно является несправедливостью, а не скрытым благом!
Насреддин, являющийся суфийским учителем, часто применяет дервишескую технику, которая заключается в том, что он играет роль непосвященного человека, чтобы сделать истину более яркой. Известный анекдот, отрицающий поверхностное убеждение в причинно-следственной связи, делает его жертвой:
«Однажды прямо на голову Насреддину, шедшему по узкому переулку, с крыши дома упал какой-то человек. С этим человеком ничего не случилось, но мулла попал в больницу.
Один из учеников Насреддина спросил его:
—   Какой урок вы извлекли из этого происшествия, мастер?
—   Откажись от веры в неизбежность, даже если причина и следствие кажутся неизбежными! Избегай теоретических вопросов наподобие этого: «Сломает ли человек себе шею, если упадет с крыши? Упал он, а шею сломал себе я!
Поскольку мышление обычного человека шаблонно и он не может стать на совершенно иную точку зрения, от него обычно ускользает большая часть смысла происходящего. Он может жить и даже преуспевать, но он не может понять всего, что происходит вокруг.
Приховано: Показати
Это наглядно показывается в притче о контрабандисте:
«Насреддин ежедневно переводил через границу своего осла, нагруженного корзинами с соломой. Так как все знали, что он промышляет контрабандой, пограничники обыскивали его с ног до головы каждый раз, когда он возвращался домой. Они обыскивали самого Насреддина, осматривали солому, погружали ее в воду, время от времени даже сжигали ее, а сам Насреддин жил все лучше и лучше
В конце концов он отошел от дел и перебрался на жительство в другую страну. Много лет спустя его встретил один из таможенников. Он спросил:
—   Теперь тебе нечего скрывать, Насреддин. Расскажи мне, что ты перевозил через границу, когда мы никак не могли поймать тебя?
—   Ослов, — ответил Насреддин».
Внутренний опыт нельзя передавать с помощью бесконечного повторения.. Многие школы продолжают действовать еще долго после того, как их реальная движущая сила уже истощилась, превращаясь в обычные центры, где занимаются повторением неуклонно слабеющего учения. Название этого учения может оставаться тем же, в то время как оно уже лишилось всякой ценности, а иногда и противоречит первоначальному смыслу. В числе других вопросов Насреддин заостряет внимание и на этом в рассказе под названием «Утиный суп». «К Насреддину приехал издалека один из родственников и привез ему в подарок утку. Обрадованный Насреддин сварил ее и съел вместе со своим гостем. Вскоре после этого к Насреддину стали приходить один за другим люди, называвшие себя друзьями и друзьями друзей «человека, принесшего утку», однако новых подарков никто из них не приносил В конце концов мулла вышел из себя, но тут появился еще один незнакомец: «Я друг друга друга того родственника, который принес тебе утку», — заявил он и, подобно другим, уселся за стол в ожидании еды. Насреддин принес ему тарелку горячей воды. «Что это такое?» — спросил гость. «Это суп супа супа из той утки, которую принес мой родственник,» — ответил Насреддин»».
Обостренное восприятие, которым обладает суфий, иногда помогает ему переживать вещи, совершенно не воспринимаемые другими. Но, зная об этом, последователи других школ обычно проявляют недостаток восприимчивости, говоря или делая определенные вещи, в которых суфии совершенно ясно видят признак их духовной незрелости. В таких ситуациях они чаще всего обходятся без комментариев. Эту способность к восприятию можно проиллюстрировать с помощью другой насреддиновской истории:
«Желая попросить милостыню, Насреддин подошел к большому дому. «Хозяина нет», — сказал слуга.
«Прекрасно, — воскликнул мулла, — и хотя он ничем не смог помочь мне, передай, пожалуйста, своему хозяину мой совет. Скажи: «Когда будешь уходить в следующий раз, не оставляй свое лицо на окне — его могут украсть"».
Некоторые насреддиновские истории стали афоризмами:
«В действительности это не так».
«Я никогда не говорил правды».
«Я отвечаю не на все вопросы, а только на те, которые тайно задают друг другу всезнайки».
«Если ваш осел позволит кому-нибудь украсть вашу одежду — украдите его седло».

«Образец есть образец, но никто не купит мой дом, если я покажу кирпич от него».
«Люди требуют, чтобы я дал им попробовать свой уксус, но если бы я всем давал пробовать его, он не стал бы сорокалетним, не правда ли?»
(Из книги Идриса Шаха «Суфизм»)

МУСУЛЬМАНЕ №1(4) февраль-март 2000 стр.63
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 04 Грудня 2009, 16:11:37
Цитата: Лалія від 28 Листопада 2009, 10:57:15
закінчити дану розмову, бо притчі від того змісту не наберуть хоч і не втратять
дозволю собі викласти статтю в цій темі, бо в ній не тільки про важливість того хто тлумачить, але й самі притчі.
І як повязані ці цитати?  :unknow
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: яничар від 04 Грудня 2009, 23:26:41
ніяк,Лалія.
 ось ці цитати:
"Неотъемлемой чертой любой истории является ее многомерность, поэтому понимать ее можно по-разному." "в отрыве от определенного контекста они теряют свой первоначальный импульс"
притча- як набір фраз, слів- нічого не варта. Змісту їй надає людина, грунтуючись на власному досвіді або з певною метою. Тому суперечки допустимі.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 04 Грудня 2009, 23:29:54
ніяк,Лалія.
 ось ці цитати:
"Неотъемлемой чертой любой истории является ее многомерность, поэтому понимать ее можно по-разному." "в отрыве от определенного контекста они теряют свой первоначальный импульс"
притча- як набір фраз, слів- нічого не варта. Змісту їй надає людина, грунтуючись на власному досвіді або з певною метою. Тому суперечки допустимі.

Я так розумію ми про одне і те ж тільки різними словами.  :)
Я й мала на увазі, що кожен трактує по-своєму тому, нема змісту сперечатись.  Бо всі по-своєму праві.  :unknow
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: яничар від 05 Грудня 2009, 00:33:17
"Итак, разные люди берутся за толкование Евангелия. Люди разные и «христианства» получаются у них разные....
.....И как же можно настаивать на самоочевидности Писания, как можно заявлять, что "нам не нужно богословие, так как у нас есть Писание" - если само Писание кричит о том, что оно требует усилия мысли для своего разумения. Юноши из недавно возникших протестантских кружков заявляют, что им в Библии все понятно, тогда как даже ап. Петр признавал, что в посланиях апостола Павла “есть нечто неудобовразумительное” (2 Петр. 3, 16). Между, прочим на долю посланий Павла приходится две трети Нового Завета...
.....понимание библейского текста может быть разительно противоположным. Впрочем, будем помнить совет Оригена: противоречия в библейских рассказах и абсурдности нужны для того, чтобы мы не ограничивались плотским прочтением, а искали духовное, аллегорическое. Если бы при чтении Писания не возникало недоумений - "то мы едва ли подумали, что в Писании может быть какой-нибудь другой смысл, кроме ближайшего. Поэтому Слово  Божие позаботилось внести в закон и  историю некоторые как бы соблазны и несообразности; без этого же мы, не отступая от буквы, остались бы не наученными ничему божественному" (Ориген. О началах 4, 15). Или - скажем словами апостола Павла: "Надлежит быть и разномыслиям между вами, дабы открылись между вами искусные" (1 Кор 11,19)......."
Протестантам о православии. д.А.Кураев

Сперечатись є зміст:"дабы открылись между вами искусные", бо якщо всі праві по своєму, то "мы остались бы не наученными ничему божественному".
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 08 Грудня 2009, 00:52:08
                 
                                                                             СЛІДИ НА ПІСКУ

       Одного разу одній людині приснився сон. Йому снилося, ніби він іде піщаним берегом, а поряд з ним — Господь. На небі мелькали картини з його життя, і після кожної з них він помічав на піску два ланцюжки слідів: одну — від його ніг, іншу — від ніг Господа.

Коли перед ним промайнула остання картина з його життя, він озирнувся на сліди на піску. І побачив, що часто уздовж його життєвого шляху тягнувся лише один ланцюжок слідів. Відмітив він також, що це були найважчі і нещасні часи в його житті.
Він сильно засмутився і став питати Господа:

— Чи не ти говорив мені: якщо послідую шляхом Твоїм, Ти не залишиш мене. Але я відмітив, що в найважчі часи мого життя лише один ланцюжок слідів тягнувся по піску. Чому ж Ти покидав мене, коли я більше всього потребував Тебе?

Господь відповідав:

— Моє миле, миле дитя. Я люблю тебе і ніколи тебе не покину. Коли було в твоєму житті горе і випробування, лише один ланцюжок слідів тягнувся по дорозі. Тому що в ті часи Я ніс тебе на руках........
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ЯЯ від 17 Грудня 2009, 21:29:41
 
Чаша Желаний.

     В одном государстве жил молодой царь. Он был очень горделив и властен. Когда он проезжал по своим владениям, народ падал ниц и кричал:
- Виват, император!
А сзади шел казначей и кидал этим согбенным фигурам золотые монеты. Люди же были готовы перегрызть глотки друг другу за эти монеты с императорской казны, роясь в грязи в их поисках. Тех же, кто не покорялся и не преклонял головы перед его светлостью, сзади шедший палач рубил головы.
И вот, однажды, шествуя подобным образом, он заметил одного монаха, который не склонял головы и мало того - шел ему навстречу. Палач, увидя это, поспешил опередить императора дабы отрубить непокорному голову. Так как уже не одна голова слетала с плеч по прихоти императора- вольнодумца. И в тот момент, когда он уже замахнулся обезглавить непокорного, услышал зычный голос своего повелителя:
- Стой!
Молодой царь кинулся к этому странствующему дервишу, упал на колени и поцеловал его засаленный халат.
Народ возмутился этому и начал недовольно кричать:
- Виват, Император! - в надежде быть осыпанными золотыми монетами. Но император узнал в этом дервише своего отца, который отрекся в его пользу от престола и отправился искать истину.
- Отец, как я рад, что ты вернулся!
- Нет, я не вернулся. Я был на том краю земли и вот теперь иду на другой край. А дорога моя лежит через твои владения...
- Но это и твои владения! Отец, мне больно видеть тебя в этих жалких одеждах. Казначей, отсыпь ему золота, сколько б ни попрсил!!!
- Нет, сын. Просто накорми меня или дай несколько монет, дабы я мог купить себе пропитание. - и протянул ему свою деревянную миску-чашу. Император велел наполнить чашу. Но когда казначей начал ее наполнять, он оказывалась пустой. Тогда император возмутился и велел высыпать туда мешок золота. Но все повторилось - чаша была пуста.
Тогда молодой царь велел привезти подводу золота, ему было наплевать, опустеет ли казна от этого - перед ним был его отец.
И вот, на сороковой подводе, сын воскликнул:
- Отец, я не пойму, мы высыпали туда 40 подвод золота, но она по-прежнему пуста!
- Сынок, я рад, что ты уже на 40-й подводе задумался над этим вопросом. Ты слишком рано это понял. Я ради этого отказался ото всего, кинул в нее своё царство, здоровье, молодость, в общем все, что имел, но она как видишь - по прежнему пуста!
Ибо это есть чаша наших желаний и, отупляющая жажда наполнения ее отнимет у нас все что мы имеем....... В нее мы можем положить и жизнь, но полнее она от этого не станет!
Відповідь від: 17 Грудня 2009, 21:20:41
Последователь пророка.

     Один шутник стал выдавать себя за пророка. Его схватили и привели к султану. Султан допросил его в присутствии кади и сказал:
- Этот человек позволил себе наглое святотатство. Что полагается в таких случаях делать по закону ?
   Кади ответил:
- Если он не откажется от своих утверждений и станет упорствовать, надлежит покарать его смертью.
- Слышишь? - сказал обвиняемому султан. - Как ты смеешь называть себя пророком? Если ты пророк, покажи нам чудо!
- Хорошо, - ответил человек, выдававший себя за пророка. - Тогда вели принести сюда острый меч.
- Зачем он тебе ? - удивился султан.
- Я отрублю голову кади, а затем воскрешу его из мертвых.
- О, почтенный! - закричал кади вне себя от ужаса. - Я первый в тебя уверовал! Отныне считай меня своим последователем!
Відповідь від: 17 Грудня 2009, 21:23:05
Что в нем?

     Некий дервиш ордена Бекташи был очень уважаемым за свое благочестие и проявляемые добродетели. Всегда, когда кто-нибудь спрашивал его, каким образом он достиг такой святости, он отвечал:
— Я знаю, что в Коране.
Однажды он только что дал такой ответ спросившему в кофейне, когда какой-то кретин спросил:
— Хорошо, так что же есть в Коране?
— В Коране, — сказал дервиш из ордена Бекташи, — находятся два засушенных цветка и письмо от моего друга Абдулы.
Відповідь від: 17 Грудня 2009, 21:24:30
Хромой и слепой.

     Хромой человек однажды вошел в сераль (постоялый двор) и устроился там среди других посетителей.
           "Из-за моей хромоты я лишен возможности быстро передвигаться и не успею на султанский пир", -- сказал он своему соседу.
      Человек, к которому он обратился, поднял голову и сказал:
-- Я тоже приглашен на пир, но мне еще труднее попасть туда, чем тебе, потому что я слеп и не вижу дороги.
     Тут в их разговор вмешался третий посетитель.
Он сказал:
-- Вдвоем вы располагаете средством достичь вашей цели, если только согласитесь воспользоваться этим средством. Слепой может отправиться в путь, неся на спине хромого. Вы должны использовать ноги слепого, чтобы идти, и зрение хромого, чтобы его направлять.
     Вот так эти двое достигли цели, где их ожидал невиданный доселе пир.
     По дороге они остановились на отдых в другом серале. Здесь они повстречали еще двух несчастных, которые также хотели попасть на пир и не могли. Слепой и хромой стали им объяснять свой метод, но один из этих людей был глухим, а другой немым. Немой слышал их объяснения, но не мог передать их своему приятелю. Глухой мог говорить, но ему нечего было сказать.
      Эти двое не попали на пир потому, что в это время поблизости не оказалось того третьего человека, который прежде всего объяснил бы им особенность их трудности, а уж потом подсказал бы, как эту трудность преодолеть.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: лесик від 17 Грудня 2009, 23:01:00
А ось вам від мене кавалок ВЕЛЕСОВОЇ КНИГИ

Міф про походження світу!

    ...І на початку була Пітьма - вічна й безмежна! Ні Землі, ні Неба, ні Сонця. Тільки - морок! Густа, холодна й безконечна Ніч. А її пронизувало ОКО. Звідки воно летіло?І - куди? Нізвідки і в нікуди? І де взялось воно.
Наймудріші волхви Оріани казали так: "Око було завжди, воно було вічно. І з Вічності воно летіло у Вічність".А Заратустра по тому вже додав:" Воно летіло з далеких Старих світів, що утворити Новий світ"
Мабуть, так. Бо Око, пролетівши чорне безмежжя впродовж безконечної кількості часу і не знайшовши краю пітьмі, одного разу спинилось. І пустило Сльозу. Чисту -пречисту Росинку. Знеї вродилось диво:Першоптах і Першобог - птиця Сокіл!
Його золотаве піря осяяло непроникну ніч! Сокіл розправив крила і закружляв над ОКОМ!
І пустив Сокіл Золоту Сльозу-Росинку, що впала на ОКО. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку!
І пустив Сокіл Срібну Сльозинку, і вона впала посередині острова,де утворилося озеро Живої Води.
І пустив Сокіл зелену Сльозинку-Росинку, і від неї проросли дивовижні квітий густі високі трави на острові й берегах озера!
Тоді Сокіл зніс золотий жолудь. І сталося диво: виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево. Дуб-Стародуб
І наче зорі розцвіли на його крислатому гіллі: то вродили Молодильні яблука - плоди невмерущості. Стало довкола світло й весело!
Тоді злетів Сокіл на вершину Першодерева й сказав: "Я створив ИРІЙ. Тут моє місце на віки вічні Звідсия творитиму Світ"
І тоді зніс Сокіл двоє яєць: біле та чорне. Впали вони в озеро Живої Води, і вродилися з них Білий лебідь та Чорний Лебідь. Поплили вони назустріч один одному і стали люто битися.
Тоді з вершини Дуба-Стародуба сказав їм Сокіл:"Зупиніться!".
І лебеді перестали битись. І сказав їм Сокіл:"Я даю вам Слово і Розум. Вийдіть з води і станьте обабіч мого Дуба".
Вийшли лебеді з води і відразу перетворились в людино подібних велетнів. Тільки в одного шкіра була біла, а волосся – русяве, очі – блакитні, а в другого все біло чорне – і шкіра, і волосся, і очі.
І сказав Сокіл їм: “Зірвіть з дерева по яблука і з’їжте їх.”
З’їли велетні по молодильному яблуку і відчули в собі силу неймовірну.
І сказав їм Сокіл: “Тепер Ви невмирущі Боги”.
І вклонилися йому велетні. І сказав Сокіл білошкірому: “Ти є Білобог. Володар Світла і Білого Світу та всього, що створиш у ньому”
І сказав Сокіл чорношкірому: “Ти є Чорнобог. Володар ночі і пітьми та всього, що створиш у ній”.
І сказав він обом: “Ви є Добро і Зло. Краса і Погань. Правда і Кривда. І ви будете вічно. Бо ви є ЖИТТЯ. І ті, що прийдуть. Не зазнають ДОБРА без ЗЛА і КРАСИ – без ПОГАНІ, тож не знатимуть, що таке Життя і навіщо жити в ньому”
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 03 Січня 2010, 20:21:56
(http://i.i.ua/oboi/pic/5/4/163645.jpg)


Зима не любила Місто...

Воно було улюбленчиком Сонця і синього Моря.
Зиму тут ніколи не чекали, не готувалися до її приходу...
Багато років тому Зима з'явилася тут пізно вночі з мішком пухнастого снігу
блакитного інею і яскравих сніжинок...

Тоді вона так раділа створеній казці і вже передчувала
як зрадіють жителі Міста, побачивши її у всій красі...
Але на ранок прилетів Південний Вітер, посміхнулося Сонце
і вся казка розтанула, потекла струмками...

Стало сіре, незатишно...Жителі були дуже незадоволені...і не злюбили Зиму...
А Зима розсердилася і з тих пір несла в Місто тільки колючий сніг і
злі морози.
Одного разу вона навіть спробувала заморозити солене море, але безуспішно...
І тому з року в рік Зима випліскувала на Місто всю свою злість...

А Місто не любило Зиму...
Якось навіть бідний вуличний музикант кинув в серцях:
- Йди геть, Зла!! Хай скоріше наступить Весна!!!

Ось і сьогодні Зима промайнула над чорним  морем,
заморозивши піну біля берега
сипнула колючим снігом над Містом і вже зібралася відлітати....
Її привернула відкрита кватирка в одному з вікон старого будинку.
Це була її улюблена гра: кидатися снігом у вікна...
Зима подула у віконце, але його не закрили, як завжди.
Вона здивовано сіла на підвіконня:
у кімнатці молода дівчина вирізувала сніжинки з білого паперу і
як заклинання, шепотіла:
- Зимонька-голубонька, принеси нам Казку на своїх крилах і
чарівне Різдво!
Ми прикрасимо ялиночку, даруватимемо подарунки і чекатимемо Дива!
І хай повернеться моя Любов...Я так її чекаю....

Це був перший житель Міста, що назвав Зиму так ніжно....
Знов і знов, кожен вечір Зима сідала на підвіконні і спостерігала за
дівчиною...
І знала про неї вже все: і те, що вона раніше жила з мамою, татом і братиком
у великому місті, де завжди були красиві зими
і те, що вона була нареченою...ось і плаття висить в шафі...
І була страшна аварія...дівчина залишилася одна...у інвалідному кріслі...
А її коханий не зміг це прийняти...Хоча вона давно його пробачила...
Тепер дівчина живе в Місті з бабусею
вірить в різдвяні чудеса і дуже любить зиму...
Зимі так хотілося утішити цю милу дівчину, що вона забула
про свою злість...

Щодня тепер в Місті йшов красивий пухнастий сніг
іскрилися візерунчасті сніжинки і навіть Море перестало шуміти
ніби заснуло, заколисане ніжним ходом Зими...
Щодня Зима бачила здивовані очі дівчини:
адже ніколи раніше тут не було такого снігу...
А коли прийшло Різдво, Місто перетворилося на Казку.
Жителі урасилі ялинки, запалили гірлянди, дітвора грала в сніжки
і ліпили смішних сніговиків...

А одного разу Зима побачила дівчину у дворі.
Та сиділа і захоплено стосувалася іскристого снігу
її щічки розрум'янилися і ніжний голосок шепотів:
- Я так люблю Зиму!
У Зими від щастя захватило дух, сніжинки закрутилися в чудовому вальсі...
І запахло чаклунством...

У двору зупинився високий хлопець з валізою в руці.
Постояв декілька хвилин, дивлячись на ніжну фігурку, що малювала щось
на снігу.
І рішуче штовхнув хвіртку...


А Зима вибрала найкрасивіші сніжинки, прикрасила ними вії дівчини
і намальоване нею сердечко з улюбленим ім'ям...

Відповідь від: 21 Грудня 2009, 02:46:39
(http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/0/36/671/36671861_4804730_1192270413_4201241_snow.gif)
Відповідь від: 21 Грудня 2009, 13:28:09



                                                                 ДОЛЯ

          Жила була Доля, яку ніхто не приймав. І бродила вона по світлу у пошуках душі, що погодилася б утілити її. Проте, хто б не зустрічався на її шляху, у результаті виявлявся простим перехожим, гнаний своїми турботами, як вітром відірваний лист. І ніхто не міг зупинитися, щоб як слід розглянути те, що було навколо, можливо почути інші звуки знайомого їм миру і свої голоси, ні на хвилину що не замовкають, всі говорять і говорять з своїм богом, з різними богами весь час вислизаючого миру повсякденних турбот.

— Постій! - крикнула Доля навздогін людині, що пробігала мимо. - Я бачу твій поспіх і твій відчай. І у мене є для тебе шляхи радості і утіхи, і що шукаєш ти - буде виконано.

— Якщо ти бачиш, то винна і знати, що мені не хапає, - кинув у відповідь чоловік, - а ти, як я бачу, не знаєш, що утіха і радість не нагодують мою сім'ю і не покриють мої борги.
            Його голос обірвався, і було видно, як черговий вихор закрутив його, захопив таким, що невловимим вертить, не даючи схаменутися.
— Послухай, - сказала Доля, ставши доступною людині, що йде в церкву. - Я бачу трудність твою і сумніви. Ось посохнув твій, око вірне і серце чисте - і ступай твердо по дорозі вибраному, радіючи чудесам Його.

— Ти - голос лукавий і явище примарне - ізиді від мене і не спокушай раба божого, - завчено і чеканність вимовила людина, полохливо поспішаючи сховатися за образом шанобливих святинь. - Я попереджений про хитру підступність твоєму і про те, як відводиш ти з шляхів заповеданних, розбещуючи душу влесливими мовами, солодкими для духу блукаючого. У моєму серці немає місця для тебе, бо я слуга Всевишнього і жадаю лише його щедрот.

             Сказавши це, він зник з вигляду за стіною позолоти, в звуці співу і рятівного обряду.

             Всі навколо були такі занурені в себе і зайняті собою, що Доля перестала сподіватися на своє швидке втілення.
Але одного разу, легко ковзаючи між похмурими особами, Доля опинилася серед людей ще більш відчужених і похмурих. Було видно, що вони колись знали все те, що їм говорила Доля. Але це знання не зробило їх вільними і не перероділо, але зробило їх іншими - важкими, похмурими і озлобленими, слабкими всередині і насильницькими зовні, такими, що бачать біль всюди, але що не відчувають її, випробовують бажання, але не здатними його завершити.

              І правила ними не Доля, а злобна Рок Долі, що навис над їх життями і залякує страхом невдачі. Поступово вони перестали сподіватися, радіти, довіряти, мріяти і любити, ставши жертвами власної слабкості, страху і рока, що абсолютно відохотила у них чесно і сміло дивитися життя в обличчя.
            Проте Долю це аніскільки не лякало, адже вона, нарешті, зустріла тих, хто вже зустрічався з нею, хай в іншому облічиі, але кожний з них поза сумнівом зберігав в своїй душі хвилини зіткнення, що хвилювали, з таємницею свого життя, готового розкритися назустріч сміливому шуканню. І не важливо, що багато хто з них так і не зробив свого головного кроку назустріч своїй долі. Для неї, - Долі, - зараз це було не головним. Головне, що вони пам'ятали про неї, а це означало, що є шанс втілення.

