Вільний форум міста Калушa

Калуш => Політика, суспільство, держава => Тема розпочата: bornslippy від 20 Листопада 2007, 11:20:49

Назва: Великі Українці
Відправлено: bornslippy від 20 Листопада 2007, 11:20:49
www.greatukrainians.com.ua

цікаво хто кого вибере?
я вибрав Франка.
також мене здивувало, що серед українців є такі особи як казімір малевич. не думав що він українець
Назва: Великі Українці
Відправлено: WikTor від 20 Листопада 2007, 11:26:38
ничё не понял!  :unknow Что там и куда смотреть?
Назва: Великі Українці
Відправлено: bornslippy від 20 Листопада 2007, 11:30:55
там є постаті. вибираєш. і потім тизнеш голосуй тут і заповнюєш форму і голосуєш.
Назва: Великі Українці
Відправлено: npopok від 21 Листопада 2007, 19:07:02
Ше не проголосував, але мабуть буду за Степана Бандеру голосувати
Назва: Великі Українці
Відправлено: walkman від 21 Листопада 2007, 20:32:46
Так там і не т-ки українці є !!!  :!!
Назва: Великі Українці
Відправлено: bornslippy від 21 Листопада 2007, 21:01:04
наприклад!!???
Назва: Великі Українці
Відправлено: walkman від 21 Листопада 2007, 23:20:46
наприклад!!???
Ахматова Анна(Росія),Баал-Шем-Тов(незнаю,ну точно не Україна),Воргол Енді(Англія напевно),Давідофф Зіно(Швейцарія),Меїр Голда(Ізраїль),Репін Ілля(невпевнений але Росія), і ще пару росіян. Розумію що їх мало,але всеодно,вони ж не українці то чому їх туди вставили  :!! :unknow
Назва: Великі Українці
Відправлено: romashkin від 21 Листопада 2007, 23:26:01
Тому, що вони мають безпосереднє відношення до України. Прочитай їхні біографії.
От Анна Ахматова народилась в Одесі. Правда Янукович думав, що то Ахметова.  ;)
Назва: Великі Українці
Відправлено: walkman від 21 Листопада 2007, 23:34:07
Але ж вони нічого не зробили для України такого як гетьмани,чи там наші спортсмени,т-ки народились на Україні-це не привід вносити їх до Великих українців.Ну це чисто моя думка.
 А на рахунок ляпів Януковича то чув і не таке :-D
Назва: Великі Українці
Відправлено: bornslippy від 22 Листопада 2007, 10:09:33
як мінімум вони не приховують своїх українських корнів. і люди які захоплююиться їхніми досягненнями знають що у них українські корені. і що україна не якась там провінція росії а самобутня держава яка також може виховати видатних людей. до твого списку додам казіміра малєвіча (чорний квадрат), сікорський(гелікоптер)......
Назва: Великі Українці
Відправлено: Svit від 25 Листопада 2007, 19:43:31
Але ж вони нічого не зробили для України такого як гетьмани,чи там наші спортсмени,т-ки народились на Україні-це не привід вносити їх до Великих українців.Ну це чисто моя думка.
 А на рахунок ляпів Януковича то чув і не таке :-D
Повністю згідна,думаю,що великим українцем може бути людина,яка внесла вклад в державу.
Назва: Великі Українці
Відправлено: syddia від 02 Грудня 2007, 11:51:09
www.greatukrainians.com.ua
цікаво хто кого вибере?
А я вибрав Володимира Великого і не тільки через те, що він мій тезка, а й тому, що вважаю, що він перший хто зміг сотворити щось ВЕЛИКЕ на наших землях.  :)
Назва: Великі Українці
Відправлено: Lisa від 02 Грудня 2007, 13:43:36
А щось ніяк не можу вибрати за кого проголосувати! :unknow Бо в розвиток країни щось додала своє не лише одна людина а їх було декілька...тай вони ще в різний час це все робили...такщо я все ще в роздумах...
Назва: Великі Українці
Відправлено: walkman від 10 Грудня 2007, 11:32:17
Що стосується ляпів Януковича!!! :-D
(http://i007.radikal.ru/0712/85/38fb3b7d78ef.jpg)
Ні, не щастить Віктору Януковичу, не щастить. За кількістю конфузів проффесор і палкий прихильник Анни Ахметової може увійти до книги рекордів Гіннеса.

Черговий ляп від Януковича – перевернутий український прапор. Саме такий спаплюжений національний символ вміщено на обкладинці нещодавно презентованої книги за авторством Януковича "...і рік при владі. Віктор Янукович: від кризи – до економічного зростання".
Назва: Великі Українці
Відправлено: bornslippy від 10 Грудня 2007, 11:37:53
в нього є суперник. Дж. Буш молодший. :) "шкода" що він не українець
Назва: Великі Українці
Відправлено: newroman від 26 Січня 2008, 21:37:39
Я вибираю Т.Г. Шевченка, його праці і дотепер актуальні і носять пророчий характер. Він є пророк для українського народу.
Назва: Великі Українці
Відправлено: Wendetka від 26 Січня 2008, 23:45:10
аналогічно. Шевченко не те що пророк, він побудив людей до боротьби, можна сказати, нам Небом даний, інакше не було б нічого, люди не мали бажання боротись за майбутнє, монголо-татарська навала і все, "прощай страна". Так що думайте об'єктивно про роль Шевченка на той час. Хочу додати, що він для нашого народу є більшим, ніж будь-хто у світі. Ніодна держава не має таких особистостей, чомусь же висять у наших селах портрети Шевченка як ікони...
Відповідь від: 26 Січня 2008, 23:33:25
але те що Шустер морозить, що великим українцем і Ленін може бути - то ви пробачте... Нема у нас державності, нема!! Німець в житті нечистокровну німку не візьме, полєк єстим полєк, а у нас тут нехайнематюкаюся що. Тьху!!
Назва: Великі Українці
Відправлено: bornslippy від 28 Січня 2008, 12:08:19
середні віки!!!!  :duvno
Назва: Великі Українці
Відправлено: doktor-maks від 28 Січня 2008, 12:24:00
Так що думайте об'єктивно про роль Шевченка на той час.
Опитування проводилось в наш час

Відповідь від: 28 Січня 2008, 12:13:54
Німець в житті нечистокровну німку не візьме
Чимало німців одружуються на філіпінках, бо емансиповані німкені вже не до вподоби
Відповідь від: 28 Січня 2008, 12:17:19
полєк єстим полєк
Коли один полєк одружувався з німкенею, інший із заздрістю казав: таки від польського лайна відмився

Відповідь від: 28 Січня 2008, 12:20:23
Вибачте за оффтоп.

Все ж таки я би проголосував за Франка
Назва: Великі Українці
Відправлено: bornslippy від 28 Січня 2008, 12:52:50
аналогічно проголосував за франка. і на рах польок і німок теж підтримую.  :drink +1 я просто був  ф шоці від цієї фрази
Німець в житті нечистокровну німку не візьме, полєк єстим полєк, а у нас тут нехайнематюкаюся що. Тьху!!
про яку державність мона говорити з таким способом мислення???? середні віки!!!!!!! :ganba
Назва: Великі Українці
Відправлено: syddia від 26 Травня 2008, 08:57:12
Великим українцем став Ярослав Мудрий!!!
А Ви вірите у чесніть цього голосування? :unknow Особисто в мене закрадаються певні сумніви. :(
Просто коли ходив по Франику і бачив палатки з написом "Безкоштовне голосування за С.Бандеру", то ставало зрозуміло, що то всьо роздуто і наіграно.
Назва: Великі Українці
Відправлено: Хорс від 26 Травня 2008, 14:08:30
Директор програми чесно заявив що в останній день голосування за Ярослава Мудрого надійшло 550000 голосів
Відповідь від: 26 Травня 2008, 14:03:41
Просто коли ходив по Франику і бачив палатки з написом "Безкоштовне голосування за С.Бандеру", то ставало зрозуміло, що то всьо роздуто і наіграно.
а це не задурно і чесно бо за голосування платитла Свобода. це голосування було створено для тих хто через брак коштів чи через жмотство неможе проголосувати
Назва: Великі Українці
Відправлено: Medved від 26 Травня 2008, 15:40:51
Проголосував за Амосова. Справжня людина , це людина яка працює для збереження життя , а не відбирає його в інших.
Назва: Великі Українці
Відправлено: bornslippy від 26 Травня 2008, 17:09:04
я голосував за франка. Хоч він більш відомий як письменник але також він багато зробив для економіки україни. Як кажуть талановита людина талановита у всьому.
Назва: Великі Українці
Відправлено: Хорс від 26 Травня 2008, 17:24:44
Я голосував за Бандеру(скік разів і сам не знаю  :pardon)
Назва: Великі Українці
Відправлено: TRUPIK від 23 Червня 2008, 18:36:01
десятка то визначні люди і я серед них всі достойні, і зробили багато для УКРАЇНИ але кожен по-свому :)
Назва: Великі Українці
Відправлено: bornslippy від 26 Червня 2008, 16:45:15

(скік разів і сам не знаю
мдя справжній українець :ganba
Назва: Великі Українці
Відправлено: Хорс від 26 Червня 2008, 17:16:29

(скік разів і сам не знаю
мдя справжній українець :ganba

:duvno
Назва: Великі Українці
Відправлено: bornslippy від 27 Червня 2008, 07:30:03
дійсно дивно. людина яка вимагає справедливості, сама поступає мяко кажучи не чесно.  :ganba
Назва: Великі Українці
Відправлено: Хорс від 27 Червня 2008, 08:54:20
а чо не чесно? кожен міг голосувати скік хотів, правилами голосування це не заборонено
Назва: Великі Українці
Відправлено: bornslippy від 28 Червня 2008, 09:42:45
та мені впринципі байдуже. Але тепер я розумію чому бандера заняв 2 місце, і нарешті наші націоналісти показали своє справжнє лице!
Назва: Великі Українці
Відправлено: Хорс від 28 Червня 2008, 10:04:44
ну ти ше скажи шо дане голосування було чесне
а ми ніколи не ховали його, хто хтів той бачив
Назва: Великі Українці
Відправлено: bornslippy від 28 Червня 2008, 12:49:32
а потім ви ще грішите на політиків. Вони повне наше відзеркалення!
Назва: Великі Українці
Відправлено: Хорс від 28 Червня 2008, 12:59:48
а потім ви ще грішите на політиків. Вони повне наше відзеркалення!
нічого не зрозумів :unknow
Назва: Великі Українці
Відправлено: bornslippy від 28 Червня 2008, 15:47:00
що тут не зрозумілого. Ти не чесний сам з собою. А потім ще когось звинувачуєш.
Назва: Великі Українці
Відправлено: Хорс від 29 Червня 2008, 12:13:00
і в чому полягає моя не чесність? :unknow
Назва: Великі Українці
Відправлено: bornslippy від 29 Червня 2008, 13:35:08
ну якщо ти досі не зрозумів то нема про що говорити :ganba
Назва: Великі Українці
Відправлено: yurko від 29 Червня 2008, 13:38:51
Борнсліпі має на увазі, що нечесно одній людині по 10 разів голосувати. А Антін каже, що раз правилами це незаборонено значить дозволено.
А як ви вважаєте, хто правий?
Назва: Великі Українці
Відправлено: Kalosha від 22 Жовтня 2008, 10:45:39
будем надеяться, что в украине еще будут и будут великие люди рождаться и работать во благо нации
Назва: Великі Українці
Відправлено: advokat від 14 Грудня 2008, 12:12:35
 Готуючись до екзамену, натрапила на статейку про "Великого українця Ярослава Мудрого"
http://ukr.pik.org.ua/news/2008/5/17/211187.htm
Назва: Великі Українці
Відправлено: doktor-maks від 12 Лютого 2009, 14:48:30
На думку Президента, українську націю складають "маленькі українці"
Назва: Великі Українці
Відправлено: yurko від 23 Червня 2010, 17:13:25
На прабатьківщині Енді Воргола
Приховано: Показати
На прабатьківщині Енді Воргола
 
(http://www.day.kiev.ua/img/297720/95-20-1.jpg)      
   
ЕНДІ ВОРГОЛ. «ЛІЗ ТЕЙЛОР»   



Українці не дуже знають і, певно, не дуже цінують Енді Воргола (1928—1987). Звісно, про цю знаменитість можна знайти інформацію в україномовних джерелах (до речі, і в архіві газети «День»). Є навіть пісня гурту «Плач Єремії», написана на слова Петра Мідянки. Починається вона словами «Андрій Воргола русин чи хохол...». Справді, з етнічною ідентифікацією американського короля поп-арту не так все просто. Як і з написанням його прізвища. У різних роботах його часто пишуть по-різному — Воргол, Уорхол, Варгола, Верхола тощо. Хоча вважається, ніби правильне написання — Вархола.

Таке прізвище досить поширене на Лемківщині, яка в ХХ ст. була порізана кордонами різних держав, а її жителі, в силу різних обставин (економічних, політичних), змушені були покидати свою землю. Загалом лемки вважаються етнічною групою українців. Хоча далеко не всі погоджуються з цією думкою. Зокрема, є намагання ідентифікувати лемків і близьких до них представників етнічних груп як окремий русинський народ. Не будемо зараз розглядати проблему русинства, оскільки вона потребує більш широкої та кваліфікованої розмови. Зазначу лише, що русинство зараз не без підтримки ззовні стало політичним рухом, представники якого намагаються створити політичні інституції. І ось одна із них, так званий «Сойм подкарпатських русинов», навіть почала видавати легітимації (своєрідні паспорти). І знаєте, хто отримав легітимацію №1? Енді Воргол! Посмертно, щоправда.

За Воргола ще «борються» словаки. Принаймні часто видають його за свого. Думка про словацьке походження Воргола є досить поширеною. Адже предки цього скандального діяча сучасної культури походили з території, яка зараз належить Словаччині. Щоправда, є тут одна проблемка. Словаки за віровизнанням у більшості випадків римо-католики. А батьки Воргола та й сам він належали до греко-католиків. Саме конфесійна приналежність на українсько-словацькому пограниччі визначала етнічну ідентичність. Лемки-українці в релігії дотримувалися східного обряду. Десь у кінці ХVII — на початку ХVІІІ століть серед них утвердився греко-католицизм. Проте на початку ХХ ст. почалося відродження православ’я. І зараз значна частина лемків є православними. Отож, є сенс говорити про українське походження короля поп-арту, на прабатьківщині якого й сьогодні домінують православні храми, а він сам систематично відвідував греко-католицьку церкву.

Правда, Воргол народився далеко за межами України, в місті Пітсбурзі (штат Пенсильванія, США). Його батьки були емігрантами в першому поколінні й походили із лемківського села Миково, що неподалік містечка Міжлабірці. Безземелля й злидні погнали їх за океан, зрештою, як і багатьох інших лемків. На жаль, і в минулому, й сьогодні звична для нас ситуація. Отож, нашого цвіту по всьому світу. І цей цвіт часто виявляє себе краще на чужому ѓрунті, ніж на своєму.

