Вільний форум міста Калушa

Різне => Для душі => Вірші => Тема розпочата: Svit від 09 Липня 2007, 22:29:16

Назва: Про життя...
Відправлено: Svit від 09 Липня 2007, 22:29:16
О.Блок
Не призывай. И без призыва
     Приду во храм.
Склонюсь главою молчаливо
     К твоим ногам.

И буду слушать приказанья
    И робко ждать.
Ловить мгновенные свиданья
    И вновь желать.

Твоих страстей повержен силой,
    Под игом слаб.
Порой - слуга; порою - милый;
    И вечно - раб.

14 октября 1899
Назва: Про життя...
Відправлено: IxIXIxI від 11 Липня 2007, 02:13:32
Воротишься на родину. Ну что ж.
Гляди вокруг, кому еще ты нужен,
кому теперь в друзья ты попадешь?
Воротишься, купи себе на ужин

какого-нибудь сладкого вина,
смотри в окно и думай понемногу:
во всем твоя одна, твоя вина,
и хорошо. Спасибо. Слава Богу.

Как хорошо, что некого винить,
как хорошо, что ты никем не связан,
как хорошо, что до смерти любить
тебя никто на свете не обязан.

Как хорошо, что никогда во тьму
ничья рука тебя не провожала,
как хорошо на свете одному
идти пешком с шумящего вокзала.

Как хорошо, на родину спеша,
поймать себя в словах неоткровенных
и вдруг понять, как медленно душа
заботится о новых переменах.

(с) Иосиф Бродский
Назва: Про життя...
Відправлено: IxIXIxI від 11 Липня 2007, 02:14:43
Кленовый лист

Кленовый желтый лист, гонимый ветром,
Не ведает, что это — его смерть
Не прирасти ему обратно к ветке,
И никогда уже не зеленеть

И он ещё летит, летит и кружит
С такою же опавшею листвой,
Чтобы закончить путь в холодной луже
Или прилипнуть к грязной мостовой

А может быть, судьба его иная,
Его приметит дворника метла,
Чтобы саду огнём костра пылая,
Отдать кому-то искорку тепла

Иль девочка, идущая из школы,
Из желтых листьев соберет букет,
И он в бутылке из-под пепси-колы,
Останется на полке много лет

И я, как этот желтый лист кленовый,
Сорвался с ветки и пока лечу
Задумался о жизни бестолковой,
И опадать на землю... не хочу

(с) Михаил Шелег
Назва: Про життя...
Відправлено: IxIXIxI від 11 Липня 2007, 02:16:48
Как часто мы имеем не ценя
И ценим лишь тогда как потеряем
Завидуем другим, себя жалеем
В своих проблемах ближнего виня!

Не думая, как просто потерять,
Все то, что нам даровано судьбою
Мы тратим счастье собственной рукою
И пробуем осколки подобрать...

(c)
Назва: Про життя...
Відправлено: IxIXIxI від 11 Липня 2007, 02:17:53
Никогда ни о чем не жалейте вдогонку,
Если то, что случилось нельзя изменить.
Как записку из прошлого, грусть свою скомкав,
С этим прошлым порвите непрочную нить.

Никогда не жалейте о том, что случилось,
Иль о том, что случиться не может уже.
Лишь бы озеро вашей души не мутилось,
Да надежды, как птицы, парили в душе.

Не жалейте своей доброты и участья,
Если даже за все вам - усмешка в ответ.
Кто-то в гении выбился, кто-то в начальство...
Не жалейте, что вам не досталось их бед.

Никогда, никогда ни о чем не жалейте,
Поздно начали или рано ушли.
Кто-то пусть гениально играет на флейте,
Но ведь песни берет он из вашей души.

Никогда, никогда ни о чем не жалейте,
Ни потерянных дней, ни сгоревшей любви.
Пусть другой гениально играет на флейте,
Но еще гениальнее слушали вы.

(c)
Назва: Про життя...
Відправлено: IxIXIxI від 11 Липня 2007, 02:19:07

Я НЕ ЛЮБЛЮ

Я не люблю фатального исхода,
От жизни никогда не устаю.
Я не люблю любое время года,
Когда веселых песен не пою.

Я не люблю холодного цинизма,
В восторженность не верю, и еще:
Когда чужой мои читает письма,
Заглядывая мне через плечо.

Я не люблю, когда наполовину
Или когда прервали разговор.
Я не люблю, когда стреляют в спину,
Но, если надо, выстрелю в упор.

Я ненавижу сплетни в виде версий,
Червей сомненья, почестий иглу,
Или когда все время против шерсти,
Или когда железом по стеклу.

Я не люблю уверенности сытой,
Уж лучше пусть откажут тормоза.
Досадно мне, коль слово "честь" забыто
И коль в чести наветы за глаза.

Когда я вижу сломанные крылья,
Нет жалости во мне, и неспроста:
Я не люблю насилья и бессилья,
Вот только жаль распятого Христа.

Я не люблю себя, когда я трушу,
И не терплю. Когда невинных бьют,
Я не люблю, когда мне лезут в душу,
Тем более, когда в нее плюют.

Я не люблю манежи и арены,
На них мильон меняют по рублю, -
Пусть впереди большие перемены
Я это никогда не полюблю.

(с) В.Высоцкий
Назва: Про життя...
Відправлено: IxIXIxI від 11 Липня 2007, 02:19:44

ТЕАТР

Вони ще слухають... Акторе, говори!
Вони ще слухають — Ти щось хотів сказати.
Твоє лице для них — це тільки грим.
І сніг отой для них всього лиш вата.

Тож говори... Годинники — тік-так —
монолог часу впевнено повторюють.
Хвилина — і закінчиться спектакль.
Тоді уже всьому кінець, акторе.

Тоді, зборовши біль і переляк,
окинеш поглядом сумним порожню залу
й себе втішатимеш, що це лише антракт
і що хвилини ще вдосталь до фіналу.

Що глядачі повернуться ось-ось,
скуривши у фойє по сигареті,
і ти покажеш все, що не вдалось
тобі ні в першій дії, ні у третій.

Ти їх примусиш плакати...Отак!
Пожнеш овації гучні, сильніші грому...
Але давно закінчився спектакль,
і глядачі давно пійшли... додому.

(с) Григорій Чубай

Назва: Про життя...
Відправлено: IxIXIxI від 11 Липня 2007, 02:19:59
ЗАПОВЕДЬ

Владей собой среди толпы смятенной,
Тебя клянущей за смятенье всех,
Верь сам в себя, наперекор вселенной,
И маловерным отпусти их грех;
Пусть чac не пробил, жди, не уставая,
Пусть лгут лжецы, не снисходи до них;
Умей прощать и не кажись, прощая,
Великодушней и мудрей других.

Умей мечтать, не став рабом мечтанья,
И мыслить, мысли не обожествив;
Равно встречай успех и поруганье,
Не забывая, что их голос лжив;
Останься тих, когда твое же слово
Калечит плут, чтоб уловлять глупцов,
Когда вся жизнь разрушена, и снова
Ты должен все воссоздавать с основ.

Умей поставить, в радостной надежде,
На карту все, что накопил с трудом,
Все проиграть, и нищим стать, как прежде,
И никогда не пожалеть о том,
Умей принудить сердце, нервы, тело
Тебе служить, когда в твоей груди
Уже давно все пусто, все сгорело,
И только Воля говорит; "Иди!"

Останься прост, беседуя с царями,
Останься честен, говоря с толпой;
Будь прям и тверд с врагами и друзьями,
Пусть все, в свой час, считаются с тобой;
Наполни смыслом каждое мгновенье,
Часов и дней неумолимый бег,
Тогда весь мир ты примешь во владенье,
Тогда, мой сын, ты будешь Человек!

(с) Редьярд Киплинг
Назва: Про життя...
Відправлено: ALANA від 22 Липня 2007, 12:40:48
Я дуже люблю цей вірш:

Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить: - Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласкава.
Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива.
- Ліна Костенко

Назва: Про життя...
Відправлено: doktor-maks від 13 Серпня 2007, 10:26:27
ПОСЛУШАЙТЕ!

Послушайте!
Ведь, если звезды зажигают -
значит - это кому-нибудь нужно?
Значит - кто-то хочет, чтобы они были?
Значит - кто-то называет эти плевочки
                         жемчужиной?
И, надрываясь
в метелях полуденной пыли,
врывается к богу,
боится, что опоздал,
плачет,
целует ему жилистую руку,
просит -
чтоб обязательно была звезда! -
клянется -
не перенесет эту беззвездную муку!
А после
ходит тревожный,
но спокойный наружно.
Говорит кому-то:
"Ведь теперь тебе ничего?
Не страшно?
Да?!"
Послушайте!
Ведь, если звезды
зажигают -
значит - это кому-нибудь нужно?
Значит - это необходимо,
чтобы каждый вечер
над крышами
загоралась хоть одна звезда?!

1914

Владимир Маяковский
Назва: Про життя...
Відправлено: IxIXIxI від 30 Серпня 2007, 02:59:23
Ти знаєш, що ти - людина?

Ти знаєш, що ти - людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди -
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе -
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба -
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі - людина,
І хочеш того чи ні -
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої- одні.

(c) В. Симоненко
Назва: Про життя...
Відправлено: IxIXIxI від 13 Вересня 2007, 21:57:35
Сергей Есенин

"Отговорила роща золотая..."

Отговорила роща золотая
Березовым, веселым языком,
И журавли, печально пролетая,
Уж не жалеют больше ни о ком.

Кого жалеть? Ведь каждый в мире странник -
Пройдет, зайдет и вновь покинет дом.
О всех ушедших грезит конопляник
С широким месяцем над голубым прудом.

Стою один среди равнины голой,
А журавлей относит ветром в даль,
Я полон дум о юности веселой,
Но ничего в прошедшем мне не жаль.

Не жаль мне лет, растраченных напрасно,
Не жаль души сиреневую цветь.
В саду горит костер рябины красной,
Но никого не может он согреть.

Не обгорят рябиновые кисти,
От желтизны не пропадет трава,
Как дерево роняет тихо листья,
Так я роняю грустные слова.
Назва: Про життя...
Відправлено: Пиво від 02 Жовтня 2007, 21:03:24
Холодний дощ,
3ів‘ялі квіти.
І саду чорна самота,
Мов сторінки,
осінній вітер
Мої літа перегорта.

- Все в них - мої тривоги й болі,
І мій стривожений війною шлях...
Ні не погаснуть вже ніколи
Вони на димних тих вітрах.

Вони ходили по землиці,
Вони в бої мене вели,
Вони, немов досвітні птиці,
Світання миру почали.

Вони ступали по планеті,
На пустирях садили сад,
У польовому лазареті
На ноги зводили солдат.