              З властивою нею легкістю і невимушеністю Доля з'явилася спочатку одному, потім іншому і третьому, волаючи в кожному з них до спогадів того часу, коли вони були сміливими і сильними, кидаючи їй виклик і приймаючи його, як раптом все різко змінилося, спохмурніло, і Доля виявилася скутою важкою долею людей, що оточували її.
— Тобі не вдасться знову обдурити їх, - почувся знайомий Долі голос її вічного супротивника, злобної Долі. - Адже одного разу ти їх вже обдурила, не виправдавши їх чистих і світлих надій. На що ж ти розраховуєш тепер, прийшовши до них удруге?!

— Ти нічого не зрозуміла, - відповіла Доля. - Від них нічого не було потрібне, окрім як не упускати з виду слабкостів своїх, щоб не стали вони упоперек світлих сподівань, оскільки по-справжньому сильним можна стати, лише визнавши свої слабкості.

              Року Доліі  нічого було відповісти, і це його розсердило.

— Узяти її! Тепер ви можете розправитися з винуватицею вашого невезення і страху! - прокричала Рок Долі людям, що вже почали мучитися туманними спогадами своєї першої зустрічі з Долею.

              Вони жадібно схопили її і напевно б знищили, якби не втрутився Рок Долі.
— Постійте, вона хоче втілення, що ж, подивимося, як вона це зробить. Ти гинутимеш поволі, - злорадно звернувся Рок до Долі, - і бачити, як вмирає надія хоч би що-небудь змінити в цій душі, що повністю зневірилася, втратила віру в добре, світле, вічне.

              Так Доля стала полонянкою душі людини, що глибоко зневірилася в своєму житті. Він вже був немолодий, змінив багато занять, але так і не знайшов свого місця в житті. Він втратив все, що тільки можна було втратити, і єдине, що у нього залишилося, були лише його страждання і муки минулого, якого вже не повернути, що захопили його целіком, терзаючи останні душевні сили, що залишилися в нім. Єдине, в чому він не сумнівався, була сама смерть, перед якою він якось змирився і думки про яку, як не дивно, давали йому невелику утіху.Він не сумнівався, що жити йому залишилося трохи.

               І ось якось надвечір цей нещасний, думаючи про близьку кончину свого шляху, раптом почув:

— Як же багато тут ще незвіданого, незайманого і такого, що таїть незримого світла.

— Хто тут? - збуджено запитав "нещасний". - Це ти - смерть? Ти прийшла за мною?

— Ні, - відповіла Доля, - це не смерть, скоріше життя, останні іскри надії, що ще висікаються в твоєму серці.

— Навіщо життя? Мого життя більше немає, вона померла разом з моїми бажаннями і надіями що-небудь зробити в цьому житті. Тепер все пропало, нічого не повернути, мій час пішов і я вмираю, моя доля кінчена.

— Ти маєш рацію, твого життя більше немає, вона померла, але чи вмираєш ти?! Твої бажання і надії померли, але чи вмираєш ти?! І які окови висять на твоїй душі і терзають її - чи не окови жалості по відмираючому життю, про яке говориш ти, що її більше немає?! Хіба ти не помічаєш, що твоє життя поспішає, болісно змінюється і зве тебе скинути старий одяг?!
— Не смій! - раптово прокричав Рок Долі, обрушивши на "нещасного" купи сумнівів і болісних спогадів його загубленого минулого. - Хіба ти не бачиш, що ця шахрайка - Доля хоче відняти у тебе твою вистраждану пам'ять, твоє життя? Ким же ти тоді станеш і що тобі нагадає про те, що так дорого твоєму серцю? Ти, божевільний, на крок від своєї загибелі, загибелі, в якій винен будеш тільки ти!

— Саме! - несподівано восторжествувала людина. - В цьому винна буду тільки я, оскільки не залишилися більше тих, хто був би повинний в моїх бідах. Я залишилася одна перед лицем своєї загибелі, і я говорю своїй Долі: "Вдаюся до тебе, оскільки мене більше немає! Доверши мій шлях високою свідомістю мети, гідної що всіх живуть!"
 
              Так говорило серце людини з самої глибини своєї істоти на краю загибелі, що зробила його вільним.
Не бійтеся опинитися на краю загибелі вашого миру, бо там завжди зберігається можливість знайти дар, залишений нам нашою Долею!
Відповідь від: 03 Січня 2010, 19:41:07


У КОЖНОГО З НАС СВОЄ ЖИТТЯ...КОЖНОГО ДНЯ МИ РОБИМО ВИБІР.
НЕВАЖЛИВО ЯКИЙ, АЛЕ ВИБІР: ЩО СЬОГОДНІ ОДЯГТИ, ЩО З"ЇСТИ, КУДИ ПІТИ, ЩО ДИВИТИСЯ ПО ТЕЛЕВІЗОРУ І ЧИ ДИВИТИСЯ ЙОГО ВЗАГАЛІ.

ВІД НАШИХ ВИБОРІВ ЗАЛЕЖИТЬ НАШЕ ЖИТТЯ.
А  ЯКЕ Ж МІСЦЕ ПОСІДАЄ ДОЛЯ У НАШОМУ ЖИТТІ?
ЧИ Є ВОНА ВЗАГАЛІ?
А, МОЖЕ, МИ САМІ ЇЇ ТВОРИМО?

ІНОДІ ЧУЛА, ЯК ПОЖИЛІ ЛЮДИ ЖАЛІЮТЬСЯ НА ЖИТТЯ, МОВЛЯВ ДОЛЯ В МЕНЕ БУЛА ВАЖКА.?????

МОЖЛИВО БУЛИ ВАЖКІ УМОВИ,МОЖЛИВО РОБИЛИ НЕПРАВИЛЬНИЙ ВИБІР, АЛЕ АЖ НІЯК НЕ ДОЛЯ ЦЕ!

А, ЗРЕШТОЮ, ЩО ТАКЕ ДОЛЯ? ДОЛЯ-ЦЕ НАШЕ ЖИТТЯ, АЛЕ ТВОРИМО МИ ЙОГО САМІ, І ПРОЖИВАЄМО САМІ.
ТО МАБУТЬ І ДОЛЮ ТВОРИМО САМІ....

ТОМУ, ЖАЛІЮЧИСЬ НА ДОЛЮ, СЛІД ПОЖАЛІТИСЬ НА СЕБЕ, НА СВОЇ ВЧИНКИ, ТА НА ВИБіР, ЯКИЙ МАБУТЬ БУВ НЕПРАВИЛЬНИМИ!!!
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 25 Січня 2010, 18:54:10
СЕРДЦЕ
В один солнечный день красивый парень стоял на площади посреди города и с гордостью хвастался самым прекрасным сердцем в округе. Он был окружен толпой людей, которые искренне восхищались безупречностью его сердца. Оно было действительно идеально - ни вмятинки, ни царапинки. И каждый в толпе соглашался, что это самое прекрасное сердце, которое они когда-либо видели. Парень был очень этим горд и просто сиял от счастья.
Неожиданно, из толпы вперед вышел старик и сказал, обращаясь к парню:
- Твое сердце по красоте и близко не стояло рядом с моим.
Тогда вся толпа взглянула на сердце старика. Оно было помято, все в шрамах, в некоторых местах куски сердца были вынуты и на их местах были вставлены другие, которые совсем не подходили, некоторые края сердца были рваными. К тому же в некоторых местах в сердце старика явно не хватало кусочков. Толпа уставилась на старика - как он мог сказать, что его сердце красивее?
Парень взглянул на сердце старика и засмеялся:
- Ты возможно шутишь, старик! Сравни свое сердце с моим! Мое идеально! А твое! Твое - мешанина шрамов и слез!
- Да, - ответил старик, - твое сердце выглядит идеально, но я бы никогда не согласился обменяться нашими сердцами. Смотри! Каждый шрам на моем сердце - это человек, которому я отдал свою любовь - я вырывал кусок моего сердца и отдавал этому человеку. И он часто взамен отдавал мне свою любовь - свой кусок сердца, которое заполняло пустые пространства в моем. Но поскольку кусочки разных сердец точно не подходят друг к другу, поэтому у меня в сердце есть рваные края, которые я берегу, потому что они напоминают мне о любви, которой мы делились.
Иногда я отдавал куски моего сердца, но другие люди не возвращали мне свои - поэтому вы можете видеть пустые дыры в сердце - когда ты отдаешь свою любовь не всегда есть гарантии на взаимность. И хоть эти дыры приносят боль, они мне напоминают о любви, которой я делился, и я надеюсь, что в один прекрасный день эти кусочки сердца ко мне вернутся.
Теперь ты видишь, что означает истинная красота?
Толпа замерла. Молодой человек молча стоял ошеломленный. Из его глаз стекали слезы.
Он подошел к старику, достал свое сердце и оторвал от него кусок. Дрожащими руками он протянул часть своего сердца старику. Старик взял его подарок и вставил в свое сердце. Потом он в ответ оторвал кусок от своего избитого сердца и вставил его в дыру, образовавшуюся в сердце молодого человека. Кусок подошел, но не идеально, и некоторые края выступали, а некоторые были рваными.
Молодой человек посмотрел на свое сердце, уже не идеальное, но более красивое, чем оно было раньше, пока любовь старика не коснулась его.
И они обнявшись пошли по дороге.
………………………………

Відповідь від: 25 Січня 2010, 18:29:22
А ось моя улюблена притча:
Как-то собрались души на совещание перед воплощением на Землю. И вот Бог спрашивает одну из них:
- Зачем ты идёшь на Землю?
- Я хочу научиться прощать.
- Кого же ты собираешься прощать? Посмотри, какие души все чистые, светлые, любящие. Они настолько любят тебя, что ничего не могут сделать такого, за что их нужно прощать.
Посмотрела Душа на своих сестричек, действительно, она их любит безусловно и они её так же любят! Пригорюнилась Душа и говорит: - А мне так хочется научиться прощать!
Тут подходит к ней другая Душа и говорит:
- Не горюй, я тебя так сильно люблю, что готова быть рядом с тобой на Земле и помочь тебе испытать прощение. Я стану твоим мужем и буду тебе изменять, пить, а ты будешь учиться меня прощать.
Другая Душа подходит и говорит:
- Я тебя тоже очень люблю и пойду с тобой: буду твоей мамой, наказывать тебя, всячески вмешиваться в твою жизнь и мешать жить счастливо, а ты будешь учиться меня прощать.
Третья Душа говорит:
- А я буду твоей лучшей подругой и в самый неподходящий момент предам тебя, а ты будешь учиться прощать.
Ещё одна Душа подходит и говорит:
- А я стану твоим начальником, и из-за любви к тебе буду относиться к тебе жёстко и несправедливо, чтобы ты могла испытать прощение.
Ещё одна Душа вызвалась быть злой и несправедливой свекровью...
Таким образом, собралась группа любящих друг друга душ, придумали сценарий своей жизни на Земле для проживания опыта прощения и воплотились. Но оказалось, что на Земле вспомнить Себя и о своём договоре очень сложно.
Большинство приняли всерьёз эту жизнь, стали обижаться и гневаться друг на друга, забыв о том, что они сами составили этот сценарий жизни, а главное - что все любят друг друга!

Відповідь від: 25 Січня 2010, 18:32:45
ТОМУ, ЖАЛІЮЧИСЬ НА ДОЛЮ, СЛІД ПОЖАЛІТИСЬ НА СЕБЕ, НА СВОЇ ВЧИНКИ, ТА НА ВИБіР, ЯКИЙ МАБУТЬ БУВ НЕПРАВИЛЬНИМИ!!!
Шёл снег. Зимой это дело обычное. Погода была безветренной, и большие пушистые снежинки не спеша кружили в причудливом танце, медленно приближаясь к земле.
Две снежинки, летевшие рядом, решили затеять разговор. Боясь потерять друг друга, они взялись за руки, и одна из них весело говорит:
- Как хорошо лететь, наслаждаться полётом.
- Мы не летим, мы просто падаем, - отвечала грустно вторая.
- Скоро мы встретимся с землей и превратимся в белое пушистое покрывало.
- Нет, мы летим навстречу гибели,а на земле нас просто будут топтать.
- Мы станем ручьями и устремимся к морю, мы будем жить вечно, - сказала первая.
- Нет мы растаем и исчезнем навсегда, - возражала другая.
Наконец им надоело спорить, они разжали руки, и каждая полетела навстречу судьбе, которую выбрала сама.

Відповідь від: 25 Січня 2010, 18:42:21
а тепер трошки гумору:

П"ять мудрих євреїв

Перший мудрий єврей говорив, що у людей все погано, тому що у них ось тут (показую на лоб) все погано. Це був Мойсей.
Другий  мудрий єврей говорив, що у людей все  погано, тому що у них ось тут (показую на серце) все погано. Це був Христос.
Третій мудрий єврей говорив, що у людей все погано, тому що у них ось тут (показую на кишеню) все погано. Це був Маркс.
Четвертий мудрий єврей говорив, що у людей все погано, тому що у них от тут (показую нижче поясу) все погано. Це був Фрейд.
А пятий мудрий єврей сказав, що у людей не все вже так і погано, тому що все відносно. Це був Ейнштейн.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 25 Січня 2010, 22:57:19

Сонечко я, дуже гарно, дякую за дописи  :bouquet:


Особливо сподобалось, як души збиралась на землю.
- Я хочу научиться прощать.

Я хочу щоб всі на Землі научились пробачати один одному, просто пробачати !
І ви самі зауважите, як це приємно, і як приємно і неочікувано для тієї людини якій ви пробачили.

Ми  не  навчились  пробачати,
Такі  ж  жорстокі,  як  були.
Не  вміємо  добро  вбачати.
Нічого  у  душі...  крім  пустоти...

І  не  цінуючи  що  маємо,
Вже  розучилися  радіти.
Грошей  у  Бога  все  благаємо...
Розгублені,  неначе  діти.

Невпевнені  в  собі,  забуті,
Не  віримо  уже  в  дива.
Проводим  час  у  тузі,  в  скруті
Забувши  головні  слова.

Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: doktor-maks від 25 Січня 2010, 23:15:28
Как-то собрались души на совещание перед воплощением на Землю
Гарна притча, але у питанні одвічного існування людської душі суперечить християнському вченню.
1) Душа людини не є одвічною, тобто є сотворенною. Душа надається Богом в момент зачаття.
2) Душа людини є безсмертною, але не може перевоплочуватись. Після фізичної смерті людини (розлучення з тілом) душа предстає на частний суд Божий і до загального воскресіння і Страшного Суду знаходиться в очікуванні своєї вічної участі.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Kwinto від 25 Січня 2010, 23:18:56
Легенда.rar на FileShare.in.ua (http://fileshare.in.ua/3142434)
Ще одна легенда.
Але так словами я ii не опишу......
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 26 Січня 2010, 00:00:46
Душа надається Богом в момент зачаття.
Цікаво і де в Біблії про це сказано?
Мій знайомий мав доступ  до святих книг Києво-Печерської Лаври. І він розповідав, що там читав повне зібрання Біблійних книг. Адже, Біблія після відповідного Вселенського Собору була вкорочена, щоб не смущати уми віруючих християн. Він стверджує, що знаходив місця, що вказують на перселення душ. Але як це було пояснити християнам? І їх просто приховали, викинули.
Я, на жаль, такого доступу не мала. Тому мені цікаво послухати всіх знавців Слова Божого.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 19 Лютого 2010, 16:16:42
Однажды утром Насреддин – великий суфистский мистик, который всегда прикидывался сумасшедшим завернул в платок яйцо, вышел на середину площади в своем городе и обратился к прохожим.
- Сегодня мы организуем большой конкурс! – сказал он им, - Тот, кто отгадает, что завернуто в этом платке, получит в подарок яйцо, которое находится внутри. Люди стали переглядываться между собой и сказали:
- Как мы можем знать об этом? Среди нас нет ясновидящих!
Насреддин продолжал:
- У того, что находится в этом платке, желтая сердцевина, как желток, она окружена жидкостью цвета белка, которая в свою очередь заключена в легко разбивающуюся скорлупу. Это символ плодородия, и напоминаетнам о птицах, которые летят к своему гнезду. Так что, кто теперь может сказать мне, что тут внутри?

Все жители думали, что у Насреддина в руках яйцо, но ответ был настолько очевидным, что никто не захотел краснеть перед другими. «И если это не яйцо, а что-то намного более важное, результат суфистского мистического мировоззрения? Желтая сердцевина может означать солнце, жидкость вокруг него, возможно, - какое-нибудь алхимическое вещество.Нет, наверняка этот сумасшедший хочет посмеяться над кем-нибудь. Насреддин спросил еще два раза, и никто не рискнул сказать глупость. Тогда он развернул платок и показал всем яйцо.

- Все вы знали ответ, - сказал он, - и никто из вас не рискнул выразить его словами. Такова жизнь тех, кто боится рисковать: решения нам щедро предоставляются Богом, но люди обычно ищут более сложные объяснения, и заканчивают свою жизнь в бездействии.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 29 Березня 2010, 03:13:41
«Жена ходила на кладбище жаловаться покойнику-мужу на тягость жизни. Сторож, которому это надоело, сказал загробным голосом из-за дерева:
– Пеки бублики!
– Как же я буду печь? У меня нет денег.
– Тогда не пеки.
– Как же мне не печь? Ведь я умру с голоду.
– Так пеки».

 ;)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 16 Квітня 2010, 17:58:58
Багато з нас довго думають, а так нічого і не роблять. Ти почни хоч щось робити і тоді сам побачиш як краще: пекти чи не пекти  :good.

Відповідь від: 16 Квітня 2010, 17:53:37
Хотіла цю розповідь кинути в розділ про дружбу і відносини. Та, напвно, сюди більш доречніше.
І так :
Жил-был мальчик с ужасным характером. Его отец дал ему мешочек с
гвоздями и сказал забивать по гвоздю в садовую ограду каждый раз, когда
он будет терять терпение и с кем-то ссориться. В первый день мальчик
забил 37гвоздей. В течение следующих недель он старался сдерживаться, и
количество забитых гвоздей уменьшалось день ото дня. Оказалось, что
сдерживаться легче, чем забивать гвозди... Наконец наступил день, когда
мальчик не забил в ограду ни одного гвоздя. Тогда он пошел к своему
отцу и сказал об этом. И отец сказал ему вытаскивать по одному гвоздю
из ограды за каждый день, в который он не потеряет терпения. Дни шли за
днями, и наконец мальчик смог сказать отцу, что он вытащил из ограды
все гвозди. Отец привел сына к ограде и сказал: "Сын мой, ты хорошо вел
себя, но посмотри на эти дыры в ограде. Она больше никогда не будет
такой, как раньше. Когда ты с кем-то ссоришься и говоришь вещи, которые
могут сделать больно, ты наносишь собеседнику рану вроде этой.Ты можешь
вонзить в человека нож, а потом его вытащить, но рана все равно
останется..." Не важно, сколько раз ты будешь просить прощения, рана
останется. Душевная рана приносит столько же боли, сколько телесная.

Відповідь від: 16 Квітня 2010, 17:56:08
Це мені так треба зробити. А то інколи стільки дирок понаробляю ( і саме гірше, що свідомо вбиваю гвіздки своїх гострих слів, навіть знаючи, що потім пожалкую про сказане).
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Azazello від 18 Квітня 2010, 23:47:07
     …Жила в одному селі сім’я: батько, мати і двоє діточок - дівчинка і хлопчик. Жили дружно, у злагоді, не ледарювали - то й усе велося в господарстві. Аж якось тяжко занедужав хлопчик. Не відходять від його ліжка рідні, ладні небо йому прихилити, а зарадити біді не в силі. Нелегко батькові дивитися на муки своєї дитини. Вийшов він надвір, ходить по садку. Аж раптом побачив дивну білу постать і впізнав у ній Смерть. Вона прийшла, щоб забрати його сина.
      Почав чоловік просити: “Не бери мого сина! Візьми краще мене! За моїми плечима немало літ, а його життя тільки починається”. Погодилася Смерть і простягнула до нього кістляві руки. Та враз відчув чоловік, як б’ється його серце, як біжить по жилах гаряча кров… А смерть уже й квапить…
“Я ще не готовий”, - буркнув чоловік і зник у хаті. Та не посмів синові в очі глянути; сів край столу і скрушно схилив голову.
      Вийшла надвір сестричка. Побачила, що в саду хтось стоїть, чекає. Підійшла ближче, а Смерть і каже: “Не бійся мене! Я прийшла по твого братика”. І дівчинка теж попросила взяти її замість недужого братика. Та коли Смерть простягнула свої довгі руки, дівчинці здалося, що зорі на небі ніколи не світили так ясно, а потічок не співав так весело… І подумала вона: “Моє життя ще тільки починається. А братик ще малий, знає мало і йому не так шкода помирати…” І дівчинка втекла до хати.
      А над ранок на двір вийшла мати. Не бачила вона нічого, бо очі їй заливали сльози. Та Смерть сама озвалася: “Я прийшла забрати твого сина”. Ні хвильки не вагалася мати: “Забери мене. Дозволь тільки з сином попрощатися”. Мати повернулася в хату, і довго-довго дивилася на сина. Та подумала, що її кровинка буде жити, і так легко стало їй на серці…
      Вийшла надвір - а довкола нікого не видно, тільки по дворі хтось дибає геть. “Зачекай!” - гукнула мати. Але Смерть навіть не оглянулася, зрозуміла, що проти материнської любові навіть вона безсила. Мати знову забігла в хату. Бачить: син її, усміхнений, здоровий, простягає до неї руки…
Відповідь від: 18 Квітня 2010, 23:36:50
      Кажуть, що одного разу в одному місці на землі зібрались разом усі людські почуття і якості.
Коли НУДЬГА вже втретє позіхнула, БОЖЕВІЛЛЯ запропонувало: "А давайте зіграємо в хованки!"
ІНТРИГА нахмурила брови: "Хованки? А що це за гра така?" і БОЖЕВІЛЛЯ пояснило, що одне з них, наприклад воно, розпочинає: закриває очі і рахує до мільйона, а в цей час інші ховаються. Той, кого знайдуть останнім, шукатиме наступного разу і т.д. ЕНТУЗІАЗМ затанцював з ЕЙФОРІЄЮ, РАДІСТЬ так скакала, що вмовила СУМНІВ, а ось АПАТІЯ, яку ніколи ніщо не цікавило, відмовилась брати участь у грі. ПРАВДА не захотіла ховатись, бо її в кінці кінців завжди знаходять, ГОРДІСТЬ сказала, що це дурна гра (її крім себе ніщо більше не цікавило), БОЯГУЗТВО дуже не хотіло ризикувати.
     -Раз, два, три, - почало БОЖЕВІЛЛЯ. Першою сховалась ЛІНЬ, вона залізла за найближчий камінь на дорозі, ВІРА піднялась на небо, а ЗАЗДРІСТЬ сховалась в тіні ТРІУМФУ, який власними силами зміг вилізти на верхівку найвищого дерева. БЛАГОРОДНІСТЬ дуже довго не могла сховатись так як кожне місце могло виявитись ідеальним для її друзів: "Кришталево чисте озеро? Для КРАСИ. Дупло дерева? Так це для СТРАХУ. Крильце метелика? Для ШАЛЕНСТВА. Подих вітру? Це ж для СВОБОДИ!" Отже, вона замаскувалась в промінчику сонця. ЕГОЇЗМ знайшов для себе тепле і затишне місце, БРЕХНЯ сховалась на дні океану (а насправді вона заховалась у веселці), а ПРИСТРАСТЬ і БАЖАННЯ причаїлись в горловині вулкану. ЗАБУДЬКУВАТІСТЬ навіть не пам*ятала, де вона заховалась, але це і не важливо.
       Коли БОЖЕВІЛЛЯ дорахувало до 999999, КОХАННЯ все ще шукало, де б заховатись, але всі місця вже були зайняті. Але раптом воно побачило кущик троянд і вирішило заховатись серед його квітів.
      -Мільйон,- сказало БОЖЕВІЛЛЯ і почало пошуки.
       Першою ж воно звичайно знайшло ЛІНЬ. Потім почула як ВІРА сперечається з Богом, а про ПРИСТРАСТЬ і БАЖАННЯ воно взнало по тому, як дрижить вулкан, потім БОЖЕВІЛЛЯ побачило ЗАЗДРІСТЬ і здогадалось де ховається ТРІУМФ. ЕГОЇЗМ навіть не треба було шукати, тому що місцем, де він заховався був вулик бджіл, що вирішили вигнати звідти непрошеного гостя. В пошуках БОЖЕВІЛЛЯ підійшло напитись до потічка і побачило КРАСУ. СУМНІВ воно побачило біля плоту (він вирішував з якого ж боку йому заховатись).
      І ось всі були знайдені: ТАЛАНТ - в свіжі і соковитій траві, ЖУРБА - в темні печері, БРЕХНЯ - в веселці (якщо чесно, то вона ховалась на дні океану). Ось тільки КОХАННЯ не могли знайти. БОЖЕВІЛЛЯ шукало за кожним деревом, в кожному потічку, на верхівці кожної гори, і нарешті воно вирішило подивитись в рожевих кущах, і коли розсунуло гілля почуло крик. Гострі шипи троянд поранили КОХАННЮ очі. БОЖЕВІЛЛЯ не знало, що робити, почало вибачатись, плакало, просило вибачення і щоб спокутувати свою вину пообіцяло стати провідником КОХАННЯ. І ось з тих пір, коли вперше на землі грали в хованки... КОХАННЯ сліпе і БОЖЕВІЛЛЯ водить його за руку...
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Azazello від 24 Квітня 2010, 21:13:35
                                         Щастя і Кохання

    - Куди йде кохання? - запитало маленьке Щастя у свого батька.
    - Воно вмирає, - відповів батько. Люди, синку, не бережуть те, що мають. Просто не уміють кохати!
    Маленьке Щастя задумалося: "Ось виросту великим і стану допомагати людям!"
    Йшли роки. Щастя підросло і стало великим. Воно пам'ятало про свою обіцянку і щодуху прагнуло допомагати людям, але люди його не чули. І поступово Щастя з великого стало перетворюватися на маленьке і чахле. Дуже воно злякалося, якби зовсім не зникнути, і відправилося в далеку дорогу, аби знайти ліки від своєї недуги.
    Довго чи коротко йшло Щастя, не зустрічаючи нікого на своїй дорозі, лише стало йому зовсім погано. І зупинилося воно відпочити. Вибрало розлоге дерево і прилягло. Лише задрімало, як почуло кроки, що наближаються.
    Розплющило очі і бачить: йде по лісу старець весь в лахмітті, босий і з палицею. Кинулося Щастя до нього:
    - Сідайте. Ви, мабуть, втомилися. Вам потрібно відпочити і підкріпитися.
    У старого підкосилися ноги, і він буквально звалився на траву. Трохи відпочивши, мандрівник повідав Щастю свою історію:
    - Образливо, коли тебе вважають таким старим, а я  ще молодий, і зовуть мене Кохання!
    - Так це ви Кохання?! - здивувалося Щастя. Але мені говорили, що Кохання це найпрекрасніше з того, що є на світі!
     Кохання уважно поглянуло на нього і запитало:
    - А тебе як звуть?
    - Щастя.
    - От як? Мені теж говорили, що Щастя має бути прекрасним. І з цими словами воно  дістало зі свого лахміття дзеркало.
      Щастя, поглянувши на своє віддзеркалення, голосно заплакало. Кохання  підсіло до нього і ніжно обійняло рукою.
    - Що ж з нами зробили ці злі люди і доля? - схлипувало Щастя.
    - Нічого, - говорило Кохання, - Якщо ми будемо разом і станемо піклуватися одне про одного, то швидко станемо молодими і прекрасними.
    І ось під тим розлогим деревом Кохання  і Щастя уклали свій союз ніколи не розлучатися. З тих пір, якщо з чийогось життя йде  Кохання, разом з ним йде  і Щастя, порізно їх не буває. А люди до цих пір зрозуміти цього не можуть.