Сім’я Ворголів належала до соціальних низів. Тим не менше, Андрію (Енді) вдалося «вибитися в люди». Він закінчив Інститут технології Карнегі в Пітсбурзі, де вивчав промисловий дизайн. У 1949 р. переїхав у Нью-Йорк і там зробив успішну кар’єру як ілюстратор і рекламіст. У 60-х роках Воргол створив серію полотен, на яких, часто в крикливих тонах, зобразив своєрідні «ікони» тодішньої Америки — консерви фірми Кембелз, пляшки Кока-Коли, портрети відомих діячів поп-культури, політики тощо. Ці твори викликали значний резонанс, а Ворголу вдалося витворити особливу субкультуру (поп-арт). Він створив культурне об’єднання «Фабрику», знімав фільми, писав книги, формував рок-групи.

Мистецький спадок Воргола сприймався і сприймається неоднозначно. Можна зустріти різні думки щодо нього. Зокрема, ніби Ворголівські творіння — це обман. І справді, вони створюють уявлення якоїсь несерйозної гри, навіть насмішки. Можливо, цей українець-лемко, не сприймаючи американську культуру, вирішив посміятися над нею. Але потім цей сміх став культовим.   
(http://www.day.kiev.ua/img/297720/95-20-2.jpg)
      



До речі, є свідчення, що Воргол, живучи в Нью-Йорку, майже кожен день (!) відвідував греко-католицьку церкву. Невже хотів замолити свої гріхи, скандальність? Тож який Воргол справжній? Той, який шокує американську публіку своєю екстравагантністю, украй неприйнятною поведінкою, чи той, який молиться в храмі? Той, який перекреслює традицію, чи той, який хотів повернутися до традиції? Для мене (та й хіба лише для мене) це загадка.

Мені здавалося, якщо побуваю на прабатьківщині Андрія Ворхоли, то щось мені відкриється. Тому хотів поїхати в Міжлабірці (офіційна назва на картах — Мєдзілаборце). Знав, що тут є центр сучасної культури, де знаходиться музей Воргола. Знав також, що в цьому містечку значна частина населення є українською. Поглянувши на карту і знайшовши Міжлабірці, мій погляд мимоволі зупинився на інших цікавих географічних об’єктах. Зовсім поруч біля Міжлабірців (правда, вже на польській стороні) Санок. Не знаю, чи багато щось говорить українцям назва цього лемківського містечка. Саме тут народився єпископ Григорій Саноцький, котрий ще в ХV ст. заснував перший на українських землях ренесансний осередок. З цього ж містечка походив Михайло Василевич, який переписав знамените Пересопницьке Євангеліє. Тут же поряд Кросно, звідки один із найкращих українських латиномовних поетів Павло Русин. Також із цих країв Богдан-Ігор Антонич. Словом, непогана компанія підібралася Енді Ворголу, точніше — його предкам. Можливо, в цій землі схований «ген талановитості», який рано чи пізно дає про себе знати — хай навіть за океаном.

Хотілося відчути дух цієї землі. Звісно, розраховувати на туристичні агентства, які тебе відправлять у Міжлабірці, не доводилося. Не туристичний це об’єкт, хоча й є там музей Воргола. Правда, тішило те, що Міжлабірці неподалік від нашого Ужгорода — якихось сто з невеличким гаком кілометрів, тобто дві години їзди автомобілем. Однак в Ужгороді мене «порадували». Виявляється: навіть маючи шенгенську візу, немає впевненості, що ти перетнеш словацький кордон. Уже більше місяця словацькі прикордонники фактично не пропускають громадян України, за винятком переважно тих, хто має словацьку шенгенську візу, яку виробити вкрай складно. Про це пишуть закарпатські газети, говорить телебачення — і що з того. До речі, така ситуація якраз є демонстрацією того, як з нами рахуються. Невеличка Словаччина, яка в багатьох відношеннях поступається Україні, може просто так позбиткуватися над нами. А ми нічого не можемо вдіяти.

Довелося їхати через Угорщину, роблячи гак у сто кілометрів. Треба віддати належне угорцям: вони значно полегшили перетин кордону для громадян України, передусім — для своїх «одноплемінників». Жителям п’ятидесятикілометрової прикордонної зони з Угорщиною легко отримати угорську візу. Так само, як і тим українцям, які мають паспорт етнічного угорця (а таких на Закарпатті дуже багато!). На угорському кордоні мінімальні черги і немає особливих затримок. Без будь-якого блату можна легко перетнути кордон за годину-півтори.

Зі здивуванням я дізнався, що чимало закарпатців їздять в Угорщину... відпочивати. Там, виявляється, чудова й відносно недорога кухня, гарні міста, словом, є на що подивитися. У Будапешті прекрасний аквапарк. Чогось подібного на Закарпатті немає. Були проекти створити аквапарк в Ужгороді. Але обласна влада не порозумілася з міською.

Проте не будемо про Угорщину, яку я бачив лише краєм ока. Разом із колегою ми відразу поїхали в напрямку Словаччини. Між країнами Євросоюзу немає кордонів з митницями. І тому без проблем опинилися в потрібній нам країні.

Відразу кинулося в очі, що між прикордонними селами нашого Закарпаття й Словаччини великої різниці немає. Також не порадували дороги в наших сусідів. Тут вони місцями навіть гірші, ніж у закарпатців. Ще один момент кинувся в очі: у селах багато циган. Це, так би мовити, місцевий колорит.

Нам довелося проїхати не один десяток кілометрів, поки відшукали більш-менш пристойну харчевню. Сталося це в містечку Михайлівцях, де знайшли «Словацький ресторан». Проте виявилося, що, власне, словацьких національних страв обмаль. Нам запропонували аж... одну.

У Михайлівцях повсюди чути словацьку мову. Хоча містечко лежить на українській етнічній території. А в його центрі красується величний храм, побудований у східному, візантійському стилі.

Від Михайлівців до Міжлабірців рукою подати — трохи більше шістдесяти кілометрів. Тут типова гориста місцевість, як і в нашій Закарпатській області. І чим далі в гори, тим більше зустрічається елементів українськості. Це й православні церкви в селах, і назви сіл, які почасти навіть дублюються українською, зрештою, навіть рекламні щити українською мовою на дорогах. Також, як не дивно, гірські села виглядають ошатніше, естетичніше, ніж села на південному сході Словаччини.

Нарешті Міжлабірці. Чисте й гарне містечко, що в основному розташувалося вздовж дороги. У центрі відразу впадає в око розмальована споруда центру сучасного мистецтва. На ньом(http://у кольорові портрети Воргола, а також автобусна зупинка у вигляді консерви томатного супу фірми Кембелз. Це, певно, щоб відчувався Ворголівський дух. [img]http://www.day.kiev.ua/img/297720/95-20-3.jpg)
      
   
ТАК ВИГЛЯДАЄ МУЗЕЙ ЕНДІ ВОРХОЛА ЗБЛИЗЬКА   

 


Коли ми поставили авто біля цієї споруди, то побачили, що в ній, окрім музею, є ще й дешевий магазин промислових товарів. І біля нього крутилася купка зовсім юних циган. Проте вони відрізнялися від своїх одноплемінників у інших селах та містечках Словаччини. У них було «неправильно», «хаотично» розмальоване волосся. Невже вплинув Воргол?

Коли ж ми підійшли до дверей музею, то наштовхнулися на зачинені двері. Хоча, судячи з графіку роботи, який висів на цих же самих дверях, музей мав працювати. Ми почали тиснути кнопку дзвінка і нарешті до нас вийшла дівчина, яка чергувала. Вона сказала, що сьогодні понеділок (а це справді було так!) і музей не працює. Отож, виявляється, понеділок не лише в нас важкий день.

І хоча я та мій колега пояснювали, що ми приїхали здалека, подолали не одну сотню кілометрів, щоб «подивитися на Воргола», однак це жодним чином не вплинуло. Навіть одним оком нам не дали глянути на музей, хоча ми ладні були заплатити, скільки нам скажуть. Отака гостинність! Чи — порядок?

Проте, незважаючи на понеділкову «важкість», поряд із музеєм працювали і пансіонат, іменований «Енді», і ресторан з такою ж назвою. Чесно кажучи, ресторан не особливо вразив. Кілька репродукцій Ворголівських картин на стінах, його портрет. Ось і все.

А ще між музеєм і пансіонатом — пам’ятник королю поп-арту. У Ворголівському стилі! Бідний Енді стоїть посеред фонтану, де немає води, і тримає діряву парасольку над головою.
(http://zakarpattya.net.ua/images/druzi.jpg)
Тут же, за кілька кроків від пам’ятника, стоїть православний хрест. Отаке поєднання модерного й традиційного. Та це ще не все. Коли виходиш з музею Воргола, відразу кидається в очі величний православний храм, що знаходиться на горі і височіє над усім містечком. Нам захотілося піднятися до нього. При вході в храм напис старослов’янською мовою, зображення святих Кирила й Мефодія. Взагалі культ слов’янських просвітителів у цих краях дуже сильний. Можливо, це відгомін давньої кирило-мефодіївської традиції — адже землі Закарпаття колись знаходилися в сфері впливу Великоморавського князівства, де діяли Кирило та Мефодій. Церква, як і музей, виявилися зачиненими. Правда, біля храму ходила старша жінка. Ми розговорилися з нею. Вона повідала, що раніше жила в Пряшеві (одному з найбільших міст східної Словаччини). Охрещена була як римо-католичка. Але приїхавши в ці місця, прийняла православ’я.

Трохи дивно виглядала ця оповідь. А можливо, подумалося мені, в цих краях східнохристиянська традиція є дуже потужною. І вона десь на генетичному рівні виявилася в американця Енді Воргола. Дехто навіть шукає спільні моменти між картинами цього художника та православними іконами. «Щось, певно, в цьому є», — сказав я собі, кинувши погляд з тераси храму на музей Енді Воргола, який ідеально проглядався з цього місця.

Мені подумалося: справжній Воргол — це маска, яка водночас «приросла» до обличчя, зрослася з господарем, маска людини, що публічно знущалася з традиційних цінностей, демонстративно ігнорувала їх, але в глибині душі залишалася віруючим традиціоналістом. У цій подвійності і суть Енді Воргола — Андрія Вархоли.

Хтозна, можливо зі свого Микова, батьки Енді, Андрій та Юлія-Юстина, приїздили в цей храм, і, виходячи з нього, споглядали пляц унизу. Чи думали вони, що колись тут стоятиме пам’ятник їхньому сину і буде його музей? А ще — що іменем Енді Воргола називатиметься центральна вулиця в Міжлабірцях? До речі, на цій вулиці ми зустріли рекламний щит, де було написано: «По-українськи сміло». Така собі політична реклама. Бо в Словаччині зараз ведеться передвиборча агітація.

Хоча, чесно кажучи, я не відчув, що в Міжлабірцях можна сміло по-українськи говорити. Містечко вже словакізоване. Повсюдно панує словацька мова. Хоча в навколишніх селах вона, ймовірно, продовжує животіти. Інше питання — як це довго буде тривати. Схоже, не за горами той час, коли в цьому краї нащадки українців від словаків різнитимуться хіба що конфесійною приналежністю. ...Як і Енді Воргол різнився від більшості американців.

Від Міжлабірців до українського кордону майже стільки, скільки до Михайлівців. Однак на кордоні довелося простояти більше, ніж ми їхали. Словацькі прикордонники зі своєї держави випускають українців з великим скрипом. Тут є дві черги — для громадян країн Євросоюзу (черга привілейована, де пропускають відносно швидко), і черга для інших, власне, переважно для українців, яких довго оглядають. Саме на такому кордоні відчуваєш і свою приниженість, й образу за країну, в якій живеш. А ще починаєш розуміти, чого вартують проголошувані Євросоюзом ліберальні цінності. Вони ніби і є, але не для нас.

Та Бог з ним, тим Євросоюзом. Нам би зі своїми проблемами розібратися! От якби зробити так, щоб наші громадяни не шукали щастя-долі за кордоном й могли нормально жити та працювати в Україні, а ще — щоб наші самородки-ворголи могли повноцінно себе реалізовувати на своїй землі, а не десь далеко за океаном. Проте це щось зі сфери фантастики. На жаль!

http://www.day.kiev.ua/297773
(http://zakarpattya.net.ua/images/andy-warhol-1.jpg)
Назва: Великі Українці
Відправлено: DVania від 12 Березня 2013, 20:22:03
http://www.youtube.com/watch?v=lbUaEcFf238   Открылся Шевченковский март

росіяни про Шевченка Т.Г.
Цитувати (вибране)
но откуда у нас взялось такое ярое поклонение откровенному русофобу Шевченко.
Назва: Великі Українці
Відправлено: yurko від 12 Березня 2013, 23:09:09
Гарненькі какашки. (блюючий смайлик)

Але на то вже навіть відповіли.
http://v-n-zb.livejournal.com/5735123.html

Заказуху клепають модно. Виявляється нічого не писав Шевченко про Оренбург. В Інтернеті.   :=) :=) :=)

Мабуть у нього айпад поламався тоді  :=)
Цитувати (вибране)
P.S. В повестях "Несчастный" и "Близнецы" много страниц отведено описаниям орской крепости, Оренбурга и других оренбургских мест и зданий, например: Караван-Сарая. Среди работ Шевченко-художника есть зарисовки Оренбуржья, большая серия рисунков, изображающих природу и быт казахов ("В юрте", "Киргизская семья", "Киргизка, сбивающая кумыс" и другие). О пребывании в ссылке Шевченко рассказал не только в своих художественных произведениях, но и в "Дневнике".
Назва: Великі Українці
Відправлено: DVania від 15 Березня 2013, 14:00:50
http://www.youtube.com/watch?v=lbUaEcFf238   Открылся Шевченковский март

росіяни про Шевченка Т.Г.
Цитувати (вибране)
но откуда у нас взялось такое ярое поклонение откровенному русофобу Шевченко.


Є продовження
Російська телекомпанія перепросила за те, що порівняла Шевченка з Гітлером (відео)
http://www.youtube.com/watch?v=2NBaNqiC4ng
Більше читайте тут: http://www.unian.ua/news/559386-rosiyska-telekompaniya-pereprosila-za-te-scho-porivnyala-shevchenka-z-gitlerom-video.html
Назва: Великі Українці
Відправлено: Lyolik від 15 Березня 2013, 15:23:28
Та бо де їм до Шевченка, нема чого  :!!
Назва: Великі Українці
Відправлено: yurko від 15 Березня 2013, 20:45:26
Я би сказав гарно вийшли з положення і перепросили. Звісно краще було не нести ахінею, але раз вже вибачте перднув, то май сміливість форточку відкрити!