Ніхто не зломить їх ніколи
І до останньої пори
шуміти будуть в чистім полі
Мої літа, мої вітри.
Назва: Про життя...
Відправлено: Пиво від 02 Жовтня 2007, 21:05:15
Це тільки слова,
Від яких починається тиша,
Лиш пальці судомно
Ламають об стіл олівець –
Безглуздий початок,
Який означає кінець...
Триматись в руках,
А істерика буде пізніше.

Даремні дзвінки –
На секунду зізнатись у тому,
Ганебна утеча
Лишає іще один шанс,
Бухикає серце,
Гримить, як старий диліжанс,
І кожен акорд
Переходить в смертельну утому.

...Це просто слова –
Розірвати листок і спалити,
Папір і вірші
Подарують ще трохи тепла,
Усе догорить,
Перетліє і стане – зола,
Ми будем – вітри,
Одночасно убивці і діти.

Це тільки слова,
Від яких починається тиша,
Лиш пальці судомно
Ламають об стіл олівець –
Безглуздий початок,
Який означає кінець...
Триматись в руках.
А істерика
буде пізніше.
Назва: Про життя...
Відправлено: yusmal від 16 Жовтня 2007, 17:33:24
Світло-сірий смуток
 Дозріли врожаЇ, злетіло листя,
Крізь віття проглядає тихий сум,
Холодний дощ, немов скляне намисто,
Розсипав краплі на твою косу.

Ти йдеш сама, не бачиш перехожих,
Замерзли руки, сховані в пальто,
Назад, на жаль, вернутися не зможеш,
Та й не покличе вже назад ніхто.

Ця осінь ясним світло-сірим смутком,
Очиститься від спогадів гірких,
Душа така, зболіло-каламутна
Знов оживе в твоїх очах палких.
Назва: Про життя...
Відправлено: yusmal від 17 Жовтня 2007, 23:41:07
***
Клопоти покотом на покутті,
Часу немає на сльози-росами,
Не спокушайте гріхи спокутати,
Поки життя не спішить до осені
Назва: Про життя...
Відправлено: yusmal від 18 Жовтня 2007, 21:21:32
***
На раз виникають образи,
Напоєний кавою ранок,
На два, приправляємо золотом,
Сніданок чи, може, світанок!?

Ти йдеш по холодній вулиці,
В вікні забіліло зимами,
Що збудеться, що не збудеться,
Зболіле   візьметься інеєм...
Назва: Про життя...
Відправлено: walkman від 24 Жовтня 2007, 14:25:42
Мені набрид страх і повністю залежити від нього
В моїх очах ти маєш бачити холодний БІЛЬ
За всім цим поруч стоять
Пігулки!Драп!І молитви!
Ваші очі,ван погляд,ваш тупий БІЛЬ
Імунітет до оголеной,плосколобой бидлоти
Поступово зникає.Відчуваю БІЛЬ
Майже всі хочуть знищити те,що я маю
Майже всі хочуть знищити те,що я

Я ненавиджу страх,я панікую щомиті
Коли він поруч зі мною-БЛАГАЮ,ВІДПУСТИ
Мене висаджує доля,коли звертаю увагу
Те,що вона пропонує-відчуваю ТИСК
Я маю фобію смерті,але не знаю чи хочу
Я існувати коли тут навкруги БІЛЬ
Мені набридло знову й знову
Розуміти все це
Мені набрид страх,набрид біль,я маю йти
                                     Вася Переверзєв "Прозоров"
Назва: Про життя...
Відправлено: yusmal від 29 Жовтня 2007, 19:48:55
Зізнання
Голубиною зграєю мрії
Наполохано в небо майнули.
Чи майбутє їх сонцем зігріє,
Чи напоїть натхненням минуле?

Задивились, закохані, в очі,
Сірі крила розрізали промінь.
Повертались назад неохоче,
Я люблю, у любові незломна.

Запитайте мене про велику,
Про найбільшу з нескАзаних тАїн.
Відповім: це любов світлолика
До мого найріднішого краю.

Я люблю, ні, не так, Я КОХАЮ!
Край, де весело бавиться вітер.
Голубину закохану зграю
Відпускаю на волю погрітись...
Назва: Про життя...
Відправлено: IxIXIxI від 01 Листопада 2007, 18:26:49
ЯКЩО…

Як вистоїш, коли всі проти тебе—
Упали духом і тебе кленуть, і
Як всупереч усім ти віриш в себе,
А з їх невіри також візьмеш суть;
Якщо чекати зможеш ти невтомно,
Оббріханий — мовчати і пройти
Під поглядом ненависті, притому
Не грати цноти ані доброти;

Як зможеш мріять —

в мрійництво не впасти,

І думать — не творити думки культ,
Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя,
Сприймеш як дим і вітер на віку;
Якщо стерпиш, як з правди твого слова
Пройдисвіт ставить пастку на простих,
Якщо впаде все, чим ти жив, і знову
Зумієш все почати — і звести;

Якщо ти зможеш в пориві одному
Поставить все на карту — і програть,
А потім — все спочатку, і нікому
Про втрати й слова навіть не сказать;
Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили
Служити ще, коли уже в тобі
Усе згоріло, вигасло — лишилась
Одна лиш Воля — встоять в боротьбі;

Як зможеш гідно річ вести з юрбою
І з Королем не втратиш простоти,
Якщо усі рахуються з тобою —
На відстані, яку відміриш ти;
Якщо ущерть наповниш біг хвилини
Снагою дум, енергією дій,
Тоді весь світ тобі належить, сину,
І більше: ти — Людина, сину мій.


Редьярд КІПЛІНҐ (в перекладі Євгена Сверстюка)
Назва: Про життя...
Відправлено: yusmal від 01 Листопада 2007, 19:59:58
Абсолюти, звитяги, подвиги
І криваві бої до загибелі.
Хтось піде - нагородять орденом,
На полицю складають без імені.

Нота бене і раса табула,
Уцілілим лишаються згарища,
Всі герої у безвість канули,
У румовищах, суть, на пожарищах.

І минуле зібрати з пороху,
По частинах складати спогади,
Щось забути,бо дуже дорого
Далі жити - боротись з незгодами.

Хтось героєм загинув, стягами
Закривають надгрібок славними.
Вижив хтось воювати з ранами,
І вінкам не піддатися з лаврами.

І осанну співають воїнам,
З побажаннями царства небесного.
А живому прожити стоїком,
Відмолити гріхи - все по чесному.
Назва: Про життя...
Відправлено: IxIXIxI від 06 Листопада 2007, 00:26:33
Почему мы не спим по ночам?

Почему мы не спим по ночам?
Когда все уснули соседи...
Может стоит пойти по врачам,
рассказать им как крыша едет...

Пару тяг и бычок в туман -
не последний в 2:20 ночи.
Два глотка - опустел стакан,
опустел как нельзя досрочно.

Пуст стакан но полна голова,
сердцу в ритм войти так сложно.
Повторяешь пустые слова:
"Как так можно, сколько так можно?"

Все погасли давно фонари,
только мысли бередят душу.
Мама - папе: "Он болен, смотри"
Говоришь, что просто простужен.

И дальше не спишь по ночам
и понемногу смеешься,
что все будут спать по ночам
и проснуться, а ты не проснешься.
                                         (c)
Назва: Про життя...
Відправлено: IxIXIxI від 26 Листопада 2007, 02:26:03
Не значит... 

Дарить себя - не значит продавать,
И рядом спать - не значит переспать,
Не повторять - не значит не понять,
Не говорить - не значит не узнать.

Не значит не увидеть - не смотреть,
И не кричать - не значит не гореть,
И промолчать, и не найти ответ -
Две вещи разные, в них родственного нет!

Стоять - совсем не значит не лететь,
И замолчать - не значит умереть,
И замереть, когда увидишь смерть -
Не значит унижение стерпеть.

Бежать во мрак - не значит уходить
И отпустить - не значит упустить;
Не отомстить - не значит все простить.
И порознь быть - не значит не любить...

Сказать "люблю" - не значит полюбить,
Сказать "прощу" - не значит все простить,
Сказать "уйду" - не значит навсегда,
И "не прощу" - не значит никогда.

Идти с другим - не значит быть чужой,
И рядом он - не значит он родной,
И без тебя - не значит не с тобой,
Любить тебя - не значит, что ты мой...

И ты с другой - не значит ты любим,
И я с другим - не значит ты забыт,
Не вместе мы - не значит не хотим,
Ведь ты с другой, а значит я с другим!

И этот бред не значит ничего,
И ты прочтешь - не значит ты поймешь...
Я не уйду, а значит никогда,
Ведь я люблю, а значит навсегда......... (с)
Назва: Про життя...
Відправлено: Svit від 26 Листопада 2007, 08:29:45
Я бываю такая разная :
то капризная,
то прекрасная,
то страшилище опупенное,
то красавица - мисс вселенная,
то покладиста,
то с характером,
то молчу,
то ругаюся матерно,
то в горящие избы на лошади...
то отчаянно требую помощи,
дверью хлопну - расставлю все точки ...
то ласкаюсь пушистым комочком
я люблю и тотчас ненавижу,
я боюсь высоты, но на крышу
выхожу погулять темной ночкой...
то жена, то примерная дочка ...
то смеюсь,
то рыдаю белугой,
то мирюсь,
то ругаюсь с подругой,
.......
не больна я,
не в психике трещина,
просто я
стопроцентная женщина!

Назва: Про життя...
Відправлено: PatroN від 26 Листопада 2007, 15:20:28
Я бываю такая разная :
то капризная,
то прекрасная,
то страшилище опупенное,
то красавица - мисс вселенная,
то покладиста,
то с характером,
то молчу,
то ругаюся матерно,
то в горящие избы на лошади...
то отчаянно требую помощи,
дверью хлопну - расставлю все точки ...
то ласкаюсь пушистым комочком
я люблю и тотчас ненавижу,
я боюсь высоты, но на крышу
выхожу погулять темной ночкой...
то жена, то примерная дочка ...
то смеюсь,
то рыдаю белугой,
то мирюсь,
то ругаюсь с подругой,
.......
не больна я,
не в психике трещина,
просто я
стопроцентная женщина!


А хто автор. Дуже гарно написано
Назва: Про життя...
Відправлено: romawka від 26 Листопада 2007, 20:25:54
Жизнь моя - черновик,
На котором все буквы - созвездия...
Сочтены наперёд все ненастные дни.
Жизнь моя - черновик.
Все удачи мои, невезения
Остаются на нём
Как надорванный выстрелом крик.

Ніка Турбіна (на час написання їй було максимум 9 років)
Назва: Про життя...
Відправлено: Svit від 29 Листопада 2007, 21:06:36
А хто автор. Дуже гарно написано
:(Я не знаю...вибачаюсь,взяла у знайомо1
Назва: Про життя...
Відправлено: yusmal від 12 Грудня 2007, 01:40:25
Померли вже останні хризантеми...
Затихло все в чеканні до весни.
А доля пропонує нові теми,
Хоч щось не дуже нові вже вони...

В калюжі бурій небо каламутне,
Навколо сіре царство вороннЯ,
Зима не поспішає на покуту:
Дощі осінні пролива щодня.