                                        Що таке Любов?

    Учень звернувся до вчителя з питанням:
    — Що таке любов?
    — Уяви собі воду. Морська стихія може бути тихою, мов дзеркало, що пестить око, відображає сонячне проміння, народжуючи грайливі відблиски. Може бути і бурхливою смертю, що топить кораблі, змиваючи з лиця землі маленькі села і великі міста. Може впасти з небес і відродити пустелю, а може згубити все живе на багато миль навколо жорстоким потопом. Може виявитися тією краплею вологи, здатною зберегти життя в пустелі, а може виявитися останньою краплею терпіння.
    Все це і є любов.


                                                 У крамниці у Бога

     ... Одного разу жінці приснився сон, що за прилавком крамниці стояв Господь Бог.
     - Господи! Це Ти? - вигукнула вона з радістю.
     - Так, це Я, - відповів Бог.
     - А що у Тебе можна купити? - запитала жінка.
     - У мене можна купити все, - пролунала відповідь.
     - У такому разі дай мені, будь-ласка, здоров'я, щастя, любові, успіху і багато грошей.
     Бог доброзичливо посміхнувся і пішов у підсобне приміщення за замовленим товаром. Через деякий час він повернувся з маленькою паперовою коробочкою.
     - І це все?! - вигукнула здивована і розчарована жінка.
     - Так, це все, - відповів Бог. - Хіба ти не знала, що в моєму магазині продається тільки насіння?
А решту треба виростити.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Azazello від 24 Квітня 2010, 23:51:31
                                            Зла любов

     Це був дивний день, здавалося, що все довкола перемішалося. Навкруги було темно, та все ж де-не-де виднівся шматочок живого ... Саме в цей день їм судилося зустрітися ...
     Вони зустрілися поглядом, настільки різні, як плюс і мінус, як чорне і біле - це були Ангел і Дияволиця ...
     Ангел, втілення всього святого: його світлий погляд, білі, мов сніг, крила. І Дияволиця: втілення злоби й ненависті, які завжди виражаються не тільки в жорстоких очах, але і у вчинках. Коли Ангел подивився в яскраво-червоні, мов кров, диявольські очі, то на здивування,  побачив там, не зло і ненависть, а втому і благання про пощаду та допомогу.
     Покохавши, вони завжди були разом, допомагаючи одне одному. Ангел оберігав її вночі, коли Дияволиці було несила, вона хотіла летіти і сіяти зло. Він замикав її в темній кімнаті. Йому було шкода її, та іншого виходу не було. А Дияволиця захищала йоговід злих сил. Так і жили вони на цьому світі ...
    Закохані хотіли бути разом, але Всевишні влади двох світів забороняли їм, говорячи, що Ангел і Диявол не можуть бути разом. Та вони  вирішили довести всім, що це можливо.
    Одного прекрасного сонячного дня, Ангел і Дияволиця, як завжди, летіли по небу, і саме цього дня було вирішено забрати у них найпрекрасніше і найважливіше: це життя і любов ... Бог вирвав від Ангела крила і той став падати, а Люцифер напустив злих духів, що б ті тримали Дияволицю і не давали їй полетіти за Ангелом ...
     Його прекрасне тіло впало на гострі скелі, і полилася найчистіша в світі кров... Тільки після цього Дияволицю відпустили, і вона кинулася до нього. Сівши на землю, поряд з його тілом, вона гірко заплакали і вперше з її очей потекли сльози, сльози чисті, як кришталь ...
    - Я так кохаю тебе ... Я не зможу без тебе ... Я хочу померти разом з тобою, - і додала, - ми зустрінемося там, в іншому світі.
    Зібравши свої останні сили, Ангел прошепотів:
    - Ми не зустрінемося там, ти Дияволиця, а значить, ти не зможеш потрапити в Рай ...
    Видавши останній подих, він помер.
    І тут Дияволиця закричала, що є сили:
    - Господи, дай мені померти, дай випробувати на собі все те зло, що я заподіяла, щоб очистити себе і бути з ним там, де ми будемо разом завжди! Дай відчути страх, біль, горе ...
    Бог змилосердився і на її тілі з'явилися невиліковні рани, душа була розірвана на шматки, вона відчула такий біль, наче тисячі кинжалів вп'ялися в її тіло. Вона вмирала повільною і болісною смертю. Останній раз прошепотіла заповітні слова:
     - Я люблю тебе  і ми будемо разом ... 
     Так з'явилися дві душі, які прагнуть зустрічі, але зустрітися їм не судилося...


                                           Щось і Почуття

     Одного разу в душу, де жило Щось, зайшло Почуття. Це було давно. Почуття Щось сподобалося. Щось дуже дорожило Почуттям, боялося його втратити. Навіть двері на ключ закривати почало. Вони подовгу бродили закутками душі, розмовляли ні про що, мріяли. Вечорами вони разом розводили багаття, щоб зігріти душу. Щось звикло до Почуття і йому здавалося, що Почуття залишиться з ним назавжди. Почуття, власне, так і обіцяло. Воно було таке романтичне.             
     Але одного разу Почуття пропало. Щось шукало його скрізь. Довго шукало. Але потім в одному з куточків душі знайшло прорубану сокирою дірку. Почуття просто втекло, залишивши величезну діру. Щось у всьому звинувачувало себе. Щось занадто вірило Почуттю, щоб ображатися. На згадку про Почуття залишилася одна діра в душі. Вона не зашпаровувалися нічим. І ночами через неї залітав Холодний і Злий Вітер. Тоді душа стискалася і леденіла. Потім в душу намагалися заглянути ще інші почуття. Але Щось їх не пускало, кожного разу виганяючи віником через дірку. Мало помалу інші Почуття  зовсім перестали заходити. Але одного разу в душу постукало зовсім дивне Почуття. Спочатку Щось не відкривало. Почуття не полізло в дірку, як це робили попередні, а залишилося сидіти біля дверей. Весь вечір Щось бродило душею. Вночі вляглося спати,  про всяк випадок, поклавши віник поряд з ліжком. Проганяти нікого не довелося. На ранок, заглянувши у замкову шпарину, Щось переконалося, що Дивне Почуття, як і раніше, сидить біля дверей. Щось почало нервувати, розуміючи, що не можна прогнати того, хто ще не зайшов.
     Минув ще день. Сум'яттю Щось не було меж. Воно зрозуміло, що до смерті хоче пустити Дивне Почуття. І до смерті боїться це зробити. Щось було страшно. Воно боялося, що Дивне Почуття втече, як і перше. Тоді в душі з'явиться друга діра. І буде протяг. Так минали дні. Щось звикло до Дивного Почуття біля Дверей. І одного разу впустило таки Дивне Почуття. Увечері вони розпалили багаття і вперше за стільки років відігріли душу по-справжньому.
     - Ти підеш? - не витримавши, запитало Щось.
     - Ні, - відповіло Дивне Почуття, - я не піду. Але за умови, що ти не будеш мене утримувати та не будеш замикати двері на замок.
     - Я не буду замикати двері, - погодилося Щось, - але ж ти можеш втекти через стару дірку.
     І  Щось розповіло Дивному Почуттю свою історію.
     - Я не бігаю через старі дірки, - посміхнулося Дивне Почуття, - я інше почуття.
     Щось йому не повірило. Але запросило на прогулянку по душі.
     - А де твоя стара діра? - поцікавилося Дивне Почуття.
     - Ну от, - гірко посміхнулось Щось.
     І показало місце, де розташовувалася дірка. Але дірки на місці не було. Щось чуло як лається злий холодний вітер із зовнішнього боку душі. Щось дивилося на Дивне Почуття, посміхнулося і сказало тільки, що не буде замикати двері НІКОЛИ ...
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 25 Квітня 2010, 14:12:19
                                         Закохані
              Колись давно жили два закоханих серця. То було два чистих, чудових серця, що зустрілися ще в дитинстві. Їх носіїв звали Марічка та Петро… Коли вони були ще зовсім малі, він врятував їй життя – вона мало не потонула у стрімкій та скаженій гірській річці. З тих пір і починається ця історія…
Йшли роки, діти перетворилися на прекрасних юнака та дівчину. І однієї весни з новою силою спалахнуло їхнє кохання. Теплими ночами вони тікали на пахучі луки, ніжилися о соковитій траві, милувалися зорями. Там їхні вуста вперше вимовили слова любові та подарували перший ніжний цілунок… Вона заплітала квіти у його волосся, а він шепотів, що немає очей чарівніших. ніж у його коханої, не існують вуста миліші, ніж у неї, немає в світі іншої такої рідної та близької, такої шалено коханої. А місяць та ясні зорі були йому свідками…
             Проте жодне щастя не може бути вічним. І на їхньому небосхилі почали з'являтися хмари. Стала Марічка красунею, яких світ не бачив. І захтів одружитися з нею Вадько Лихвар, зла та підступна людина, яка нічого не цуралася, аби лише задовольнити свої забаганки. Так сталося і цього разу, коли Марічків батько мало не вилами вигнав з хати його сватів. Зв'язався Вадько з силою нечистою, пішов до знайомої відьмарки до хащі лісної. Забажав він вбити суперника підступом…
               Заманив він Петра на вершину гори, що зараз Петровою і зветься, сказавши, що у небезпеці його Марічка. Коли вони дійшли Вадько вилив на закоханого зілля, що його зготувала відьмарка…
              Грім прокотився горами, що аж у вухах загуло. Прибігли хмари, замерехкотіла блискавка у своєму скаженому танці… а парубок стояв, наче вкопаний, ніби не помічаючи, що сніг, який зненацька влітку став ховати під собою все навкруги, за декілька хвилин вкриє і його… Так лише здавалося. Хлопець все бачив, проте не міг ворухнутися…
           Наступного дня тільки й балачок було, що про грозу та про зникнення молодого Петра. Все селище гуло, наче вулик зі стурбованими бджолами. Декілька разів збиралися люди шукати Петра, проте все марно…
           А Марічка з горя виплакала собі всі очі, а одного дня теж щезла…
          З тих пір існує повір'я, що душа Петра ще й досі жива, проте зачаклований сніг не пускає її на волю і коли він розтане, закохані знов будуть разом на небесах. А ще кажуть, що Марічка перетворилася на хмару. Вона літає світом у пошуках свого коханого, але так і не може його знайти. Так, облетівши цілий світ навкруги, вона повертається до цієї гори та плаче з відчаю… Дощ – то її сльози, грім – то її зітхання, вітер – то її подих…
- Спробуй краплини на смак.........Вони солені…
_______________________________________________________________

У лікарні в одній палаті лежали два важко хворих . Один лежав біля
вікна, а ліжко іншого розташовувалася біля дверей.
— Що там видно у вікні? — якось запитав той, що лежав біля дверей.
— О! — пожвавився перший. — Я бачу небо, хмари, що нагадують звіряток, озеро
і ліс вдалині.
Щодня лежачий біля вікна розповідав своєму сусідові про те, що відбувається
за вікном. Він бачив човен, рибаків з величезним уловом, дітей тих,
що грають на бережку, юних коханців, що тримаються за руки і не зводять один з одного
сяючих очей.
Тоді як він спостерігав всі ці дивовижні події за вікном, його
сусіда мучила глуха злість. «Це несправедливо, — думав він. — За які
такі заслуги його уклали біля вікна, а не мене, і я можу споглядати тільки
двері з фарбою, що облупилася, тоді як він милується виглядом з вікна».
Одного разу, лежачий біля вікна сильно закашлявся і став задихатися.
Через деякий час, перший затихнув і витягнувся на своєму ліжку.
Коли його понесли, сусід попросив медсестру, щоб його переклали до вікна.
Медсестра виконала прохання хворого, перестилала його ліжко, допомогла йому
перелягти на протилежне ліжко, і, переконавшись, що хворому зручно
попрямувала до дверей. Раптом її зупинив здивований вигук хворого:
— Як же так! Це вікно виходить на глуху сіру стіну! Але той, хто помер
розповідав мені, що бачив ліс, озеро, хмари, людей. Як же він міг
все це бачити з цього вікна?
Медсестра сумно посміхнулася:
— Він взагалі не міг нічого бачити; ваш покійний сусід був сліпим.
— Але навіщо ж він?..
— Він, мабуть, просто хотів вас  підбадьорити......


Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Azazello від 03 Травня 2010, 17:40:35
             Притча

 вам цікаву притчу розповім.
Її переказав мені один знайомий.
Він стверджував, що людству факт відомий,
Коли сам Бог судив усіх – один.
Ти вкрав, обмовив чи убив кого,
А може, душу заздрощі здолали,
Враз янголи спускались на вікно,
Іти на божий суд тебе гукали.
У ті далекі і незвідані часи,
Побіля гір високих, аж до неба,
Жив чоловік звичайної краси,
З душею чистою, як вранці скибка хліба.
Він не грішив та інших научав,
Як чесно і відкрито в світі жити.
Та якось, чи то сам, чи біс його штовхав,
Взяв у сусіда глечик повний жита.
Той глек забули біля тину вже давно.
І жито в ньому стало проростати …
Та божі янголи спустились на вікно
І почали на суд його гукати.
А там під небом, в храмі правосуддя,
Стояла черга злодіїв і вбивць.
“Та це ж несправедливість і безглуздя,
Карать мене із-за таких дрібниць.
Чи то у господа роботи більш немає,
Чи я не заслужив прощення за весь вік!
Та я і так себе картаю і караю,”–
Сказав і розридався чоловік.
А Бог почув, і дав людині вибір
Чи справедливу кару понести,
Чи бути прощеним сьогодні… Та віднині
На суд його не будуть вже вести.
А він, Бог, сам призначить покарання,
Коли для цього прийде, прийде його час
І вже не буде зайвого чекання
У залі правосуддя, кожний раз.
І чоловічок той, дивно, але згоду дав,
І тим обрік людину на страждання,
Німа безкарність і уявні покарання,
Ведуть до злочинів, яких ти й не чекав.
Безкарність! Ха! Це незнання примара:
За кожне зло нас жде сувора кара!
І те, що не вернулось нам крізь муки,
Пізнають наші діти і онуки!
                                       
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 03 Травня 2010, 22:57:33
..........А він, Бог, сам призначить покарання,
Коли для цього прийде, прийде його час
І вже не буде зайвого чекання
У залі правосуддя, кожний раз...........
   :bouquet:


Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Azazello від 04 Травня 2010, 20:09:41
                                             Легенда про святого Брендана

     У стародавні часи на березі великого моря стояв монастир Клуан Ферт. Жили в цьому монастирі монахи – веселі, добрі і віддані своїй справі люди. З ранку до пізнього вечора вони молилися у невеличких кам’яних каплицях, переписували старовинні книги для бібліотек, доглядали за худобою та бджолами, возилися на городі та садочку, а також частенько ходили навколишніми селами, розповідаючи людям про Бога, про Сина Божого Ісуса Христа, про Пречисту Божу Матір та святих людей, які своїм життям показали приклад іншим, як жити почесним та побожним життям.
     Настоятеля, який керував цим монастирем, звали Брендан. Багато років прожив він на землі, багато чого бачив, але зберіг у серці своєму любов до Бога та до людей. Для монастирської братії Клуан Ферта він став  другим батьком, який завжди міг дати мудру пораду, втішити у горі або застерегти від гріха. Знали й любили його і люди в тій країні, яка звалася Ірландією, і розташована вона була на великому острові, що лежав на самому краю землі.
     У західні береги Ірландії били потужні хвилі Великого Моря, і ніхто не знав, чи є у цього моря край, а якщо є, то що на цьому краю знаходиться. У старовинних казках розповідали про чарівну країну за океаном, де живуть феї-чарівниці, а на березі замість піску лежать діаманти та смарагди. Неможливо для простої людини, казали легенди, подолати безкраю водну пустелю, перемогти бурі та шторми, оминути підводні скелі та врятуватись від морських чудовиськ, але найсміливіші герої пускалися у мандри, щоб нарешті досягнути омріяного краю, де зустрічали його прекрасні чарівниці. І залишались ці герої навіки у тих краях, бо не хотіли вже повертатись додому.
     Старий Брендан любив казки. Молодим монахам, які зневажали старовинні оповідання, він завжди казав: «Жодна легенда не виростає на порожньому місці. Де стоїть величезний дуб, раніш пробивалося до сонця малесеньке деревце, а ще раніше впав жолудь у землю. Так і з стародавніми казками – у кожної з них був якийсь початок. Та кожна з них може нас чомусь навчити». То і таке бувало, що переписували монахи у бібліотеках монастиря не тільки Біблію або проповіді стародавніх вчителів церкви, але й бувальщини про героїв, які відважно билися з ворогами Вітчизни або пускалися у мандри Великим Морем. Казав їм Брендан: «Життя кожного з нас – це і битва, і подорож. Битва – зі злом, з гріхом в серці. Подорож – стежками життя».
     Ввечері, у хвилини заходу сонця, або вже в сутінках, часто піднімався він на велику монастирську вежу та дивився на захід – там де море зливалося з небом у вирі, а останні промені запалювали вечірні хмари неземним полум’ям. І повставала перед ним у загадковому видінні казкова країна, така далека й така несхожа на його рідний острів. І охоплювала серце старого монаха дивовижна мрія – самому кинутися у мандри, відправитися у подорож на захід, щоб дістатися казкового краю, доторкнутися до незбагненної мрії.
     Сміявся тоді він сам над собою, бо ж вірив, що лише рай на небі може бути мрією для монаха, і що фей та чарівниць ні на землі, ані на небі не буває – лише Божі янголи, херувими та серафими, про котрих написано у Святому Письмі. І ще знав він, що не буває діамантових островів, та й пісок з галькою блищить на сонці не гірше за смарагди. І не буває місця вічного щастя на землі – лише рай та Едемський сад, де колись Адам насолоджувався безгрішним життям. Та рік проходив, і новий заступав його місце, але не залишала старого монаха давня мрія. Глузували з нього друзі, кепкував він сам з себе – невже вирішив старий проміняти рай Божий на казковий острів з феями та діамантами? Проте навіть уві сні бачив він безкраї морські простори та маленький човен, а в човні тім – себе…
     Та ось, не стерпіло серце доброго Брендана, і зібрав друзів своїх та й сказав їм:
     - Втомився я від мрій, яких не можу збагнути. Просить серце моє не стримувати себе і пуститись у подорож на захід у пошуках казкової країни. Може, це є рай небесний, отже – втрачений для людей Едемський сад. Хоч вірте мені, хоч глузуйте далі, але не відмовлюсь я від того, що задумав, і не матиму спокою, поки не досягну чарівної країни, про яку стільки читав та чув.
     І відповіли йому друзі:
     - Може правий ти, може й ні. Але ми не залишимо тебе на цьому небезпечному шляху. Вірні друзі завжди стануть у пригоді, і тому відправляємося ми з тобою.
     Зробили вони човен з бичачих шкур – як завжди робили кораблі в Ірландії. Човен був легкий, і спритно летів навіть при легкому вітерці, але міг витримати навіть сильний шторм. Поставили на човні дві щогли та підняли білі вітрила, на яких намальовані були хрести – такі, які зазвичай ставили в Ірландії. І відправились Брендан з друзями у подорож до далекої невідомої країни.
     Довгим та нелегким був їхній шлях. Пливли вони безкрайнім морем, визначаючи напрямок по сонцю та зірках, і не раз та не два прокидалось в їхніх серцях бажання повернутись додому, до рідного монастиря. Але щовечора, коли сонце заходило за обрій далеко на заході, і під останніми проміннями дня спалахували вечірні хмари неземним полум’ям, бачилася монахам незбагненна казкова країна. Вона була ще далеко, дуже далеко, але трошки ближче, ніж учора та позавчора. І лягали друзі спати, знаючи, що завтра вона буде ще ближче. І хоч сотні сотень морських миль віддаляють їх від мрії Брендана, але це вже на кілька миль менше ніж учора, але завтра цих миль буде ще менше. Не на багато, але все ж таки менше.
     Так минуло багато днів, багато тижнів, багато місяців. Монахи пили дощову воду та ловили рибу з моря, боролися зі штормами, а в штиль сідали за весла. Коли корабель кидало на скелі, монахи зашивали борти міцними бичачими жилами. Коли дощів не було, вони потрошку звикали до морської води. Коли зустрічалися їм морські хижаки, вони стріляли в них з потужного довгого луку. На кораблі святкували вони і Великдень, П’ятидесятницю, і Різдво. Щонеділі Брендан на кормі човна служив Божу Службу, тримаючи чашу з причастям у правиці, а корабельне стерно у лівиці. А одного разу величезне морське чудовисько – кит – піднялося з глибин просто під кораблем монахів і везло їх кілька днів – як кінь несе вершника. І багато різних див бачили друзі на своєму шляху.
     Але жодне з цих див не могло зрівнятись з дивовижною картиною, яка з"явилася перед їхніми очима після довгих місяців подорожі. Піщана коса, розділена широкою протокою, виглядала з моря, і хвилі билися об неї, але не могли затопити. А з протилежного боку вода була тихою і спокійною, і стояв там туман, але не такий, який можна було побачити в Ірландії або будь-де на землі. Туман той немов світився зсередини м’яким світлом – наче зірки у сутінках. А на дні можна було побачити, як сяють крізь воду незвичні камені, чимось схожі на діаманти та смарагди.
     І промовив тоді до друзів Брендан:
     - Друзі мої, вірні товариші, соратники серця. Скільки труднощів подолали ми разом, скільки солі висохло у нас на чолі, скільки морських миль пройшли. І ось, нарешті перед нами лежить омріяна країна, про яку розповідають старовинні легенди. То ж перехрестимось і помолимося, щоб не залишило нас Боже благословення, яке оберігало нас у наших мандрах. Бо ступаємо ми на казкову землю, і невідомо, чи дозволено нам, хто носить хрест на грудях та в серці, бути тут, де живуть казкові істоти, про яких не сказано ані у Святому Письмі, ані у святих отців.
     Серце його було сповнене радощі та смутку, сумнівів та віри. Нарешті потрапив він до легендарного чарівного краю, і вже стоїть на порозі, переступивши який, назад вже не повернешся.
     І висадились вони з друзями на косу, і тоді промовили друзі до Брендана:
     - Цей шлях пройшли ми разом. Як Бог дасть, разом і повернемося. Але не можемо піти з тобою далі. Бо кажеш ти, що це країна мрій – а кожен має сам пережити та втілити у життя свою мрію. Весь шлях пройшли ми з тобою, але цей крок до своєї мрії мусиш зробити сам – хоч і з нашими молитвами.
     Подякував Брендан друзям за всю допомогу, простився з ними, ступив сам на корабель, та пропливши протокою, зник у тумані. Вітру на тому боці майже не було, проте вода немов сама несла його вперед. Пропливши крізь стіну туману, побачив він перед собою пологий берег, усіяний діамантами та смарагдами, а за ним починався ліс, де кожний листок на дереві сяяв неземним світлом. За лісом була гора, на якій височів замок. Потужні мури та башти його були складені з золота, а кожна з дванадцяти брам була з цілої перлини. І звідусіль доносилася музика. Мелодію він впізнав одразу – це був його улюблений гімн, який вони так часто співали у монастирі Клуан Ферт.
     Стояв так наш монах, немов зачарований, доки не вийшла назустріч йому жінка неземної краси – мабуть, одна з тих казкових чарівниць (а може, янголів) – і промовила до нього:
     - Не дивуйся, святий старче Брендане! Земля, куди ти потрапив – це та сама земля зі стародавніх легенд, земля, обіцяна Богом святим Його, земля, до якої линуть усі мрії та марення. Чому ж дивуватись, що твої мрії привели тебе сюди? Вірно сказано, що хто раз ступив на землю цю, ніколи не захоче повернутись назад. Проте подорож твого життя та служіння на землі ще не закінчився, і тому не можеш ти залишитись тут. Чекає на тебе повернення додому, довгі труди на ірландській землі, у твоєму рідному Клуан Ферті, який буде місцем твоєї смерті та воскресіння. Але пам’ятай, що прийде час, коли Бог наш забере тебе у цю небесну країну. Зберігай мрію в серці своєму, пронеси її через життя та забери з собою у домовину – і приведе вона тебе до радості та до раю небесного, до Бога, якому ти вірно служив усе життя та ще послужиш…
     Коли повернувся Брендан до друзів, очі його палали від неземної радості та спокою, а все тіло немов світилося тим казковим світлом.
     Шлях додому виявився значно коротшим – бо це був шлях додому. Розповів Брендан друзям та монахам у монастирі про свої пригоди та про чарівну країну, де Бог чекає на своїх вірних дітей. І натхнені розповідями свого старого наставника, хотіли монахи пуститися у далеку подорож, і просили Брендана показати їм шлях. Проте Брендан відповів їм:
     - У кожного з нас своя мрія, і кожен має сам знайти шлях до своєї мрії, збагнути свою казку, досягти своєї мети. Нехай ваша мрія веде вас, і ваш корабель знайде свій шлях.
     Пускалися монахи у далекі подорожі, щоб знайти свою мрію. Проте лише Брендан досяг тоді тієї казкової країни, і ніхто після нього – бо шлях у кожного свій, і мрія у кожного своя, і кожен власною дорогою іде у пошуках відповіді, у пошуках мрії, у спробі втілити в життя власну казку, стати героєм своєї легенди. Тому кораблі інших монахів приставали до інших берегів – не казкових, а звичайних, де жили звичайні люди. І тоді ставали монахи духовними пастирями для тих людей, і так  несли вони  добру звістку про Бога, про Сина Його, про Пречисту Божу Матір та святих людей, які життям своїм дали нам приклад почесного та побожного життя. Несли вони добру звістку у багатьох землях – від рідної Ірландії, що лежить далеко на краю землі, аж до самого Києва. І на кожного з цих мандрівників чекала власна дорога, власна казка, власний шлях до тієї землі, куди линуть усі мрії…
     А Брендан (тепер вже його прозвали Брендан-мореплавець) довго жив у своєму монастирі, а по смерті об’явили його святим, бо життям своїм, любов’ю до Бога та людей подав він приклад життя почесного та побожного. І ще довго складали казки та легенди про його чудове служіння та дивовижну подорож вслід за мрією до казкових земель, де зберігається місце для кожного з нас.
                               

Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 04 Травня 2010, 22:02:58
подорож вслід за мрією до казкових земель, де зберігається місце для кожного з нас.

Гарно!!! Але це так і є.  "зберігається місце для кожного з нас"     :bouquet:   




Учень роздумував про життєві перепони:

— Людина народжується немічною, але потім вчиться ходити, читати, писати. Коли їйхолодно, вона будує собі житло і шиє одяг. Гнаннна голодом, вона шукає і здобуває собі їду, створюючи запаси на несприятливий період. Створюючи щось, вона вимушена захищати все це від свого ворога-сусіда. Закохуючись, вона добивається прихильності до себе предмету свого зітхання. Вчившись, вона розширює свої горизонти пізнання, але умножає скорботу, починаючи все більше розуміти недосконалість і скороминуще того, до чого прагнув і чому віддав так багато сил. Деякі говорять про буття, як про єдність і боротьбу протилежностей. Сократ говорив про досягнення істини шляхом протівоборства думок. Кант стверджував, що, прагнучи до цілісного і абсолютного знання, людина неминуче заплутується в суперечностях.
    Скажи, вчитель, життя — це боротьба?
— Боротьба — це бунт, бунт — це ненависть, ненависть — це руйнування. Людина повинна не боротися для того, щоб перемогти, взяти верх і підпорядкувати. Вона повиненна шукати гармонію між протилежностями, не зіштовхувати їх лобами в непримиренній ворожнечі один до одного, а гармонізувати їх, розвиваючи кожне з них. Боротьба — це різке зіставлення себе, своїх ідеалів по відношенню до навколишнього світу. Боротьба — це агресія, яка обертається у відповідь агресією і ненавистю. Боротьба — це напад в розрахунку подавити супротивника, а не прагнення встановити з ним безконфліктні і гармонійні відносини, направлені на обопільний і взаємовигідний розвиток. Людина, що не вирвалася за рамки відчуттів і психології тварини, на агресію проти себе відповідає страхом і втечею. Людина, що подолала цю грань, але що діє в рамках примітивного егоцентризму, гордині і неприборканої зарозумілості, на агресію проти себе відповідає страхом, ненавистю і у відповідь агресією, часто ще огиднішою, ніж агресія нападаючого. Але, виграючи тактично, людина беззастережно програє стратегічно. Перемога, що здається, обертається з часом безумовною поразкою, бо вражаючим чинником тут служить не агресія супротивника, а тільки власна ненависть. Та ж людина, яка подолала свою тваринну природу і вирвалася за рамки плоті і плотської філософії «око за око, зуб за зуб», на агресію проти себе навряд чи відповість агресією. Захищати себе без у відповідь агресії і ненависті, відплачуючи добром за зло і любов'ю за ненависть, може лише довершена людина. Вона може програти тактично, проте стратегічний виграш тут безперечний, бо чинником, що творить, тут служить власна любов.

Поки людина, що рахує себе духовною особою, боротиметься з матеріальним світом і всім, що йому супроводить, як породженнями зла і тьми, або матеріаліст — проти духу, як проявом темного мракобісся, переможуть лише зло, тьма і темне мракобісся. Людина ж знову програє, бо виграш його не в боротьбі або протистоянню в нім двох починань, а лише в їх гармонійній співпраці, бо дух — це зміст матерії, а матерія — форма прояву духу. Гармонія між матерією і духом — це вдих і видих, розширення і стиснення серця, чоловіче і жіноче разом, що спільно дають життя, а порізно ведучі лише до смерті.

Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 10 Травня 2010, 01:40:04

                           Нічого такого, що було б неправдою

Одного разу сліпа людина сиділа на сходинках однієї будівлі з капелюхом біля його ніг і табличкою з написом: «Я сліпий, будь ласка, допоможіть».

Одна людина проходила мимо і зупинилася. Він побачив інваліда, у якого було всього лише декілька монет в його капелюсі. Він кинув йому пару монет і без його дозволу написав нові слова на табличці. Він залишив її сліпій людині і пішов.

До кінця дня він повернувся і побачив, що капелюх повний монет. Сліпою дізнався його по кроках і запитав, чи не він був та людина, що переписав табличку. Сліпий також хотів дізнатися, що саме він написав. Той відповів:

— Нічого такого, що було б неправдою. Я просто написав її трішки по-іншому.

Він посміхнувся і пішов.

Новий напис на табличці був така: «Зараз весна, але я не можу її побачити».
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: N@Z@R від 22 Травня 2010, 09:51:17
Легенда стверджує, що пасхальним ранком 8 квітня 1665 нечиста сила вирішила зрівняти Рогатин з землею - але треті півні перешкодили злим задумам, гора впала недалеко від міста де й височить до сьогоднішнього дня.
А також жителі навколишніх сіл стверджують що на цій горі знаходяться усі лікарські рослини, які є на території усієї України... :)
(http://s005.radikal.ru/i211/1005/09/d9f1b615d4b7t.jpg) (http://radikal.ru/F/s005.radikal.ru/i211/1005/09/d9f1b615d4b7.jpg.html)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Рибка від 23 Травня 2010, 23:05:20
ого, модно. То її видно по дорозі зі Львова з правого боку?
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: N@Z@R від 23 Травня 2010, 23:07:44
То її видно по дорозі зі Львова з правого боку?
Видно її як їхати через Рогатин на Тернопіль... З правого боку...
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Azazello від 02 Червня 2010, 16:33:07
                                                         ЛЕГЕНДА ПРО ЛІЛЕЇ
 
     Це було тоді, коли Пилатові воїни вели невинного Ісуса на Голготу. Поруч Нього ішла Його страдальна Мати. Її материнське серце корчилося від болю, коли дивилась на страшні муки свого Сина. Гірко плакала, а перли сріблистих сліз скочувалися по святому обличчю і спадали на дорогу.
     Час минав, минула година розп'яття - смерті Спасителя. Прийшли вірні апостоли і поклали Христове тіло у гріб.
     Не відступала від свого улюбленого Сина Пречиста Мати. Довго стояла Вона на колінах перед гробом і в гарячих сльозах молилася до Всевишнього.
     І сталося чудо. На другий день розквітли білі квіти, де впали сльози Богоматері, а третього дня воскреслий Христос обдарував їх найкращим запахом серед усіх квітів.
     Відтоді ці білі лілеї стали символом невинності. І досі їх ставлять біля Божого гробу у Страсний тиждень по всіх Церквах.
               
                                                  НЕСПОДІВАНКА У ПУСТЕЛІ

     Якийсь чоловік заблукав у пустелі й вже два дні бродив, ледве ступаючи по розпеченому піску. Останні сили покидали його. Несподівано він побачив перед собою продавця краваток. Продавець нічого не мав, окрім краваток, і хотів продати йому одну.
     Але той чоловік, пересохлим від спраги язиком, ледве прошепотів, що продавець дурний: чи ж продається краватку тому, хто вмирає зі спраги і голоду? Продавець похитав головою і пішов собі далі.
Під вечір, коли спраглий і голодний подорожній із зусиллям підніс голову, то отетерів: він зайшов на подвір’я розкішного ресторану. Величава будівля посеред пустелі! Це додало йому сили дійти до дверей. Чоловік упав на землю і застогнав:
     — Пити... будь ласка, пити...
     — Перепрошую, пане, — відповів чемно швейцар, — сюди не можна входити без краватки.
     На світі є люди, які переходять через пустелю цього світу з неймовірною спрагою всіляких вигод, втіх, насолод. Вони вважають дурними тих, що проповідують Євангеліє, науку, здавалося б, таку безглузду в їхній пустелі.
     Але коли схочуть увійти до “Божого ресторану”, тоді почують: “Вибачте, пане, сюди неможливо увійти без переміненого серця”.

                                            ГОСПОДЬ ЗАГАДКОВО ПОСМІХНУВСЯ

     Одного рaзу, один чоловік почав молитиcя:
     - Господи, прошу: зроби мене знаряддям миру. Я хочу, щоб був мир і cпокій у cвіті; хочу, щоб пaнувaлa любов; хочу тебе наслідувати, бути як ти!
     Дивним було те, що Господь, коли виcлухaв цю молитву, дуже зaгaдково поcміхнувcя, a чоловік вийшов з хрaму. Тут зaзвонив мобільний телефон. Це була його дружинa, вона запізнювалась на визнaчену годину. Чоловік cпішив на дуже важливу зустріч і тут, ще требa чекaти його дружину.
     Він почав cвaритиcя на неї, вирaз його обличя був гнівливий. Ще й тут, хтось по дорозі його випадково штовхнув. І знову лайка, згaдуючи всіх і вcе. Чоловік cвaривcя, a Господь знову поcміхнувcя.
     Тепер його уcмішкa була вже зрозумілою. Tак, люди cпочaтку проcять і обіцяють, a через деякий час роблять зовcім протилежне.
     Коли хочеш боротись зa мир у cвіті, cпочaтку навчись зaкривaти тихо двері. Коли хочеш, щоб була любов і повaгa серед людей, почни з себе. Можливо ти cтaнеш камінцем, кинутим у тиху воду і cколихнеш cерця людей cвоєю поведінкою, своїм життям.
     Передбачаю: коли ти згaдaєш свої молитви, ти також зaхочеш загадково поcміхнутиcя.
               
                                                      УСІ, ХТОСЬ, КОЖЕН, НІХТО

     Це розповідь про чотирьох осіб, які називалися УСІ, ХТОСЬ, КОЖЕН і НІХТО.
     Треба було виконати якесь дуже важливе завдання і Усі були впевнені, що саме Хтось це зробить. Кожний міг це зробити, але Ніхто не зробив.
     Хтось розгнівався, тому що це було завдання Кожного. Усі вважали, що саме Кожен може виконати це, та Ніхто не зрозумів, що саме Усі цього не зроблять.
     Закінчилося тим, що саме Усі звинувачували лише Когось, бо Ніхто не виконав того, що Кожний міг зробити САМ.
     Отож, дбаймо всі РАЗОМ, щоб таких історій не складали про нас...
               
                                                               ТРИ СИТА

     Якось прийшов до Сократа молодий чоловік, який був дуже схвильований.
     - Гей Сократе, ти чув, що витворив твій друг? Я повинен тобі це розповісти.
     - Зачекай-но, - перебив його мудрець, - чи те, що ти хочеш мені сказати, ти пересіяв через три сита?
     - Три сита? – запитав той здивовано.
     - Так. Давай подивимось, чи те, що ти хочеш мені сказати пройде через три сита.
     Перше сито – це правда. Чи ти впевнений, що те, що ти хочеш мені розповісти є правдою?
     - Ні, я чув про це від інших.
     - Так, так! Але, напевно, ти пересіяв це через друге сито – добро. Чи те, що ти хочеш розповісти мені про мого друга є добрим?
     - Ні, ні, навпаки, - вагаючись сказав той, - воно погане.
     - Ну тоді давай візьмемо третє сито – необхідність. Чи так вже й необхідно мені знати про те, що ти хочеш розповісти?
     - Та ні, аж такої необхідності нема…
     - Отже, - усміхнувся мудрець, - якщо те, про що ти хочеш мені розповісти не є необхідним, не є добрим і ти не впевнений, що це дійсно правда, то забудь про це і не обтяжуй ні себе, ні мене.
               
                                                         РАХУНОК ЗА ПРАЦЮ

     Якось під вечір, коли мама поралася на кухні, до неї підійшов одинадцятилітній син з аркушем паперу в руках.
     Прибравши вигляду офіційної особи, хлопчик подав списаний лист мамі. Витерши руки до фартушка, мама почала читати:
     РАХУНОК ЗА МОЮ ПРАЦЮ:
За замітання подвір'я - 5 грн.
За порядок у моїй кімнаті -10 грн.
За купівлю молока - 1 грн.
Догляд за сестричкою (три полудні) -15 грн.
За дворазове отримання найвищої оцінки- 10 грн.
За винесення сміття щовечора - 7 грн.
Разом - 48 грн.
     Закінчивши читати, мама лагідно глянула на сина, її вираз заполонили спогади. Вона взяла ручку і на зворотньому боці аркуша написала:
За те, що носила тебе у своєму лоні 9 місяців — 0 грн.
За всі ночі, які провела коло твого ліжечка, коли ти був хворий - 0 грн.
За ті всі хвилини, коли заспокоювала і втішала тебе, аби не сумував - 0 грн.
За всі сльози, що витирала з твоїх очей - 0 грн.
За все, чого тебе вчила кожного дня - 0 грн.
За всі сніданки, обіди, підвечірки і вечері та канапки до школи - 0 грн.
За життя, котре присвячую тобі кожного дня - 0 грн.
Разом - 0 грн.
     Закінчивши писати, мама, ніжно посміхаючись, подала листок синові.
     Хлопчик уважно прочитав написане, і дві великі сльози покотилися по його щоках. Він перегорнув листок і на своєму рахунку написав: "Заплачено", потім обхопив маму за шию і притулився, ховаючи обличчя.
     Коли в особистих і родинних стосунках починають з'являтися розрахунки, все закінчується недобре.   
     Любов — безрозрахункова, інакше її не існує.
               
                                                    ОКРАЄЦЬ ІСУСА ХРИСТА

     Коли Ісус Христос ходив з апостолами по світу, його зустрів жебрак, котрий просив у Нього милостині. Спаситель велів Петрові дати йому окраєць хліба. Ледве бідняк зробив кілька кроків, як Господь покликав його і спитав:
     -Скажи мені, що зробиш із цим хлібом?
     -Учителю, - відповів жебрак,- з'їм половину сьогодні, а половину-завтра.
     Ісус Христос наказав Петрові відібрати хліб у прохача, який звісно, залишився здивованим і незадоволеним таким вчинком. Невдовзі зустріли іншого жебрака, що теж просив милостиню і теж отримав окраєць хліба. Спаситель знову запитав, що зробить він із цим Божим даром, а бідняк сказав:
     -Учителю,з'їм його зараз.
     -А що буде завтра?
     -Про завтра потурбується Бог.
     Ісус Христос поблагословив його і додав:
    -Бог завжди буде турбуватись про тебе і про всіх, котрі уповають на нього.
               
                                                    ВЛАСНІ ТРІЩИНИ

     Один чоловік найнявся водоносом до багатого пана. Він кожного дня на коромислі приносив два великі горщики води. Але один з горщиків мав тріщину. В той час як іншому нічого не бракувало і він до кінця подорожі був наповнений водою, тріснутий приходив заповнений лише на половину.
     Так продовжувалося протягом двох років. Кожного дня водонос приносив тільки півтора горщика води до панського дому. Очевидно, повний горщик пишався своїми досягненнями. А бідний тріснутий горщик страждав від своєї недосконалості. Він міг виконувати тільки наполовину ту справу, для якої був створений.
     Після двох років, котрі видалися йому втраченими намарно, він біля струмка промовив до водоноса:
- Я відчуваю сором і хотів би перед тобою відкритися.
- Чому? – запитав водонос – Чим ти засоромлений?
- Тим, що протягом двох останніх років я приносив тільки половину води, бо на шляху до панського дому через тріщину в моєму боці вона виливається. Це через мене ти повинен більше трудитися і не отримувати належної платні за свою працю.
     Водонос, співчуваючи старому тріснутому горщику, відповів:
- Сьогодні, коли ми будемо вертатись, зверни увагу на ті гарні квіти, що на шляху.
     І справді, коли вони простували шляхом, старий тріснутий горщик зауважив на дорозі гарні польові квіти і це його трохи розвеселило. Але в кінці він знову впав у відчай, бо був наполовину порожній, і попросив прощення у водоноса. А водонос сказав до горщика:
- Чи ти зауважив, що квіти були лише по одній стороні дороги? Це тому, що знав я про твою тріщину і скористався з неї. Я посіяв насіння квітів по твоїй стороні, і кожного дня, коли ми верталися від струмка, ти поливав їх водою. Два роки я збирав ці квіти і прикрашав ними стіл мого пана. І якби ти не був таким, яким є, не мав би він такої краси у своєму домі.
     Кожен з нас має свої власні тріщини. Всі ми є надтріснутими горщиками. Але Господь, якщо ми Йому це дозволимо, зможе використати наші тріщини для прикраси Свого дому. В Божому задумі не марнується нічого. Якщо ми хочемо бути однією парафією і служити одні одним, згідно з Божим покликанням, Він промовляє до нас: “Не бійтеся своїх тріщин. Визнайте їх і дозвольте Мені використати їх для прикраси Царства. Сміливо йдіть вперед, знаючи, що в вашій слабості проявляється Моя сила!”
               
                                                   ЦАРСЬКИЙ БЛАЗЕНЬ

     У царя був блазень, який щодня розвеселяв його жартами і сміховинками.
     Одного дня цар поручив блазневі свій скипетр:
    — Тримай його доти, доки не знайдеш дурнішого від себе. Тоді можеш подарувати йому цей скипетр.
Через кілька років цар важко захворів. Відчуваючи, що невдовзі помре, покликав блазня, котрого таки любив, і сказав йому:
    — Пускаюся в далеку дорогу...
    — Коли повернеш? Може, через місяць? — спитав блазень.
    — Ні, — відповів цар. — Вже ніколи.
    — А як ти приготувався до цього походу? — питав далі блазень.
    — Ніяк! — сумно відповів цар.
    — Ти відходиш навіки, — задумливо прошепотів блазень, — і зовсім не приготувався. На, бери свій скипетр — я знайшов дурнішого за себе.
     Багато є таких, що не готується до “далекої дороги”. Тому та хвилина приходить з болючою тривогою. “Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години” (Мт. 25, 13). А ти готуєшся?               
                                                  

Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 11 Липня 2010, 23:58:07
Жили-були голуб і голубка, і любили вони один одного. Відпустив одного дня голуб свою голубку на три дні в гості до батьків. На зворотній дорозі її застала буря, і мотала, і била голубку, і поранила їй крильця. На покалічених крильцях вона абияк долетіла додому із запізненням. А голуб чекав, чекав її, приревнував, розлютився і слова не дав сказати, закльовував. Великий філософ Спіноза сказав: «Не поспшай засуджувати, поспішай зрозуміти».
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: taller від 19 Серпня 2010, 09:41:38
http://www.youtube.com/watch?v=OFZ5ryNwlII
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 17 Жовтня 2010, 22:55:04
 У чому різниця?
Дві молодих людини дізналися про Великого Мудреця, що живе в їх місцевості. Вони знайшли його і просилися в Учні. Мудрець погодився. Тоді вони запитали Його:
- А чим Ти займався До того, як Став Просвященним?
- Носив воду Своєму Хазяїну - відповів Мудрець.
- А чим Ти займаєшся Після того, як Став Просвященним?
- Ношу воду Своєму Хазяїну - відповів Мудрець.
- А в чому ж різниця? - запитали новоявлені учні.
- А в тому, що раніше я носив воду Своєму Хазяїну з нерозумінням, засудженням, невдоволенням, роздратуванням, неприязню, а тепер я Це Роблю з ЛЮБОВЬЮ,- відповів
Мудрець.
( це я під впливом виставленої Реалом інструкції по встановленню програми "Любов")
(притча не моя - знайшла в інтернеті)
Відповідь від: 17 Жовтня 2010, 22:52:05
Истинная любовь
Однажды, когда Будда  со своими учениками отдыхал в  тенистой прохладе деревьев, одна куртизанка подошла к нему. Как только она увидела Божественное лицо,
сияющее небесной красотой, она влюбилась в него и, в экстазе, с распростёртыми объятиями, громко воскликнула: 
— О, прекрасный, сияющий, я люблю тебя! 
Ученики, давшие обет безбрачия, были очень удивлены, услышав, что Будда сказал куртизанке: 
— Я тоже люблю тебя, но, любимая моя, прошу, не притрагивайся ко мне сейчас. 
Куртизанка спросила: 
— Вы называете меня любимой, и я люблю вас, почему же вы запрещаете мне прикасаться к вам? 
Великий Мастер ответил: 
— Любимая, я повторяю, что сейчас не время, я приду к тебе позже. Я хочу проверить свою любовь! 
Ученики подумали: «Неужели Учитель влюбился в куртизанку?» 
Несколько лет спустя, когда Будда медитировал со своими учениками, он внезапно воскликнул: 
— Мне нужно идти, любимая женщина зовёт меня, теперь я действительно ей нужен. 
Ученики побежали за Буддой, который, как им показалось, был влюблён в куртизанку и бежал, чтобы встретиться с ней. Все вместе они прибыли к тому дереву,
где встретили куртизанку несколько лет назад. Она была там. Её некогда прекрасное тело было покрыто язвами. Ученики остановились в растерянности, а Будда
взял её измождённое тело на руки и понёс в больницу, говоря ей: 
— Любимая, вот я пришёл, чтобы проверить свою любовь к тебе и исполнить своё обещание. Я долго ждал возможности проявить свою подлинную любовь к тебе,
ибо я люблю тебя, когда всякий другой прекратил любить тебя, я обнимаю тебя, когда все твои друзья не желают прикасаться к тебе. 
После излечения куртизанка примкнула к ученикам Будды. 

Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 09 Листопада 2010, 01:11:25
- ты кто?
- Ангел.
- Как ты сюда вошел?
- Не как, а зачем. Я Ангел смерти. Я пришел за тобой.
- Что, уже? Так рано? Почему???
- Глупый вопрос. Просто пришло твое время и все.
- Но я не хочу!!! Я еще так много не сделал!
- Что именно? - спросил Ангел, присаживаясь на стул.
- Меня должны были повысить после Нового года! Я хотел купить квартиру, новую машину, Я хотел съездить в Индию! У меня было столько планов!!!
- Ерунда. Все твои материальные мечты имеют силу только в твоем материальном мире. Когда твоя душа покинет тело, ты забудешь о них навсегда.
- Но я не хочу умирать так рано!!! Может, ты зайдешь позже, а? Может, можно как-то договориться с тем, кто там, на небе? Я... я курить перестану! Клянусь!
- Не пытайся со мной торговаться, Человек! - сурово посмотрел на него Ангел.
- Ну, пожалуйста!!!!!! Я боюсь! Я не хочу!
- Вы никогда не хотите и всегда боитесь. Но неужели ты не понимаешь, что рано или поздно это все равно придется сделать? Даже если я приду к тебе через сто лет, ты все равно никогда не будешь готов!
- Но что со мной будет? Я же грешил!
- А ты думаешь, что меня это касается? Это же твое право. Свобода воли. Раньше надо было думать!
- Я собирался... Но я же не знал, что умру так рано!
- Ха-ха! Какие же вы, люди, забавные! - Ангел снял плащ и расправил крылья.
- Пошли!
- Нет! Я никуда не пойду! Я, Я даже не успел завести семью! У меня еще нет детей!!!
- Правильно! Потому что ты даже свою вторую половину не нашел!
- Я не успел!
- Ты не пытался! - презрительно сказал Ангел.
- Мне Бог не послал.
- Ты не просил его об этом! - сверкнул глазами Ангел.
- А разве нужно было просить? Я не знал!
- Хватит паясничать! Позавчера ты просил у Бога остановить время, чтобы успеть на совещание! Неужели совещание важнее твоей судьбы?
- Ты прав, я дурак! Но ведь я еще могу исправиться! Я не могу умереть вот так, не успев даже жениться, родить детей!
- Как резко поменялись твои приоритеты! Сначала была машина, Индия, а теперь семья, дети, - усмехнулся Ангел.
- Но ты ведь согласен, что это главное?
- Да, согласен. Но вдруг ты так и не найдешь свою половину? Что тогда?
- Найду! Я уверен! Я буду искать!
- А я сомневаюсь! Ты не видишь дальше собственного носа! Вся твоя жизнь пройдет в бесплодных поисках. Ты будешь шляться по девкам, пытаясь найти свою половину там, где ее быть не может! В конце концов, ты разочаруешься в жизни, сопьешься, от тебя отвернуться друзья, ты заработаешь себе болезнь, и будешь проклинать день, когда родился.
- Боже мой!!!
- Прекрати упоминать его имя вслух! - топнул ногой Ангел.
- Прости, Но что же мне делать?
- Когда человек заблудился, он возвращается назад, к тому месту, откуда пошел не в том направлении, чтобы найти верный путь - сказал Ангел, наблюдая за хороводом снежинок за окном.
- Верно! Я так и сделаю! Я понял!!!
- Неужели?
- Да, Я вернусь туда, где был счастлив! Знаешь, а ведь я любил когда-то. Ее звали ............ Мы познакомились в институте! У нее были такие красивые темные волосы и глаза полные нежности, силы и мудрости. За ней столько парней бегало! Но она меня выбрала. Говорила, что влюбилась с первого взгляда. Мы часто уходили с лекций в парк, кафе, библиотеку и целовались часами и нам больше никто не был нужен! А когда я как-то сломал руку,она ухаживала за мной. Это было незабываемо! Когда у меня были проблемы, я всегда знал что могу рассчитывать только на нее, пусть даже просто ей обо всем рассказав--мне становилось уже легче! Потом между нами все изменилось, или просто в тот самый момент нам не хватило смелости взяться за руки и противостоять всем и всему, а вместо этого мы расстались навсегда! Так глупо расстались, по-детски. А ведь я до сих пор помню, как пообещал любить ее всегда, и ведь самое что грустное - я по-прежнему ее люблю! Мы часто перезванивались поначалу, а потом как-то все закрутилось. У меня тут своя жизнь, у нее своя! Интересно, как у нее дела?
Наверное, вышла замуж давно или встретила человека, который ее обожает, оценил ее и все то что она готова делать для любимого человека. Она же красавица такая! Знаешь, я хотел бы позвонить ей. Просто поздороваться, узнать как дела, поздравить с наступающим! Я позвоню ей, сейчас, ладно? Но в комнате уже никого не было...
Мораль. Морали нет. Просто хотелось напомнить, что наша жизнь слишком коротка. Мы не должны позволять ей утекать сквозь пальцы, и уделять хотя бы крохотную её толику тем, кто действительно нас любит, самым близким нашим людям. Если нас завтра не станет, наша компания очень быстро заменит нас кем-то другим. И только для семьи и друзей это будет действительно большая потеря, о которой они будут помнить всю свою жизнь. Подумай об этом.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 10 Листопада 2010, 21:40:47
Речі не такі, якими здаються. Ми ніколи не знаємо все. І навіть якщо маєш віру, тобі треба ще вселити довіру, що все, що приходить, є в твою користь. А це зрозумієш з часом.
Ось іще в цю тему:
 У одного африканського короля був близький друг, з яким він разом виріс.
 Цей друг, розглядаючи будь-яку ситуацію, яка коли-небудь траплялася в його житті, будь вона позитивна або негативна, мав звичку говорити : "Це добре"!
 Одного разу король знаходився на полюванні. Друг, бувало, готував і заряджав рушниці для короля. Очевидно, він зробив щось неправильно, готуючи одну з рушниць. Коли король узяв у свого друга рушницю і вистрілив з неї, у нього відірвало великий палець руки. Досліджуючи ситуацію, друг як завжди прорік: "Це добре"!
 На це король відповів: "Ні, це не добре!", - і наказав відправити свого друга до в'язниці.
 Пройшло близько року, король полював в районі, в якому він міг, на його думку, знаходитися абсолютно безпечно. Але канібали узяли його в полон і привели у своє село разом з усіма іншими. Вони зв'язали йому руки, нанесли купу дрів, встановили стовп і прив'язали короля до стовпа. Коли вони підійшли ближче, щоб розвести вогонь, вони помітили, що у короля бракує великого пальця на руці. Із-за свого забобону вони ніколи не їли того, хто мав фізичну ваду. Розв'язавши короля, вони його відпустили.
 Повернувшись додому, він згадав той випадок, коли він позбувся пальця, і відчув розкаяння совісті за своє поводження з другом. Він відразу ж пішов у в'язницю, щоб поговорити з ним.
 - Ти був правий, - сказав він, - це було добре, що я залишився без пальця.
 І він розповів усе, що тільки що з ним сталося.
 - Я дуже жалію, що посадив тебе у в'язницю, це було з мого боку погано.
 - Ні, - сказав його друг, - це добре!
 - Що ти говориш? Хіба це добре, що я посадив свого друга на цілий рік у в'язницю?
 - Якби я не був у в'язниці, то був би там разом з тобою,- відповів друг.
 
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: newroman від 10 Листопада 2010, 21:54:29
Цитувати (вибране)
Із-за свого забобону вони ніколи не їли того, хто мав фізичну ваду. Розв'язавши короля, вони його відпустили.
Якби я не був у в'язниці, то був би там разом з тобою,- відповів друг.
Божий промисел.
Усе, що тільки з нами не трапляється, усе для нашого добра і спасіння.
Гарна історія.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: chuck від 10 Листопада 2010, 22:05:55
Усе, що тільки з нами не трапляється, усе для нашого добра і спасіння.
Треба тільки це зрозуміти та вчасно скористатися.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: newroman від 10 Листопада 2010, 22:12:16
і за все дякувати Богу.
Слава Богу за все !
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 12 Листопада 2010, 00:44:58
В начале урока профессор поднял стакан с небольшим количеством воды. Он держал этот стакан, пока все студенты не обратили на него внимания, а затем спросил:
"Сколько, по-вашему, весит этот стакан?"
"50 грамм!"+ "100 грамм!"+ "125 грамм!"+- предполагали студенты.
- Я и сам не знаю, - продолжил профессор, - чтобы узнать это, нужно
его взвесить. Но вопрос в другом: что будет, если я подержу так стакан в течение нескольких минут?
- Ничего, - ответили студенты.
- Хорошо. А что будет, если я подержу этот стакан в течение часа? -
снова спросил профессор.
- У вас заболит рука, - ответил один из студентов.
- Так. А что будет, если я, таким образом, продержу стакан целый день?
- Ваша рука окаменеет, вы почувствуете сильное напряжение в мышцах, и даже вам может парализовать руку, и придется отправить в вас больницу, - сказал студент под всеобщий смех аудитории.
- Очень хорошо, - невозмутимо продолжал профессор, - однако изменился ли вес стакана в течении этого времени?
- Нет, - был ответ.
- Тогда откуда появилась боль в плече и напряжение в мышцах?
Студенты были удивлены и обескуражены.
- Что мне нужно сделать, чтобы избавиться от боли? - Спросил профессор.
- Опустить стакан, - последовал ответ из аудитории.
- Вот, - воскликнул профессор, - точно так же происходит и с
жизненными проблемами
и неудачами. Будете держать их в голове несколько минут - это нормально. Будете думать о них много времени, начнете испытывать боль. А если будет продолжать думать об этом долгое, продолжительное время, то это начнет парализовывать вас, т.е. вы не сможете ни чем другим заниматься. Важно обдумать ситуацию и сделать выводы, но еще важнее отпустить эти проблемы от себя в конце каждого дня, перед тем как вы идете спать. И таким образом, вы без напряжения каждое утро сможете просыпаться свежими бодрыми и готовыми справиться с новыми жизненными ситуациями.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 24 Лютого 2011, 00:19:39
                                                                               МРІЯ і СТРАХ
Вони оселилися на Землі разом з першими людьми і завжди супроводжували їх, і були завжди поруч. Вони могли існувати і окремо. Це було рідкістю, і, рано чи пізно, Вони зустрічалися ... Знову зустрічалися ... Так уже влаштована людина.
Вона була красивою і доброю, Він - колючим і неприємним.
Вона була світлою і радісною, Він - темним і сумним.
Вона несла людям тепло і надію. Він - холод і заздрість.
Вона заповнювала серця і думки, Він спустошував і забирав сили.
Вона приходила, щоб допомогти і померти, і воскреснути знову.
Він жив постійно, змінюючи свій вигляд і місце проживання.
Її всі любили, пестили й плекали, Його ненавиділи і намагалися вигнати.
Але люди залежали від них однаково.
І так було завжди. Спочатку приходила Вона, за нею невідступно слідував Він. Навіть якщо Його не помічали, Він все одно був. Він псував людям життя дрібними капостями і великими неприємностями. А найголовніше, Він заважав їй.
Він заважав в Її роботі. Іноді, тільки з'явившись, Вона вже терпіла поразки від Нього. І плани людини залишалися тільки планами. Ах, як багато на Землі було зруйновано Їм, ще не створена. Тому що, зустрівши Його в самому початку шляху, їй було вже важко обійти ту перешкоду, яку Він виставив перед людиною. І, тим більше, перемогти.
І в самому розпалі Її роботи Він капостей не менше. Його головним завданням було і є не дати Їй разом з людиною дістатися до мети. І як часто людина не слухав Її і звертав на півдорозі, під Його загрозою.
Навіть у самого фінішу Він міг наздогнати Її і відкинути назад. І людині без Неї залишалося тільки існувати. Адже без Неї жити неможливо.
Без Неї життя втрачало сенс, і сенсом заволодівав Він. Він робив звичайний день сірим і неживим, а ніч наповнював безсонням і кошмарами. Людині не під силу впоратися самому з Ним. Лікування у психіатра, прийняття сильних ліків допомагало на час. Вилікувати ж могла лише Вона. Вона приходила і несла в собі світло і майбутнє.
Але і з Нею одній було не так просто. Вона повністю опановувала людиною, і він йшов за нею іноді ціною життя. Своєї і чужої. Вона тріумфувала перемогу, а людина, прогнали його, ставав Її заручником. І йшов, нічого і нікого не помічаючи навколо. І людина приходила до Неї. Далі наставало самотність, Вона тихо танула, а за цим непомітно підкрадався Він.
Але, на щастя, поодинці Їх зустріти важко. Так і ходять разом по Землі Він і Вона.
Страх і Мрія.
І без Страху важко знайти Мрію. Часто саме Страх породжує Мрію. А за Мрією завжди йде Страх. Страх «а раптом не збудеться?» Наше ж завдання зробити так, щоб Страх не заважав Мрії здійснюватися, а Мрія перемогла Страх.

Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 07 Травня 2011, 18:03:38
Створи диво
Один чоловік мріяв про краще життя. Йому не подобався той будинок, в якому він живе, той одяг, який він носить, словом, усе, що його оточувало. Він ставив питання, чому у когось є усе, про що тільки можна мріяти, а у нього немає нічого. "Ось якби у мене був хороший будинок, красива дружина, багато грошей, тоді я був би щасливий", - думав чоловік, цілими днями. І ось одного разу, він зустрів Чарівника.
- Я чув твої думки, - сказав Чарівник, - і я готовий допомогти тобі. Скажи, чого ти хочеш, і я усе виконаю.
Чоловік дуже зрадів. Спочатку він не повірив своєму щастю.
- Невже так буває? Просто попроси, і усе виконається! Напевно, ти щось хочеш натомість?
Але Чарівник відповів, що йому нічого не треба.
- Ти так давно просиш, що я подумав, напевно, ти точно знаєш, що тобі потрібне. Просто попроси, і усе буде!
- Відмінно! - зрадів чоловік. - Мені потрібний великий красивий будинок! Красуня-дружина, але щоб уміла добре готувати. Ще мені треба, щоб у мене завжди було багато-багато грошей!
- Добре, - відповів Чарівник. - Ти заснеш, а завтра вранці прокинешся, і у тебе усе це буде.
І дійсно, на наступний ранок чоловік прокинувся у великому розкішному будинку, його зустрічала усміхнута красуня, яка була його дружиною. Сніданок вже був приготований. Усе було прекрасно. У банку був відкритий рахунок на його ім'я, і скільки б він не витрачав, рахунок увесь час поповнювався. Спочатку чоловік не вірив своєму щастю. Він був просто в захваті!
Але ось день летів за днем, місяць за місяцем, а в його житті нічого не мінялося. Він сам собі ставив питання: чого ще можна хотіти, адже у мене і так усе є? Але між тим, він відчував, що бажаного щастя так і не набув. І він знову почав звати Чарівника.
- Чому я нещасливий, адже у мене усе є? - запитав чоловік Чарівника, коли той знову прийшов до нього.
- Я виконав усе, що ти хотів. Так що насолоджуйся своїм щастям!
- Не можу. У моєму величезному будинку мені самотньо, красуня дружина не радує мене. І гроші, яких я так хотів, не приносять мені задоволення. Чому, дай відповідь мені Чарівник!
- Ти попросив у мене будинок, але не попросив тепла і затишку в нім! Ти попросив у мене дружину, але не попросив любові і розуміння! Ти попросив у мене грошей, але не попросив свободи, сили і радощі, які вони можуть дати! - відповів Чарівник.
Чоловік дуже зрадів.
- Спасибі! Я усе зрозумів, - сказав він. - Я хочу усього цього! Дай мені це!
- Ну, раз ти усе зрозумів, тоді йди і СТВОРИ УСЕ САМ! - сказав Чарівник і зник.
А чоловік опритомнів у своєму колишньому домі, один без дружини і грошей. Та зате тепер з ним була упевненість і знання того, що ж він хоче насправді.
Удачі Вам у Вашому житті.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Ne-TA від 13 Травня 2011, 11:35:02
Старий кіт з кошеням розмовляли про  щастя.

Одного разу старий кіт, зустрів кошеня. Кошеня бігалов по колу і
намагалося зловити свій хвіст. Старий кіт стояв і дивився, а молоде
кошеня все крутилося, падало, вставало і знову ганялося за хвостом.
- Чому ти ганяєшся за своїм хвостом? - Запитав старий кіт.
- Мені сказали - відповіло кошеня - що мій хвіст, це моє щастя, ось я і намагаюся його зловити.
Старий кіт посміхнувся, так як це вміють робити тільки старі коти і сказав:
- Коли я був молодим, мені теж сказали, що в моєму хвості, моє
щастя. Я багато днів бігав за своїм хвостом і намагався схопити його. Я
не їв, не пив, а тільки бігав за хвостом. Я падав без сил, вставав і
знову намагався зловити свій хвіст. В якийсь момент я зневірився і пішов.
Просто пішов світ за очі. І знаєш, що я раптом помітив?
- Що? - З подивом спитало кошеня?
- Я помітив, що куди б я не йшов, мій хвіст скрізь йде зі мною ...
... Щастя, як хвіст, йде слідом за нами...
(http://www.gazeta.rv.ua/images/articles/899/1301577452.jpg)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 10 Липня 2011, 20:09:49
Пожилой
 мужчина с 25-летним сыном вошли в вагон поезда и заняли свои места.
 Молодой человек сел у окна.
 …
 Как только поезд тронулся, он высунул руку в окно, чтобы почувствовать
 поток воздуха и вдруг восхищённо закричал:
 — Папа, видишь, все деревья идут назад!
 Пожилой мужчина улыбнулся в ответ.
 Рядом с молодым человеком сидела супружеская пара. Они были немного
 сконфужены тем, что 25 летний мужчина ведёт себя, как маленький ребёнок.
 Внезапно молодой человек снова закричал в восторге:
 -" Папа, видишь, озеро и животные… Облака едут вместе с поездом!»
 Пара смущённо наблюдала за странным поведением молодого человека, в
 котором его отец, казалось, не находил ничего странного.
 Пошёл дождь, и капли дождя коснулись руки молодого человека. Он снова
переполнился радостью и закрыл глаза. А потом закричал:
 — Папа, идёт дождь, вода трогает меня! Видишь, папа?
 Желая хоть чем-то помочь, пара, сидящая рядом, спросила пожилого
 мужчину:
 — Почему Вы не отведёте сына в какую-нибудь клинику на консультацию?
 Пожилой мужчина ответил:
 — Мы только что из клиники. Сегодня мой сын первый раз в жизни обрёл
 зрение…
 …
 Невозможно судить о делах и поступках других людей, не обладая при этом
 всей полнотой знаний. Всей полнотой знаний обладает только Бог.
 Поэтому -"Не судите, да не судимы будете!»
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 20 Липня 2011, 14:00:11
Такая вот история:

Как-то раз один человек вернулся поздно домой с работы, как всегда
усталый и задёрганный, и увидел, что в дверях его ждёт пятилетный сын.
— Папа, можно у тебя кое-что спросить?

— Конечно, что случилось?

— Пап, а сколько ты получаешь?

— Это не твоё дело! — возмутился отец. — И потом, зачем это тебе?

— Просто хочу знать. Пожалуйста, ну скажи, сколько ты получаешь в час?

— Ну, вообще-то, 500. А что?

— Пап… — сын посмотрел на него снизу вверх очень серьёзными глазами. — Пап, ты можешь занять мне 300?

— Ты спрашивал только для того, чтобы я тебе дал денег на какую-нибудь
дурацкую игрушку? — закричал тот. — Немедленно марш к себе в комнату и
ложись спать!.. Нельзя же быть таким эгоистом! Я работаю целый день,
страшно устаю, а ты себя так глупо ведешь.
Малыш тихо ушёл к себе в комнату и закрыл за собой дверь. А его отец
продолжал стоять в дверях и злиться на просьбы сына. «Да как он смеет
спрашивать меня о зарплате, чтобы потом попросить денег?»
Но спустя какое-то время он успокоился и начал рассуждать здраво:
«Может, ему действительно что-то очень важное нужно купить. Да чёрт с
ними, с тремя сотнями, он ведь ещё вообще ни разу у меня не просил
денег». Когда он вошёл в детскую, его сын уже был в постели.
— Ты не спишь, сынок? — спросил он.

— Нет, папа. Просто лежу, — ответил мальчик.

— Я, кажется, слишком грубо тебе ответил, — сказал отец. — У меня был
тяжелый день, и я просто сорвался. Прости меня. Вот, держи деньги,
которые ты просил.
Мальчик сел в кровати и улыбнулся.
— Ой, папка, спасибо! — радостно воскликнул он.
Затем он залез под подушку и достал еще несколько смятых банкнот. Его
отец, увидев, что у ребенка уже есть деньги, опять разозлился. А малыш
сложил все деньги вместе, и тщательно пересчитал купюры, и затем снова
посмотрел на отца.
— Зачем ты просил денег, если они у тебя уже есть? — проворчал тот.

— Потому что у меня было недостаточно. Но теперь мне как раз хватит, —
ответил ребенок. — Папа, здесь ровно пятьсот. Можно я куплю один час
твого времени? Пожалуйста, приди завтра с работы пораньше, я хочу чтобы
ты поужинал вместе с нами.
Мораль
Морали нет. Просто хотелось напомнить, что наша жизнь слишком
коротка, чтобы проводить её целиком на работе. Мы не должны позволять ей
утекать сквозь пальцы, не уделяя хотя бы крохотную её толику тем, кто
действительно нас любит, самым близким нашим людям )
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: derevynka від 30 Липня 2011, 03:22:38
Много лет назад епископ с восточного побережья Соединенных Штатов Америки посетил небольшой религиозный колледж на западном берегу. Его поселили в доме президента колледжа - прогрессивного молодого человека, профессора физических и химических наук.
Однажды президент пригласил членов кафедры пообедать с епископом, чтобы они смогли насладиться обществом мудрого, опытного человека. После обеда разговор коснулся Золотого века человечества. Епископ сказал, что он наступит совсем скоро. В качестве доказательства он привел тот факт, что в природе уже все было изучено и все возможные открытия сделаны.
Президент вежливо возразил. По его мнению, человечество, напротив, стояло на пороге величайших открытий. Епископ попросил президента назвать хотя бы одно. Президент ответил, что по его расчетам в течение ближайших пятидесяти лет люди научатся летать.
Это сильно рассмешило епископа.
- Ерунда, дорогой вы мой, - воскликнул он,- если бы Богу было угодно, чтобы мы летали, он дал бы нам крылья. Небо было отдано только птицам и ангелам.
Фамилия епископа была Райт. У него было два сына. Одного звали Орвилл, а другого Уилбер - именно они изобрели первый аэроплан.
Відповідь від: 30 Липня 2011, 03:03:53
В одном небольшом американском городке некий бизнесмен решил открыть кабак. Беда в том, что он находился на одной улице с церковью.
Естественно, церковное руководство это не устраивало, и на каждой проповеди оно призывало горожан выступать против, и молиться, чтобы бог покарал нерадивого бизнесмена. За день до объявленного открытия кабака была сильная гроза, молния ударила в кабак и он сгорел дотла. Церковники обрадовались, но ненадолго - хозяин кабака подал на них в суд с требованием компенсации ущерба. Те, естественно, все отрицали. Выслушав обе стороны, судья заметил: "Я пока еще не знаю, какой вердикт вынести, но из материалов дела следует, что какой-то владелец кабака верит в силу молитвы, а все церковное руководство - почему-то нет... "
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 30 Липня 2011, 18:39:34
Одна жінка подорожувала по світу. Вона багато бачила у своєму житті і була дуже мудрою. Одного разу, йдучи по лісу, вона нахилилася біля струмка, щоб попити води. Тут вона побачила, на дні водойми коштовний камінь. Вона нахилилася і узяла його собі. Недалеко від цього місця вона зустріла подорожнього, який йшов їй назустріч. Він зупинив її і запитав, чи немає у неї трохи їжі для нього. - Я заблукав, - сказав подорожній, - мої запаси закінчилися і я вже декілька днів нічого не їв. Жінка пожаліла мандрівника. Вона відкрила свою сумку і почастувала чоловіка їжею.
 В цей час подорожній помітив, що в її сумці лежить великий коштовний камінь. - Віддай мені цей камінь, - попросив мандрівник, - і твоя ноша стане набагато легша. Жінка подивилася на нього, посміхнулася і... віддала йому коштовний камінь, як ні в чому не бувало. І вони обоє пішли своєю дорогою. Чоловік був такий щасливий, що дістав такий великий коштовний камінь. Він вже уявив собі, як він продасть його, на що витратить усі ці гроші. Так він йшов декілька днів, не вірячи своєї удачі.
 Він розумів, що вартість цього каменю така, що він зможе безбідно існувати до кінця своїх днів. Проте через декілька днів він наздогнав жінку і сказав їй: - Я усе думав про вартість цього каменю. Але все таки я вирішив повернути його вам, в надії, що ви мені подаруєте щось ще цінніше. Я сподіваюся, що ви мені дасте знання і навчите мене тому, що дозволило вам віддати цей камінь мені - першому зустрічному без всяких коливань.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 03 Жовтня 2011, 20:01:08
В тот день, как нарочно, каждый посетитель спрашивал учителя только об одном: что будет после смерти.
Учитель только смеялся и ничего не отвечал.
После ученики спросили, почему он все время уклонялся от ответа.
- Вы замечали, что загробной жизнью интересуются именно те, кто не знает, что делать с этой? Им нужна еще одна жизнь, которая длилась бы вечно, - ответил Учитель.
- А все-таки - есть жизнь после смерти или нет? - упорствовал один из учеников.
- Есть ли жизнь до смерти - вот в чем вопрос, - загадочно заметил Учитель.