Я так зрозумів, що той чувак просто диктор і сам він не писав текст, а лише озвучував, бо інакше то він мав першим вибачитися.
Степлер  :censore!
Назва: Великі Українці
Відправлено: Отаман від 03 Квітня 2013, 12:33:23
www.youtube.com/watch?feature=player_detailpage&v=cx3JuvxjGwo

Ось так викладаємо відео
http://forum.kalush.info/index.php/topic,7829.0.html
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 02 Жовтня 2015, 22:43:18
Scream (Ozzy Osbourne album)

From Wikipedia, the free encyclopedia

1.    "Let It Die"                      Osbourne, Kevin Churko, Adam Wakeman    6:06
2.    "Let Me Hear You Scream"      Osbourne, Churko    3:25
3.    "Soul Sucker"                      Osbourne, Churko    4:34
4.    "Life Won't Wait"              Osbourne, Churko    5:06
5.    "Diggin' Me Down"              Osbourne, Churko, Wakeman    6:03
6.    "Crucify"                              Osbourne, Churko    3:29
7.    "Fearless"                       Osbourne, Churko, Wakeman    3:41
8.    "Time"                              Osbourne, Churko    5:31
9.    "I Want It More"              Osbourne, Churko, Wakeman    5:36
10.    "Latimer's Mercy"              Osbourne, Churko    4:27
11.    "I Love You All"                      Osbourne, Churko, Wakeman    1:02

Прізвище досить таки цікаве . Йдемо дальше

Kevin Gregory Churko (born 19 January 1968 in Moose Jaw, Saskatchewan) is a Canadian musician, sound engineer, songwriter and record producer best known for his work with artists such as Ozzy Osbourne, Papa Roach, Modern Science, Five Finger Death Punch, Hinder, In This Moment and Shania Twain.[1]

Не буду нічого стверджувати , але цікаво . Можливо він син емігрантів з України . Поки що залишу так як є .
Назва: Великі Українці
Відправлено: yurko від 03 Грудня 2015, 12:06:27
А зараз є такі українці?
(http://ichef.bbci.co.uk/news/ws/660/amz/worldservice/live/assets/images/2015/12/01/151201215652_zukerberg_640x360_facebook.comzuck_nocredit.jpg)
Цитувати (вибране)
У гендиректора Facebook Марка Цукерберга народилась донька Макс. Про це пан Цукерберг написав на своїй сторінці у Facebook, де виклав фото дружини і доньки.
Приховано: Показати
http://www.grytsenko.com.ua/press/view-anatoliy-hrytsenko-zvernennja-do-ukrajins-kykh-mil-jarderiv.html
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 17 Грудня 2015, 14:06:25
Українська колискова, яка вплинула на появу світового хіта

Приховано: Показати
http://ukrainemiroff.com/showNews/36



http://www.youtube.com/watch?v=xg7T0QT8ZMs
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 22 Грудня 2015, 01:41:25
(http://hromadskeradio.org/sites/default/files/media/zobrazhennya/novyny/8f0e8d6-a7bdbf6-rokovyny.jpg)


Ким був голова ОУН Мельник, який не став «улюбленцем» спецслужб, як Бандера

Сьогодні 125 років з дня народження голови Організації Українських Націоналістів Андрія Мельника

Приховано: Показати
http://hromadskeradio.org/2015/12/12/kym-buv-golova-oun-melnyk-yakyy-ne-stav-ulyublencem-specsluzhb-yak-bandera
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 18 Квітня 2016, 23:49:00
(http://botsman-katsman.com/uploads/anketa-korolev.jpg)
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 23 Лютого 2017, 19:08:51
Вчора було 30 років зі дня смерті Анді Варголи

Е́нді Во́ргол (англ. Andy Warhol, ім'я при народженні — Ендрю Варгола (англ. Andrew Warhola[1][2]); нар. 6 серпня 1928, Піттсбург, штат Пенсильванія, США — пом. 22 лютого 1987, Нью-Йорк, США)

Приховано: Показати
http://www.wikiwand.com/uk/Енді_Воргол
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 01 Жовтня 2017, 14:49:04
І́гор Фе́дорович Страві́нський (*5 (17) червня 1882, Оранієнбаум, Петербурзька губернія, Російська імперія — †6 квітня 1971, Нью-Йорк, США) — композитор і диригент українського козацького походження. Син співака Федора Гнатовича Стравінського.

Рід Стравінських походить з Волині. За словами директора музею в Устилузі Володимира Терещука, герб Стравінських успадкував елементи герба гетьмана Івана Сулими. У родині гордилися приналежністю до цього старовинного українського роду. Сам композитор писав: «Наше прізвище було Сулима-Стравінські, однак коли Росія анексувала частину Польщі, то «Сулима» з якоїсь причини було випущене з нашого прізвища». Цю втрату він компенсував, охрестивши свого сина Святославом-Сулимою.
Батько композитора, співак Федір Стравінський, був родом з Чернігівської губернії. Спершу навчався в Ніжинському ліцеї, дебютував на сцені Київського оперного театру (1873), у Києві співав до 1876. Тут 24 травня 1874 обвінчався з киянкою Ганною Холодовською, яка походила з козацького роду Холодовських. З 1876 співав у Маріїнському театрі Санкт-Петербурга.

Приховано: Показати
https://uk.wikipedia.org/wiki/Стравінський_Ігор_Федорович
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 07 Жовтня 2017, 17:28:35
Стів Возняк: Я б віддав всі гроші і владу, аби залишатися справжнім

Стів Возняк на прізвисько iWoz, відомий як співзасновник компанії Apple, бізнес-партнер Стіва Джобса і конструктор одного із перших у світі комп’ютерів, відвідав Київ.

Возняк завжди відзначався винахідливістю. Ще до створення першого комп’ютера він винайшов так звану "blue box", синю коробку, яка дозволяла зламувати телефоні мережі та здійснювати дзвінки по всьому світу. Існує легенда, що за допомогою цього пристрою він навіть додзвонився в Ватикан і попросив дати слухавку Папі Римському.

Потім був перший Apple Computer та Apple II, які зробили "першого Стіва" (Джобса) й "іншого" Стіва (самого Возняка) мільйонерами.

Пройшов вже 21 рік, як Возняк залишив Apple. З того часу він встиг заснувати ще декілька IT-компаній, викладав в Сіднейському технологічному університеті, і навіть зіграв самого себе в гіковському серіалі "Теорія великого вибуху".

Про Україну

Я завжди знав, що маю українське прізвище. Багато хто в мене запитує: Стів, ти поляк? Бо моє прізвище Возняк. Я відповідаю: ні, я українець.

У своєму житті я запланував зробити чотири речі, і одна з них - це приїхати до Києва.

Про інновації

Ви маєте робити те, що хочете, незважаючи на те, принесе це гроші чи ні. Ви маєте це робите, бо вам хочеться це робити. Такі продукти - найбільш інноваційні, бо вони відрізняються від того, що інші очікували побачити.

Бажання створити перший комп'ютер Apple йшло від мого серця. І це було справжнє задоволення. Все, що ви робите в житті, має приносити задоволення. Тільки так ваш продукт буде по-справжньому інноваційним!

Світ не має вказувати вам, як ви маєте робити свою роботу. Ви маєте думати про те, як зробити її краще. Жага до досконалості - ось справжня інновація.

Про креативність

Креативність - це не заробляння грошей і не створення компаній. Це не математика, не хімія, не фізика. Креативність - це дія. Це та ступінь, до якої ти готовий досліджувати цікаву тобі ідею, щоб потім перетворити її в щось реальне.

Креативність - як музика. Ми всі пишемо різну музику, вона ніколи не виходить однаковою. Так і в математиці. Навіть якщо ти вже знайшов відповідь, треба продовжувати шукати, адже відповідь може бути не одна.

Креативність - це про нестандартне мислення. Думайте про неможливе і відповідь прийде.

Про Apple

Багато хто каже, що після смерті Стіва Джобса Apple перестала бути інноваційною компанією. Apple першою замінила пароль на відбиток пальця. І це справжня інновація, бо вона полегшила життя.

Зараз завдяки iPhone я легко можу здійснювати платежі. Всі процедури вводу номеру картки, пінкоду, коду підтвердження здаються мені звичайним марнуванням часу. Бо я можу просто піднести свій iPhone до розумного годинника і здійснити платіж.

IPhone та Apple Watch відкривають двері у майбутнє. І ці двері відкриваються все ширше і ширше.

Про цінності

Головне в житті - це не гроші і не влада. Я б віддав все це, щоб залишатися справжнім.

Найважливіша річ - це гідність. Я не міг би керувати компанією, якби не був чесним з собою. Для мене щастя - це мати змогу говорити людям правду, а не вводити їх в оману і брехати заради якоїсь вигоди.

(https://eimg.pravda.com/images/doc/c/1/c1d1f15-voznyak_690x426.jpg)
Назва: Великі Українці
Відправлено: Tad від 07 Жовтня 2017, 18:42:01
одна з них - це приїхати до Києва.
Злидень , за стiльки рокiв не доробився до бiлетiв на лiтак
Головне в житті - це не гроші і не влада. Я б віддав все це, щоб залишатися справжнім.
Так i не вiддав , пи :censoreдiти не мiшки носити  ;)
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 07 Жовтня 2017, 18:48:31
Коли ти вже навчишся читати ?  :o
Назва: Великі Українці
Відправлено: Tad від 07 Жовтня 2017, 20:13:05
Доречi вiн сьогодня у Москвi , досвiд переймае  ;)
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 07 Жовтня 2017, 20:29:39
До речі він від цього не став кацапом , як деякі "заработчанє"    :=) 
Назва: Великі Українці
Відправлено: Tad від 07 Жовтня 2017, 20:35:51
А шо його вже на Миротворець записали ? :P
Назва: Великі Українці
Відправлено: yurko від 07 Жовтня 2017, 21:01:03
А шо його вже на Миротворець записали ?
Тебе треба записати, раз плутаєш причини і наслідки
Назва: Великі Українці
Відправлено: Tad від 08 Жовтня 2017, 09:08:51
раз плутаєш причини і наслідки
Миротворець - то е наслiдок , а записують туди без причин  ;)
Назва: Великі Українці
Відправлено: yurko від 08 Жовтня 2017, 09:14:56
Є причина.
Виступив в Криму заїхавши туди не через Україну - не визнаєш акт анексії, порушуєш міжнародні норми - нема тобі що в Україні робити.
Назва: Великі Українці
Відправлено: Tad від 08 Жовтня 2017, 09:45:01
не визнаєш акт анексії
А хтось десь видiв той "акт" ? Я не зустрiчав .  :P
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 08 Жовтня 2017, 23:47:28
Стив Возняк выступил в МГУ и рассказал, какие технологии точно «умрут»

В субботу на Фестивале науки выступил соучредитель компании Apple Стив Возняк. Он был представлен публике Олегом Бартуновым, генеральным директором компании Postgres Professional, которая выступила инициатором лекции, и приглашен на сцену лично ректором Виктором Антоновичем Садовничим. Стив отвечал на заранее подготовленные вопросы, демонстрируя инженерный подход практически к любым сферам деятельности.

Приховано: Показати
Чем существующий искусственный интеллект отличается от мозга человека?
— Искусственный интеллект ожидает приказа для того, чтобы понять, каким образом ему решать ту или иную задачу. Мозг сам понимает, как ее нужно решать. К сожалению, у нас сейчас нет никакого представления о том, как функционирует мозг. Кроме того, мозг экономически выгоден: чтобы получить такую «сложную штуку», нужно всего-то девять месяцев.

Может ли робот в перспективе получить эмоции и влюбиться в человека?
— Я не отрицаю такого сценария. Мне кажется, мы пока не очень представляем себе, насколько можем сблизиться с роботами. Такая ситуация описана в фильме «Она» — правда, там речь идет об операционной системе.

Что вы думаете о технологии блокчейн, она не растворится в бюрократических системах?
— Я стоял у самых истоков развития этой технологии, участвовал в ее развитии. Если анализировать биткойн, становится понятно, что эта валюта основана на математике, а не на политике. Я живу в стране, где абсолютно просто так печатаются деньги. С этой точки зрения биткойны выглядят солиднее, кроме того, они не имеют единого центра управления. Мне кажется, нам стоит бороться за то, чтобы технология блокчейн проникла в банковскую, медицинскую и в другие сферы.

Люди стали счастливее после изобретения персонального компьютера?
— Это очень сложный вопрос. Когда-то я и правда думал, что если сделать жизнь людей проще, это принесет им счастье. Они станут меньше работать. Однако они стали работать даже больше, — теперь семью должны содержать два работающих человека, а не один. Я думаю, что если сравнить нас с первобытными людьми по уровню счастья, будет примерно одно и то же. Когда-то мы со Стивом Джобсом мечтали создать гаджет, который сделает незрячих людей зрячими. Но сейчас, когда я вхожу в метро и вижу, что все сидят, уткнувшись в свои телефоны, — понимаю, что мы сделали всех зрячих людей незрячими.

—Что бы вы пожелали молодым людям, которые только выбирают свой путь?
— Сейчас довольно трудно предсказать, что точно будет развиваться в будущем, но зато вполне возможно предсказать, что «отомрет». Вот, например, механика точно уходит в прошлое. Мне как инженеру абсолютно ясно, что ни на какие другие планеты мы не полетим. Я человек реалистичный — знаю, что возможно, а что нет.
Мне ясно также, что люди никогда не будут бессмертными. Но это не отрицает того факта, что человеческая жизнь будет еще продлена. Я часто думаю о смерти и могу сказать, что бессмертия я бы себе не пожелал. И вообще, я удовлетворен тем, что Господь мне отпустил.

Я очень верю в молодых, я убежден, что именно детям нужно давать самые новые, мощные компьютеры, а не старье, как это иногда делают родители. И если бы я смог себе позволить настоящую жертву, то стал бы учителем. Я ведь и был учителем! Я преподавал школьникам средних классов восемь лет подряд, по семь дней в неделю.
Я хотел бы пожелать молодым людям поставить себе цель быть лучшими в мире. Для этого нужно сначала просто стать лучше своих коллег. И еще я хотел бы, чтобы молодые люди понимали: идея может быть замечательной, даже если она не приносит денег.
Назва: Великі Українці
Відправлено: Tad від 09 Жовтня 2017, 08:28:13
https://hi-tech.mail.ru/review/lekciya-stiv-voznyak/?frommail=1#a02
«Мы никогда не полетим на другую планету». 7 мыслей сооснователя Apple Стива Возняка
Стив Возняк приехал в Москву, чтобы выступить с лекцией в МГУ. Hi-Tech Mail.Ru узнал у легендарного сооснователя Apple, когда роботы научатся любить и почему не обязательно разбираться в технологиях.
Назва: Великі Українці
Відправлено: yurko від 09 Жовтня 2017, 18:35:35
У нас м-ру не показує  :P
Назва: Великі Українці
Відправлено: Tad від 09 Жовтня 2017, 21:44:26
http://www.youtube.com/watch?v=1CZIAoM63Rg 19 хвилина
Назва: Великі Українці
Відправлено: Tad від 14 Жовтня 2017, 11:10:49
(https://scontent-frx5-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/22366841_368636436906596_6027544770679786408_n.jpg?oh=514917ac6ac923cb26c363ec29d805a0&oe=5A6F8D39)
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 14 Жовтня 2017, 12:01:35
а хто такі "рюцкі" ? рюцкі удмурти чи рюцкі буряти ? чого він не уточнив ?
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 29 Жовтня 2017, 13:21:57
Чехов як українець. До 155-ї річниці від дня народження письменника

Давайте поговоримо про українського письменника Антона Павловича Чехова (1860-1904). Так, ви не помилилися: про українського. Якщо бути справедливим - про російсько-українського. Багато в Україні і вже тим паче в Росії досі мало знають про те, що Чехов був УКРАЇНЦЕМ. «У моїх жилах тече українська кров», - написав він.

«Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко»», - писав А. Чехов українському історику, письменнику, перекладачу та сходознавцю кримськотатарського походження Агатангелу Кримському.

Приховано: Показати
Чому українські корені Чехова так важливі? Справа в тому, що українці зіграли надзвичайно важливу роль у становленні російської культури, якої практично не існувало до 18 століття. Та цього періоду культура східного сусіда України була не російською, а московської. Саме слово «Росія» як назва нової імперії було запропоновано Петру Першому українським письменником і церковним діячем Феофаном Прокоповичем. Якби не приєднання України, Московія не змогла б ні утворити імперію і назвати її Росією, ні створити ту культуру, яку ми сьогодні знаємо. «Українці принесли з собою всю свою велику культуру, - як писав міністр освіти України (1919) український історик єпископ Іларіон Огієнко (1882-1972) в «Українській культурі» (1918), - її вплив відбився на Москві на всьому житті: будівлях, малюванні , одязі, співаннях, музиці, звичаях, на праві, літературі і навіть на самій московській мові. Все життя складалося тоді так, що ставало неможливим прожити без українця. Усіляких ремісників діставали з України». Навіть до початку 18 століття в Московії не було свого культурного класу, який пізніше отримав назву інтелігенції.

Її довелося, як завжди, імпортувати із заходу, тобто з України та Білорусі. У цих цілях Петро I в 1709 р. наказав скоротити число студентів Києво-Могилянської Академії з 2000 до 161 і перевести в Москву найкращі наукові сили. Серед них були Інокентій Гізель, Іоанникій Галятовський, Лазар Баранович, Дмитро Ростовський (Туптало), Стефан Яворський, Симеон Полоцький, вже згаданий Феофан Прокопович та інші. Вони-то і зіграли головну роль у розвитку культурного життя Московії. Незаконна ліквідація широкої автономії України (скасування Гетьманщини), що закінчилася розгромом Запорізької Січі військами Катерини II, призвела до того, що в Росії стало небезпечно бути українцем і тим паче говорити на «мове». Це окрема розмова. Але треба пам'ятати, що безліч українських письменників і поетів, які перейшли в своїй творчості на російську мову, як і раніше, залишаються ЧАСТИНОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. Подібно до того, як залишаються класиками саме ірландської літератури ірландці Олівер Голдсміт, Джонатан Свіфт, Річард Стіл в 18 столітті, Семюел Беккет, Джеймс Джойс, Джойс Кері, Шерідан Ле Фаню, К. С. Льюїс, Т. Майн Рід, Чарлз Метьюрін, Брем Стокер, Оскар Уайльд, Бернард Шоу, які писали по-англійському.

Чехов народився рівно 155 років тому, 29 січня 1860 року. Загальновизнаний класик світової літератури. За професією лікар. Почесний академік Імператорської Академії наук у галузі красного письменства (1900-1902). Один з найвідоміших драматургів світу. Його твори перекладені більш ніж на 100 мов. Його п'єси, особливо «Чайка», «Три сестри» і «Вишневий сад», протягом більше ста років ставляться в багатьох театрах світу. До речі, його п'єси незмінно входять до репертуару багатьох театрів України. Існує музей Чехова в Сумах, вже не кажучи про його музеї в Ялті та Гурзуфі й фестиваль мистецтв «Дні Чехова в Ялті». У Ялті Чехов написав оповідання «Довгий язик», «Дама з собачкою», «Архієрей», «Студент», «Нова дача», «Душка», «Наречена», а також п'єси «Три сестри» і «Вишневий сад». Таганрог, де народився Чехов - як відомо, українське місто, вкрадене Москвою в України. А його батько Павло Ігорович Чехов народився на Полтавщині. У його родині вважали, що своє прізвище вони отримали від предка чеха.

Майбутній письменник з дитинства багато спілкувався і з батьком, і зі своєю бабусею, українкою Єфросинією Шимко. Фахівці добре знають, що в дитячі роки в будинку Чехових в Таганрозі (до речі, їхній будинок - типово українська саманна хата) постійно звучала українська мова. Діти слухали українські пісні та грали в домашніх виставах по-українськи, наприклад, про «Чупруна та Чупруніху». Пізніше письменник навіть відобразив у своїй творчості українські пісенні мотиви - «Не женися на богатiй» - в повісті «Три роки».

Все своє життя Чехов залучав себе до українців, він навіть вказав у перепису населення свою національність як «малорос». Таке самовизначення національності письменником підтверджується у численних листах, де він незмінно називає себе малоросом (або загальновживаним в той час синонімом - «хохлом»). Ніжно люблячи Україну, Чехов не тільки із задоволенням там жив, подорожував і спостерігав народне життя, але й не раз запрошував друзів відпочити з ним в тих місцях. Він часто відвідував Харківську і Полтавську губернії, а у Львові купив твори Шевченка українською мовою.

У 1888-1889 роках А.П. Чехов відпочивав у Сумах. Тут він написав оповідання «Неприємність» і «Красуні», а також водевіль «Трагік мимоволі». Свої сумські враження він відобразив в оповіданнях «Іменини», «Нудна історія», в п'єсах «Лісовик» і «Чайка». Там, у Сумах, в 1889 році був похований молодший брат Чехова художник Микола Чехов. Чарівність України вплинула на рішення письменника купити хутір у Полтавській губернії.

За спогадами і листами Чехова і його родичів [Чехов А.П. Твори. М., 1987. - Т. 7, 12, 13, 17], значний інтерес до української культури прищепила письменнику сім'я українських поміщиків потомствених дворян Линтварьових. В їхній садибі в слободі Лука в Сумському повіті Чехов жив разом з родиною влітку 1888 і 1889 років. Тут він лікував хворих, брав численних друзів і знайомих. Звідси він вирушав подорожувати по Україні. Історик з міста Суми Наталія Вікторівна Лобко встановилa, що родоначальником роду Линтварьових був козацький сотник Андрій Марченко, тому припускає, що ця сім'я отримала свої землі під час заселення Лівобережної України в нагороду за військову службу після Визвольної війни українців від поляків під керівництвом Богдана Хмельницького. Особливо цікавив Чехова той факт, що предки Лінтварьових дружили з відомим філософом Г. Сковородою, а батьки - схилялися перед Тарасом Шевченком. Дві доньки господарки садиби - Зінаїда Михайлівна і Олена Михайлівна Линтварьови - були одними з перших жінок-лікарів в Російській імперії.

Чехов також дружив з різними представниками української інтелігенції, наприклад, з актрисою Марією Заньковецькою, яка вважається головним прообразом Ніни Зарічної з «Чайки». Антон Чехов вважав її талант «страшною силою».

Порушуючи закони Російської імперії, Чехов розсилав друзям і знайомим зарубіжні випуски української літератури, заборонені в Росії Емським указом: «Вельмишановний Павло Федорович, надсилаю Вам для бібліотеки трохи книг і, між іншим, три номери львівського журналу «Літературно-науковий вісник». Так як малоросійські журнали, що видаються в Австрії, наскільки мені відомо, не пускаються цензурою в Росію, то доведеться ці три номери тримати в бібліотеці під забороною» (Лист П. Ф. Іорданову).

Письменники України з увагою стежили за творчістю Чехова, цінували його новаторський підхід до малої прози і його майстерність. Не раз надсилали Чехову свої книги з присвятами. Дуже високо відгукувалися про російського письменника М. Коцюбинський та І. Франко.

Навіть майбутній перший президент Української республіки М. Грушевський друкував переклади чеховських творів в журналі «Літературно-науковий вісник». Це були сім оповідань у січні 1899 і сім гуморесок в березні 1902. А в 1904 році у Львові був опублікований збірник оповідань «Змори» в перекладі його дружини Марії Грушевської, чиї переклади Чехов особливо цінував: «Сердечно дякую за надіслані переклади моїх творів. Будьте люб'язні, напишіть пані М. Грушевській, що, наскільки я розумію, переклади зроблені нею дуже добре, якби я знав її адресу, то поспішив би подякувати її саму» (Лист А.Є. Кримському).

Нагадаю, що російською мовою частково писали Євген Гребiнка  і Марко Вовчок, навіть сам Шевченко (його проза). Тому насправді письменники-українці, навіть писавши тільки по-російському, ніяк не можуть вважатися «не-українцями» і вилучатися з української літератури. Україна може пишатися не тільки багатою літературною рідною мовою, а й тим, що значна частина російських письменників-класиків - Капніст, Наріжний, Сомов, Гоголь, Кукольник, Погорельський, А. К. Толстой (правнук графа Кирила Розумовського, останнього гетьмана Малоросії), Данилевський, Чехов, Короленко, Аверченко, Зощенко, автор «Незнайки» Н. Носов та інші - насправді були українцями. Від такої спадщини не можна відмовлятися.

http://incognita.day.kiev.ua/chekhov-yak-ukrayinets.html


Украинские корни Чехова

О связях Чехова с русской и мировой культурой известно довольно широко, а вот об украинских корнях писателя — почти ничего. Вообще на тему «Чехов и Украина» написано немало. Назову имена Н. Левченко, Н. Крутиковой, М. Теплинского, В. Звиняцковского, О. Зинькевич, которые много и плодотворно исследовали разносторонние взаимосвязи Чехова с украинской культурой. Однако специальной задачи — обнажить украинские корни чеховской фамилии — в науке не ставилось. В воспоминаниях, в биографической литературе накопилось немало свидетельств, благодаря которым определенно можно сказать, что в жилах Чехова, не разделяясь на фракции, текла и русская, и украинская кровь, что язык, культура, природа «широколиственной» Украины вызывали в нем теплый душевный отклик.

Сам Антон Павлович в переписке с друзьями не раз называл себя украинцем. В 1902 г., беседуя на Белой даче с Горьким и Лазаревским, Чехов признавался: «Я настоящий малоросс, я в детстве не говорил иначе, как по-малороссийски». Мария Павловна в окружении украинских писателей, участников юбилейных торжеств по случаю 50-летия памяти Чехова, говаривала: «Я сама хохлушка». Характерна фраза из письма Антона Павловича накануне поездки семьи на отдых в Сумы: «…мать и батька, как дети, мечтают о своей Хохландии» (15 февраля 1888 г.).

Приховано: Показати
В предисловии к первому чеховскому сборнику на украинском языке, вышедшему при жизни писателя во Львове, говорилось, что «Чехов родился на Украине, в Таганроге». На первый взгляд, это явная ошибка. Но вплоть до 1888 г. родной город Чехова принадлежал Екатеринославской губернии, где большинство населения составляли украинцы… (Звиняцковский В.А. Чехов и Украина // Радуга. — 1985. — № 1). Друг детства Чехова П.А. Сергеенко свидетельствовал: «Самым любимым занятием будущего писателя в деревне было пребывание в людской, где хохлушка-стряпуха…мастерила «затерку» и где ему доводилось слушать дивные украинские песни». Еще в 20-х годах прошлого века Д.К. Зеленин указывал на «новороссийские словечки» (диалектизмы, украинизмы) в письмах и произведениях писателя. Многие деятели украинской культуры, к примеру, Мария Заньковецкая и Игнатий Житенецкий считали его «своим». Последний просил в 1889 г. Ивана Франко написать этюд об украинцах в современной литературе — В. Короленко, А. Чехове и Г. Мачтете. Важно отметить, что после смерти писателя некролог о нем написал М. Грушевский, будущий руководитель Украинской республики.

Одним из интересных проявлений скрытого украинского контекста в сознании Чехова стало письмо, написанное в Ялте 19 октября 1903 г. Оно адресовано украинцу А.И. Иваненко и прямо не связано с украинской тематикой, но подписано неожиданно: «Любящий Вас Карпенко-Карый». Карпенко-Карый — псевдоним Ивана Тобилевича, знаменитого украинского актера и одаренного драматурга. Мимолетная причуда — подписаться псевдонимом Тобилевича — это и проявление неординарной личности Чехова, склонного к розыгрышам (был известен в юмористических изданиях как Антоша Чехонте, Брат моего брата, Человек без селезенки), и подтверждение его теплой привязанности к Украине и ее уроженцам.

Тема «Чехов и Украина» весьма многосторонняя. Интересен вопрос о предках писателя. Важным пособием здесь является книга М.П. Чехова «Вокруг Чехова. Встречи и впечатления», написанная в Ялте в 30-е годы. Первые главы посвящены истории семьи, встречам юного Антона и его братьев с дедушкой и бабушкой. При переиздании книга обогатилась содержательными комментариями С.М. Чехова, выступившего в роли историка семьи. Что можно почерпнуть из этой книги?

Уже на первых страницах возникают вопросы. Прадедом Антона Павловича считают крепостного крестьянина Воронежской губернии Михаила Емельяновича (Евстафьевича) Чехова (1762–1849 гг.). Был он человеком обстоятельным и степенным, сыновья почтительно величали его «паночи» — от «пан отче». С чего бы русские воронежские крестьяне величали отца «паном»? Уже здесь возникают намеки на украинское происхождение предков Чехова.

По семейным преданиям, у прадеда был брат Петр Емельянович, о котором сохранилось предание как о человеке, исходившем всю Россию для сбора средств на постройку церкви в Киеве. Церковь он якобы построил. Но почему в Киеве? Существует ли среди киевских храмов такая постройка конца XVIII — начала XIX в.?

Бабушкой Антона Павловича была крепостная крестьянка Ефросинья Емельяновна Шимко (1798–1878 гг.), украинка из села Зайцовка, из семьи коневодов. Ходила в украинской свитке и очипке. Была простодушна, верила в нечистую силу. После рождения младшего сына Митрофана пешком ходила из Ольховатки в Киев на поклонение святыням. Видимо, дала обет. Но почему именно в Киев? И где расположено это село Зайцовка? Какой губернии? Известно, что в 1859–60 гг. дед с бабушкой жили в Харьковской губернии, в Волчьей балке, у дедушки Шимко. Оттуда дед прислал Евгении Яковлевне поздравление с рождением Антония Великого и подарок — десять рублей серебром «из собственных сумм». Может, Зайцовка была где-то на Харьковщине? С.М. Чехов отмечает, что известный петербургский врач И.И. Шимко — ее родственник. Кто этот врач Шимко? Что о нем известно? Откуда он родом? Может, через его биографию можно проследить следы украинской родни Чеховых? Роднился ли с Антоном Павловичем? Увы, ничего неизвестно.