Дрімає сонце в подушці похмурій
В болоті апатично світ дріма
Це вже було, усе давно минуло,
Та повернулось - вічності тюрма
Назва: Про життя...
Відправлено: Юлiчка від 17 Грудня 2007, 20:13:48
 :)Це також мій віршик))))))
На руках знову кров,
Знову сльози в очах,
Він помер..та чому?
У очах його страх.
На руках він лежав,
Він не чув її слів,
Він зробив,що хотів..
Вона плакала довго,
Вона чула слова,
Він казав,що у смерті
Не винна вона.
Світ жорстокий такий,
В ньому правди нема,
А слова, ці не з серця...
Це просто слова.
Сльози просто омана,
Це лише рідина
Все біжить все тікає,
як з-під крану вода....
Назва: Про життя...
Відправлено: npopok від 18 Грудня 2007, 16:26:21
О у нас тепер з'явився ще один талант. При чому тоже Юлічка ;) Обом +1
Назва: Про життя...
Відправлено: Юлiчка від 18 Грудня 2007, 22:40:15
 :-[дякі)))
Назва: Про життя...
Відправлено: Юлiчка від 20 Грудня 2007, 22:51:49
Я такая,как есть,я не буду другой,
Я такая ,как есть,я останусь такой.Я наивна бываю,бываю вредна,
Но,такая ,как есть,я на свете одна.
Я такая,как есть,я умею любить.
Кто увидет меня,тот не сможет забыть.
Я умею ласкать,но умею и бить.
Я умею спасать и умею губить.
Я такая,как есть,я похожа на страсть.
Строя жызнь,я себя успеваю ломать.
Я немного грущу и немного смеюсь.
Я бесстрашна бываю,но я и боюсь
Я такая как есть я люблю помогать.
Но бывает что я не могу не кричать
Я бываю вольна,я бываю одна
Пылкой быть я могу, а потом-холодна
Я такая как есть,я не стану иной
Я немного поплачу у вас за спиной
Вытру слёзы и мило в ответ улыбнусь….
 :)
Назва: Про життя...
Відправлено: walkman від 23 Грудня 2007, 23:56:09
Знов ті дні, коли встигаю забувати
Напевно, я втомився, принаймні так вважати краще
Спасибі всім, хто є зі мною, наче грати
Сприяю світові, щоб бути так, а не інакше
Не холоднію, лише для того, щоб усі вважали
Що все насправді є жахливо, і знову ранок
Та я не вмію сприймати те, чим ви вже стали
І неохоче вивільняюся із цього стану
В такі хвилини...

Забудь усе, чого навчило тебе Сонце
Ти все іще вважаєш, що все це не насправді
Ще день на те, аби нарешті зрозуміти, що це
Зникаючи, залишиш місце для існування зраді
Я сам вже бачив ту надію, що живе на волі
Ходжу по колу, тому що так складніше заблукати
І Всесвіт наче виринає з мозку мимоволі
Не знаю, де я, але краще вже й не знати
В такі хвилини...
Назва: Про життя...
Відправлено: Ksenja від 10 Січня 2008, 11:39:23
Впали дощі на Гамбург, впали дощі....
Спраглому місту,може, на радощі.
Та не з моєю спрагою в унісон
Падають й б'ються краплі, важкі, мов сон...

Друзів давно немає, спалено міст.
Небо чуже ридає ріками сліз.
Котяться дні холодні крізь біль і щем...
Плаче моя самотність сірим дощем..

Ангели десь принишкли-навітьне клич!
Місто сміється світу смутком облич.
Ллється вода по ринвах....День промине..
Сонце торкне вустами може й мене...
Назва: Про життя...
Відправлено: ERAGON від 10 Січня 2008, 20:57:16
Цікаво:Ви ці вірші самі писали?
Ось вірш,який я написав,я б навіть сказав Білий вірш:

Я бачив багато страждань  у житті
та розказати всі-не зможу.
Не вистачить сил,не вистачить слів
або зовсім не стане нічого.
Життя-коротке та важке
ну як можна жити?
Навіщо страждати,навіщо іти?
по-дорозі,якої не бачив.
Чи є смисл жити,чи може лягти?
І подумати:що далі робити?
Можливо забути,що ти нещасливий,
почати спочатку усе.
І в кожного буде життя прекрасне
не будем ми бачити сліз на очах
всі будуть щасливі,всі будуть веселі
не будуть ходити самі по-ночах.

Назва: Про життя...
Відправлено: отрута від 30 Січня 2008, 22:07:07
є все таки в цьому світі якісь вічні питання.... на які шукають відповіді всі... кожен своїм власним шляхом...

Гійом Аполлінер

Під мостом Мірабо струмує Сена
Так і любов
Біжить у тебе в мене
Журба і втіха крутнява шалена

Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є

Рука в руці постíймо очі в очі
Під мостом рук
Вода тече хлюпоче
Од вічних поглядів спочити хоче

Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є

Любов сплива як та вода бігуча
Любов сплива
Життя хода тягуча
Надія ж невгамовано жагуча

Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є

Минають дні години і хвилини
Мине любов
I знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине

Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Назва: Про життя...
Відправлено: npopok від 14 Березня 2008, 19:24:38
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

В. Сосюра (1944)
Назва: Про життя...
Відправлено: yusmal від 16 Квітня 2008, 21:47:00
***
Похмурий день, затоптані доріжки,

Останнє па рудого скомороха,

Відіграна вистава - все по книжках.

Кінець - вже час, ще зовсім, зовсім трохи...

Десь кава продається з автомату,

Паяц сміється, ллються штучні сльози,

Глядач у захваті жує солодку вату,

Похмурий день - без кави стерплий мозок.

Ще вчора цирк стояв посеред площі -

Веселий жарт старого скомороха,

Дорослі з дітьми йшли сюди на прощу,

А зараз тишу спогад наполохав.

Похмурий день повільною ходою

Не поспішає йти собі в минуле.

Мене чекай, бо я піду з тобою,

Погляну лиш, чи каву не забула
Назва: Про життя...
Відправлено: yurko від 17 Квітня 2008, 21:56:44
Ой, як це знайоме. Правда я "лікуюся чаєм" з чайною ложкою "Прикарпатського" бальзаму. Це на роботі, а вдома мені жінка заварює міцного зеленого і одразу життя здається кращим  :drink
 
Назва: Про життя...
Відправлено: MalolietoЧka від 24 Травня 2008, 22:11:27
ну тепер ше і мою творчість зацініть)) не судіть строго, я тільки вчусь))


   „Життя...”
Життя...Воно прийде й піде,
Все не довговічне в цьому світі,
Ти й не помітиш, як вкраде
Журба твої найкращі миті.
Зупинишся на мить і розумієш:
Ти самотня і це добре!
Ні! Ти так здурієш!
Уявити і то страшно,
Що ти постарієш,
У самотності помреш,
Так і не помрієш
Про щасливе те життя,
Якого не мала,
Про сумлінне каяття,
Якого шукала.
Всі забудуть, що була
У світі людина,
Що була вона самотня,
Красива, єдина.
Так, єдина в цілім світі
І горда собою,
Завжди замкнута в собі
В роздумах про долю.
Ніби й правильно жила,
Грошей вдосталь мала,
Та щаслива не була,
Це життя й зламало.
Раз подумала вона:
„Ну а нащо ж жити?
Я щаслива не була
Й не хочу старіти.”
От подумала вона
І так порішила:
Закінчити те життя,
Яким вона жила.

Згодом всі згадають люди,
Що була людина,
Що була вона самотня,
Красива, єдина...
Так, була, бо вже немає,
Помогла їй доля,
Смерть прийшла скоріш ніж треба –
Така її воля...
Відповідь від: 24 Травня 2008, 22:10:32
„По заслугах”
Чи ніколи не задумувались ви,
Навіщо жити?
Навіщо ми прийшли в цей світ?
Щоб вбити,
Вбити мрії й сподівання
На щасливеє життя...
Прощання...
Ні, це все слова.
В кожному вірші чи творі
Автор пише про життя,
Про страшную смерть героя
Й безневинного дитя.
Всюди смерть, насильство, сльози,
Страшно і сказати щось.
Так, чекати треба довго,
Щоби щастя десь взялось.
Страшно, тяжко, важко жити,
Краще вмерти, не терпіти.
Є в житті такі моменти,
Хотів би бути монументом,
Просто стати і стояти
Й ні на що вже не зважати.
Ні ті крики, ні плачі,
Все тобі не до душі.
Просто страшно, страх з`їдає,
З середини роз`їдає.
Він подібний яду в дії,
Страшно жити без надії.
А із нею є ще гірше:
Нащо вірити в успішне,
Добре, лагідне життя,
Як з тобою біль твоя.
Супроводжує тебе
І твоє життя земне.
Трішке гірше життя стане,
Із знайомих хтось обмане,
Так, а болі цього й треба,
Не пустити нас на небо.
Повернути нас з небес
Від прекрасних тих чудес.
Опустити нас на землю,
До земних проблем. Даремно
Нам надіятись, чекати
І на шось ще сподіватись.
Все пройшло, нічо не зміниш,
І життя вже не заміниш,
Що одержав, те і маєш,
По заслугах получаєш.
Наробив ти справ жахливих,
Получай катів немилих.
Кажуть прийде Божий Суд,
Та здається він вже тут.
Назва: Про життя...
Відправлено: Націоналіст від 30 Травня 2008, 19:53:24
http://fh.fast.net.ua/index.php?s=2818435e5882c9e1e3aa9f5ceb8a9195&showtopic=8035&st=40
почитайте, люди... кращого я мабуть ніколи не читала... буває забагато пафосу ти ритм збитий... але вірші і правда дуже гарні...
Назва: Про життя...
Відправлено: христина від 05 Червня 2008, 13:40:20
Колыбель.Пеленки.Плач.
Слово.Шаг.Простуда.Врач.
Беготня.Игрушки.Брат.
Двор.Качели.Детский сад.
Школа.Двойка.Тройка.Пять.
Мяч.Подножка.Гипс.Кровать.
Драка.Кровь.Разбитий нос.
Двор.Друзья.Тусовка.Форс.
Институт.Весна.Кусти.
Лето.Сесия.Хвосты.
Пиво.Водка.Джин со льдом.
Кофе.Сесия.Диплом.
Романтизм.Любовь.Звезда.
Руки.Губы.Ночь без сна.
Свадьба.Тещя.Тесть.Капкан.
Ссора.Клуб.Друзья.Стакан.
Дом.Работа.Дом.Семья.
Солнце.Лето.Снег.Зима.
Син.Пеленки.Колыбель.
Стресс.Любовница.Постель.
Бизнес.Деньги.План.Аврал.
Телевизор.Сериал.
Дача.Вишни.Кабачки.
Седина.Мигрень.Очки.
Внук.Пеленки.Колыбель.
Стресс.Давление.Постель.
Сердце.Почки.Кости.Врач.
Речи.Гроб.Прощянья.Плач.
Назва: Про життя...
Відправлено: npopok від 05 Червня 2008, 15:38:27
Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб'є з власної тропи.
 На ній і стій, і стрій — допоки скону,
допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе, мов побратим
До нього змалку ти заповідався
сумним осердям й поглядом сумним
                               Василь Семенович Стус
Назва: Про життя...
Відправлено: Morrison від 23 Червня 2008, 09:38:54
ЛІНА КОСТЕНКО
***
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, - час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, - пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш - то уже навіки.
Назва: Про життя...
Відправлено: IxIXIxI від 17 Вересня 2008, 02:03:24
Мы играем во взрослые игры.
Ненавидим, смеемся, плачем.
В зоопарке, где в клетках тигры
Мы испытываем удачу
Мы считаем чужие ошибки,
Собираем пустые слухи.
Мы раздариваем улыбки
И в слона превращаем муху.
Мы умеем скрывать обиду,
Водку пить, запивая пивом.
Никогда не покажем виду,
Что почти на исходе силы.
Мы порою не спим ночами,
Отдаваясь любви фальшивой.
И в толпе ищем мы глазами
Тех с кем жизнь казалась счастливой.
Мы находим себе любимых,
Создавая иллюзию счастья.
Достигаем мы целей мнимых,
Упиваемся своей властью.
Шлем мы "мылом" стихи чужие
И подписываем собою.
Мы же дети, но только большие,
Оттого и живем мечтою.
Мы желаем казаться лучше.
И придумываем себе роли.
Прячем чувства свои поглубже,
Чтоб никто не увидел боли...
Мы бываем порой жестоки:
Не волнуют чужие слезы.
Мы красивые пишем строки
Про волшебные чьи-то грезы.
Мы умеем любя ненавидеть,
Мы умеем в глаза смеяться
И ошибки свои не видеть,
Потому что нет сил признаться...(c)
Назва: Про життя...
Відправлено: yurko від 29 Вересня 2008, 08:54:38
Цікаво, чий то вірш. Він так розтиражований у неті
http://www.liveinternet.ru/journalshowcomments.php?jpostid=25497329&journalid=681905&go=next&categ=1
http://blog.i.ua/user/848555/100780/
А, знайшов
Автор: Камиля Хусяинова | 17.05.2008 22:21:29
http://tatarland.ru/Blog/ViewPost.aspx?PostID=2509
навіщо копірайт ставити?
 :duvno