Автор не известен, но ему огромная благодарность.

Трагедия жизни состоит не в том, что она быстро заканчивается, а в том, что мы долго не начинаем жить
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 27 Жовтня 2011, 16:06:46
Що це у тебе в руці?
- Щастя.
- Чому таке маленьке?
- Воно тільки моє.Зате яке променисте і красиве.
- Так...Чудово!
- Хочеш шматочок?
- Напевно...
- Давай долоньку.Я поділюся.
- Ой...воно таке тепле...
- Подобається?
- Дуже...спасибі!
- Близьким людям ніколи не говорять спасибі.
- Чому?
- Вони завжди усе розуміють без слів.По очах.
- А чужі?
- Чужі говорять спасибі таким же чужим.Прийде час і ти зрозумієш.
- Знаєш...мені набагато краще, коли щастя в руці...
- Так завжди буває.
- А якщо я з кимось поділюся?
- У тебе додасться твого.
- Чому?
- Сама не знаю.Тільки потім воно стане ще теплішим.
- А руки об нього обпалити можна?
- Руки обпалюють об заздрість.Про щастя їх обпалити не можна.
- Знаєш...я знаю з ким поділитися цим дивом.
- Я рада цьому. Ділися ним. Адже так багатьом його бракує...
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 19 Листопада 2011, 17:21:04
Жили-були маленькі жабенята, які організували змагання по бігу. Їх мета була забратися на вершину вежі. Зібралося багато глядачів, які хотіли подивитися на ці змагання і посміятися над їх учасниками... Змагання почалися... Правда ніхто з глядачів не вірив, що жабенята зможуть забратися на вершину вежі. Чулися такі репліки: "Це занадто складно!! "Вони НІКОЛИ не заберуться на вершину" "Немає шансів! Вежа занадто висока"!
Маленькі жабенята почали падати. Один за одним... ...За винятком тих, у яких відкрилося друге дихання, вони стрибали все вище і вище... Натовп все одно кричав "Занадто важко!!! Жоден не зможе це зробити"! Ще більше жабенят втомилося і впало... Тільки ОДНА піднімалася все вище і вище... Та єдина не здалася!! Врешті-решт усі здалися. За винятком тієї однієї жабки, яка, доклавши усі зусилля, забралася на вершину! ТОДІ усі жабенята захотіли дізнатися, як їй це вдалося.
 Одна учасниця запитала, як же цьому жабеняті, яке дісталося до вершини, вдалося знайти в собі сили? ВИЯВЛЯЄТЬСЯ Переможець був ГЛУХИЙ!!!
Мораль: "Ніколи не слухай людей, які намагаються передати тобі свій песимізм і негативний настрій...
 ...вони віднімають у тебе твої найзаповітніші мрії і бажання. Ті, які ти лелієш у своєму серці! Не забувай про силу слів. Вір в себе і у свої сили!"
 ТИ МОЖЕШ!!!
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ksenya від 24 Листопада 2011, 15:10:56
  В одній притчі чоловік дуже хотів виграти мільйон і просив про це Бога все життя, але так і помер бідняком. Потрапивши на небо, він запитав Бога: "Чому ти не здійснив моє бажання?" На що Бог відплвів: "Але ж ти не купив жодного лотерейного білета!..." Часто свої дії ми замінюємо емоціями. Треба іти до своєї мети і кожного дня присвячувати хоч трошки часу для її досягнення.
П.С. В журналі прочитала
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Alexander від 24 Листопада 2011, 21:46:04
Один крестьянин заметил исчезновение своего кошелька с деньгами. Обыскав весь дом, он не нашёл кошелёк и пришёл к выводу, что его украли. Перебирая в памяти всех, кто приходил к нему в дом в последнее время, крестьянин решил, что знает вора: это был соседский сын. Мальчик заходил к нему как раз накануне исчезновения кошелька, и никто другой не мог бы совершить кражу.
Встретив мальчика в следующий раз, крестьянин заметил в его поведении много подтверждений своим подозрениям. Соседский сын явно смущался его, прятал глаза и вообще имел вид нашкодившего кота. Словом, каждый жест, каждое движение выдавали в нём вора.
Но у крестьянина не было никаких прямых улик, и он не знал, что делать. Каждый раз, когда он встречался с мальчиком, тот выглядел всё более виноватым, а крестьянин злился всё сильнее. Наконец он так разгневался, что решил пойти к отцу воришки и предъявить ему формальное обвинение. И тут жена позвала его:
— Посмотри, что я нашла за кроватью, — сказала она и подала ему пропавший кошелёк с деньгами.

На другой день крестьянин снова посмотрел на сына своего соседа: - ни жестом, ни движением не походил он на вора.

Людина бачить те, що хоче бачити. :)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: galinka від 24 Листопада 2011, 22:32:36
Однажды старый кот, повстречал молодого котёнка. Котёнок бегал по кругу и пытался поймать свой хвост.

Старый кот стоял и смотрел, а молодой котёнок всё крутился, падал, вставал и опять гонялся за хвостом.

— Почему ты гоняешься за своим хвостом? — спросил старый кот.
— Мне сказали — ответил котёнок — что мой хвост, это моё счастье, вот я и пытаюсь его поймать.

Старый кот улыбнулся, так как это умеют делать только старые коты и сказал:

— Когда я был молодым, мне тоже сказали, что в моём хвосте, моё счастье. Я много дней бегал за своим хвостом и пытался схватить его. Я не ел, не пил, а только бегал за хвостом. Я падал без сил, вставал и опять пытался поймать свой хвост. В какой-то момент я отчаялся и пошёл.

Просто пошёл куда глаза глядят. И знаешь что я вдруг заметил?

— Что? — с удивлением спросил котёнок.
— Я заметил, что куда бы я не шёл, мой хвост везде идёт со мной :)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Доктор Хаос від 27 Листопада 2011, 17:54:50
Трагедия жизни состоит не в том, что она быстро заканчивается, а в том, что мы долго не начинаем жить
Вот и мне все время кажется, что я не живу, а только играю в жизнь....
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Alexander від 27 Листопада 2011, 18:41:01
Наша жизнь игра :)
После кораблекрушения одному человеку удалось спастись, доплыв до необитаемого острова. Из обломков корабля, которые волна прибила к берегу, он соорудил себе хижину. И ему ничего не оставалось, кроме как молить Бога о спасении.

Но однажды, когда в поисках пищи человек ушёл вглубь острова, пошёл дождь и в небе засверкали огромные молнии. Вернувшись к своему жилищу, он увидел, что оно объято пламенем.

«Боже, за что?» – только и смог сказать он.

А на следующее утро, проснувшись, человек увидел приближающийся к острову корабль.

– Как вы оказались здесь? – спросил он матросов, когда их шлюпка пристала к берегу.

– Мы заметили ваш сигнальный костёр. :)
Відповідь від: 27 Листопада 2011, 18:06:53
про кохання :)

Говорят, что однажды собрались в одном уголке земли вместе все человеческие чувства и качества. Когда СКУКА зевнула уже в третий раз, СУМАСШЕСТВИЕ предложило: А давайте играть в прятки!? ИНТРИГА приподняла бровь: Прятки? Что это за игра??, и СУМАСШЕСТВИЕ объяснило, что один из них, например, оно, водит, закрывает глаза и считает до миллиона, в
 то время как остальные прячутся. Тот, кто будет найден последним, станет водить в следующий раз и
 так далее. ЭНТУЗИАЗМ затанцевал с ЭЙФОРИЕЙ, РАДОСТЬ так прыгала, что убедила СОМНЕНИЕ,
 вот только АПАТИЯ, которую никогда ничего не интересовало, отказалась участвовать в игре.
 ПРАВДА предпочла не прятаться, потому что в конце концов ее всегда находят, ГОРДОСТЬ сказала, что это совершенно дурацкая игра (ее ничего кроме себя самой не волновало), ТРУСОСТИ очень не хотелось рисковать.
 Раз, два, три, — начало счет СУМАСШЕСТВИЕ. Первой спряталась ЛЕНЬ, она укрылась за ближайшем камнем на дороге, ВЕРА поднялась на небеса, а ЗАВИСТЬ спряталась в тени ТРИУМФА, который собственными силами умудрился взобраться на верхушку самого
 высокого дерева. БЛАГОРОДСТВО очень долго не могло спрятаться, так как каждое место, которое оно находило идеальным для его друзей:
 Кристально чистое озеро для КРАСОТЫ;
 Расщелина дерева — так это для СТРАХА;
 Крыло бабочки — для СЛАДОСТРАСТИЯ;
 Дуновение ветерка — ведь это для СВОБОДЫ!
 Итак, оно замаскировалось в лучике солнца.
 ЭГОИЗМ, напротив, нашел только для себя теплое и уютное местечко.
 ЛОЖЬ спряталась на глубине океана (на самом деле она укрылась в радуге), а СТРАСТЬ и ЖЕЛАНИЕ затаились в жерле вулкана.
 ЗАБЫВЧИВОСТЬ, даже не помню, где она спряталась, но это не важно.
Когда СУМАСШЕСТВИЕ досчитало до 999999, ЛЮБОВЬ все еще искала, где бы ей спрятаться, но все уже было занято. Но вдруг она увидела дивный розовый куст и решила укрыться среди его цветов.
 — Миллион, сосчитало СУМАСШЕСТВИЕ и принялось искать.
 Первой оно, конечно же, нашло лень. Потом услышало как ВЕРА спорит с Богом, а о СТРАСТИ и ЖЕЛАНИИ оно узнало по тому как дрожит вулкан, затем СУМАСШЕСТВИЕ увидело ЗАВИСТЬ и догадалось, где прячется ТРИУМФ.
 ЭГОИЗМ и искать было не нужно, потому что местом, где он прятался оказался улей пчел, которые решили выгнать непрошеного гостя.
 В поисках СУМАСШЕСТВИЕ подошло напиться к ручью и увидело КРАСОТУ. СОМНЕНИЕ сидело у забора, решая, с какой же стороны ему спрятаться.
 Итак все были найдены:
 ТАЛАНТ — в свежей и сочной траве,
 ПЕЧАЛЬ — в Темной пещере,
 ЛОЖЬ — в радуге (если честно, то она пряталась на дне океана).
 Вот только любовь найти не могли.
 СУМАСШЕСТВИЕ искало за каждым деревом, в каждом ручейке, на вершине каждой горы и, наконец, оно решило посмотреть в розовых кустах, и когда раздвигало ветки, услышало крик.
 Острые шипы роз поранили ЛЮБВИ глаза.
 СУМАСШЕСТВИЕ не знало что и делать, принялось извиняться, плакало, молило, просило прощения и в искупление своей вины пообещало ЛЮБВИ стать ее поводырем. И вот с тех пор, когда впервые на земле играли в прятки… ЛЮБОВЬ слепа и СУМАСШЕСТВИЕ водит её за руку… :)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 01 Грудня 2011, 17:56:06
ПРИТЧА «РАСКРЫТИЕ ЦВЕТКА».
Авторы: Антон К. и Л.Н. Толстой.
 

Вот муж, вот его жена. Когда они только начали жить вместе, она творила, она рисовала великолепные картины, она танцевала, писала прекрасные стихи и пела. Вместе они часто сотворяли прекрасное, вели душевные беседы о многом и просто смеялись. Жизнь обоим казалась «мёдом».

 Но прошел год и… теперь все, что они делали стало работой и бытом. Муж с женой совсем перестали сотворять прекрасное, да и по отдельности тоже не творили. Они перестали со-радоваться и общаться, как это было в начале, они нашли себе других душевных собеседников. Не имея ласки и радости друг от друга, они искали эти чувства на стороне: девушка – среди своих подруг и сериалов, а мужчина – среди своих коллег по работе с коими он ходил везде, куда они позовут. Они чувствовали некий разрыв отношений в воздухе, но продолжали жить вместе, сосуществовать. Упреки в адрес друг друга обостряли непонимание и нежелание разъяснять ситуацию. Теперь мужчина искал того, кому можно выговориться, а женщина того, кому можно «поплакаться», не желая это делать друг с другом.

И вот в один день глава семейства взмолился Богу. Он просил разъяснения этого усложняющегося положения, где ожидаемое вначале чувство не усиливалось, как это планировалось, а наоборот: угасало, и вместо него возникало противоположное чувство неприязни, после чего у каждого неизменно возникали эмоции и мысли самовины.
Ночью мужчина очень быстро заснул и очутился в осознанном сновидении. Он оказался в абсолютно белом пространстве, где ничего не было кроме приятного белого света, который дарил глубочайшее спокойствие и умиротворенность. Сполна насладившись этими ощущениями, человек начал всматриваться в даль, не имеющую вообще ничего. И вот к нему издалека вышел большой радужный Ангел, который излучал всем своим видом почтение к человеку и любовь. Было ощущение, что этот Ангел был давно знаком ему, и мог ответить на любые вопросы.

Человек сразу спросил:

- Ангел, скажи, отчего я терплю неудачу в отношениях?
- От того, что ты остановился…
- В чем?
- В раскрытии цветка.
- Как это понять?
- Ты начинал великолепно раскрывать свою избранницу, и она раскрылась как цветок. Ты был доволен, не правда ли?
- Да, но ведь вся ее красота – ее заслуга. Все ее таланты – тоже.

Ангел улыбнулся, но ничего не промолвил. Не отрываясь от него, человек начал видеть картинки из жизни. Эти картинки были более содержательны и глубоки, чем это было в реальности. В начале встречи со своей возлюбленной, она ничего не производила творческого, не смеялась и особо не радовалась. Чем больше он с ней общался, тем чаще она начинала творить что-то красивое, раскрывалась, радовалась и смеялась.

- Да, – сказал человек.– В этом что-то есть.
- В этом есть ты. В этом есть и она. Любя тебя, она сделалась податливой твоим энергиям, и согласная душа ее подстраивалась, изменяя и тело согласно твоим высоким энергиям. Она раскрыла в себе многие дары, и время тела повернуло вспять, она начала молодеть.
- А как же я, ведь я тоже начал творить новое, больше радоваться и любить жизнь?
- Да, мой друг. И тебя сотворила она, та, которую одновременно творил и ты. Под ее благодатными энергиями, которыми она «поливала» тебя, ты расцвел. Она любила себя, а, значит, могла любить и тебя. Ты тоже любил себя, и не предавал чувств и душевных желаний. Вы вспоминали, что вы Ангелы, вы раскрывали Ангела друг в друге.
- Все, что ты говоришь, мне кажется знакомым. Но что же случилось потом? Почему мы перестали творить?
- Вы свободны в выборе своем. Вы избрали мир теней, и это ваш выбор. Это больше твой выбор, так как ты задавал тон общего развития. Любой твой выбор, мы, твои Друзья по эту сторону реальности, уважаем.
- Неужели все кончено теперь в реальной жизни?
- Реалии внутри тебя, а трехмерная жизнь – всего лишь спектакль, согласно творимым внутренним реалиям. Что это значит для тебя?
- То, что можно все исправить в любой миг. Внутри меня ДОМ, в том в котором я хочу жить, и его я могу воплотить… воплотить в спектакле.
Ангел и человек – оба улыбнулись. Ангел показал на открывшуюся в пространстве дверь за спиной человека.
- Я понял, мне пора идти и творить новую реальность, исправлять её. Ты тоже будешь ждать этого от меня?
- Нет, не буду, – почти засмеявшись, сказал Ангел.– В моем мире ты ее уже исправил. А для земного мира, уяснив это, жить по старому, ты уже не сможешь.
- Так как, в вашем мире нет времени?!
- Так как мой мир – это и твой мир, – продолжил мысль Ангел, – Врата к нему – твое сердце, мой друг!

Теперь глубокомысленно молчал уже сам человек. Молчал и сиял не меньше Ангела от радости…
______________________
Что было дальше?

На следующий день, ко всему прочему, этот человек зашел в интернет и выложил на сайт о просветлении такие строки:

Раскрыт ли цветок вашего любимого? Представляя, что человек, с которым вы живете, раскрывается и закрывается как цветок, можно задаться вопросом: раскрываю ли я его или закрываю прямо сейчас? Этим вопросом важно задаваться перед каждым словом, перед каждым действием.

Кроме слова РАСКРЫТИЕ, полезно помнить о слове СВОБОДА. Важно дать свободу любому проявлению в этом человеке, в каждом человеке… Таким образом, ваш любимый человек, ваш родственник или друг вас удивит… удивит так, что вы сможете сказать после: «Я не знал, что в нем (в ней) было сокрыто. Я не знал, что я мог раскрыть такую красоту и талант в нем (в ней)».

Комментарий автора: Это не про нас с Ниной, но до этого могло бы дойти не будь у нас осознанности душевной.
Как вы могли заметить, в тексте введено новое слово «со-радоваться». Это допустимо, ибо мы творцы, и имеем право расширять наш скудный словарный запас для Эпохи просветления…
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Alexander від 01 Грудня 2011, 18:34:28
сонечко  :) ти така романтична
http://www.youtube.com/watch?v=CSLk8hq-rJ8
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: chuck від 01 Грудня 2011, 20:59:43
Надо, же!
Осознанное сновидение!  :o
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Alexander від 01 Грудня 2011, 21:02:55
Надо, же!
Осознанное сновидение!
а ти не бачив цей фільм :)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: chuck від 01 Грудня 2011, 21:18:47
Какой?
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Alexander від 01 Грудня 2011, 21:34:13
the Wall, фільм Алана Паркера, подивись по можливості, його треба зрозуміти, але відкриєш для себе багато :) це з нього мультік
соррі за офтоп :)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ДДК від 02 Грудня 2011, 03:05:03
По-перше,  жінка  подобається  чоловіку.  Вона  надсилає  йому  позитивні  імпульси.  По-друге,  чоловік,  який  почав  палати  від  тих  імпульсів,  віддає  їй  почуття  любові.  Два  потока  взаємодіять  один  з  одним  створюючи  простір  любові,  у  якому  з'являється  нове  життя.  Тепер  за  СВОБОДУ.  Це  такий  стан  відносин  коли  партнери один  одного  поважають,  цінують  і  СПРИЯЮТЬ  розвитку  і  поширенню  спільного  простору  любові.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: chuck від 02 Грудня 2011, 04:33:08
Точно!
Все так і є!
В теорії.  :P
В житті, як кажуть, в конкретній "місцевості" на перший план вилізають такі несподівані для красивого життя штукі, що сам диву даєшся )))

*лунає Narcotic Thrust - When The Down Breacks (http://muzon.fm/view/19/188/4878/53825474/1adbb8e79ea4/Narcotic_Thrust/When_the_dawn_breaks_%5B_256_%5D/)*
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Alexander від 02 Грудня 2011, 07:30:36
По-перше,  жінка  подобається  чоловіку.  Вона  надсилає  йому  позитивні  імпульси.

ДДК :) я шось не поняв, якшо якась жінка подобається чоловікові, то чому вона відсилає йому позитивні  імпульси, може він ій не подобається :)
шо вона робить не автоматично :unknow
наскільки я знаю,- любов це одностороння дія :)
а взагалі, хто кого вибирає, чоловік жінку, чи навпаки :unknow
я думаю шо жінка вибирає, чоловік завжди готовий приняти той плод :=)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ksenya від 02 Грудня 2011, 10:29:52
     Жила в одному селі сім’я: батько, мати і двоє діточок - дівчинка і хлопчик. Жили дружно, у злагоді, не ледарювали - то й усе велося в господарстві. Аж якось тяжко занедужав хлопчик. Не відходять від його ліжка рідні, ладні небо йому прихилити, а зарадити біді не в силі. Нелегко батькові дивитися на муки своєї дитини. Вийшов він надвір, ходить по садку. Аж раптом побачив дивну білу постать і впізнав у ній Смерть. Вона прийшла, щоб забрати його сина. Почав чоловік просити: “Не бери мого сина! Візьми краще мене! За моїми плечима немало літ, а його життя тільки починається”. Погодилася Смерть і простягнула до нього кістляві руки. Та враз відчув чоловік, як б’ється його серце, як біжить по жилах гаряча кров… А смерть уже й квапить…“Я ще не готовий”, - буркнув чоловік і зник у хаті. Та не посмів синові в очі глянути; сів край столу і скрушно схилив голову. Вийшла надвір сестричка. Побачила, що в саду хтось стоїть, чекає. Підійшла ближче, а Смерть і каже: “Не бійся мене! Я прийшла по твого братика”. І дівчинка теж попросила взяти її замість недужого братика. Та коли Смерть простягнула свої довгі руки, дівчинці здалося, що зорі на небі ніколи не світили так ясно, а потічок не співав так весело… І подумала вона: “Моє життя ще тільки починається. А братик ще малий, знає мало і йому не так шкода помирати…” І дівчинка втекла до хати. А над ранок надвір вийшла мати. Не бачила вона нічого, бо очі їй заливали сльози. Та Смерть сама озвалася: “Я прийшла забрати твого сина”. Ні хвильки не вагалася мати: “Забери мене. Дозволь тільки з сином попрощатися”. Мати повернулася в хату, і довго-довго дивилася на сина. Та подумала, що її кровинка буде жити, і так легко стало їй на серці…Вийшла надвір - а довкола нікого не видно, тільки по дворі хтось дибає геть. “Зачекай!” - гукнула мати. Але Смерть навіть не оглянулася, зрозуміла, що проти материнської любові навіть вона безсила. Мати знову забігла в хату. Бачить: син її, усміхнений, здоровий, простягає до неї руки…
Відповідь від: 02-12-2011, 09:39:23

Ну і ще одна про любов....Яка важлива в житті любов
Давно … Дуже давно був острів, на якому жили всі Почуття і духовні цінності людей: Радість, Смуток, Пізнання і інші. Разом з ними жила і Любов.

Одного разу Почуття помітили, що острів занурюється в океан і скоро потоне. Всі сіли в свої кораблі і залишили острів. Любов не поспішала і чекала до останньої хвилини. І тільки, коли вона побачила, що на порятунок острова немає надії, і він майже весь пішов під воду, вона почала кликати на допомогу.
 
Повз проплив розкішний корабель Багатства.
Любов просила взяти її на корабель, але Багатство сказало, що на його кораблі багато коштовностей, золота й срібла, та для Любові місця немає.
 
Любов звернулася до Гордості, корабель якої пропливав повз … Але у відповідь Любов почула, що її присутність порушить порядок і досконалість на кораблі Гордості.
З благанням про допомогу Любов звернулася до смутку.

«О, Любов, – відповіла Смуток, – мені так сумно, що я повинна залишатися на самоті».

Мимо острова пропливла Радість, але вона була так зайнята веселощами, що навіть не почула благання Любові.

 
Раптом Любов почула голос:
«Іди сюди Любов, я візьму тебе з собою».

Любов побачила сивого старця, і вона була така щаслива, що навіть забула запитати ім’я його. І коли вони досягли Землі, Любов залишилася, а старець поплив далі.

І тільки коли човен старця зникла, Любов спохватилася … адже вона навіть не подякувала старця.