В воспоминаниях М.П. Чеховой, записанных С.М. Чеховым, есть несколько анекдотических историй о бабушке-хохлушке. Особенно выразителен эпизод гастрономического свойства. Его отражение находим в рассказе Чехова «На чужбине». Вот сама запись:

«1873–74 гг. Бабка Ефросинья Емельяновна была простой крестьянкой — хохлушкой, носила очипок. Как-то в Больше-Княжеской на престольный праздник Егор Михайлович был приглашен с нею на обед к хозяйке — графине Платовой. Подали раков. Бабка, желая показать свою благовоспитанность, хотела рака взять с блюда вилкой. Егор Михайлович толкал ее локтем и ногою под столом, но ничего не достиг. Пришлось объяснить словами…»

Забавны и другие эпизоды. Однажды в Княжей в погребе дверь так забухла, что ее никак не могли открыть. Наивная бабка думала, что дверь изнутри держит домовой. «Як вин до соби потяг», — рассказывала она потом.

На протяжении писательской карьеры у Чехова сложился устойчивый круг друзей — выходцев из Украины. В него входили прозаики Игнатий Потапенко, Петр Сергеенко, актриса Лидия Яворская, переводчица Татьяна Щепкина-Куперник, музыкант Александр Иваненко, семья сумской землевладелицы Александры Линтваревой и полтавчанин Александр Смагин… Тесные дружеские и творческие связи сложились у Чехова с украинскими актерами Марией Заньковецкой и Николаем Соловцовым. Черты личности киевлянина Виктора Бибикова — первого на Руси декадента — отразились в образе Константина Треплева (пьеса «Чайка»). Сильное творческое воздействие чеховского таланта испытали прозаики Александра Судовщикова-Косач, Михаил Коцюбинский, Борис Лазаревский.

До сих пор, кстати, не выяснены все украинские адресаты Чехова. В мае 1902 г., например, во львовской газете «Галичанин» было опубликовано письмо Чехова одному из его знакомых с подробным изложением состояния Л.Н. Толстого, который, находясь на отдыхе в Крыму, серьезно заболел. По мнению В. Звиняцковского, недатированное письмо можно отнести к апрелю 1902-го. С кем мог быть знаком Чехов во Львове? Его краткое пребывание здесь относится в 1894 г. Вероятно, в круг «подозреваемых лиц» могли войти члены редакции журнала «Литературно-науковий вісник», который в 1890-х годах неоднократно публиковал переводы чеховских произведений. В конце 1901 г. Чехов получил от А. Крымского бандероль с экземплярами журнала. В ответном письме Чехов сообщил, что был бы рад лично написать переводчице М. Грушевской, но не имеет ее адреса.

Информация о здоровье Толстого могла быть послана ей или тому же Агафангелу Ефимовичу Крымскому, которому было суждено сыграть выдающуюся роль в развитии науки и культуры Украины. К слову, Крымский совершил экскурсию по Дому-музею А.П. Чехова в Ялте, общался с Марией Павловной и оставил запись в книге, которую она держала для почетных посетителей: «С чувством глубокого обожания посетил я тот домик, где жил правдивейший художник русской жизни, человек, который никогда не кривил душой и стал гордостью русского народа. Академик-орденоносец, заслуженный деятель науки Аг. Крымский» (перевод с украинского А. Головачевой). Случилось это 28 июня 1941 г., через шесть дней после начала Великой Отечественной войны…

Было и свидетельство особого внимания к творчеству Чехова со стороны классика украинской литературы Ивана Франко. Судя по письму М. Горького от апреля 1899 г., И. Франко написал большую статью о Чехове: «…о Вас написал Франко, галициец, в своей газете — говорят, удивительно задушевно написано. Мне пришлют газету — хотите — перешлю Вам». К сожалению, данная публикация не найдена до сих пор.

Отголоски украинских впечатлений Чехова обнаруживаются в десятках чеховских произведений. Прекрасны пейзажные зарисовки в рассказе «Именины»: «…Хохландия милая страна. Меня манила обворожительная мысль — засесть у себя на хуторе и жить в нем, пока живется…»; «Белое облачное небо, прибрежные деревья, камыши. Лодки с людьми и с веслами отражались в воде, как в зеркале; под лодками, далеко в глубине, в бездонной пропасти тоже было небо и летали птицы. Один берег, на котором стояла усадьба, был высок, крут и весь покрыт деревьями; на другом, отлогом, зеленели широкие заливные луга и блестели заливы».

Прототипом героини рассказа «Огни» стали две украинские актрисы — М.К. Заньковецкая и М.К. Доленко: «Говорила она, словно пела, двигалась грациозно и красиво и напоминала мне одну знаменитую хохлацкую актрису».

В последний ялтинский рассказ «Невеста» вошел мотив из «Кобзаря» Шевченко: «Оженись на вольній волі, / На козацькій долі».

В повести «Три года» размышлениям чеховского героя, миллионера Алексея Лаптева («ему было обидно, что на его великолепное, чистое, широкое чувство ответили так мелко; его не любили, но предложение его приняли, вероятно, только потому, что он богат») соответствуют известные Чехову строки другого стихотворения из «Кобзаря»: «Не завидуй багатому: / Багатий не знає / Ні приязні, ні любові — / Він все те наймає…»

Во времена социализма, когда на повестке дня стояло создание нового наднационального человека, на такие детали особого внимания не обращали. В современной Украине кипят страсти о будущем страны, о месте русского языка и культуры. Нередки крайние точки зрения. Наша задача — на примере чеховской семьи показать, какими глубинными родственными узами связаны русский и украинский народы, как происходило взаимообогащение братских культур. Вопрос же об украинских корнях Чехова обретает не только частный биографический интерес, а интерес типологического свойства. Можно выделить целую популяцию писателей, которых в равной мере можно отнести и к украинской, и к русской культуре. Это и Н. Гоголь, воспевший русским словом героику украинской истории, поэзию украинских сел и местечек; это и Т. Шевченко, который стихи писал по-украински, а дневники, прозу и драматические произведения — по-русски. Среди них имена В. Короленко, М. Булгакова — в литературе, А. Довженко, С. Бондарчука — в кинематографе, И. Козловского — в музыкальном искусстве… К каждому из них приложимы слова А. Крымского из письма к И. Франко: «Ми, московські українці…»

К сожалению, нынешний штормовой политический климат в стране не способствует развитию интереса к прослойке деятелей искусства, которые служили связующим звеном между украинской и русской культурами. К этой когорте можно смело причислить и Антона Павловича Чехова, жизни и творчеству которого в Украине посвящены четыре музея. Пожалуй, пора задуматься о том, как Украина отметит 150-летие со дня рождения великого Чехова. Юбилей грядет в январе 2010 года.

(В сокращении редакции)
www.2000.net.ua


http://www.mgarsky-monastery.org/kolokol/1438
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 04 Січня 2018, 03:06:37
Цей українець стоїть за комп’ютерною революцією, без якої Apple могло б і не бути

http://www.youtube.com/watch?v=1wrdiqv4abo
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 14 Січня 2018, 16:28:08
"Рідні сиділи в сусідній кімнаті зі зв'язаними руками й чули, як Грищенко кричав на напівпритомного Леонтовича"

Композитора Миколу Леонтовича застрелив чекіст

"Батько жодної хвилини не бував удень вдома. Приходив лише пізніми вечорами. Ми з мамою до тих пір не спали, прислухаючись до знайомих кроків по темній порожній вулиці. Лише зачувши його швидку ходу, мама примушувала нас лягати спати. Сама намагалася не видати тривоги. Батько, захоплений своїми творами, не боявся нічних вулиць у ті неспокійні часи", – згадує про життя в Києві навесні 1919 року Галина, донька композитора Миколи Леонтовича.

Приховано: Показати
https://gazeta.ua/articles/history-journal/_ridni-sidili-v-susidnij-kimnati-zi-zvyazanimi-rukami-j-chuli-yak-grischenko-krichav-na-napivpritomnogo-leontovicha/808993
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 22 Січня 2018, 03:32:48
Олекса Гірник. Протест ціною життя: спалився за Україну

В ніч на 21 січня 1978 року, в день Злуки, Олекса піднявся на Чернечу гору в Каневі. З собою мав дві каністри з бензином і запальничку.
Був мороз – 15 градусів, багато снігу. Охорона музею Тараса Шевченка сховалася в теплі, та й Олекса розрахував свої дії так, щоб йому ніхто не заважав – тому вибрав нічний час.
Чотири рази обійшов (залишилися сліди в снігу) навколо могили Тараса Шевченка. Спустився до схилу гори, звідкіля видно Дніпро. Розкидав близько тисячі заздалегідь виготовлених власноруч листівок.
Підійшов до самого краю гори. Облив себе бензином. Дістав ножа і запальничку. Натиснув на гачок запальнички – все тіло палахнуло факелом.
Встиг зробити чотири кроки від схилу і вдарив себе ножем. Впав на спину. Зранку тіло знайшли. Повідомили міліцію...

Приховано: Показати
http://www.istpravda.com.ua/columns/2012/03/27/78604/


Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 25 Січня 2018, 01:48:53
Миле́н Демонжо́ (фр. Mylène Demongeot, настоящее имя Мари́-Эле́н Демонжо́, фр. Marie-Hélène Demongeot, род. 29 сентября 1935 года, Ницца) — французская киноактриса.

Мать актрисы, Клавдия Трубникова, родилась в Харькове в 1904 году, после 1918 с матерью и бабушкой эмигрировала во Францию. Скончалась в 1985 году. Милен начала свою карьеру в 15-летнем возрасте, работая фотомоделью в ателье Пьера Кардена. Позже её стали снимать в кино, и Демонжо играла с такими звёздами, как Жан Маре, Марина Влади, Ален Делон, Ив Монтан, Луи де Фюнес. Кинозрителю Милен Демонжо известна по комедийной трилогии о Фантомасе, где актриса сыграла невесту журналиста Фандора, а также по фильму «Три мушкетёра», где она предстала в образе Миледи.

(https://imgprx.livejournal.net/3cdd60469714227103184c841cfa317887a13846/IT81XBG-IqN-oKRJVBG_SykVhSedIamUdqbOeCISGBbLV7XpADgSqS0CBqM27aKdUs9BcFQEJQ-T6pG50420cZ9z3x_3qo5cYZXXHqKp7VhvDrbmccJ4dRYtvD4Ty3AxUUL2yVgkAwNBaU3KhXgmSzQyTDXykutCmBqAhPwhnL8)
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 30 Січня 2018, 13:42:39
2011 рік

Братья - Андрей и Климентий

29 июля этого года состоялось открытие вот этого памятника двум братьям в их родном селе:

https://zaxid.net/bratam_sheptitskim_vidkrili_pamyatnik_na_lvivshhini_n1232443

Что мы знаем о них из советской истории?

-О том, что справа- практически ничего.

-А о том, что слева- знаем много и "достоверно":
Пособник Гитлера
Страшный националист благословлявший нелюдей-бандеровцев на преступления против человечества и само собой на уничтожение евреев.



Что знают сами евреи о этих братьях?

Тот, что справа- уже причислен евреями к "праведникам мира" за спасение от нацистов многих евреев.

Тот, что слева- прятал евреев во Львовском соборе св. Юра и потом передавал за город в монастырь брату справа.
Его кандидатура на присвоение "праведника мира" до сих пор обсуждается в Израиле:


–" Я занимаюсь делом присвоения ему титула Праведника Мира. Шептицкий спас – лично или через людей своей Церкви – около 150 евреев. На сегодняшний день из них в живых осталось восемь или девять человек. А то, что Шептицому до сих пор не присвоили звание Праведника, считаю большой несправедливостью."
(«ШЕПТИЦКИЙ ОТРИЦАЛ РАСИСТСКОЕ МЫШЛЕНИЕ»
ПРОФЕССОР ШИМОН РЕДЛИХ)
http://risu.org.ua/ru/index/monitoring/society_digest/43050/

"Из «Дневника Львовского гетто» ребе Давида Кахане: «Его (Шептицкого — Г.Р.) взгляд придавал мне уверенность: «Оставайся, здесь тебе помогут, ничего с тобой не случится». Шептицкий попросил рассказать раввина о пережитом и не мог скрыть слез. После беседы с братом Климентием он передал раву привет от родных: жене выданы надежные документы, а дочь скрывалась в одном из приютов при монастыре. Раввин находился в монастыре студитов — в келье, на чердаке, в библиотеке, работал с каталогами, оборудовал себе убежище, пережил шесть обысков.

Рав Кахана принимал участие в возрождении еврейской общины Польши, служил главным раввином Войска Польского, а после репатриации в 1950 году стал главным раввином ВВС ЦАХАЛа. Впоследствии он стал главным раввином еврейской общины Аргентины и умер в 1998 году в возрасте 95 лет.

Не пережившим ужасов Шоа не понять, сколько евреев спас Шептицкий. Есть ученые, которые, как и переживший Холокост Шимон Редлих, говорят о 150 наших соплеменниках, другие — «лишь» о нескольких десятках. Но не только спасенные старались убедить «Яд ва-Шем» в героизме митрополита. 86-летний кинорежиссер и журналист Натан Гросс, никоим образом не связанный с Шептицким, считает, что прохладное отношение к митрополиту ошибочно. В течение двадцати лет Гросс был членом комиссии по рассмотрению дел Праведников народов мира в Тель-Авивском отделении «Яд ва-Шема»: «Делу Шептицкого» было посвящено не менее 20 заседаний... Рав Кахана плакал, умоляя членов комиссии присвоить митрополиту звание Праведника, и я сражался как лев, но это не помогло. Раввину ответили, что никто не сомневается в фактах, рассказ трогает сердце, но все же большинство членов совета — против. Я думаю, это было политическое решение. По-моему, в «Яд ва-Шеме» опасались реакции еврейского мира на присвоение звания украинскому националисту. Обычно в комиссии заседают не те, кто пережил Катастрофу, а те, кому она известна лишь из многочисленных свидетельств...».
(УКРАИНСКИЙ ШИНДЛЕР ИЛИ..?
ЙОСИ МЕЛЬМАН, АСАФ КАРМЕЛЬ)
http://www.jewukr.org/observer/eo2003/page_show_ru.php?id=1315


А на еврейском сайте "Мигдаль" (http://www.migdal.ru/ ) можно встретить и такое:

-"Пишет в «Яд ва-Шем» Львовское еврейское общество: «Уважаемые господа! Мы второй раз обращаемся к вам по вопросу присвоения митрополиту Андрею Шептицкому почетного звания «Праведник мира». Нам известно, что этот вопрос рассматривался на комиссии, которая отказалась присвоить ему это звание... В этой комиссии сидят «сверхортодоксы», которые, не думая о последствиях этого решения, твердо стоят на своих позициях. Дескать, митрополит приветствовал Гитлера в начале его похода на Москву... Приветствие митрополита было связано с тем, что он надеялся на скорейшее падение большевистского сталинского режима... Но потом, когда он увидел, что делают гитлеровцы, первый занялся спасением евреев... Мы просим вас понять наше положение. Нам стыдно перед украинцами за действия вашей комиссии... Семь тысяч евреев Львова ждут вашего решения. Заместитель председателя (подпись)»".
Назва: Великі Українці
Відправлено: gaar від 30 Січня 2018, 20:06:31
https://zbruc.eu/node/75924
Назва: Великі Українці
Відправлено: Tad від 30 Січня 2018, 20:45:19
В конце января 2018 года Винничук в своем блоге на портале "Збруч", размышляя о необходимости избавиться от всего советского в публикации под названием "Не нам, бл@дям"[4], обвинил русских классиков А.С.Пушкина и М.А.Булгакова в плагиате: "Я никогда Булгаковым не увлекался по той простой причине, что имел значительно шире читательские горизонты, чем те, кто читали только на украинском и русском, — сообщает писатель. — Человек, начитанный в мировой литературе, легко увидит всю вторичность романа "Мастер и Маргарита"". Приблизительно в таком же духе он высказался и о Пушкине, заявив, что "немало классических стихотворений Пушкина, в том числе "Письмо Татьяны", — это перепевы с французского». Однако задолго до этого в 2016 году львовский портал "Варианты" издал большую статью под названием "Кофе с плагиатом"[5], где подробным образом разобрал книгу авторства Винничука "Тайны львовского кофе", в свою очередь обвинив ее создателя в плагиате. Согласно исследованию "Вариантов", книга Винничука во многом была списана с книги Н.Н.Пучерова "Всё о кофе" (Киев: Наукова думка, 1988 год). Фактически работа, выдаваемая Винничуком за авторскую, оказалась довольно небрежным переводом книги Пучерова, в которой не просто переводятся с русского на украинский язык целые абзацы без какой-либо творческой переработки, но переводятся очень неумело, небрежно, топорно и иногда безграмотно. Например, в тексте можно встретить географическое названием "Заир" (сейчас Республика Конго), которое не употребляется с 1997 года, но в то же время во период написания книги Пучеровым (80-е годы) было распространенным названием[6]. В тексте статьи приведены примеры не только неточного или ошибочного перевода, но целый сравнительный анализ фрагментов текста двух книг, который не оставляет сомнения, что украинский писатель, обвинявший других во вторичности и плагиате, сам в этом моменте далеко небезупречен. Примечательно, что несмотря на все ошибки и явный плагиат, автор получил за написание текста гонорар в 1000 долларов, а сама книга выдержала несколько переизданий и даже стала лауреатом Форума издателей Львова[7].

А от у мене iнше питання - чому пан Винничук не вiдмовиться вiд камунiсдричноi освiти i дипломiв ? Був би вiн таким серемудрим при поляках  ;)

Родился в семье врача и инженера-экономиста. Закончил Ивано-Франковский педагогический институт, филологический факультет (1969—1973 годы), по специальности учитель украинского языка и литературы. В 1974 переехал во Львов. В 1973—1986 годы работал грузчиком, художником-оформителем. Первые стихотворения начал печатать в 1971—1973 годах, с 1981 печатал в журналах литературные статьи, переводы и др. В 1987 году организовал эстрадный театр «Не журись!», для которого писал сценарии, песни, выступал на сцене, как комедийный актёр. В 1987—1991 годах был также режиссёром этого театра. В 1991—1994 заведовал отделом мистики и сенсаций во львовской газете «Post-поступ», а с 1996 стал издавать газету «Гульвиса» («Повеса»), которая существовала до лета 1998 года. С декабря 1997 до 2006 года работал в возобновлённой газете «Поступ», в которой с 1998 вёл еженедельную обозревательскую колонку под псевдонимом Юзьо Обсерватор.
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 30 Січня 2018, 23:12:51
ха ха . ти не повіриш , але мій диплом ( і диплом більшості моїх одногрупників - про інших не буду нічого казати )  десь на 70 % є чистий плагіат . Загальні фрази в економіці давно уже сказані і тому молоти сім мішків гречаної вовни було досить таки нудно . Зате числа були реальні з двох лісокомбінатів . І на захисті диплому в 1996 році я дійшов до висновку і обгрунтував , що в тих економічних умовах найвигідніше було закрити лісозаготівлю і деревообробку і тупо зайнятись збором грибів чи ягід в сезон до моменту покращення . ( правда я тоді не дуже був знайомий з " чорною економікою" лісу ) .

 Самий прикол в тому , що він може відмовитись від тих дипломів , але це не значить , що він забуде як писати статті .   
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 06 Лютого 2018, 12:26:11
Калінін Костянтин Олексійович. Перерваний політ.

Серед літаків-велетнів, які будувалися у різні часи в різних країнах світу, почесне місце належить конструкціям, створеним в Україні. Всім відомий літак «Ілля Муромець», розроблений киянином Ігорем Сікорським на початку ХХ століття, велетень шістдесятих років — антоновський «Антей» (Ан-22), богатир вісімдесятих «Руслан» (Ан-124) та ніким не перевершена «Мрія» (Ан-225) дев’яностих. Однак мало хто знає про надпотужний літак К-7, спроектований і споруджений в 30-х роках минулого століття в Україні, і його конструктора Костянтина Калініна.

Він у двадцятих — на початку тридцятих вважався одним із найперспективніших радянських авіаконструкторів. Його літаки, виконані за аеродинамічною схемою «літаючого крила», лягли в основу надзвукової авіації майбутнього.

Бажання літати

Майбутній авіаконструктор народився 5 лютого (24 січня за ст.ст.) 1887 року у Варшаві на батьківщині матері — Маріанни Фридериківни. Його батько Олексій Кирилович родом з Воронезької губернії, кадровий офіцер царської армії, за відмінну службу був удостоєний дворянського титулу. Він помер у 1892 році, коли малюкові ще не виповнилося і п’яти років. Тож виховувала Костянтина мати.

До 1909 року Костянтин Калінін жив у Польщі. Екстерном закінчив реальне училище у Варшаві, а згодом з відзнакою — учительський інститут в Андрєєві. У 1909 році він вступив до елітного Одеського піхотного юнкерського училища, яке з відзнакою закінчив 1912 року. Там він уперше побачив політ аероплана, пілотованого піонером російської авіації Михайлом Єфімовим. Відтоді Костянтином Калініним оволоділо бажання літати.

Приховано: Показати
https://dt.ua/SOCIETY/perervaniy_polit__kostyantin_kalinin,_yogo_zhittya_i_litaki.html
Назва: Великі Українці
Відправлено: Tad від 08 Лютого 2018, 19:16:15
Як бабця Австрія прийшла до Львова
https://inlviv.in.ua/lviv/yak-babtsya-avstriya-pryjshla-do-lvova
«У зв’язку з тим, що сьогодні, нарешті після 12. години російські царські війська разом з генералом Сірковим повністю відійшли від Львова, то вважав за необхідне повністю їх замінити і наказати батальйону гренадерів вступити в місто, а двом батальйонам з полку Його величності Фердінанда – в Краківське та Галицьке передмістя…», – доносив того дня до Військової ради у Відні генерал Андреас Гадік
15 вересня 1772 року війська Габсбурґів зайняли столицю Галичини. Герої  ;)
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 08 Лютого 2018, 20:59:14
Одні Габсбурги сиділи на троні в кацапії ,а другі прийшли з Відня
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 10 Березня 2018, 02:49:04
Казимир Великий

23 лютого 1879 р. у Києві народився Казимир Северинович Малевич, автор «Чорного квадрату», один із засновників супрематизму, український художник-абстракціоніст. Казимир Северинович Малевич був старшим із 14 дітей. Батько художника походив із польсько-шляхетського роду. Мати Людовіка Галиновська теж із шляхетської сім’ї. Перший крок Казика й перші уроки живопису, останні заняття зі студентами й остання персональна виставка – усе це було в Києві. Дитинство ж Казика пройшло на Волині, Слобожанщині та Сіверщині, де батько працював управляючим на цукроварнях. Розмовляв вдома польською, на людях – українською, дорослим пересипав свою російську українськими та польськими словами й приказками. Разом із селянками Казимир розмальовував хати в орнаментальному стилі. Батькові не подобалося прагнення сина до малювання, тому віддав його до агрономічного училища в селі Пархомівка неподалік Білопілля. Мати ж підтримувала бажання Казимира стати художником. Якось із Конотопа Людовіка поїхала із 15-річним Казимиром до Києва, повела сина до художньої крамниці, звідки юнак вийшов із етюдником і повним набором фарб. «Цілу дорогу я милувався отими фарбами. Вони приємно бентежили мою нервову систему, як і уся природа». Свою першу картину Малевич продав за п’ять рублів.

Був якось Казимир із батьком у Києві, у вікні крамниці «побачив полотно, що на ньому було смачно намазано зображення дівчини, котра сиділа на ослоні і оббирала картоплю, картопля і лушпиння були вражаюче живі, і на мене це також справило незабутнє у пам’яті явище, як і від самої природи». Так «Київ ставав новим середовищем, котре впливало на мою психіку. Він розкривав мені нове буття мистецтва». 1895 р. Казимир, опинився в Київській рисувальній школі Миколи Мурашка, його першим учителем був Микола Пимоненко. Казік зумів запам’ятатися школярам-художникам і за півроку: гарно й охоче співав, знав слова багатьох пісень. Найулюбленішою ж піснею Казимира Малевича була «Гуде вітер вельми в полі, реве, ліс ламає», «При дорозі хрест високий, кров’ю обілляний», «крамольна» «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Запам’ятався й тим, що здоровань Малевич любив поїсти, часто уминав подвійну порцію, тішив себе стравами української кухні: сало, домашні ковбаси, часник…

Приховано: Показати
http://uahistory.com/topics/famous_people/4017
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 09 Червня 2018, 01:58:29
Цього року минає 170 років з дня народження надзвичайно колоритного українця.

Його явне українство не заважало радянській і російській пропаганді вважати Миколу Миклуху-Маклая "найвидатнішим російським мандрівником", назвати його іменем Інститут етнографії академії наук СРСР (нині – Росії) тощо.
Старші читачі пам'ятають пропагандистський радянський фільм "Миклухо-Маклай", де бородатий мужик в лаптях просвіщав папуасів.
Тим часом радянська експедиція, яка у 1971 році відправилася вивчати побут папуасів до "берега Маклая" у Новій Гвінеї, зафіксувала в мові папуасів кілька цікавих слів. Одне з них – "сокира". За 100 років це слово так і не зникло з лексикону папуасів.
Прадід визначного мандрівника Миколи Миклухи-Маклая (1846-1888 роки) Степан Миклуха відзначився тим, що у 1788 році під час російсько-турецької війни 1787-1792 років під час штурму козаками Чорноморського козацького війська, зібраного з колишніх запорожців, першим видерся на мури міста Очакова. За це його родові надали дворянське звання.
Здвоєне прізвище Миклуха-Маклай рід Миклух, за сімейною оповіддю, отримав теж героїчно.
Їхній далекий предок під час Визвольної війни українського народу 1648-57 років поріднився з шотландцем. Козак Стародубського полку Грицько Миклуха під час битви під Жовтими Водами у 1648 році захопив у полон шотландського найманця з характерним прізвищем "горянина" Мак-Лай. Перспективи отримати викуп за нього не було жодної: Шотландія далеко, а полякам він не був потрібен.
Щоб "добро не пропадало" шотландця Майкла одружили з сестрою Грицька Ганною. На думку більшості істориків, ця сімейна легенда, що побутувала в родині Миклух, є достовірною.
Батько мандрівника Микола Миклуха за свій інженерний талант став головним залізничником Російської імперії – керівником столичного Петербурзького залізничного вокзалу. Проте імперії не вдалося купити його.
Батько мандрівника надіслав Тарасові Шевченку в заслання 150 рублів, бажаючи полегшити долю поета. За це Миклуху було звільнено з роботи й ледь не заарештовано, а невдовзі він помер.
За український патріотизм батька та його зв'язки із Шевченком з Петербурзького університету було вигнано майбутнього мандрівника Миклуху–Маклая, який у 18–літньому віці залишив Російську імперію.
Тому Миклуха-Маклай отримав вищу освіту у Німеччині. Після цього він здійснив мандрівки на Канарські острови, у Марокко, на узбережжя Червоного моря, у Філіппіни, Індонезію, Китай, Малакку, Австралію, Океанію, острови Меланезії тощо.
Проте найбільшої слави Миклуха-Маклай зажив за фантастично сміливі дослідження північно-східного узбережжя Папуа-Нової Гвінеї, відомого донині як "Берег Маклая".
Папуаси були дуже несумирними дикунами. Та й нині рівень злочинності у Папуа-Новій Гвінеї один з найвищих у світі. Залишитися наодинці (!) добровільно (!) поміж войовничих папуасів, ще й кілька разів поспіль протягом кількох місяців щоразу міг лише самогубець, вважали його колеги-дослідники.

Приховано: Показати


Друзі відзначали в Миклусі-Маклаї надзвичайну холоднокровність в умовах ризику й любов до екстремальних ситуацій. Він ніби піднімався над небезпекою й випробовував і людей, і себе.
У своїх спогадах Миклуха-Маклай згадує, як під час його проживання у папуасів слідом за ним почав ходити якийсь вояк папуасів зі списом. Під час візиту до його хатини він у присутності інших папуасів запитав у Миклухи-Маклая: "Якщо вдарити тебе списом, ти помреш?" Відповісти "ні" означало спровокувати його. Сказати "так" – те ж саме, тільки, можливо, швидше.
Миклуха-Маклай відповів йому, дивлячись просто в очі й простягуючи списа: "А ти спробуй". Після цього папуас не діставав дурними питаннями нащадка героїв Жовтих Вод і Очакова.
Одного разу Миклуха-Маклай допомагав папуасам відбивати напад на їхнє поселення малакських піратів і навіть захопив кількох із них у полон.
Критики Миклухи-Маклая дорікають йому, що він нібито зверхньо ставився до папуасів –швидше як до предмету досліджень, ніж як до людей. Але насправді так само він ставився й до себе. Принаймні, папуаси на нього не ображалися, користуючись його лікарськими послугами та вважаючи "людиною з Місяця".
Неймовірно, але в кінці ХІХ століття були такі регіони й такі люди, що цілком самотня людина могла вести свою зовнішню політику й висувати умови не останнім державам. Таким регіоном був регіон на схід від Індонезії, а такою людиною був Миклуха-Маклай.
Він намагався не допустити колонізації "його" берега великими державами того часу – Великою Британією й Німеччиною. Англійці були досвідченими колонізаторами, а німці щойно перед тим нещадно розправилися з дикунами в Південній Африці.
Миклуха-Маклай викликав кораблі однієї держави, у листах погрожував європейській державі кораблями іншої, називав себе "володарем і правителем Берега Маклая". І все з метою зберегти "свою" землю. Може, тому, що справжню свою країну він втратив назавжди.
Російські дослідники й досі мляво дорікають Миклухо-Маклаєві, що він "не був відданий престолу". Після того, як йому виповнилося 18 років, він ніколи не приїжджав до Росії більш ніж на 9 місяців, одружився з донькою англійського управителя однієї з австралійських провінцій тощо.
Проте, знаючи походження й біографію Миклухи-Маклая, важко було б чекати від нього імперського патріотизму. Особливо після того як російський царат позбавив його батька роботи, й фактично спричинив смерть через його український патріотизм і зв'язки з Тарасом Шевченком, та за це ж позбавив майбутнього мандрівника права на освіту й зробив довічним вигнанцем.


https://www.facebook.com/photo.php?fbid=571914839646862&set=a.174580229380327.1073741826.100004850526751&type=3&permPage=1
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 11 Липня 2018, 15:49:37
(https://scontent-lhr3-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/36850624_2075257686129065_2190829742146453504_n.jpg?_nc_cat=0&oh=86ccc66c31aed44e42d90866be221358&oe=5BDF04BA)

Анна Стен, (англ. Anna Sten, дівоче прізвище Фесак [Фесакова], 3 грудня 1908, Київ — 12 листопада 1993, Нью-Йорк) — радянська, німецька, американська кіноактриса українського походження, популярна в 1920-1930-ті роки в СРСР, Європі та США.