Назва: Про життя...
Відправлено: IxIXIxI від 29 Вересня 2008, 19:22:35

навіщо копірайт ставити?

Значок?) Малось на увазі: не моє, але автор мені не відомий..
Назва: Про життя...
Відправлено: yusmal від 19 Жовтня 2008, 22:55:04
Сумніви
Коли ти так дивишся, знаю, що все у нас вийде,
та тільки ступив за поріг в голові сотні сумнівів,
я жінка і навіть, якби я була, любий, відьмою,
ці сумніви наче отрути пекучої струмені.
Здається,  у серці солодке завмерло марево:
і жити болить, і піти просто сил не стане,
стискаю долоні, повіки судомно. Заново
почну лікуватись від опіків в серці сметаною.
Коли залікую усе до останнього шрама,
я знову побачу чиюсь променисту посмішку,
забуду, напевно, усе, що було між нами,
або не забуду - лишу для віршІв і пОдружок.

Акорд
кий криштальний перезвук у цього ранку!
Бринить так тонко - розлетівся вщент,
я стала, любий, ніжною, п'янкою мавкою
кохання з полином - це твій абсент.
І отрую тебе навік своїми трунками -
чар-зілля із любистків і вина,
а ти вінки з барвінків і настурції
приречений ловити навіть в снах.
Я на Купала подарую в травах тіло,
ти до схід сонця заховаєш цілий світ,
я сина подарую по весіллі,
а ти збиратимеш на пам'ять кожен слід,
що на піску в цей кришталевий ранок
я залишу, торкаючись ледь-ледь.
Ти знаєш, любиш, нам судились рани,
і щастя нам судилося... і смерть.
Ми криком в зорях, зойком стоголосим,
ти будеш небом, я - твоя земля,
дощем проллєшся, щоб лишитись росами...
Цей чистий звук наш чистий ранок взяв.

***

Я подарую тобі всі свої атавізми,
кожну краплину крові своєї віллю у тебе,
кожну секунду, мрію, ковток передсмертний кисню,
я подарую тобі всі свої атавізми.
Я закохаюся в тебе, любий, зимовим небом,
вийму з грудей перев'язаний бантом вітер,
гірко молитимусь, грішна, за тебе требно,
я закохаюся в тебе, любий, зимовим небом.
Буду вогнем предковічним горіти в твоїй печері,
і обігрію, коли замерзатиме й подих,
я заховаю, коханий, від себе на волю двері,
буду вогнем предковічним горіти в твоїй печері.
Я подарую тобі навіть те, що давно сховала:
в горах, у морі, в миттєвих своїх поривах,
я подарую себе, коли стане крові замало,
я подарую тобі навіть те, що давно сховала.
Любий, мій любий, торкнися до думки тихо,
тільки до думки, бо серце від сліз заснуло,
я подарую тобі усе, все життя на лихо,
любий, мій любий, торкнися до думки тихо...

Занадто
анадто багато сказано,
знадто багато стомлено,
занадто п'янкими фразами,
коли зловживають комами.
А більше ще нами змовчено,
у пам'ять давно заховано,
світанки межують з ночами -
і рок на мотив Бетховена.
Нам зорі всміхались зоряно,
і небо у небо кликало,
від сонця були ми хворими,
від літа секунди смикали.
Занадто багато подумки,
і голосно дуже молячись,
занадто багато сходинок,
занадто, занадто боляче.
Зминаю слова від пафосу,
стаю на коліна зломлена,
пусти мене, милий Бахусе,
питати життя у ворона.

Очі не бачать
Очі не бачать, як серце плаче,
Навіть від себе усе в секреті...
Губи сміються - весела вдача,
Сльози крізь щастя - життя поета.
Тільки собі збережеш таємно
В шафі від мрії малий скелетик.
Відчаю хмарки зміксуєш в креми,
Посмішка - зброя не для відвертих
Імені ти не промовиш в голос,
не погадаєш життям ромашок.
Під телефоном малюєш кола:
"Ваш абонент - недоступна пташка!"
Ти посміхнешся - зімнеш сторінку,
знову пора повертати стрілки -
тихо зітхає старий годинник:
очі не бачать, як серцю гірко.


БЛІІІІІІІІІІІІІІІІІІІН! ТО МАЛО БУТИ В КОХАННІ!!!
Назва: Про життя...
Відправлено: Ассоль від 22 Грудня 2008, 18:49:49
Відбилася дитина від гнізда,
Шукає щось у просторі космічнім,
А мати жде, а мати вигляда.
Вернись, дитино, адже я не вічна.
Кровинка матері не слуха, все літа,
Чужі простори їй здаються раєм,
Вона побачила, де літо, де зима,
Свій дім минає, коли ми благаєм.
Співаєм ми багато тих пісень,
Де діти радують гніздо родини,
Вони несуть батькам той світлий день,
Вони радіють і сім'ї єдиній.
Тому існує світ, Держава і рідня,
Тоді ми сильні і живем заможно,
Тут таємниць нема, тут істина проста,
- Закон землі порушити не можна.

Лариса КОРНІЄНКО
Назва: Про життя...
Відправлено: veron від 30 Квітня 2009, 13:26:55
Життя серйозно задовбало,
  Життя серйозно задовбало,
Зі всіх сторін воно достало,
Проблем у ньому мов лайна,
А злості з них є дофіна,

А з філософського боку,
Замахало вже нівроку,
Шукати в лайні смисл буття,
І чекати в ньому кінець життя,

Самогубство вихід крайній,
Але все ж таки реальний,
Хоч і легко його вчинити,
Та не варто це робити,

Все ж таки життя чудове,
Та без проблем воно лайтове,
Щоб ви жили поживали,
І мене не доставали.
Відповідь від: 30 Квітня 2009, 13:24:58
Друзі
  Життя підносить на сюрпризи,
Та ігноруючи капризи,
Ми все ж таки ж таки знаходиш щастя,
Яке дарує нам життя.

Друзі в цьому помагають,
З біди нас завжди виручають,
Хоча у них самих проблем достатньо,
Але із ними їх вирішуєш не гайно.
 
Назва: Про життя...
Відправлено: Tandylight від 10 Червня 2009, 00:12:16
Помни, что ты - кошка, кошка,
Падай на четыре лапы,
Улыбнись, поплачь немножко,
Вытри досуха глаза.
Приурочь к вчерашней дате
Грустных завтрашних открытий
День и завтрашних предательств
Ночь - и не смотри назад.

Мы вперед идем, не горбясь,
Мы упрямы и отважны,
Нас всегда спасает гордость
И везение, и кураж.
Там, где надо ставить точку -
Мы поставим запятую
И начнем в благословенный,
Предпоследний - сотый - раз.

Помни, что ты - кошка! кошка!
Наше сумрачное племя
Будет жить, не унывая,
По весенним чердакам.
Эта ночь не век продлится,
Этот день к концу подходит,
Это просто нам сегодня.
Не хватило молока.
Назва: Про життя...
Відправлено: Tandylight від 28 Червня 2009, 07:23:13
Люблю мечтать под шум дождя,
Смотреть на капли на стекле,
Люблю побыть внутри себя
Чтоб чашка кофе на столе.

Я заберусь под теплый плед,
Свернусь калачиком и вот-
Я погашу на кухне свет
И спрячусь в сумрак от забот.

Мне мягко и тепло внутри,
Пушисто и совсем не сыро,
В субтропиках моей любви,
Вдали от тонущего мира.

Там за окошком рассвело,
И девять баллов по шкале ненастья,
А я внутри и мне тепло,
Я словно в раковине счастья

Уютен мой смешной мирок,
Его хочу я разделить с тобою
И если ты совсем промок,
Стучись! И я всегда открою!

Відповідь від: 28 Червня 2009, 07:22:02
Автора на жаль не змогла знайти  :unknow
Назва: Про життя...
Відправлено: DVania від 28 Червня 2009, 09:28:46
Уявив собі,стало затишно.Гарний вірш.
Назва: Про життя...
Відправлено: Tandylight від 28 Червня 2009, 10:49:52
Дякую, і мені сподобався ;)
Назва: Про життя...
Відправлено: Рибка від 13 Липня 2009, 23:09:51
і мені дуже сподобався останній віршик.
Назва: Про життя...
Відправлено: Tandylight від 18 Вересня 2009, 08:55:38
Каждый выбирает по себе
Женщину, религию, дорогу,
Дьяволу служить или пророку,
Каждый выбирает по себе.

Каждый выбирает для себя
Слово для любви и для молитвы.
Шпагу для дуэли, меч для битвы
Каждый выбирает для себя.