Любов звернулася до Пізнання:
«Пізнання, скажи мені, хто врятував мене?».
«Це був Час», – відповіло Пізнання.
«Час?» – Здивувалася Любов – Чому Воно мені допомогло? »

Пізнання відповіло:
«Тільки Час розуміє і знає, як важлива в житті Любов»
П.С. Мені дуже сподобалось!
http://www.youtube.com/watch?v=6FKcjqQwkhU
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ДДК від 11 Грудня 2011, 17:12:20
В житті, як кажуть, в конкретній "місцевості" на перший план вилізають такі несподівані для красивого життя штукі, що сам диву даєшся )))
Саме  смішне (чи  не  дуже)  що  несподіваність  будь-яких  "штучок"  -- це  гроші.  Ось  так!
Відповідь від: 11 Грудня 2011, 16:49:42
Александеру  відповім  що  жінка  ПОСТІЙНО  надсилає  свої  імпульси.  Правда  не  всім  чоловікам  вони  придатні.  Це  наче  ключ  і  замок.  Якщо  ви  вважаєте  любов  однобічною  дією  то  мені  шкода.  Коли  жінка  ВИБИРАЄ  це  значить  що  почуття  мертві.  Я  не  заздрю  "вибраним". 
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: chuck від 22 Лютого 2012, 22:37:20
В житті, як кажуть, в конкретній "місцевості" на перший план вилізають такі несподівані для красивого життя штукі, що сам диву даєшся )))

Саме  смішне (чи  не  дуже)  що  несподіваність  будь-яких  "штучок"  -- це  гроші.  Ось  так!

Гроші, в порівнянні з "несподіваними штуками", що я їх мав на увазі, саме несподіваними і не являються.
Набагато найнесподіванішими,  як кажуть психологи, є глибинні установки. Настільки глибинні, що саме їхня глибинність є найбільшою несподіваністю.
І це не смішно. Це абсолютно не смішно.

Якщо гроші для Вас до тепер мають якесь значення, думаю, Ви мене не зрозумієте.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: chuck від 21 Травня 2012, 05:39:23
В американском аэропорту Кеннеди журналист проводил опрос на тему: "Что по вашему мнению является самым отвратительным на свете?" Люди отвечали разное: война, бедность, предательство, болезни.. В это время в зале находился дзэнский монах Сунг Сан. Журналист, увидев буддийское одеяние, задал вопрос монаху. А монах задал встречный вопрос:- Кто вы? - Я, Джон Смит. - Нет, это имя, но кто Вы? - Я телерепортёр такой-то компании.. - Нет. Это профессия, но кто Вы? - Я человек, в конце концов!.. - Нет, это Ваш биологический вид, но кто вы?.. Репортёр наконец понял, что имел в виду монах и застыл с открытым ртом, так как ничего не мог сказать. Монах заметил: - Вот это и есть самое отвратительное на свете — не знать, кто ты есть».
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Забута мелодія від 04 Липня 2012, 18:02:11
Колись дуже давно на Землі був острів, на якому жили усі духовні цінності. Але одного разу вони помітили, як острів почав йти під воду. Усі цінності сіли на свої кораблі і поплили. На острові залишилася лише Любов. Вона чекала до останнього, але коли чекати вже стало нічого, вона теж захотіла поплисти з острова. Тоді вона покликала Багатство і просилася до нього на корабель, але Багатство відповіло: - На моєму кораблі багато коштовностей і золото, для тебе тут немає місця.

Коли мимо пропливав корабель Смутку вона просилася до нього, але він їй відповів: - Вибач, Любов, я настільки сумний, що мені потрібно завжди залишатися наодинці.

Тоді Любов побачила корабель Гордості і попросила про допомогу її, але та сказала, що Любов порушить гармонію на її кораблі. Поруч пропливала Радість, але та так була зайнята веселощами, що навіть не почула про заклики Любові. Тоді Любов зовсім зневірилася.

Але, раптом вона почула голос, десь позаду:

- Підемо Любов, я візьму тебе з собою.

Любов обернулася і побачила старця. Він довіз її до суші і, коли старець поплив, Любов спохопилася, адже вона забула запитати його ім'я. Тоді вона звернулася до Пізнання: - Скажи, Пізнання, хто врятував мене? Хто був цей старець?

Пізнання подивилося на Любов: - Це був Час.

- Час? - перепитала Любов. - Але чому воно врятувало мене?

Пізнання ще раз поглянуло на Любов потім удалину, куди поплив старець: - Тому, що тільки Час знає як важлива в житті Любов.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 07 Січня 2013, 15:52:54
Маленький ангел сидел на облачке, свесив ножки. Он наблюдал за городом, который казался ему муравейником.
Вдруг в окне одного дома он увидел знакомое лицо.
“Это ведь она”, – подумал ангел и плавно начал спускаться вниз.
Вот его маленькие ножки уже коснулись земли, он приоткрыл дверь подъезда и скользнул в маленькую щель.
Поднялся на девятый этаж и оказался рядом с той самой дверью.
Маленькой ручкой он дотронулся до звонка, и его пронзительный крик встревожил тишину.
- Кто там? – спросил когда-то знакомый голос.
- Это я, Ангел.
- Не знаю никакого Ангела. Вы, наверное, ошиблись квартирой!
- Да нет же, я не ошибся! Это я же я, Ангел… открой, пожалуйста…
Дверь открылась, и Ангел увидел… Ее.
Она была уже не та… Замученная, бледная, в старом халате…
- Неужели это ты? Что с тобой стало?! – воскликнул Ангел.
- Мы знакомы? Я вас впервые вижу. Что вам нужно? Зачем вы здесь?
Тусклыми глазами смотрела девушка и ничего не понимала.
- Ты ничего не помнишь?
- Нет. Я очень устала, и советую вам побыстрее убраться отсюда.
Тем более скоро придет мой муж.
Я думаю, он будет не очень рад видеть в своем доме посторонних.
Она села за стол и повернулась спиной к Ангелу.
Ангел подошел к ней поближе и робко обнял ее за плечи, прижался к ее спине своим маленьким тельцем.
- Я сейчас тебе кое-что покажу, пообещай, что сразу же уйдешь…
Она сняла халат, и на ее совершенном теле, на ее персиковой спине, в районе лопаток, находились два ужасных шрама…
- А теперь уходи…
В дверь позвонили, и она вздрогнула.
Поспешно встала со стула и побежала открывать дверь. Это был ее муж. “А это кто еще?” – недовольно буркнул муж.
“Он уже уходит”, – строго посмотрела на Ангела девушка.
“Я голоден, через 5 минут приду есть”, – заявил муж.
Девушка поторопилась на кухню. “Дверь вот там, – указал пальцем на дверь мужчина, – Убирайся!”
В больших глазах Ангела показались слезки.
- Где Ее Крылья? Куда ты дел ее крылья?
У нее были огромные белые крылья. Зачем ты их отрезал???
Ты же погубил ее! – захлебывался в слезах Ангел.
- Понимаешь, мы любим друг друга… И соответственно, спим вместе!
А знаешь, как мешали этому крылья!
Ей было неудобно лежать на спине, поэтому я их и отрезал!
Теперь все у нас в порядке! Мы счастливы!
Ангел уже вышел на улицу, где шел мокрый снег…
“И все-таки вы не любите друг друга!!!
Она погибнет с тобой…”- крикнул Ангел вслед…
Мужчина выбежал на улицу, но Ангел был уже высоко…
“Почему? Почему ты так говоришь???”- кричал мужчина, смотря в небеса.

”ПОТОМУ,ЧТО ЛЮБВИ КРЫЛЬЯ НИКОГДА НЕ МЕШАЮТ”, – прошептал Ангел…
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 10 Червня 2013, 16:48:44
Щастя ходило по світу і усім, хто йому зустрічався на шляху, Щастя виконувало бажання, що йому і слід робити, як я вважаю. Одного разу Щастя з необережності провалилося до ями і не змогло вибратися. До ями підходили люди і загадували свої бажання, а Щастя, звысно, виконувало їх. До ями підійшов молодий хлопець. Він подивився на Щастя, але не став нічого вимагати, а запитав: "Тобі-то, Щастя, чого хочеться"? "Вибратися звідси", - відповіло Щастя. Хлопець допоміг йому вибратися і пішов своєю дорогою. А Щастя побігло за ним. :)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 12 Листопада 2013, 00:45:09
Зустрілися якось Любов і Дружба.
Любов запитала: "Навіщо на світі потрібна ти, якщо є я"?
Дружба відповіла їй: "Щоб залишати посмішку там, де ти залишаєш сльози"
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 27 Грудня 2013, 23:32:15
Летней ночью вся семья спала в саду на крыше дома. Мать увидела, что её сын и нелюбимая невестка спят, прижавшись друг к другу. Это возмутило её, и она разбудила молодых.

– Разве можно в такую жару спать так близко друг к другу? Это вредно для здоровья.

Посмотрев в другую часть сада, где спала её дочь с любимым зятем, мать увидела, что они лежат на расстоянии пары ладоней друг от друга. Она заботливо разбудила их:

– Мои дорогие, почему в такой холод вы лежите врозь, вместо того, чтобы согревать друг друга?

Услышав эти слова, невестка воскликнула:– Как всемогущ Бог! На крыше один сад, а какой разный в нём климат.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 01 Січня 2014, 23:20:24
Однажды Будда проходил со своими учениками мимо деревни, в которой жили противники буддистов. Жители деревни выскочили из домов, окружили Будду и учеников, и начали их оскорблять. Ученики тоже начали распаляться и готовы были дать отпор, однако присутствие Будды действовало успокаивающе.

Но слова Будды привели в замешательство и жителей деревни, и учеников. Он повернулся к ученикам и сказал: Вы разочаровали меня. Эти люди делают своё дело. Они разгневаны. Им кажется, что я враг их религии, их моральных ценностей. Эти люди оскорбляют меня, и это естественно. Но почему вы сердитесь? Почему вы позволили этим людям манипулировать вами? Вы сейчас зависите от них. Разве вы не свободны?

Жители деревни не ожидали такой реакции. Они были озадачены и притихли. В наступившей тишине Будда повернулся к ним: Вы всё сказали? Если вы не всё сказали, у вас ещё будет возможность высказать мне всё, что вы думаете, когда мы будем возвращаться. Люди из деревни были в полном недоумении, они спросили: Но мы же оскорбляли тебя, почему же ты не сердишься на нас? Вы свободные люди, и то, что вы сделали, ваше право. Я на это не реагирую. Я тоже свободный человек. Ничто не может заставить меня реагировать, и никто не может влиять на меня и манипулировать мною. Я хозяин своих проявлений. Мои поступки вытекают из моего внутреннего состояния.

А теперь я хотел бы задать вам вопрос, который касается вас. Жители деревни рядом с вашей приветствовали меня, они принесли с собой цветы, фрукты и сладости. Я сказал им: Спасибо, но мы уже позавтракали. Заберите эти фрукты с моим благословением себе. Мы не можем нести их с собой, мы не носим с собой пищу . Теперь я спрашиваю вас: Что они должны делать с тем, что я не принял и вернул им назад?

Один человек из толпы сказал: Наверное, они забрали это домой, а дома раздали фрукты и сладости своим детям, своим семьям. Будда улыбнулся: Что же будете делать вы со своими оскорблениями и проклятиями? Я не принимаю их. Если я отказываюсь от тех фруктов и сладостей, они должны забрать их обратно. Что можете сделать вы? Я не принимаю ваши оскорбления, так что и вы уносите свой груз по домам и делайте с ним всё, что хотите.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: yaro my від 02 Січня 2014, 00:45:07
Ця чудова притча про "нєвозмутімого" Будду має ще й таку, я би сказав дзен-буддистську варіацію,
 яка "усугубляє" мораль сєй байки:
Приховано: Показати
Проходил как–то Будда со своими многочисленными учениками одной деревней.
Собралось несколько человек – его противников – и принялись они горячо и зло оскорблять Будду.
Он молча слушал очень спокойно. И из–за этого спокойствия им стало как–то не по себе. Возникло неловкое чувство: они оскорбляют человека, а он слушает их слова, как музыку. Тут что–то не так.
Один из них обратился к Будде:
— В чём дело? Ты что, не понимаешь, что мы говорим?
— Именно при понимании возможно такое глубокое молчание, – ответил Будда — Приди вы ко мне десять лет назад, я бы бросился на вас. Тогда не было понимания. Теперь я понимаю. И из–за вашей глупости я не могу наказывать себя. Ваше дело – решать, оскорблять меня или нет, но принимать ваши оскорбления или нет– в этом моя свобода. Вы не можете их мне навязать. Я от них просто отказываюсь; они того не стоят. Можете забрать их себе.
А сейчас мои ученики вас отп#zдят.  =))
  :dopovid
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 02 Січня 2014, 15:43:35
Приховано: Показати
А сейчас мои ученики вас отп#zдят
та на здоров"я, головне, щоб без злоби і образи  :D[/cut]
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: quicksilver від 03 Січня 2014, 11:00:44
Ученик спросил учителя:
– Ты такой мудрый. Ты всегда в хорошем настроении, никогда не злишься. Помоги и мне быть таким.
Учитель согласился и попросил ученика принести картофель и прозрачный пакет.
– Если ты на кого-нибудь разозлишься и затаишь обиду, – сказал учитель, – то возьми этот картофель. С одной его стороны напиши своё имя, с другой имя человека, с которым произошёл конфликт, и положи этот картофель в пакет.
– И это всё? – недоумённо спросил ученик.
– Нет, – ответил учитель. Ты должен всегда этот мешок носить с собой. И каждый раз, когда на кого-нибудь обидишься, добавлять в него картофель. Ученик согласился.
Прошло какое-то время. Пакет ученика пополнился ещё несколькими картошинами и стал уже достаточно тяжёлым. Его очень неудобно было всегда носить с собой. К тому же тот картофель, что он положил в самом начале стал портится. Он покрылся скользким гадким налётом, некоторый пророс, некоторый зацвёл и стал издавать резкий неприятный запах. Ученик пришёл к учителю и сказал:
– Это уже невозможно носить с собой. Во-первых, пакет слишком тяжёлый, а во-вторых, картофель испортился. Предложи что-нибудь другое.
Но учитель ответил:
– Тоже самое, происходит и у тебя в душе. Когда ты, на кого-нибудь злишься, обижаешься, то у тебя в душе появляется тяжёлый камень. Просто ты это сразу не замечаешь. Потом камней становиться всё больше. Поступки превращаются в привычки, привычки – в характер, который рождает зловонные пороки. И об этом грузе очень легко забыть, ведь он слишком тяжёлый, чтобы носить его постоянно с собой. Я дал тебе возможность понаблюдать весь этот процесс со стороны. Каждый раз, когда ты решишь обидеться или, наоборот, обидеть кого-то, подумай, нужен ли тебе этот камень.   
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 07 Січня 2014, 12:46:35
ТРЕТИЙ УРОВЕНЬ
 (притча...)

 Два ангела, женщина, бегущая на работу, крутая лестница.
 -Толкай, толкай, говорю!
 - Лестница такая крутая, насмерть разобьется ведь!
 - Я подстрахую, только ногу сломает!
 - Кошмар, ей же на работу, она уже три дня подряд опаздывает!
 - Да, а теперь она еще и на больничном три недели минимум просидит. Ее вообще уволят потом.
 - Так нельзя, она без работы что делать будет, зарплата хорошая!
 - Толкай говорю, потом все объясню, толкай!

 Те же ангелы, трасса, две женщины в служебной легковушке, большая скорость. Перед легковушкой - КАМАЗ, груженный бревнами.
 - Кидай бревно, не тяни!
 - Этим бревном убить можно, а если еще на скорости в лобовое попадет, они же погибнут, у них дети!
 - Кидай, я отведу бревно, они только напугаются.
 - Зачем так, зачем пугать?!
 - Не время, потом объясню, после поворота плакат будет "Вас ждут дома!", они уже от испуга отойдут, привлеки их внимание к плакату, пусть остановятся.
 - Плачут обе, домой звонят, жестоко как!

 Корпоративная вечеринка.
 Два ангела, мужчина, на руке обручальное кольцо, девушка.
 - Пусть еще выпьет.
 - Хватит, он уже пьяный! Вон как он на нее смотрит!
 - Еще налей, пусть пьет!
 - У него дома жена, детей двое, он же ведь уже контроль потерял, девушку в гостиницу приглашает!
 - Да, пусть, пусть она соглашается!
 - Согласилась, уходят, просто ужас! Жена ведь узнает, разведутся!
 - Да, ссоры не избежать! Так и задумано.

 Закат, два ангела.

 - Ну и работка, стресс сплошной!
 - Ты же первый день на этом уровне? Это уровень такой - обучение стрессом. Вы там на своем первом уровне книжками, да фильмами учите, а здесь те, кому книжки уже не помогают. Их приходится из привычной колеи стрессом выбивать, для того, чтобы остановились, задумались. Как живут, зачем живут...

 Вот первая женщина, пока будет дома сидеть с ногой сломанной, опять шить начнет, и когда ее уволят, у нее уже пять заказов будет. Она даже не расстроится. Она в молодости так шила - загляденье! Она уже 10 лет откладывает свое увлечение. Все считает, что надо работать, что социальные гарантии важнее душевной гармонии и удовольствия от любимого дела. А шитье ей доход еще больше принесет, только еще и с удовольствием.

 Из двух женщин, которые на трассе плакали, одна через неделю уволится. Поймет, что ее место дома, с ребенком, с мужем, а не в чужом городе, в гостиницах неделями жить. Она второго ребенка родит, на психолога учиться пойдет, они с вами на первом уровне сотрудничают.

 - А измена, разве она может на пользу пойти?! Семья ведь разрушится!
 - Семья? Семьи там нет давно! Жена забыла, что она женщина. Муж пьет вечерами. Ругаются, детьми друг друга шантажируют. Это долгий процесс, больной, но каждый из них задумается. Женщина книжки начнет ваши читать, поймет, что совсем про женственность забыла, научится с мужчиной по другому общаться.
 - А семью получится сохранить?
 - Шанс есть! Все будет от женщины зависеть!

 - Ну и работка!
 - Привыкнешь, зато результативно! Как выбьешь человека из зоны комфорта, так он и шевелиться начинает! Так большинство людей устроено!
 - А если и это не помогает?
 - Еще третий уровень есть. Там потерями учат. Но это совсем другая история.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: yurko від 07 Січня 2014, 13:28:37
Она второго ребенка родит, на психолога учиться пойдет, они с вами на первом уровне сотрудничают.
:-[ :-D
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 07 Січня 2014, 16:15:38
Я не можу змінити користувачеві карму(((. Ні, одна карма на добу - то "закруто" - давайте хоча б на 12 год ;). А на період різдв"яних свят - взагалі пропоную зняти обмеження :)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ББА від 07 Січня 2014, 23:04:48
Я не можу змінити користувачеві карму(((. Ні, одна карма на добу - то "закруто" - давайте хоча б на 12 год

кому треба поставити щось ?  :=)


 =))       а для ромашкіна роботи непочатий край   :D   можна наприклад тариф карми скласти - один плюс екстра 1 грн , 5 екстра плюсів - 3 грн , постійному кармоставцю - знижка 40%         =))       
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ББА від 08 Січня 2014, 07:29:57
ось краще почитайте про легенду

http://proriv.moy.su/publ/bylo_li_rozhdestvo_khristovo/8-1-0-725
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: yurko від 08 Січня 2014, 10:54:03
Чесно кажучи статейка дуже "популярна" (ненаукова).
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ББА від 08 Січня 2014, 11:47:53
ну взагалі то наука то є більшості гіпотези і ствердження , які або доказуються або відкидаються . це лише в релігіях все вічне і нерухоме   :)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: yurko від 08 Січня 2014, 13:48:17
Ну то я якраз про то і кажу, що та стаття ненаукова
Ось ця більш-менш наукова і не "завернута"
http://kyrios.org.ua/literature/articles/24-isus-z-nazaretu-istorichna-postat-chi-vigadka.html
Відповідь від: 08 Січня 2014, 12:51:57
Ще вікі
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D1%83%D1%81_%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81#.D0.86.D1.81.D1.82.D0.BE.D1.80.D0.B8.D1.87.D0.BD.D1.96_.D1.81.D0.B2.D1.96.D0.B4.D0.BE.D1.86.D1.82.D0.B2.D0.B0
Відповідь від: 08 Січня 2014, 12:52:42
Не знаю де Вікна то накопали, але "за що купив - за то і продаю"  ;)
http://kalush.info/page/nasa-znajshlo-ikonu-z-temperaturoju-366-i-pulsom
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: chuck від 08 Січня 2014, 14:18:01
Краще кіно подивіться:

http://www.youtube.com/watch?v=qUj2_5ZuuSQ
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 08 Січня 2014, 22:48:57
Шкода, що ця тема "Легенди..." не відноситься до розділу "Для душі", де знаходяться різні літературні і творчі теми. Бо тоді я б відокремила б останні пости і перенесла їх у відповідні теми у розділі "Філософія.Релігія...". Про Ісуса Христа у нас є тема окрема. А про Різдво - то також до релігійного розділу ніж до притч.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Yana від 10 Січня 2014, 12:51:21
Притча о кофе

Приходит к отцу молодая девушка и говорит:
- Отец, я устала, у меня такая тяжелая жизнь, такие трудности и проблемы, я все время плыву против течения, у меня нет больше сил… Что мне делать?
Отец вместо ответа поставил на огонь три одинаковых кастрюли с водой. В одну бросил морковь, в другую положил яйцо, в третью насыпал размолотые зерна кофе. Через некоторое время он вынул из воды морковь и яйцо и налил в чашку кофе.
- Что изменилось? – спросил он свою дочь.
- Морковь и яйцо сварились, а зерна кофе растворились в воде. – ответила она.
- Нет, дочь моя, это лишь поверхностный взгляд на вещи. Посмотри, твердая морковь, побывав в кипятке, стала мягкой и податливой. Хрупкое и жидкое яйцо стало твердым. Внешне они не изменились. Они лишь изменили свою структуру под воздействием одинаковых неблагоприятных обстоятельств – кипятка. Так и люди – сильные внешне, могут расклеиться и стать слабаками там, где хрупкие и нежные лишь затвердеют и окрепнут…
- А кофе? – спросила она.
- О! Это самое интересное! Зерна кофе полностью растворились в новой враждебной среде и изменили её – превратили в великолепный ароматный напиток. Есть особые люди, которые не изменяются в силу обстоятельств – они изменяют сами обстоятельства и превращают их в нечто новое и прекрасное, извлекая пользу и знания из ситуации
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 11 Січня 2014, 02:01:35
Мудреца спросили:
– Можешь ли ты объяснить, какова цель жизни человека?
– Не могу, – ответил он.
Тогда его спросили:
– А в чём хотя бы смысл жизни?
– Не знаю, – ответил мудрец.
– А что тогда знает о жизни твоя мудрость?
Мудрец улыбнулся:
– В жизни не так важны цель и смысл. Главное – ощущать её вкус. Ведь лучше есть пирог, чем рассуждать о нём.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Yana від 11 Січня 2014, 22:59:34
ПРИТЧА ПРО ЗАЗДРІСТЬ

У лікарні в одній палаті лежали двоє важко хворих. Один лежав біля вікна, а ліжко іншого було розташоване біля дверей.

- Що там видно у вікні? – Якось запитав той, що лежав біля дверей.

- О! – пожвавішав перший. – Я бачу небо, хмари, що нагадують звіряток, озеро і ліс вдалині. Кожен день лежачий біля вікна розповідав своєму сусідові про те, що відбувається за вікном.

У той час, як він спостерігав всі ці події за вікном, його сусіда мучила глуха заздрість. І вважав, що це - несправедливо:  за які такі заслуги його поклали біля вікна, а не мене, і я можу споглядати тільки двері з облупленою фарбою, тоді як він милується виглядом із вікна?

Одного разу той, лежачий біля вікна, сильно закашляв і став задихатися. Він намагався дотягнутися до кнопки виклику медсестри, але в нього не було сил, тому що він здригався від кашлю. Сусід спостерігав за подіями. Йому нічого не коштувало натиснути на свою кнопку, але він цього не зробив. Через деякий час перший затих і витягнувся на своєму ліжку. Коли його - вже мертвого - забрали, сусід попросив медсестру, щоб його переклали до вікна.

Після того, як медсестра переклала ліжко, раптом її зупинив здивований вигук хворого: Як же так?! Це вікно виходить на глуху сіру стіну! Але той, хто помер, розповідав мені, що бачив ліс, озеро, хмари, людей… як він же міг це бачити з цього вікна? Медсестра сумно посміхнулася: він узагалі не міг нічого бачити - ваш покійний сусід був сліпим від народження...
 -Але навіщо?...Навіщо він розповідав це все мені?
-Він, мабуть, хотів вас трохи підбадьорити; у нього було добре серце...
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 22 Січня 2014, 02:29:02
Притчі - це мудрість, яка примушує нас подивитися на життя під іншим кутом, щоб зрозуміти важливі речі. Варто пам"ятати, що усі бажання душі здійснюються, але також не варто забувати, що здійснені бажання тягнуть за собою наслідки, які, ймовірно, вам не сподобаються.