Приховано: Показати
https://uk.wikipedia.org/wiki/Анна_Стен
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 11 Лютого 2019, 01:54:17
Як донька емігрантів з Галичини стала другою мамою для легендарного боксера Майка Тайсона

(http://report.if.ua/wp-content/uploads/2019/02/screenshot1_5c5e06542fc44.png)

Українка Камілла Евалд стала другою мамою для відомого боксера, наймолодшого чемпіона світу Майка Тайсона. Вона була поруч з ним у найскладніші часи його життя, завжди захищала та підтримувала.
“Ви ставитесь до нього так, наче він машина, а не людина з душею”, – відповідала вона на цькування преси,

Що відомо про Каміллу Евалд? Камілла була донькою емігрантів із Галичини – Гната і Насті Еващук (пізніше родина змінила прізвище на Евалд). Сім’я мешкала в містечку Кетскіл за 160 кілометрів від Нью-Йорка. Згодом, після Другої світової війни Камілла познайомилася зі знаним тренером у Нью-Йорку – італійцем Касом Д’Амато, який зі звичайних хлопців з вулиці робив професійних боксерів.

Коли Кас переїхав до Камілли, він відкрив на горищі поліцейського відділку тренажерний зал, а найздібніших учнів поселяв просто в її домі.

Як Камілла Евалд стала другою мамою Майка Тайсона? Одного дня до тренера Каса Д’Амато привели 13-річного хлопця, який навчався у школі для неповнолітніх злочинців і за бійки часто відсиджувався у карцері. Це був Майк Тайсон. Його поставили у спаринг і після трьох раундів Кас зупинив бій.

“Якщо будеш мене слухатись, зроблю тебе наймолодшим чемпіоном у суперважкій категорії”, – сказав він Майку. А Каміллі ввечері повідомив – “На цього хлопця я чекав усе життя”.

Якщо Кас муштрував хлопців у залі, то Камілла тримала дисципліну вдома. За кожним були закріплені обов’язки. Наприклад, Майк виносив сміття. До такого режиму не звик, тож за перший рік тричі тікав із дому. Коли йому виповнилося 15 років, Кас та Каміла вирішили всиновити його. Батько Майка давно покинув сім’ю, а мама не дуже переймалася сином, тож була не проти.

Каміла навчала підлітків манерам за столом, показувала, як готувати їсти, прати речі, іноді навіть вчила писати й читати. Камілла огортала хлопців любов’ю і турботою – пекла для тих торти, вислуховувала їхні переживання, а Майку допомогла змайструвати клітки для голубів, адже хлопець весь вільний час проводив із птахами.

Коли рідна мама Майка померла, хлопчина запитав, чи тепер Камілла буде його мамою і чи може він її так називати. Вона відповіла “Так, Майку”. І з того часу стала його мамою.

Кас не дожив рік, аби побачити, як його прийомний син у 20 років підносить над головою пояс чемпіона світу, будучи наймолодшим у цьому статусі за всю історію. Камілла пройшла з ним найважчі для боксера часи – розлучення, судовий позов щодо зґвалтування, ув’язнення, приписування маніакально-депресивного стану.

Що б не довелося пережити, у її домі на Майка завжди чекала його кімната. Він часто приїздив просто посеред ночі, щоб поговорити або побути в місці, де його по-справжньому люблять.

“Мені дуже пощастило, що вона благословила мене своєю любов’ю і турбувалась про мене більшу частину мого життя. Я страшенно сумуватиму за нею”, – сказав розчулений Майк, коли Камілла Евалд померла.


https://www.findagrave.com/memorial/5531223/camille-ewald


Приховано: Показати
http://lviv1256.com/news/yak-ukrainka-stala-druhoiu-mamoiu-dlia-lehendarnoho-boksera-mayka-taysona-zvorushlyva-istoriia/


+ Деякі фото

https://www.gettyimages.co.uk/photos/camille-ewald?sort=mostpopular&mediatype=photography&phrase=camille%20ewald

+

Приховано: Показати
http://www.youtube.com/watch?v=0wgzX6SyKVw

Майк Тайсон відповів російським журналістам: забирайтеся геть з України
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 23 Березня 2019, 13:37:30
Фанат української мови з Одеси, якого 31 рік тримали за ґратами


Він відмовився доносити ­– його посадили. За ґратами він записав розповіді свідків розстрілу польських офіцерів у Катині й почав створювати Словник рим української мови. Своє довголіття пояснює тим, що від тривалих голодувань, коли «вже лишалися шкіра і кістки, у нього наростало нове тіло». Святослав Караванський* є найстаршим серед правозахисників Гельсінської групи і мовознавців, які обрали об’єктом дослідження українську мову. Він пише блоги, у яких застерігає світ.

(https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/0/0c/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg/200px-%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg)

Приховано: Показати
https://oleg-leusenko.livejournal.com/11367542.html#cutid1
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 05 Липня 2019, 14:36:59
Богдан Гаврилишин: радник, якого не почули

24 жовтня у Києві в 90-річному віці помер Богдан Гаврилишин, один із найвідоміших українських економістів у світі, якого юнаком вивезли з України під час Другої світової війни.

Народжений на Тернопільщині 19 жовтня 1926 у міжвоєнній Польщі, він опинився в таборі у Німеччині, а потім переїхав до Канади.

За океаном український емігрант здобув вищу освіту і зробив блискучу кар’єру, був членом Римського клубу, очолював Міжнародний інститут менеджменту в Женеві та працював радником у провідних компаніях світу.

Він був серед співзасновників світового економічного форуму у Давосі.

Після здобуття Україною незалежності намагався допомогти країні, працював радником президентів, прем’єрів і голів Верховної Ради, а також заснував тут низку неурядових організацій.

Від лісоруба до Давосу
Спочатку Богдан Гаврилишин вчився у польських школах, а з початком війни - в українській гімназії.

Під час наступу німців більшовики убили його брата, а згодом уся сім’я, окрім матері, опинилась у таборах для біженців у Німеччині.

Приховано: Показати
https://www.bbc.com/ukrainian/society/2016/10/161024_bogdan_havrylyshyn_vc?ocid=socialflow_facebook&fbclid=IwAR2o6B11U2DjB0ttsRwyEf3BA7Wxdm7bM2qHWor4c0LTMz_Yq6MMreTx-ao
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 25 Січня 2020, 14:27:44
16 січня 1959 року в українсько-американській родині народився Марк Грегорі Паславський. Як і Василь Сліпак, він приїхав захищати Україну від російського агресора. Мужній український патріот загинув під час визволення Іловайська.
Як пише Ольга Сухобокова, мільйонер з Мангеттена Марк Грегорі (Маркіян Григорій) Паславський, позивний «Франко», народився у Нью-Йорку. Ми знаємо його як американця українського походження, який був волонтером на Майдані, а згодом, у 2014 році, добровольцем пішов воювати на Схід України, і загинув, захищиючи землю своїх предків.
Однак його біографія є значно багатшою та цікавішою. Мало хто знає, що Марко був небожем засновника й керівника Служби безпеки ОУН Миколи Лебедя. Сам він, зробив блискучу кар'єру військовика - закінчив Військову академію Вест-Пойнт (1981), капітан Армії США. Залишивши армію, він працював інвестиційним банкіром у США. А наприкінці 1990-х років фактично оселився в Україні, звідки його родина поспіхом виїхала в 1944 році. Тут він допомагав продавати металопродукцію Маріупольського заводу за кордон, працював у банківській сфері, зрештою заснував на Київщині агрофірму "Росава-К" - одне з найприбутковіших підприємств у районі.
Американський мільйонер з українською душею щиро вболівав за країну, яка стала йому рідною. Тож як сотні інших патріотів він долучився до Помаранчевої революції та Революції Гідності.
А з початком російсько-української війни у 2014 році, не задумуючись, Марко пішов на фронт. Добровольцем. Він був стрільцем 2-го батальйону спеціального призначення НГУ "Донбас".
Як згадував один з бойових побратимів Франка, після кожного бою він збирав так званий брифінг. Казав, що у них в Америці так прийнято. Бійці завжди уважно прислухалися до порад Марка. Він не просто розбирав бій до найдрібніших подробиць - він його аналізував. Чому в такій-то ситуації боєць загинув? Чому не вдалося з першого разу звільнити такий-то населений пункт? Все знав, аж до того, скільки треба брати з собою в бій ріжків автомата, щоб і вистачило, й було не важко пересуватися. А потім, після брифінґу, він усіх пригощав ірисками. Марк дуже любив солодке й любив пригощати всіх цукерками.
Його військова освіта та навички, здобуті під час служби в Армії США, стали в нагоді і могли б ще довго допомагати українцям у боротьбі за свою свободу. Проте у бою за Іловайськ 19 серпня 2014 р. Марко загинув.
Він похований у Києві на Аскольдовій могилі поряд із давньоруським князем, Героїями Крут та невідомим активістом Євромайдану.
Посмертно Марк Паславський нагороджений низкою нагород - орденом Данила Галицького, орденом "Залізний Пластовий Хрест", відзнакою "Народний Герой України". Власне, Марк Паславський "Франко" був за життя народним героєм України і залишиться ним назавжди у нашій пам'яті.
Вічна пам'ять і слава Герою!

(https://scontent-lht6-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/82253724_1501852599969401_7548252426826940416_n.jpg?_nc_cat=103&_nc_ohc=JctsGeTpLZgAX-hUM0A&_nc_ht=scontent-lht6-1.xx&oh=6027113c59dca3665c4751f4c1c9ca70&oe=5ED229D1)
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 27 Лютого 2020, 20:41:06
Архітектор, який хотів побудувати Швейцарію у Галичині

Приховано: Показати
https://amazing-ukraine.com/arkhitektor-iakyi-khotiv-pobuduvaty-shveitsariiu-u-halychyni/?fbclid=IwAR11YEXBTd7LLsF5dNNxrrxIcIwhJpEqx8sB3jDwXHmhaJFAxQSRw5CZoGs
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 02 Березня 2020, 17:50:27
Микола Васи́льович Скліфосо́вський (25 березня (6 квітня), 1836, хутір Карантин поблизу м. Дубоссари, тоді — Тираспольського повіту Херсонської губернії, тепер — Молдова (ПМР) — 30 листопада (13 грудня) 1904, с. Яківці Полтавського повіту) — український і російський хірург.

Народився в сім'ї бідного канцеляриста. Імовірно, справжнє прізвище професора — Скліфос. Виховувався в притулку для сиріт.

Навчався в Одеській гімназії. Вищу освіту здобув на медичному факультеті Московського університету[1].

По закінченні мед.факультету Московського університету (1859) повернувся на батьківщину, працював в Одеській міській лікарні, у 1870–1871 рр. — професор Київського університету, пізніше професор вищих медичних шкіл у Петербурзі й Москві.

1863 року отримав ступінь доктора медицини, захистивши дисертацію «Про кров'яну приматочну пухлину».

Приховано: Показати


З 1866 року — в закордонному відрядженні, стажувався у Великій Британії, Франції, Німецькій імперії. Як військово-польовий хірург брав участь в австро-пруській та франко-пруській війнах. Учасник російсько-турецької війни 1877—1878, де працював разом з хірургом Миколою Пироговим. Після завершення воєнних дій на Балканах працював професором у Московському університеті, завідувачем хірургічної клініки, яку розбудував і перетворив у потужний лікувальний комплекс (нині — Московський міський науково-дослідний інститут швидкої допомоги імені М. В. Скліфосовського). З ініціативи науковця в Російській імперії почали періодично проводитися з'їзди хірургів. 1897 року провів у Москві ХІІ Міжнародний з'їзд хірургів.

Був визначним військово-польовим хірургом, один із перших запровадив у Російській Імперії асептику та антисептику у хірургічній практиці, проведення операцій під анестезією, сприяв жіночій медичній освіті, організації медичного факультету при університеті в Одесі.

За ініціативою Скліфосовського було оголошено серед лікарів збирання коштів на побудову пам'ятника М. І. Пирогову в Москві. На його прохання відомий скульптор Шервуд безкоштовно створив прекрасну модель пам'ятника, який і було поставлено перед будинком хірургічної клініки на Дівочому полі.

У зв'язку з важкою хворобою 1900 року повернувся на Батьківщину, оселився у своєму маєтку «Відрада» поблизу с. Яківці (нині — частина Полтави), де й помер від інсульту. Маєток дістався його дружині від українських родичів. Скліфосовський висадив там сад, який на міжнародній виставці плодівництва в Петербурзі в 1894 році назвали «Полтавською Швейцарією». Першим у Полтаві почав вирощувати хміль, купив у Баварії міні-броварню. Селян Микола Васильович лікував безкоштовно. На свої кошти побудував госпіталь для інвалідів російсько-турецької війни, в будівлі якого нині знаходиться Музей Полтавської битви.

Родина
Перша дружина Скліфосовського Ліза померла в 24 роки від тифу. Після цього Микола Васильович одружився на гувернантці Софії, з якою прожив до самої своєї смерті. Долі дітей і другої дружини Миколи Скліфосовського виявилися трагічними:

син Борис помер у дитинстві,
син Костянтин помер у 16 років через туберкульоз нирок,
син Володимир покінчив життя самогубством теж у 16 років,
син Микола загинув на Російсько-японській війні,
син Олександр пропав безвісти у Громадянську війну,
донька Софія, як припускають, втопилася в річці,
доньку Тамару, яка доглядала хвору матір Софію Олександрівну, зґвалтували і повісили униз головою на дубі бійці Червоної армії[2], коли 4 (17) жовтня 1919 року увірвались у маєток Скліфосовського. Саму Софію Олександрівну, дружину медика, зарубали лопатами, не зважаючи навіть на те, що у Софії Олександрівни був папір, підписаний Леніним, про те, що на сім'ю Скліфосовського репресії не поширюються[3].
Діти Тамари Надія і Ольга виїхали з їхнім батьком за кордон. Ольга оселилася в Швейцарії, приїжджала до Полтави.