Каждый выбирает для себя
Щит и латы, посох и заплаты.
Меру окончательной расплаты
Каждый выбирает для себя.

Ю. Левитанский
Назва: Про життя...
Відправлено: BanderiveC від 10 Жовтня 2009, 23:10:48
Иногда я Моцарт, иногда Сальери
Стал петлёю нотной в потном англитере
Окна на иссайке, купола под снегом
Старый амфибрахий заметает следом

Вьюга замотала, хочется напиться
Стать пустым каналом или мёртвой птицей
Хочется покоя, ангелов на крыше
Выйти из запоя и чтоб всё потише...

Хочется иного неба и обоев
Петербург, не ново умирать тобою
Поечму я лезу в петлю в англитере?
Нужно до зарезу это новой вере

Что же, получите короля Пальмиры!
Только не ищите, нет в карманах лиры
Я её поставил под Рязанью в сени
Иногда я Сталин, иногда Есенин
Назва: Про життя...
Відправлено: ЯЯ від 11 Жовтня 2009, 00:09:45
Я памятник воздвиг себе иной!

К постыдному столетию - спиной.
К любви своей потерянной - лицом.
И грудь - велосипедным колесом.
А ягодицы - к морю полуправд.

Какой ни окружай меня ландшафт,
чего бы ни пришлось мне извинять,-
я облик свой не стану изменять.
Мне высота и поза та мила.
Меня туда усталось вознесла.

Ты, Муза, не вини меня за то.
Рассудок мой теперь, как решето,
а не богами налитый сосуд.
Пускай меня низвергнут и снесут,
пускай в самоуправстве обвинят,
пускай меня разрушат, расчленят,-

в стране большой, на радость детворе
из гипсового бюста во дворе
сквозь белые незрячие глаза
струей воды ударю в небеса.

И.Бродский.
Відповідь від: 10 Жовтня 2009, 23:54:15
Я знаю, у каждого есть песня, которую он пишет только для себя,
Иногда она бурлит как вино, иногда она течёт как вода.
Когда мне очень плохо, я не пойду и не напьюсь.
Я останусь один и спою свой блюз.

Я его не спою никому никогда,
Эти ноты останутся со мной навсегда.

Что за беда заставляет писать нас грустные песни
И лишь иногда мы весело поем все вместе.
Нет, я не жмот и не трус.
Хочешь, возьми всё себе, оставь мне только этот блюз.

Я его не спою никому никогда,
Эти ноты останутся со мной навсегда.

И лишь провода в темную ночь мне подпевают.
Ну, а когда петь нету сил, я замолкаю.
Ночь на глаза опускает темноты груз.
Я слышу, как кто-то в пустом дворе фальшиво поет мой блюз.

Ему его не спеть никогда.
Этот блюз останется со мной навсегда.

Я знаю, у каждого есть песня, которую он пишет только для себя…
Я знаю ... я знаю ...
Назва: Про життя...
Відправлено: Tandylight від 11 Жовтня 2009, 00:24:04
Собирались наскоро, обнимались ласково,
Пели, балагурили, пили и курили.
День прошел - как не было.
Не поговорили.

Виделись, не виделись, ни за что обиделись,
Помирились, встретились, шуму натворили.
Год прошел - как не было.
Не поговорили.

Так и жили - наскоро, и дружили наскоро,
Не жалея, тратили, не скупясь, дарили.
Жизнь прошла - как не было.
Не поговорили...

не знаю автора
Назва: Про життя...
Відправлено: ЯЯ від 11 Жовтня 2009, 00:32:54
Не стой на пути у высоких чувств

Джульетта оказалась пиратом,
А Ромео был морской змеей,
Их лица были чисты,
А после наступил зной.
Ромео читал ей Шекспира,
Матросы плакали вслух,
Капитан попытался вмешаться,
Но его смыло за борт волной.

Не стой на пути у высоких чувств,
А если ты встал, отойди,
Это сказано в классике,
Сказано в календарях,
Об этом знает любая собака,
Не плюй против ветра, не стой на пути.

Прошлой ночью на площади
Инквизиторы кого-то жгли,
Пары танцевали при свете костра,
А потом чей-то голос скомандовал - пли.
Типичное начало новой эры,
Торжества прогрессивных идей,
Мы могли бы войти в историю,
Мы туда не пошли.

Не стой на пути у высоких чувств,
А если ты встал, отойди,
Это сказано в классике,
Сказано в календарях,
Об этом знает любая собака,
Не плюй против ветра, не стой на пути.

Потом они поженились,
И всё, что это повлекло за собой,
Матросы ликовали неделю,
А после увлеклись травой.
Иван Сусанин был первым,
Кто заметил куда лежит курс,
Он вышел на берег, встал к лесу передом,
А к нам спиной и спел.

Не стой на пути у высоких чувств,
А если ты встал, отойди,
Это сказано в классике,
Сказано в календарях,
Об этом знает любая собака,
Не плюй против ветра, не стой на пути.

И лес расступился, и все дети пели -
Не стой на пути у высоких чувств.
Назва: Про життя...
Відправлено: Tandylight від 11 Жовтня 2009, 11:08:10
Це Гребенщиков?
Відповідь від: 11 Жовтня 2009, 11:06:21
А про блюз то Чайфа?
Назва: Про життя...
Відправлено: ЯЯ від 11 Жовтня 2009, 19:27:24
Так, коли настій паскудний саме блюз пригадується
Відповідь від: 11 Жовтня 2009, 19:15:14
«Чайф» Шахрина Решотикова , Борис Гребенщиков «Аквариум», Константин Кинчев «Алиса», в меньшей мере «Кино» В.Цоя, «Любэ» Расторгуева – это то на чём мне расти довелось весь их ранний репертуар (а он таки очень сильный, более поздний гораздо проще и слабее) – это мои детские песенки. Фильм «Асса» - любимое детское музыкальное кино.
М-да, пожалуй, оригинальное детство у меня было.
Назва: Про життя...
Відправлено: Ne-TA від 17 Березня 2010, 00:03:14
Тонесенька нитка життя
Над прірвою страху нап’ята
Крок вліво чи вправо і вже небуття.
Чекає за все нас розплата.

О, скільки сміливців повірили в те,
Що шлях цей пройти не так важко
Ступили на нитку… а далі? Пусте…
Бо мертвим нічого не страшно

___________

Кожен сам коваль свого щастя,
Хоча доля в людини одна.
І коли на серці печаль,
Мрієш ти, що настане весна.

Хочеш ти, щоб було усе добре,
А виходить проте навпаки.
Та квиток ще один дає доля –
Ти береш його залюбки.

Ти хапаєшся за соломинку,
Що до світла тебе приведе.
Та шукаючи щастя, людино,
Не забудь, що життя лиш одне.
____________

У цьому світі - все доЦІЛЬно:
І радість, і печаль, й любов,
самотність, дружба, і розлука,
Початок і кінець розмов...

Що ми окремі в цьому світі -
Нам лиш здається знов і знов.
Та ми - Єдине й Неповторне
ПРАВІЧНЕ, як сама ЛЮБОВ.
___________

Життя – це одноразовий квиток,
Вистава, інтригуючи до сліз.
Немає світла, музики, ляльок,
Лиш ти, твій плач, природний сміх

Життя – нескладена ще пісня,
Без нот її співати треба.
Життя – це осінню пожовклі листя,
Ключ журавлів, безкрайність неба.

Літопис пишуть тиші у траві,
Їм заважає коника сюрчання.
Мороз малює квіти на вікні,
Ми боїмось життєвого мовчання.

Життя – це безконечна гра,
Правила її придумать важко.
Хоч грати будеш ти щодня,
Твій виграш – програш одночасно.

Життя – грайливі повноводні ріки,
Біжать, течуть, не знаючи куди.
Твій сміх, твій плач, любов навіки
Їм доля наказала зберегти.

Життя ніколи нам не повторити,
Його, як час, не зупинить на мить.
Тому спішімо діяти, творити.
Життя, як дієслово, хай летить.
Назва: Про життя...
Відправлено: Ne-TA від 22 Березня 2010, 22:45:13
Експрес до раю

(http://img1.liveinternet.ru/images/attach/b/3/10/313/10313730_8715448_angels_small086.jpg)

Приснилось.
Чи побачиля я наяву?
Вже сама не знаю
Як тоте назвати:
Що на вокзалі
Ніби я стою
(Не я одина!)
І хочуть нас запхати
У поїзд,
Який мчить до раю,
І ніби має
До небес достатись.

Оголосили гучно
Ввесь вокзал,
Зелене світло
На путях відкрили.
Зігнали всіх -
Стоїть і стар, і мал
Та на підножку стать
Немає сили.

Чи справді він
Домчить у синю даль,
Чи справді він
Дістанеться до неба?
В провідника
Вже загорівсь ліхтар,
А нам піднятись
По сходинках треба.

Чого ж стоїм,
Чого так довго ждем?
Он машиністи йдуть
Старі гурбою.
Чи справляться вони
Із вантажем,
Що на вокзалі
Розілявсь рікою.

І стоїмо...
Вагони не нові
І вікна сірі
Сумнів навівають.
Хіба лиш вивіска
Гласить (як в суднім дні):
«Спіши, сідай,
Рушай з нами до раю!»

Дивлюся
На закопчене шассі -
І навіть рельси
Не внушають віри,
У поїзд цей
З нас сядуть не усі,
Хоча вагони
Здуті в нім не в міру.

От й не сідаємо
У той експрес -
Чекаєм голосу
Самого неба,
Що вигляне до нас
З густих небес.
І скаже нам
що ще не  ТРЕБА?.....
Назва: Про життя...
Відправлено: yarana від 22 Березня 2010, 23:59:57
Он машиністи йдуть
Старі гурбою.
Чи справляться вони
Із вантажем,
Що на вокзалі
Розілявсь рікою.

І стоїмо...
Вагони не нові
І вікна сірі
Сумнів навівають.
Хіба лиш вивіска
Гласить (як в суднім дні):
«Спіши, сідай,
Рушай з нами до раю!»

Дивлюся
На закопчене шассі -
І навіть рельси
Не внушають віри,
У поїзд цей
З нас сядуть не усі,
Хоча вагони
Здуті в нім не в міру.
реалістично, клас!!! )))) Це ваше?
Відповідь від: 22 Березня 2010, 23:52:12
Десять.

Десять кіл і десять заметілей,
Десять шрамів незагоєних на тілі.
Десять днів із привидами в небі,
Десять шовкових стрічок на жовтім крепі.
Десять порухів очей німого стану,
Десять водних бродів літеплої ванни,
Десять слів колись несказаних й зашитих
У полу старої латаної свити.

______________________________________

Ліхтар.

Ліхтар, як всевидюще око,
На вітрі блимає. Куди
Я йду? І крок за кроком
Через дощі, через вітри.

Спинюсь, запалю. Добре б завтра
Покинуть звичку цю, проте
Цей вогник цигарковий - ватра,
Коли в душі зима мете.