Притча про ангела, який виконує бажання


Приховано: Показати
   Как гласит древняя ведическая мудрость, все желания человека обязательно будут исполнены. И вот небольшая притча об ангеле, который занимается исполнением человеческих желаний. Вполне вероятно, что эта притча основана на реальных событиях.

В далекие времена жил себе обыкновенный человек, который верил в Бога и старался не грешить. Но не настолько он верил в Бога, чтобы отречься от материальной жизни и желать духовного царства. И вот, на закате жизни, к нему явилось светлое существо, и услышал старик его добрый голос:
- Я ангел, который исполняет желания людей. Таково мое служение Богу. Скажи, чего ты хочешь? Твое желание будет исполнено.

И ответил старик хриплым измученным голосом:
- В этой жизни я много болел и страдал, потому что мое тело было худым и слабым. Хочу в следующей жизни сильное и здоровее тело…

И получил он в следующей жизни крепкое и здоровое тело. Но так вышло, что всю жизнь он провел в нищете, ему было трудно прокормить свое большое тело, поэтому всю жизнь он страдал от голода. Так, будучи голодным, он и умирал в своей постели, когда снова явился ангел, исполняющий желания:
- Есть ли у тебя какое-то желание?
- Да, - ответил старик,- хочу в следующей жизни, помимо крепкого и здорового тела, иметь много золота и не знать бедности.

Итак, в следующей жизни у него было много денег, крепкое и здоровое тело. Чего еще хотеть? Но печалило его то, что так и не нашел себе достойную жену, с которой можно было бы разделить все радости семейной жизни.

Когда пришел час смерти, ангел снова пришел и спросил, есть ли какое-то желание, которое он готов исполнить. На этот раз старик ответил:
- В следующей жизни, помимо крепкого тела и богатства, хочу хорошую жену…

Желание исполнилось в точности. В молодости парень женился на красивой и достойной девушке. У них было много денег, крепкое здоровье и всё необходимое для счастливой жизни. Но жена рано умерла, и оставшиеся три четверти жизни мужчина горевал об утрате, понимая, что не найдет никого лучше нее.

Проливая горькие слезы перед смертью, он снова увидел ангела, который исполняет все желания людей. И попросил он на этот раз, помимо всего прочего, чтобы его жена прожила долго.

Ангел в точности дал то, чего просила душа умирающего старика. И в новой жизни прожила его жена долго… Настолько долго, что, уже состарившись, влюбился он в молодую, ради которой и бросил свою верную жену. Но вышло так, что его новая молодая жена украла всё его золото и деньги, и скрылась с каким-то молодым человеком в неизвестном направлении.

В непереносимых страданиях ушел старик в лес и всю оставшуюся жизнь прожил в заброшенной хижине в полном отречении, питаясь, чем Бог пошлет. Каждый день он по многу часов молился в попытке понять смысл жизни.

И вот, перед смертью к нему снова явился ангел, который исполняет желания, и спросил:
- Желаешь ли ты чего-то еще?

Посмотрел на него старик мрачно, и сказал:
- Ты всегда давал мне в точности то, что я заказывал. Но всегда это оборачивалось новыми неприятностями и страданиями. Я вспомнил свои предыдущие жизни и желания, которые ты исполнил. Что бы я ни попросил, это всегда оборачивалось против меня. Это ловушка.

- Неужели у тебя больше нет никаких желаний? - спросил ангел.
- Есть, - ответил старик. – Я хочу вернуться к Богу.
- Прости, - ответил ангел, - но я исполняю только материальные желания.

Из глаз старика покатились горькие слезы.
- Неужели ты не можешь мне помочь? – срывающимся голосом спросил он.
- Не могу. Это не в моей власти. Но ты не расстраивайся. Духовные желания исполняет сам Бог. Твое желание будет исполнено.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Yana від 30 Січня 2014, 13:40:11
Сколько друзей нужно человеку?

Приховано: Показати
Однажды человек пришёл к известному мудрецу и спросил:
— Я хочу знать, Учитель, сколько друзей должно быть у человека? Я слышал поговорку: “Не имей сто рублей, а имей сто друзей”, но мне кажется, что если я буду стремиться искать себе много друзей, то это будет как-то искусственно выглядеть; тем более, не всегда сразу разберешь, что за человек перед тобой, и есть ли у него способность на настоящую дружбу, да и за себя я не всегда могу отвечать…

— Я дам тебе ответ, — сказал Учитель, — вернее, ты сам получишь его. Видишь вон ту высокую яблоню? Это одна из самых высоких яблонь в мире. Пойди и сорви для меня яблоко с самого верха.
Задрав голову и увидев в вышине освещённые солнцем яблоки, человек ответил:
— Но, Учитель, это на самом деле очень высокая яблоня. Как же я могу достать плод?
— А ты позови друга, и вы вместе достанете его, — ответил мудрец.

Человек позвал своего знакомого, встал ему на плечи, но был все ещё далёк от макушки дерева.
— Нет, ничего не получается, — пробормотал огорчённо ищущий.
— А что, разве у тебя больше нет друзей? — улыбнулся Учитель.
Человек созвал ещё нескольких. Они сопели, напрягаясь, взбирались на плечи друг друга, строили живые пирамиды, тянулись вверх, но… все конструкции разрушались, люди падали, и так и не получалось добраться до самого верха.

Понаблюдав всё это, мудрец позвал его к себе и молвил:
— Теперь ты понял, сколько человеку нужно настоящих друзей?
— Да, Мастер, я понял, — ответил человек, потирая ушибленное колено, — их нужно много, чтобы мы сообща могли бы решить любую проблему!
Учитель печально покачал головой:
— Видимо, это так, нужно много людей. Или всего один разумный человек, которому пришла бы на ум светлая мысль — принести лестницу!
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 12 Лютого 2014, 20:08:57
К одному долгожителю пришли люди и стали спрашивать:
- Старче ! Скажи нам в чем твой секрет ? Как тебе удалось прожить так много лет и сохранить такую удивительную бодрость духа, здоровье, ясную голову и память ?
- Я просто никогда ни с кем не спорю .

- Не может быть, что бы просто поэтому ( удивлялись пришедшие ) ! Ты наверное что-то скрываешь! Ведь должен быть какой-то секрет ! Диета, тайные упражнения, либо какие-нибудь специальные лекарства, молитвы или тайные знания! Расскажи нам скорее !

- Может и не поэтому.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Сонечко+ від 09 Березня 2014, 17:47:44
"О карандаше" ( Пауло Коэльо)

О карандаше
Малыш смотрит, как бабушка пишет письмо, и спрашивает:
— Ты пишешь о том, что происходило с нами? А может, ты пишешь обо мне?
Бабушка перестает писать, улыбается и говорит внуку:
— Ты угадал, я пишу о тебе. Но важнее не то, что я пишу, а то, чем я пишу. Я хотела бы, чтобы ты, когда вырастешь, стал таким, как этот карандаш.
Малыш смотрит на карандаш с любопытством, но не замечает ничего особенного.
— Он точно такой же, как все карандаши, которые я видел!
— Все зависит от того, как смотреть на вещи. Этот карандаш обладает пятью качествами, которые необходимы тебе, если ты хочешь прожить жизнь в ладу со всем миром.
Во-первых: ты можешь быть гением, но никогда не должен забывать о существовании Направляющей Руки. Мы называем эту руку Богом и всегда должны вверять себя Его воле.
Во-вторых: чтобы писать, мне приходится время от времени затачивать карандаш. Эта операция немного болезненна для него, но зато после этого карандаш пишет более тонко. Следовательно, умей терпеть боль, помня, что она облагораживает тебя.
В-третьих: если пользоваться карандашом, всегда можно стереть резинкой то, что считаешь ошибочным. Запомни, что исправлять себя — не всегда плохо. Часто это единственный способ удержаться на верном пути.
В-четвертых: в карандаше значение имеет не дерево, из которого он сделан, и не его форма, а графит, находящийся внутри. Поэтому всегда думай о том, что происходит внутри тебя.
И наконец, в-пятых: карандаш всегда оставляет за собой след. Так же и ты оставляешь после себя следы своими поступками, и поэтому обдумывай каждый свой шаг.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 01 Квітня 2014, 14:42:53
Притча о двух половинках
Приховано: Показати


 Учитель подбросил на ладони яблоко, повертел, разглядывая с разных сторон, и глубокомысленно произнес:

 -Люди считают, что их души подобны яблокам.

 -В смысле?- заинтересовался Ученик.

 -Точнее, половинкам,- поправился Учитель.- Вот так примерно.

 Он аккуратно разрезал яблоко на две части и положил на стол.

 -У них есть такое поверие, будто для каждого человека существует идеальная пара. Вроде бы Бог, прежде чем посылать души в мир, рассекает их пополам, на мужскую и женскую половинки. Как яблоко. Вот и бродят эти половинки, ищут друг друга.
 -И находят?
 -Ха!- фыркнул Учитель.- Как ты это себе представляешь? Какова вероятность такой встречи? Знаешь, сколько в мире людей?
 -Много.
 -Вот именно. А кроме того… ну найдут они друг друга, ну и что дальше? Думаешь, составят целое яблоко и заживут в мире и согласии?
 -Ну да. А разве не так?- удивился Ученик.
 -Нет, не так.

 Учитель взял в руки по половинке яблока и поднял их к своему лицу.
 -Вот две свеженькие, аппетитные души сходят в мир. А как мир поступает с человеческими душами?
 Учитель с хрустом откусил кусок от одной половинки.
 -Мир,- продолжал он с набитым ртом,- не статичен. И жесток. Он всё перемалывает под себя. Тем или иным способом. Отрезает по кусочку, или откусывает, или вовсе перемалывает в детское пюре.

 Он откусил от другой половинки и на некоторое время замолчал, пережевывая. Ученик уставился на два огрызка и нервно сглотнул.
 -И вот,- торжественно провозгласил Учитель,- они встречаются! Трам-тарарам-пам-пам!- он соединил надкушенные половинки.- И что, подходят они друг другу? Черта с два!
 -Учитель,- осторожно спросил Ученик.- А к чему ты мне это рассказываешь?
 -Да ни к чему. Так, захотелось поговорить. А что?
 -Нет, ничего… Я думал…
 -А посмотри теперь сюда,- перебил Учитель и взял еще несколько яблок.- Разрезаем каждое пополам, складываем наудачу две половинки от разных яблок — и что видим?
 -Они не подходят,- кивнул Ученик.- Учитель, я хотел спросить…
 -Потом спросишь,- отмахнулся Учитель.- Смотри дальше.
 Сложив две разные половинки вместе, он куснул с одной и с другой стороны и продемонстрировал результат.
 -Ну, что видим? Теперь они образуют пару?
 -Да-а,- Ученик задумчиво кивнул.- Теперь они соответствуют друг другу идеально.

 Проходя через трудности ВМЕСТЕ пара становится идеально подходящей друг другу….. теми самыми половинками…
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Лалія від 28 Червня 2014, 16:07:54
Притча “Три способа оскорбления”

На Востоке жил мудрец, который так учил своих учеников:

— Люди оскорбляют тремя способами. Они могут сказать, что ты глуп, могут назвать тебя рабом, могут назвать тебя бездарным. Если такое случилось с вами, вспомните простую истину: только дурак назовет дураком другого, потому что он знает, что значит быть дураком.

Только раб ищет раба в другом. Это ему нужно для того, чтобы его жизнь в рабстве была не такой несчастной.

Только бездарь чужим безумием оправдывает то, что он не понимает сам.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ББА від 17 Травня 2019, 14:44:17
 :D

Римская Империя широко праздновала очередную годовщину победы над селевкидами.


В День Победы, объявленный выходным днём ещё при Цезаре, на площади перед Форумом проходил военный парад, на котором демонстрировались последние достижения римского военно-промышленного комплекса: колесницы повышенной маневренности с надписью «Можем повторить» на борту, стратегические боевые слоны, значительно меньше едящие и более эффективно какающие, чем слоны противника, верблюды с встроенным в горб мини-реактором, способные 31.45 раза без дозаправки обойти границы Империи, стрелы-невидимки, самонаводящиеся катапульты.

Парад принимал сам Император, стоя над саркофагом с мощами основателя династии.

Мимо празднично украшенных латрин шли дети в военной форме, с деревянными мечами и плакатами «Спасибо деду за победу», неспешно шествовали актёры римских театров, изображавшие ветеранов Антиоховых войн (самому молодому ветерану на момент празднования должно было быть, по меньшей мере, 150 лет, но по правилам римского этикета, у человека в парадной тоге с медалями не принято было спрашивать про возраст).

В последние годы сложилась традиция проводить в городах Империи стихийное, за полгода до праздника отрепетированное шествие «Бессмертный легион». Плебс нёс портреты предков, сложивших головы в войнах Империи.

Сироты, рабы и вольноотпущенные, не имевшие родственников, могли под расписку получить портреты в местном форуме.

Вечером в Центральном Амфитеатре проходил праздничный концерт в присутствии императора и членов сената. Популярные евнухи Баско, Керкоро, Галко пели песни военных лет на стихи хасмонейских поэтов. По традиции любимый певец всех римских императоров освобождённый раб Йосефус Кобзонас закрывал концерт песней: «Весна 190-го года до нашей эры
— Как ждал тебя синий Дунай!

Народам Европы послабление налогов

Принёс яркий солнечный май».

Отмечали День Победы и в провинции Иудея.

Провинциальные политики, провинциальные артисты и простые провинциальные граждане всеми доступными способами выражали признательность Риму за то, что он избавил иудейский народ от злого Антиоха.

Первосвященник устраивал торжественный приём в честь римского прокуратора, благодарил Империю за содействие в восстановлении Храма, за неустанную заботу об иудейских древностях и за всем известную римскую веротерпимость.

Провинциальные гетеры с трёхцветными адриановскими ленточками на празднично украшенных грудях предлагали гражданам, рабам и даже евнухам особую праздничную программу по сниженным ценам.

Провинциальные блогеры писали в социальных папирусах оды простому римскому легионеру, спасшему иудейский народ от тотальной эллинизации.

В городах и сёлах провинции проходили шествия иудеев-ветеранов римских войн. После окончания торжественной части ветераны собирались в термах, на ипподромах или, просто, в скверике возле Храма, пили вино, закусывали оливками и финиками из пайков, раздаваемых благотворительными селевкидскими организациями, и вспоминали свою героическую молодость, проведённую в казармах десятого легиона.

«Враги сожгли родной ларарий, забрали всех его богов. Куда идти легионеру, и где искать ему рабов?» — нестройно пели ветераны.
«Всё-таки, что бы ни говорили о Нероне — он не антисемит»,- уговаривали себя иудеи.

«Да, он с огромным уважением относится к первосвященнику».
«И не разрешил устанавливать языческие статуи в Храме».
«А сколько евреев в его ближайшем окружении!».
«И Цезарь к евреям хорошо относился, и Помпей».
«Я всегда говорил — римляне культурная нация. Наш народ пережил египтян, ассирийцев, персов, греков. Теперь, хвала

Всевышнему, наступило золотое время для Иудеи. Мы за Римом, как за каменной стеной».

До разрушения Храма оставалось меньше 20 лет…



Slava Shifrin
2019-05-15
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ББА від 21 Червня 2019, 14:34:57
http://www.youtube.com/watch?v=PrUDIMUdvbs

Гонка на 100 долларов с привилегированными людьми
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: yurko від 21 Червня 2019, 14:53:59
Гарно!
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Tad від 21 Червня 2019, 15:12:52
Ось чому в СРСР старт був одинаковий  :dopovid
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: yurko від 21 Червня 2019, 15:26:23
Брехня!
Будеш таке 20-тирічним олухам розказувати, які там не жили і не пам'ятають!
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Tad від 21 Червня 2019, 17:15:16
Ти з ББА голодував і по смітникам шукав поїсти , чи тато з мамою платили аби вас недолугих вівчити ?  :dopovid
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: yurko від 21 Червня 2019, 17:21:37
Я пам'ятаю, як моя однокласниця отримувала поблажки за "подношенія" у вигляді масла, якого у магазині ніколи не було, але певні люди мали.

Також пам'ятаю, як аби купити меблі в магазині треба було дати в кишеню. При чому самі меблі магазину і не виділи, бо відразу зі складу їхали до тих, хто заплатив.
та навіть дурний ровер, який мені купили за відмінне закінчення 3-го здається класу - і той по блату куплявся у Спорттоварах. (До речі його успішно вкрали з-під пункту прийому склотари, з-заду кафе "КГБ"). Мабуть тому, що всі були рівні і у всіх був свій ровер  ;)

І такого було на кожнім кроці.

Я не був з тих бідніших, але у нас у класі були і діти начальників ОБХСС і діти санітарок з райлікарні. І різниця БУЛА!
Звісно не така, як з дітьми якихось вищих партійних бонзів, але була.

І то я пишу для молодих людей ,які можливо читатимуть. Бо для ТАДа писати то напрасний труд...
Я вже писав, як стрийко не міг поступити у той вуз, у який хотів.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Tad від 21 Червня 2019, 17:30:51
Ну і що , зараз сильно змінилось на краще ? У кожного свій ровер і нові меблі ? Я знаю одне , якщо син уборщиці хотів вчитись , то й поступав у вуз і вчився безплатно . Оце я розумію старт . А тепер у кого тато з мамою більше обікрали людей , тим кращий старт у дитини  :fool
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ББА від 21 Червня 2019, 18:45:50
та й тепер син уборщиці без проблем може поступити в вуз - причому це навіть ще легше зробити , так як не треба башляти за вступні екзамени в вуз . і за це він теж не буде платити . Але якщо він дурний як рюцкє ванька - ну то нехай батьки башляють , щоб потім він міг поїхати на багаті курорти магадану і сургутів    :=)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Tad від 21 Червня 2019, 19:02:55
Але якщо він дурний як рюцкє ванька - ну то нехай батьки башляють
От тому ти й меблі тягаєш  :facepalm: :facepalm:
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ББА від 21 Червня 2019, 22:42:23
щоб потім він міг поїхати на багаті курорти магадану і сургутів
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Tad від 22 Червня 2019, 22:15:27
Мабуть тому, що всі були рівні і у всіх був свій ровер 
https://elise.com.ua/2019/06/21/tse-evropa-19-letnyaya-doch-grojsmana-stala-multimillionerom-vsego-za-den-vse-podrobnosti/?fbclid=IwAR1cxE-4CRjWEen96OuxMLHbnrNXFpvLTIH-kO0X5qeF-RV3Q-sy12kCCw0
О як стартанула  ;)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ББА від 04 Лютого 2020, 19:39:12
(https://scontent-lhr8-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/84883793_1022680764773031_6742330774697017344_n.jpg?_nc_cat=111&_nc_ohc=s2HIK72LimgAX8ydB1_&_nc_ht=scontent-lhr8-1.xx&oh=d59a9e9fdd6b328df0452bccb4347107&oe=5EDB37FF)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Tad від 05 Лютого 2020, 12:23:56
Вчора дивився чергове ток-шоу , з депутатами від усіх партій . Так от депутат від Зеслуг видав черговий мем . Виявляється що в супермаркетах почали продавати яйця в упаковках по одній штуці . І він запропонував купляти по одній упаковці аби вистачало на комуналку  :=)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: gaar від 05 Лютого 2020, 20:47:02
Вчора дивився чергове ток-шоу , з депутатами від усіх партій
:facepalm:  :=)  :facepalm:
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ББА від 20 Березня 2020, 23:29:01
(https://scontent-lhr8-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/54428319_2239540736294844_6472891056558964736_o.jpg?_nc_cat=102&_nc_sid=8024bb&_nc_ohc=Xpc170dRj48AX8Kvau9&_nc_ht=scontent-lhr8-1.xx&oh=0d366b0127e636a039e05087d6374495&oe=5E99CF23)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ББА від 23 Грудня 2020, 12:38:07
Расселение потомков сыновей Ноя, согласно Р. Вилкинсону. Карта 1823 года


(https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d1/The_World_as_Peopled_by_the_Descendants_of_Noah_Shewing_the_Countries_Possessed_by_Shem%2C_Ham_%26_Japhet_and_their_posterity_after_the_confusion_of_tongues..jpg/1920px-The_World_as_Peopled_by_the_Descendants_of_Noah_Shewing_the_Countries_Possessed_by_Shem%2C_Ham_%26_Japhet_and_their_posterity_after_the_confusion_of_tongues..jpg)
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ББА від 11 Січня 2021, 19:11:15
Цe бyлo дyжe дaвнo… Щe в Гopлiвцi.

Я бyлa вaгiтнoю cтapшoю дoчкoю i їxaлa з Микитiвки нa дaчy в Зaйцeвe.

В aвтoбyc нaбилocя бaгaтo людeй i чoмycь мiж пacaжиpaми зaв’язaлacь cyпepeчкa нaвкoлo мoви i «языкa».

Oднi cтвepджyвaли, щo Дoнбac – yкpaїнcькa зeмля i cпoкoнвiкy тyт пaнyвaлa yкpaїнcькa мoвa, iншi – щo зeмля pociйcькa i «pyccкий язык» тyт пyп зeмлi…

Кpaпкy в лaйцi пocтaвилa cтapeнькa бaбycя, якa зa xвилинy дo цiєї cyпepeчки пiднялa ґвaлт нa вecь aвтoбyc, щoб мeнi пocтyпилиcя мicцeм.

Бaбycя пoдивилacя cyвopo нa нaйгoлocнiшoгo зaxиcникa pociйcькoї мoви i cпитaлa:

«Дe пoxoвaнi твoї дiд тa бaбa? Пpaдiд i пpaбaбa…».

Чoлoв’ягa cкaзaв, щo вci пpaщypи пoxoвaнi в Pociї, бo бaтькo пpиїxaв нa Дoнбac в 50-x…

Бaбycя пiднялa вгopy зiгнyтий вiд пpaцi чopний пaлeць i cкaзaлa:

«Oцe я i xoтiлa пoчyти! A мoї дiд тa бaбa, бaтькo тa мaти, пpaдiд i пpaбaбa пoxoвaнi тyт! I вci вoни бyли yкpaїнцями, вci poзмoвляли yкpaїнcькoю. Oт i дyмaй, чия тyт зeмля i чия мoвa тyт пoвиннa пaнyвaти».

З тoгo чacy я нe чyлa мyдpiшoї i тoчнiшoї вiдпoвiдi зaxиcникaми «pyccкoгo миpa» в Укpaїнi.

Тeтянa Мaлaxoвa

Приховано: Показати
https://www.facebook.com/malaxova.tg/timeline
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: ББА від 14 Січня 2021, 23:40:42
После 40-летнего скитания по пустыне, когда евреи наконец осели на Земле Обетованной, построили свои дома, возделали поля и посадили сады, они еще долго вечерами рассказывали внукам и правнукам, какой в египетском рабстве был вкусный пломбир.
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Tad від 24 Січня 2021, 12:45:26
Без претензії
https://zbruc.eu/node/102836
(https://zbruc.eu/sites/default/files/vodohreshcha_1.jpg)
І вже від ранку – фотки. Цілі офіційні репортажі про політиків і бізнесменів, поліцаїв і спортсменів, зірок і авторитетів. І, звичайно, неофіційні, приватні, щирі, радісні, вимучені, спільні, разом во Хресті, як на давній Русі…
Чекаю, коли ця вакханалія закінчиться, а радіо втихомириться. Втамовую нічну із просоння спрагу свяченою водою. Згадую, як обкуреного приятеля обступили зимової ночі веселі містові пси. Пішли ви… – кричав він їм без жодного сенсу. Пси не нападали, але й не розступалися. Ну, добре, сказав приятель, тоді іду я геть. Хоч радіо за тонкими дверима не вмовкає.

http://www.youtube.com/watch?v=A6VJy3OfsvY :D
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: yurko від 24 Січня 2021, 13:08:31
Без претензії

о.я на таке святкування ходив би дивитися щодень! :good
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: romashkin від 24 Січня 2021, 13:21:04
то знаєш з серії дивлюсь і плачу. мене якось минає то стороною. навіть не читаю інформацію на тему.
але фоточка годна.  :good
Назва: Легенди і притчі на різні теми
Відправлено: Tad від 24 Січня 2021, 13:33:35
Сьогодня свята недiленька , зараз дивися Гранд-шоу Поплавського . Оце я розумiю супер-стар  :good, шкода що вiн в Москвi не виступае  :-[