За місцем поховання великого вченого в радянські роки ніхто не доглядав. Будинок був розграбований і відданий під інститут свинарства. У гостьовому будиночку нова влада влаштувала «станцію штучного запліднення свиней», цвинтарну церкву розібрали, фонтани, цвинтар і парк розорили. Але ім’ям вченого охоче користувалися.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Скліфосовський_Микола_Васильович
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 03 Березня 2020, 23:07:20
Eugene Melnyk (born May 27, 1959) is a Canadian businessman who has resided in Barbados since February 1991. He is the current and sole owner, governor, and chairman of the Ottawa Senators professional ice hockey franchise of the National Hockey League (NHL). He is the founder, former chairman, and CEO of Biovail Corporation which was acquired by Valeant Pharmaceuticals. Canadian Business magazine ranked Melnyk 79th with a net worth of $1.21 billion on its 2017 list of Canada's 100 wealthiest people. He is also one of the richest residents of Barbadosand has been referred to as the "Worst Sports Franchise Owner in North America"

...

Honorary Director of Help Us Help the Children (HUHC), a humanitarian organization that benefits from his annual donation of medical supplies and clothing. The organization, founded in Canada, helps to offer vital care to over 100,000 children living in 220 orphanages scattered throughout Ukraine.


Приховано: Показати
https://en.wikipedia.org/wiki/Eugene_Melnyk
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 25 Березня 2020, 20:02:53
Цього дня 25 березня 1999 року в автомобільній аварії загинув В'ячеслав Чорновіл
( 1937 - 1999 ), відомий український політик, журналіст, дисидент, лідер Народного Руху України.

Світла пам'ять!


В'ячеслав Чорновіл:таємниці життя і смерті

https://na-skryzhalyah.blogspot.com/2017/12/blog-post_24.html?fbclid=IwAR2NQs2nRymDmAgRSBk7WertD3XdBZ1X6KeFba3aajjUfN2vPvUi1It3fHc
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 14 Травня 2020, 02:46:48
Райські квіти Катрі Білокур написані в пеклі

1957-го року в Парижі проходила виставка українського народного мистецтва: килимарство, гончарство, художній розпис, живопис... Поміж відвідувачів роботи українських майстрів зацікавлено оглядав і Пабло Пікассо, якого супроводжував художник Микола Глущенко.
Особливу увагу всесвітньо відомого митця привернули три полотна. Він довго стояв біля них, наче загіпнотизований, а потім вигукнув: „Аби в нас була такого рівня майстерності художниця, ми змусили б заговорити про неї весь світ!”
На картинах, які так захопили Пікассо, - жили, співали та переплітались у чаклунському танці квіти.

Їй випало захопити своїм життям один із найтемніших і найбезпросвітніших відрізків в історії України – становлення радянської влади, продрозкладка, колективізація, колгосп, а потім – голодомор тридцять третього, війна, післявоєнний холод, бідність і розруха. Власне, на початку шістдесятих років минулого століття, коли українці тільки починали жити хоч більш-менш заможно, Катря Білокур якраз померла. Не застала вона ані пристойного, ані бодай хоч трохи терпимого життя. Не судилося їй. А на полотнах – здебільшого великі лапаті квіти, що аж сміються життєрадісною й життєствердною гамою кольорів. Парадокс? Хіба ж мистецтво не повинне відображати життя таким, як воно є? Хіба художник не переносить на свої картини те, що спостерігає навколо себе? Схоже, Катря Білокур малювала життя таким, яким тільки мріяла його бачити. Чи не тому всесвітньо відомий живописець Пабло Пікассо, якось побачивши її роботи на міжнародній виставці, у захопленні прорік: “Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!” Та власне, у цьому й має полягати життєве кредо кожного справжнього митця – робити світ прекраснішим…

Приховано: Показати
https://ukrainianpeople.us/райські-квіти-катрі-білокур-написані/


(https://ukrainianpeople.us/wp-content/uploads/2016/11/664730_3_w_1200_lq-852x1024.jpg)
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 26 Травня 2020, 20:33:37
Василь Стус як європеєць

Направду, це видається дивним. Навіть незбагненним. Хлопець, у якого батьки були «далекими від Європи», походили з Поділля, що було глухою провінцією Російської імперії, а потім такою ж провінцією імперії Радянської; хлопець, який зростав у степовому Донбасі, що колись був землею кочівників, а в другій половині ХІХ ст., завдячуючи ініціативі Нестора Кукольника, почав перетворюватися в регіон дикої індустріалізації; хлопець, який ніколи за свого життя не бував у справжній Європі, став справжнім європейцем. Європейськість Василя Стуса видається якоюсь містикою. Він пише вірші, котрі погано вписуються в контекст поезії української, проте добре вписуються в контекст поезії німецької. Може, це непатріотично, але Стусові ближчим був Гете, ніж Шевченко. Візьмемо хоча б такий його вірш:

(Ти червоно ніколи не горіла,
О пізня кульбабо! Голівка посивіла
Хитається дрімотно у півсні —
Краси останній слід.
Так само навесні
Ти піднімалася,
в замріянні зростала,
Ти красувалася
в пишноті молодій...)
Тремтить нитками
порваних надій
Прозоре павутиння...
Хвиле, стій!

Приховано: Показати
https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayina-incognita/vasil-stus-yak-ievropeiec?fbclid=IwAR1HtgigQo7gAOPF3hVBmybBx4C6IZW7FxlqNg6g-2uneWeMM9fvZsBfri0
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 12 Жовтня 2020, 22:22:24
Roman Jackiw

Roman Wladimir Jackiw (/roʊˈmæn dʒæˈkiːv/; born 8 November 1939) is a theoretical physicist and Dirac Medallist. Born in Lubliniec, Poland in 1939[1] to a Ukrainian family, the family later moved to Austria and Germany before settling in New York City when Jackiw was about 10.

Jackiw earned his undergraduate degree from Swarthmore College and his PhD from Cornell University in 1966 under Hans Bethe and Kenneth Wilson. He was a professor at the Massachusetts Institute of Technology Center for Theoretical Physics from 1969 until his retirement. He still retains his affiliation in emeritus status in 2019.[3]

Jackiw co-discovered the chiral anomaly, which is also known as the Adler–Bell–Jackiw anomaly. In 1969, he and John Stewart Bell published their explanation, which was later expanded and clarified by Stephen L. Adler, of the observed decay of a neutral pion into two photons. This decay is forbidden by a symmetry of classical electrodynamics, but Bell and Jackiw showed that this symmetry cannot be preserved at the quantum level. Their introduction of an "anomalous" term from quantum field theory required that the sum of the charges of the elementary fermions had to be zero. This work also gave important support to the color-theory of quarks.

Jackiw is also known for Jackiw–Teitelboim gravity, a theory of gravity with one dimension each of space and time that includes a dilaton field. Sometimes known as the R = T model or as JT gravity, it is used to model some aspects of near-extremal black holes.[4]

One of his sons is Stefan Jackiw, an American violinist. The other is Nicholas Jackiw, a software designer known for inventing The Geometer's Sketchpad. His daughter, Simone Ahlborn, is an educator at Moses Brown School in Providence, Rhode Island.

Приховано: Показати
https://en.wikipedia.org/wiki/Roman_Jackiw
Назва: Великі Українці
Відправлено: yurko від 14 Жовтня 2020, 09:22:53
http://www.youtube.com/watch?v=5NxiA-lY7sc
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 20 Січня 2021, 23:26:41
(https://scontent.flhr1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-0/p480x480/139839696_1053434245162518_7384604844714071507_n.jpg?_nc_cat=103&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=WusH78RCi3wAX8yBpcN&_nc_ht=scontent.flhr1-1.fna&tp=6&oh=5981db457263fc5bf89fa3e501b203e4&oe=602DD13D)

Чемпіон з гігантським кубком в руках  на фото - ТАЙХО КОКІ він же - ІВАН БОРИШКО (1940-2013), «великий йокодзуна 20 століття», єдиний сумоїст, який виграв Імператорський кубок з сумо 32 рази. Сьогодні день його пам'яті.
Доля легендарного сумоїста, відомого в Японії та світі як  Тайхо Кокі або Ная Кокі, від початку була нелегкою. Він народився у важкий 1940 рік на  Сахаліні у сім'ї українця Маркіяна Боришка із с.Рунівщина Зачепилівського району на Харківщині та японки Кіє Ная. Батьки дали українське ім'я Іван та японське Кокі, що означає щастя і радість. В 1945 р., коли острів перейшов до СССР, батька забрали (за одними даними репресували, за іншими він став перекладачем у СМЕРШі), а матір з дітьми переїхала на Хоккайдо. П'ятирічний Іван Боришко став Кокі Ная, і вже ніколи не бачив свого батька.
Він допомагав мамі торгувати соєвими бобами на базарі. А  в 16 років його запросили на заняття з сумо. Спершу надій 5а вдалу кар'єру було небанато: Ная важив 75 кг, але саме це змусило його вдосконалювати свою техніку. Згодом він набрав ще 60 кг,  що в поєднанні з відпрацьованими прийомами зробило сумоїста непереможним. Недарма його "спортивне" ім'я - Тайхо - означає "великий фенікс". Його вчителі казали: "з таким розмахом рук ти не просто йтимеш до перемоги, а летітимеш". І вони не помилилися.
У 1961 році Тайхо Кокі отримав статус йокодзуна - найвище та довічне звання, щоб отримати його треба двічі поспіль виграти Імператорський кубок (всього в Японії 70 йокодзунів). Тоді хлопцю був лише 21 рік. Такого молодого чемпіона за всю історію сумо ще не було.
Починаючи з 1968 року, йому вдалося провести серію із 45 боїв без жодної поразки. У 46-му бої суперник виявився спритнішим.  Однак наступного дня в газеті з'явилося фото, що засвідчило несправедливість рішення суддів. Це спричинило безпрецедентний скандал та введення відеоповторів суперечливих моментів.
Тайхо став народним улюбленцем. Його поважали, захоплювалися його боями. А незвична зовнішність лише додавала йому шарму. Він був справжньою зіркою. Кажуть, коли Ная одружувався, на весілля зібралася тисяча гостей і понад 200 журналістів.
Народна любов до нього поєдналася із піднесенням патріотизму та національної гордості. Адже у 1960-х роках, коли Японія переживала стрімкий економічний ріст, Ная став символом японської могутності - колись простий торговець бобами, що завдяки своїй наполегливості став непереможним бійцем.
За свою спортивну кар'єру Тайхо 32 рази перемагав на імператорських турнірах.  Досі він є прикладом для молодих спортсменів як еталон працьовитості, старанності і цілеспрямованості.
Свою спортивну кар'єру Тойхо закічив у 1971 році та очолив школу Тайхо-бея. А через шість років внаслідок інсульту ліву частину його тіла паралізувало. І хоча він як фенікс згодом відновив рухливість, все ж уже не міг бути таким активним як раніше. У 2005 році він пішов на пенсію та очолив музей сумо у Токіо.
Наприкінці життя Тайхо цікавився своїм українським корінням. На жаль, його батько помер ще в 1960 р. Але Тайхо все-одно приїхав в Україну у 2002 році. У Рунівщині зняв на відеокамеру місце, де стояла дідівська хата, набрав води із криниці, взяв рідної землі. Також під час візиту в Україну славетний сумоїст прбував у Харкові на турнірі з сумо, організованому місцевими ентузіастами. З його дозволу змаганням присвоїли ім'я Кокі Тайхо. Відтоді Кубок Кокі Тайхо розігрують в Україні щорічно.
Ще за життя у Японії йому спорудили величний па'ятник. У 2009 році йому першому з сумоїстів в Японії вручили орден культури. А в 2011 році і Україна відзначила його досягнення орденом "За заслуги" ІІІ ступеню. Тоді ж в центрі Одеси з'явився пам'ятник видатному сумоїсту з українським корінням.
Славний земний шлях Тайхо Кокі - Івана Боришка завершився 19 січня 2013 року на 72-му році життя. За пару років його рекорд було побито, однак його слава як національного символа Японії ще довго осяюватиме шлях новим поколінням сумоїстів.
ⒸDiaspora.ua
Текст підготовлено спеціально для Diaspora.ua на основі відкритих джерел, передрук - за умови активного посилання на Diaspora.ua.
Назва: Великі Українці
Відправлено: ББА від 06 Лютого 2021, 21:15:03
Майкл Дін Боссі - канадський хокеїст українського походження, правий нападник, який у "Списку 100 найкращих гравців НХЛ" займає загальне 20-е місце та 5-е місце серед правих нападників. Переможець Кубка Канади 1984 та чотирьохразовий володар Кубка Стенлі. А ще - онук українського січового стрільця.

Кар'єра Майкла Боссі пов'язана зі збірною Канади і "Нью-Йорк Айлендерс". Всього за час виступів в НХЛ (753 ігри) йому вдалося закинути 573 шайби і зробити 553 гольові передачі.
Цікаво, що його дідусь, Володимир Босий родом із Лемківщини у 1914 році приписав собі два роки, щоб вступити як доброволець до Легіону Українських січових стрільців. Він був стрільцем 5-ї сотні Першого полку УСС. Згодом працював в урядових структурах гетьмана Павла Скоропадського, служив в УГА. Зрештою опинився в 1924 році у Канаді, де його прізвище трансформувалося в "Боссі".

Онук став гідним продовженням роду. І хоча через хронічну травму спини йому довелося завершити хокейну кар'єру лише у тридцять років, до цього часу він встигнув встановити низку рекордів та назавжди вписати своє ім'я в канадську та світову історію хокею. Так, він - перший хокеїст ліги, якому в 9 чемпіонатах поспіль вдавалося забивати понад 50 голів, і перший з гравців "Нью-Йорк Айлендерс", хто забив у регулярному чемпіонаті понад 500 голів та набрав понад 1000 очок.

У складі збірної НХЛ Майк Боссі брав участь у кубку 1979 у Нью-Йорку, ставши найкращий бомбардир турніру. У національній збірній грав на двох Кубках Канади. 1981 року збірна Канади посіла друге місце, а через три роки здобула Кубок Канади. І звісно, не можна не згадати, що Майк - автор вирішального гола у ворота супротивника у півфінальному матчі Канада-СРСР.
У 1988 році журнал "The Hockey News" назвав Майка Боссі найкращим "чистим нападником" всіх часів і народів. Серед гравців НХЛ, які забили в регулярному чемпіонаті понад 200 голів, займає перше місце за середньою результативністю - понад 76 відсотків. Показником поваги до нього є і те, що з 22 березня 1992 року №22, під яким виступав Майк Боссі, не використовується у клубі "Нью-Йорк Айлендерс".

(https://alchetron.com/cdn/mike-bossy-c7af2447-6dc2-4af1-ace9-563e98f4ca4-resize-750.jpeg)
Назва: Великі Українці
Відправлено: yurko від 14 Лютого 2021, 10:26:07
Куркулі!

http://www.youtube.com/watch?v=fYleA76ZWKg