Бордюри, люди, тротуари
І довгі тіні восени.
Я написала б мемуари -
Дівоча пам’ять. Ясени -

Я не любила їх ніколи,
Бо надто вогко біля них.
І з рюкзаками йдуть до школи
Не мої дочки та сини.

Але і я , мов той школярик,
І кожний день мені урок.
На вітрі блимає ліхтарик.
Куди я йду за кроком крок?

_______________________________

Зустрілися два серця на порозі,
Два погляди здивовані й щасливі.
Одні сліди лишились на дорозі,
А другі - на життєвій довгій ниві.

Це мати свого сина зустрічала
З чужих країн і незнайомих далей.
Заплакавши , йому в обійми впала,
Простивши всі тривоги і печалі.

“Не плачте , мамо , я прийшов , я вдома,
Я більше вже нікуди не поїду,” -
А в голосі нечувана утома
І хрипота шаленства цього світу.

_______________________________

Тече вода, не знає супокою,
Тече вода між каменями гір.
Пливу човном без весел за юрбою,
А з неба щедро світить Альтаїр.

Росте трава. Земля тамує спрагу
Земельним соком, зрошує роса.
Росте душа під сонця жовтим стягом
Удалину, як шляху полоса.

Живуть світи і пишуть мемуари,
Вмирають і народжуються знов
На берегах Дніпра або Луари,
І кажуть: «Guten tag!», чи: «Будь здоров!»

Чи вірять Крішні, ганять Заратустру,
Чи у нірвану з Буддою летять.
Вдягають на чоло корону, хустку,
І учать на дванадцять чи на п’ять.

Малюють дощ чи кольорові ґулі,
Співають про героїв у піснях.
По суті, в’язні всі цієї кулі,
Що має вісь і крутиться по днях.
Назва: Про життя...
Відправлено: Ne-TA від 26 Березня 2010, 02:11:05
Що робити?

Що робити, коли очі закриті
І не хочуть бачити нічого насвіті?
Що робити?
Коли сльози течуть немов ріки,
Коли серце кричить несамовито,
Коли душа не хоче більше жити...
Що робити?
Питала я... себе.....

Коли залишилась одна надія
І вже нічого не можна вдіяти,
Що робити?
На кого надіятись?
На кого чекати?
Куди іти?
 Куди тікати?
А може просто постояти....

І знов дорога завертає,
І знов я падаю.....
А сили вже немає...
Немає щоби встати
Й піднятися нагору.
Немає навіть у кого попросити допомоги...
З людей ні вкого,
Лише у Бога......

І знов всі помилки у мене на очах.....
І знов весь біль у мене на плечах......

__________________

Безсмертя

Смерть не страшна, жахлива її постать,
Який "метал" зозуля нам кує?
Лиш навеснi, коли не прийде розталь,
Ти зрозумiєш - серце справдi б`є.
Недолiкiв моїх не долiчитись,
Не долiкуєш, може й не збагнеш.
Не кожен келих можна й треба пити,
Земля i небо вже не мають меж.
Не всi вовками стануть вовченята,
Та всi захочуть в дивнiм свiтi жить.
Всi в цьому свiтi вимушенi грати,
Вогонь горить, та то все – тільки мить.
Осiннє золото себе знецiнить
Коли дороги замете зима,
А твої руки все ще пахнуть літом,
Хоча на голові вже сивина....

_______________

Крилаті мрії і глибока ніч
Лише зі мною є у ці хвилини.....
Життя така цікава річ!
Що нам дарує радості перлини!

Ми кожен день  все спішимо,
Не помічаєм коло себе світу,
Неначе птахи десь летимо,
Шукаєм кращого ми цвіту!!

І хтось знаходе, а хтось шука!
А все ж не полишаємо надії!
І віра у майбутнє ще не відпуска,
Й готує радості великі мрії!

А так цікаво, що ж там вдалині!
До чого готуватися заранче?
Чи будемо літати в вишині?
Від задоволення, кохання й мабуть щастя!!

Не можу я сказати так чи ні,
Не відала я сторінки у часі.
А так хотілося б побачити й мені,
Шматочок радості в омріяній красі
Назва: Про життя...
Відправлено: Ne-TA від 08 Квітня 2010, 13:55:43
Янгол

Говорять люди, в кожної людини
Є янгол, що життям її веде.
Від самого зачаття до кончини
Він з нею разом по життю іде.
Можливо, це – проста дитяча казка –
Я хочу, щоб цей янгол справді був,
Щоб всім на світі дарував він ласку
І щоб про мене також не забув.
Я думкою до нього долинаю:
Зустрітись хочу хоч би уві сні.
Мій янголе, з’явись, я так чекаю.
Мій янголе, з’явись, з’явись мені!
І хоч, можливо, все це тільки казка,
Я жду тебе на грішній цій землі.
Неси усім добро, любов і ласку
І не забудь хоч трошечки мені…

(http://i.i.ua/photo/images/pic/0/2/4426820_d1a516d1.jpg)

Сумна ділема
Стою по середині в чорному тунелі,
Куди іти?.. Чи може ще назад?
Якщо оглянутись вже трохи я прожила,
А крок вперед і вороття нема ніяк.
Сумна ділема й вирішити треба,
Поставити на ваги все життя....
Що переважує? Я ще не знаю...
Тут в мене все, а там незна....
Та може ще не варто поспішати,
А може трішки-трішки зачекати....
Зібратись з силами і все здолати...
Чи варто так себе ламати?...
Назва: Про життя...
Відправлено: Ne-TA від 14 Квітня 2010, 14:56:54
Вчора тріумф - сьогодні боліч тиші
І мерехтіння зірок у очах.
Лиш неминучості чекання згубно дише,
Але душа вже поборола страх....

Вона злетіла й дивиться звисоку
Як тіло бореться з спокусою жалю.
До забуття лишилося два кроки -
Та там вже вічність стала на краю....

Закрила прірву, обірвала відчай,
І благородством перевела дух....
Уста мовчать, а мозок, наче слідчий,
Уміло контролює кожен рух.
....
Усе позаду, хвилювання стерті,
Душа вернулась на круги свої.
А хто сказав - обовязково вмерти,
Щоб возродитись ангелом в собі!
Назва: Про життя...
Відправлено: Ne-TA від 23 Квітня 2010, 23:48:19
Життя--то вир подій веселих,
То радість, дружба й щирий сміх,
То праця днів прожитих недаремно,
То час, коли повсюду дикий гріх.

Життя --то смуток і мізерність,
То гІрка зрада і нестримний біль.
Життя--то кара і нестерпність,
Що перетвориться в очах у сіль.

Життя--то пам"ятні моменти,
То стерті з пам"яті слова,
То безкінечні компліменти--
То знову зрада і журба.

Тут є і злети, і падіння,
Тут темінь ночі і небес краса,
Тут не врятує кави ворожіння--
Серця врятує тільки боротьба.

Тут помилки,безладдя, бідність
І кимось витерта сльоза.
Життя--то твОя чиста гідність
І непокора, й погляду весна .

Боротися -- і бути насторожі.
Боятися -- і стерти всі страхи.
І плакати, й сміятися безбожно.
Шукати --і знайти свої путі.

Тепла й любові на твоїй дорозі
Бажання, правди та журби.
Хай тільки сонця на твоїм порозі,
Й Сама себе в житті  не загуби!
_________________________

Бути світлом.
Бути дорогою.
Бути небом,
Тьмою вологою.
Бути болем.
Водою солоною.
Бути морем,
Тихою насолодою.
Бути вітерцем
Душею спраглою
Бути каменем,
Вічною насторогою.
Жити в сірості,
У вечірнім мороці
Жити в вічності,
І шукати совісті
Говорити тишею,
А мовчати регітом.
Стати кригою
І страждати шепітом.
Потонути в ніжності.
Затуливщись соромом.
Утікти від підлості
І померти порохом.
Назва: Про життя...
Відправлено: Azazello від 24 Квітня 2010, 21:41:23
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
               Ліна Костенко
Назва: Про життя...
Відправлено: РЕАЛ від 24 Квітня 2010, 22:27:22
Азазелло !  http://forum.kalush.info/index.php?topic=3463.msg73584;topicseen#msg73584
Назва: Про життя...
Відправлено: Ne-TA від 11 Травня 2010, 22:45:22
Не  тиха  радість.  Й  не  нестерпний  біль.
Щось  значно  більше.  Щось,  мабуть,  складніше.
Недовгий  вік.  І  несолона  сіль.
А  над  усим  –  лиш  крик  душі  і  тиша…

Ні  дня,  ні  ночі.  Тільки  зграя  дум.
Холодних  –  теплих.  У  крові  й  клітинах.
Не  насолода.  Й  не  одвічний  сум.
Невпевненість.  Якась  чужа  людина.

Земля  і  небо  –  як  одна  душа.
Не  Матір  Божа,  не  гріховна  жінка…
Один  рядок  надії  –  у  віршах…
Всього  одна  неділена  сторінка....

Проблемна  суть…  Забута  глибина.
Далекі  горизонти  й  акварелі…
Веселий  біль…  Замріяність  сумна.
Криваві  сльози  вечора  на  стелі…

Солодкий  гріх.  Й  нещире  каяття.
Чи  то  від  щастя.  Може,  й  від  знемоги.
А  над  усим  –  мить  смерті  і  життя.
Одна  любов  і  лиш  одна  дорога...

__________________________________

Піди.  Знайди.  Посій  і  перекресли....
Запам’ятай.  Відправ  й  допоможи.
Відповідай.  Розваж.  Налий.  Понесли!
Давайте!  Мрійте!  Плачте!  Розкажи.

Відчую.  Встигну.  Вип’ю.  Розпитаю.
Переборю.  Роздам.  Нагороджу.
Перекажу.  Створю.  Наздоганяєш!
Перпетинаєш.  Дивишся.  Скажу.

Забрав.  Розвіяв.  Видалив  й  віддячив.
Щемив.  Вагався.  Сипав  і  збирав.
Співає.  Пише.  Бавиться.  Не  плачеш.
Виборюють.  Звертався.  Приховав...

Лишилось.  Встигло.  Перебудувалось.
Прийшло.  Торкнулось.  Змірилось.  Зросло.
Подарувало.  Радило  й  змагались!
Пекло.  Студило.  Гралося.  Було.

Розтане.  Проросте.  Забагровіє.
Застигне.  Станеться.  Заполонить.
Додати.  Бігти.  Жити.  Пересіють. 
Зникати.  Рухатися.  І не  змінить...
Назва: Про життя...
Відправлено: Ne-TA від 26 Травня 2010, 23:29:42
В німому розпачі схилюся на коліна,
Душею змучено кричатиму до Тебе:
Мій Бог, Творець, Спаситель мій Єдиний,
Не допусти, щоб я забула небо!   

Не допусти, щоб сльози і зітхання
Затьмарили любов Твою безмежну, 
І до душі, убитої стражданням, 
Ти доторкнись рукою обережно.

Зігрій її в долонях благодаті, 
Заколиши колискою терпіння, 
Допоможи не згаснути багаттю, 
Яке горіло мрією спасіння.

Зціли мій дух, що зламаний під тиском, 
Не забирай надію, що згасає, 
Тримай мене, коли дорога слизька. 
І в лабіринтах страху я блукаю… 
Назва: Про життя...
Відправлено: miron від 03 Жовтня 2010, 01:34:02
Как засмотрится мне нынче, как задышится?
Воздух крут перед грозой, крут да вязок.
Что споется мне сегодня, что услышится?
Птицы вещие поют - да все из сказок.

Птица Сирин мне радостно скалится -
Веселит, зазывает из гнезд,
А напротив - тоскует-печалится,
Травит душу чудной Алконост.

   Словно семь заветных струн
   Зазвенели в свой черед -
   Это птица Гамаюн
   Надежду подает!

В синем небе, колокольнями проколотом,-
Медный колокол, медный колокол -
То ль возрадовался, то ли осерчал...
Купола в России кроют чистым золотом -
Чтобы чаще Господь замечал.

Я стою, как перед вечною загадкою,
Пред великою да сказочной страною -
Перед солоно - да горько-кисло-сладкою,
Голубою, родниковою, ржаною.

Грязью чавкая жирной да ржавою,
Вязнут лошади по стремена,
Но влекут меня сонной державою,
Что раскисла, опухла от сна.

   Словно семь богатых лун
   На пути моем встает -
   То птица Гамаюн
   Надежду подает!

Душу, сбитую утратами да тратами,
Душу, стертую перекатами,-
Если до крови лоскут истончал,-
Залатаю золотыми я заплатами -
Чтобы чаще Господь замечал!

(В.С. Висоцький)
Назва: Про життя...
Відправлено: Ne-TA від 23 Лютого 2011, 23:56:03
Не запрещай себе мечтать –
Пусть не в цветном, пусть в чёрно-белом;
Пусть ты открыта ветрам, стрелам –
Сними замок, сорви печать!
Не запрещай себе творить,
Пусть иногда выходит криво –
Твои нелепые мотивы
Никто не в силах повторить.
Не обрывай свои цветы,
Пускай растут в приволье диком
Молчаньем, песней или криком
Среди безбрежной пустоты.
Не запрещай себе летать,
Не вспоминай, что ты не птица:
Ты не из тех, кому разбиться
Гораздо легче, чем восстать.
Не запрещай себе любить,
Не нужно чувств своих бояться:
Любовь не может ошибаться
И всё способна искупить.
Не бойся жить, не бойся петь,
Не говори, что не умеешь:
Ты ни о чём не пожалеешь –
Да будет не о чем жалеть!
Не бойся в камне прорастать,
Под небосвод подставив плечи.
Пусть без мечты порой и легче –
Не запрещай себе мечтать!   
             М. Цветаева.   


Есть у каждого тайная книга обид,
Начинаются записи с юности ранней;
Даже самый удачливый не избежит
Неудач, несвершенных надежд и желаний.
Эту книгу пред другом раскрыть не спеши,
Не листай пред врагом этой книги страницы,-
В тишине, в несгораемом сейфе души,
Пусть она до скончания века хранится.
Будет много распутий, дорог и тревог,
На виски твои ляжет нетающий иней,-
И поймёшь, научившись читать между строк,
Что один только ты в своих бедах повинен.

В.Шефнер.                 
Назва: Про життя...
Відправлено: A.L.V від 23 Січня 2012, 22:16:33
        Убий підараса

 Настала пора, коли кожен із нас
 Постав перед вибором часу:
 До влади прийшли бандюки й брехуни,
 Наперсточники й свинопаси.
 Здолали державу і склали до ніг,
 П’ючи нашу кров як вампіри,
 А їхній пахан, ледь прибитий яйцем,
 Веде нас до прірви.
 Бандитом він був і бандитом зоставсь
 Тепер уже вищого класу.
 Бо вже не шапки, а мільйони краде –
 Убий підараса.
 За те що Вкраїну продав ворогам
 І заповіти Тараса,
 Привів табачню і московських попів –
 Убий підараса.
 Табачніки правлять свій відьомський бал,
 Зійшла, мов зоря, їхня раса.
 Ми знову раби й малороси-хохли –
 Убий підараса.
 Тебе не забуде Вкраїна коли,
 Шахтарю з Донбасу,
 Ти візьмеш у руки сталеве кайло
 І вб’єш підараса.

Нема в нас святішої більше мети
 Чи іншого спасу!
 У бога прощення піди попроси
 І вбий підараса.
 Коли на тарілочці нас подадуть
 Кремлю, що вже плямкає ласо,
 То буде запізно, повстань і убий!
 Убий підараса!

.

(с) Юрко Винничук
Назва: Про життя...
Відправлено: Ne-TA від 29 Січня 2012, 18:14:46
Терпи, терпи - терпець тебе шліфує,
Сталить твій дух - тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб'є з власної тропи.
На ній і стій, і стій - допоки скону,
допоки світу й сонця - стій і стій.
Хай шлях - до раю, пекла чи полону -
усе пройти і винести зумій.
Торуй свій шлях - той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки-вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.

______________________________

Бути собою...

Бути собою –
До болю, до крику!
Бути собою
До самих основ!
Бути собою!
Якою? Такою,
Щоб вірити завжди
У слово „Любов”!
Тихою ніччю,
Вранішнім розвоєм,
Над берегом річки
Розкинувши крила,
Я стану такою...
Небесно-земною:
Лише одна мить –
І я вже полетіла!
І я не боюся
Упасти додолу,
І я не боюся
Зламать свої крила,
Бажаю завжди
Залишатись собою,
Щоб сонце зі мною
За обрій летіло!

Я буду собою:
Хай що кажуть люди!
Я буду собою –
Такою, як є!
Я буду собою:
І це життя буде
Таким, яким є,
Все, до краплі, моє!

Назва: Про життя...
Відправлено: Лалія від 09 Квітня 2012, 22:28:21
До віршів байдужа, та цей сподобався

БУЛО

Кухня. Ритуал. Поличка.
Сигарета. Запальничка.
Дим. Затяжка. Попільничка.
Спокій. Запах. Кашель. Звичка.

Є

Кухня. Дискомфорт. Дилема.
Установка. Тренінг. Клема.
Холодильник. Плитка. Тема.
Дзеркало. Вага. Проблема.

МОЖЕ БУТИ. ВАРІАНТ І (–)

Кухня. Розпач. Істерія.
Чарка. Псевдоейфорія.
БАРи. БАДи. Булімія.
Стресори. Анорексія.

МОЖЕ БУТИ. ВАРІАНТ ІІ (+)

Кухня. Релакс. Вітаміни.
Кава. Настрій. Ендорфіни.
Друзі. Бесіди. Новини.
Незалежність. Успіх. Зміни.

БУДЕ

Кухня. Ритуал. Поличка.
Сигарета. Запальничка.
Дим. Затяжка. Попільничка.
Спокій. Запах. Кашель. Звичка.
Назва: Про життя...
Відправлено: ksenya від 10 Квітня 2012, 09:09:12
Лалія, мені це нагадало один віршик, нарешті знайшла:

Человеческая комедия инженерный вариант
Олег Молотков

Мама, сказка, каша, кошка,
книжка, яркая обложка,

Буратино, Карабас,
ранец, школа, первый класс,

грязь в тетрадке, тройка, двойка,
папа, крик, головомойка,

лето, труд, колхоз, солома,
осень, сбор металлолома,

Пушкин,  Гоголь, Дарвин, Ом,
Ганнибал, Наполеон,

Менделеев, Герострат,
бал прощальный, аттестат,

институт, экзамен, нервы,
конкурс, лекция, курс первый,

тренировки, семинары,
песни, танцы, тары-бары,

прочность знаний чет-нечет,
радость, сессия, зачет,

стройотряд, жара, работа,
волейбол,  газета, фото,

общежитье, ”взятка”, “мизер”,
радиола, телевизор,

карандаш, лопата, лом,
пятый курс, проект, диплом,

отпуск, море, пароход,
по Кавказу турпоход,

кульман, шеф, конец квартала,
цех, участок, план по валу,

ЖСК, гараж, квартира,
теща, юмор и сатира,

детский сад, велосипед,
шашки, шахматы, сосед,

шашлыки, рыбалка, лодка,
раки, пиво, вобла, водка,

сердце, печень, лишний вес,
возраст, пенсия, собес,

юбилей, банкет, награда,
речи, памятник, ограда.
                               1975г.


Назва: Про життя...
Відправлено: TRITONOS від 17 Квітня 2012, 18:17:56
---Жизнь---
Колыбель. Пеленки. Плач.
Слово. Шаг. Простуда. Врач.
Беготня. Игрушки. Брат .
Двор. Качели. Детский сад.
Школа. Двойка. Тройка. Пять.
Мяч. Подножка. Гипс. Кровать.
Драка. Кровь. Разбитый нос.
Двор. Друзья. Тусовка. Форс.
Институт. Весна. Кусты.
Лето. Сессия. Хвосты.
Пиво. Водка. Джин со льдом.
Кофе. Сессия. Диплом .
Романтизм. Любовь. Звезда.
Руки. Губы. Ночь без сна.
Свадьба. Теща. Тесть. Капкан.
Ссора. Клуб. Друзья. Стакан.
Дом. Работа.
Дом. Семья.
Солнце. Лето.
Снег. Зима.
Сын. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Любовница. Постель.
Бизнес. Деньги. План. Аврал.
Телевизор. Сериал.
Дача. Вишни. Кабачки.
Седина. Мигрень. Очки.
Внук. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Давление. Постель.
Сердце. Почки. Кости. Врач.
Речи. Гроб. Прощанье. Плач
Назва: Про життя...
Відправлено: Кітка_Проня від 19 Квітня 2012, 15:38:47
ця тема не надто підходить, але решта в цьому розділі тим більше %) тому тут кидаю вам пару своїх рядків:

бува, за півгодини тиші й чашку кави з молоком
в одній з "богемних точок", на кав'ярню схожих,
щоб мимохіть скептично споглядати за вікном прохожих,
я кельнеру два папірці залишу там (нажаль, з франком)

і ніц.. лише більш-менш модерний програвач в нюансі "mezzo piano"
відтворює знайомий голос Елли мені в тил
хтось поряд без емоцій шматою стирає пил
з пустого вічно столика, а заодно й з німецького фортепiано

уява виправляє обстановку - вже бачу не кафе, а будуар
мигдально-пряне бронзове повiтря солóдко-гiркувате i густе..
вiдкрию очi, знову гляну у вiкно. проте..
картину зiпсував якийсь пацанчiк, суворо й соковито плюнувши на тротуар..  :=)

 :beach
Назва: Про життя...
Відправлено: Alexander від 19 Квітня 2012, 16:00:34
дуже гарно Кітка_Проня :) як би не той гопнік :( ще з чотири рядка народилися би :)
Назва: Про життя...
Відправлено: Кітка_Проня від 19 Квітня 2012, 20:17:03
:) попсув і долю віршика)
Назва: Про життя...
Відправлено: kocmoc від 19 Квітня 2012, 20:58:10
ЖИЗНЬ ПРЕКРСНА И УДИВИТЕЛЬНА-ЕСЛИ ВЫПИТЬ ПРЕДВОРИТЕЛЬНО!!! :russin
Відповідь від: 19 Квітня 2012, 20:56:38
Солнце светит - я балдею, дождь идет - я фонарею, я от ЖИЗНИ ловлю КАЙФ - все прекрасно, ITS MY LIFE… :-D
Назва: Про життя...
Відправлено: Ne-TA від 19 Травня 2012, 22:51:33
 

Життя - це посмішка уранці,
Це фотографія у рамці,
Життя - це посмішка крізь сльози,
Життя - це сонце і морози!
Життя - це квіти навесні,
Життя - це жарти і пісні.
Життя - це кайф, як не крути,
Його нам варто перейти!
Життя - це щастя, що навколо,
Це біль, що серце всім колола.
Життя - це вулиці, це люди,
Життя -природа, що усюди.
Життя - це віддане кохання,
Життя - це мріљ, сни, зізнання.
Життя - любити до останку,
А не любити до світанку!
Життя - це бачити себе
В очах, що люблять лиш тебе!
Життя - це інколи образи,
Життя - обірвані всі фрази!
Життя - це ревнощі, сумління,
Життя - це страх, це рух,горіння...
Життя -це все ж таки й страждання..
Але і дружба, це палання!
Життя - це погляд несміливий,
Це погляд ніжний і звабливий!
Життя - прогулянки до ранку,
Життя - це поцілунок зранку!
Життя - це сонечко зимою,
Трава покритая росою.
Життя - холодні грози літом,
Життя - це бути з цілим світом!
Життя - це страх перебороти,
Це щось зробити, як всі проти!
Життя - побути десь самому,
Життя - поспати не удома!
Життя - побути в небезпеці,
Життя - це вижити у спеці...
Життя - це плавати вночі,
Життя - згубити десь ключі!
Життя - кричати досхочу,
Життя - зізнатись "так. брешу!"
Життя - протанцювати ніч,
Здолати будь-що пліч-о-пліч!
Життя - це когось врятувати,
Життя - комусь коханой стати!
Життя - залізти на гору,
Життя - злітати на зорю!
Життя - побитися із кимось,
Щоб серце швидче все ж забилось!
Життя - це сильно полюбити
Життя-нікого не забути

Яна Будишевска
 
Назва: Про життя...
Відправлено: ББА від 13 Травня 2013, 01:57:09
тут було цікаве відео " Я люблю гнуй" . трохи пробігся по гуглі - і ось результат . кому цікава закарпатська ( чи русинська мова )     :hot

Я люблю гнуй

Я люблю гнуй, коли вун пахне,
коли''го чути вичар на цілой село,
коли у ньому курка зирня найде,
коли на ньому співать ситий воробок

Я люблю гнуй, коли вун од корови
коли барацки коло нього заквинуть,
коли вночи над ним літають сови,
а вдинь гнойовку мухи з нього п''ють.

Я люблю гнуй, коли гноять ним зимлю.
Я зимлю люблю, погноєну ним.
Коли в руках я дараб гною тримлю,
я знам, же я єм тої зимлі син.

Я люблю сісти на громаді гною,
далеко вйдіти з високого горба
и вупити з зеленими кертами
канчув червеного вина.

1984 р.


http://pozayak.narod.ru/chuchka.html (http://pozayak.narod.ru/chuchka.html)

а тут можна і послухати його вірші     :dopovid   

http://muzofon.com/search/%D0%BF%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%20%D1%87%D1%83%D1%87%D0%BA%D0%B0 (http://muzofon.com/search/%D0%BF%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%20%D1%87%D1%83%D1%87%D0%BA%D0%B0)


 :davay


Перша блискотека  ---  супер жесть !!!  =))     :=)    :-D
Назва: Про життя...
Відправлено: TRITONOS від 20 Липня 2013, 21:48:34
(http://cs7001.vk.me/c7008/v7008919/cd2a/Ln1MO8JQMEc.jpg) :)
Назва: Про життя...
Відправлено: TRITONOS від 24 Липня 2013, 02:15:10
   

Как все мы веселы бываем и угрюмы,
Но если надо выбирать и выбор труден,
Мы выбираем деревянные костюмы,
Люди, люди...

Нам будут долго предлагать - не прогадать.
- Ах!- скажут,- что вы, вы еще не жили!
Вам надо только-только начинать... -
Ну, а потом предложат: или-или.

Или пляжи, вернисажи или даже
Пароходы, в них наполненные трюмы,
Экипажи, скачки, рауты, вояжи...
Или просто - деревянные костюмы.

И будут веселы они или угрюмы,
И будут в роли злых шутов иль добрых судей,
Но нам предложат деревянные костюмы,
Люди, люди...

Нам могут даже предложить и закурить.
- Ах!- вспомнят, - вы ведь долго не курили.
Да вы еще не начинали жить...-
Ну, а потом предложат: или-или.

Дым папиросы навевает что-то...
Одна затяжка - веселее думы.
Курить охота, ох, курить охота!
Но надо выбрать деревянные костюмы.

И будут вежливы и ласковы настолько -
Предложат жизнь счастливую на блюде.
Но мы откажемся... И бьют они жестоко,
Люди, люди, люди...
1967
Назва: Про життя...
Відправлено: ББА від 02 Листопада 2013, 04:05:13
Осенних листьев мертвечину
Кладут детишки меж страниц
Тех книг чьи авторы скончались
В стране которой больше нет
Назва: Про життя...
Відправлено: ББА від 19 Грудня 2013, 00:38:01
Правила пожарной безопасности (бесПолезные советы)

Если ты принял изрядно водки, пива и текилы,
Но заснуть никак не можешь, завалившись на кровать –
Ты, с кровати не вставая, закури-ка сигарету,
И тогда ты будешь крепко, долго, ОЧЕНЬ ДОЛГО спать.
Ежели в твоей квартире свет погаснет вдруг внезапно,
Не волнуйся – это просто пробки нужно поменять.
Ты берешь потолще гвоздик и вставляешь вместо пробки,
И тогда в твоей квартире будет жарко и светло.
Если маленький ребенок громко плачет и рыдает
И в кроватку не ложится и никак не хочет спать –
Дай ему коробку спичек, пусть немного поиграет…
Больше ты его капризов не услышишь никогда.
Если ты погладил брюки, галстук, майку и рубашку,
И спешишь уйти пораньше – ты утюг не отключай.
Вдруг он завтра пригодится снова что-нибудь погладить,
Если только от квартиры что-нибудь останется.
Если вдруг похолодало – растопляй скорее печку,
Дров пихни побольше в топку, керосинчиком полей,
Ну а что б теплее было – закрывать не надо дверцу –
Скоро станет всем теплее, и светлей, и веселей.
Ну а коль мороз в квартире и не греют батареи,
То электронагреватель ты обязан сделать сам:
Ты возьми спираль потолще, накрути на табуретку,
И воткни ее в розетку – дальше сам увидишь всё.
Если ты ремонт затеял с газорезкой или сваркой,
То поставь баллоны рядом, где работаешь с огнем,
На баллон на кислородный ты накинь с мазутом тряпку,
Если сделаешь как надо, можешь в космос улететь.
Ну а если ты покрасил свою старую машину,
Но немного притомился – сядь, дружище, отдохнуть.
Закури, друг, сигарету, спичку брось в пустую банку
Из под краски – будет повод тачку новую купить.
Если праздник новогодний – ты укрась свечами елку
И игрушками из ваты, чтобы было веселей.
А когда приедут гости – дружно свечи зажигайте,
Будет праздник самый славный для тебя и для друзей.
Если твой сосед, зараза, чем-то вдруг тебя обидел,
Долго с ним не разбирайся, все-равно он не поймет.
Дверь облей ему соляркой, или можно керосином,
Подопри бревном покрепче, чиркни спичку – и вперёд.
Если вдруг твоя корова ночью кушать запросила –
Ты идешь в сарай за сеном, а на улице темно,
То зажги побольше свечку или лампу с керосином,
И тогда твоей корове жрать уже не суждено.
Если ты не знаешь, сколько в этой бочке керосина,
Открути смелее пробку, спичкой посвети туда.
И тогда-то ты узнаешь – керосина было много,
Только он тебе не нужен больше будет никогда.
Ну а если ты с друзьями, отдохнувши на природе,
Вдруг домой засобирался – не спеши костер тушить.
Что напрасно напрягаться? – Ну сгорит гектарчик леса,
Зато завтра в этом месте много жареных грибов.
Если стало тебе скучно, грустно, мерзко, одиноко –
Не печалься – есть спасенье, позвони по ноль-один.
Враз приедет дядек куча на больших машинах красных,
Будут страшно материться и тебя развеселят.
Ну а если ты увидел, что пожар случился где-то –
Не спеши звонить в пожарку, набирая ноль-один.
Пусть немного разгорится, пусть народ повеселится,
А то быстро всё потушат – будет не на что смотреть.
Если ты в учережденьи вдруг заметил дым и пламя –
Тихо сматывай из зданья, никому не надо знать.
А не то бардак начнется, люди к выходу попрутся,
И тебя собьют, затопчут, и оставят погибать.
Если у тебя в квартире вдруг большой пожар начнется,
Ты не дергайся напрасно и пожарным не звони,
Все-равно они приедут без воды и с пьяной рожей,
Лучше ты открой окошко и в окошко сигани.
Если детки-малолетки поджигать чего-то стали,
Ты иди своей дорогой, лучше к ним не подходи.
Пусть ребятки порезвятся – им куда ещё деваться?
Вспомни, как ты сам-то в детстве не один сарай спалил.
Если ты в своей машине тихо едешь по дороге,
И услышишь вой сирены, и мигающий сигнал,
Не спеши остановиться, пропуская спецмашины,
Мож они за водкой едут, иль за пивом, или в бар.
Если где-то в переулке ты увидишь щит пожарный,
То, считай, тебе сегодня очень крупно повезло.
Ты бери огнетушитель, лом, багор, топор и вёдра,
Всё тащи на пункт приёма – за металл дают бабло.
Ну а если пож.инспектор вдруг тебя пугает штрафом
Лишь за то, что ты примерно всё, что выше, выполнял –
Ты отправь придурка к "маме", объясни, что он невежда,
Дай прочесть и пусть заучит все, что я тут написал.
Автор неизвестен
Назва: Про життя...
Відправлено: ksenya від 17 Серпня 2014, 11:24:16
І сум – то не сум…і біда – не біда,
В той день як покине твій дім самота.
В той день як появиться мила людина,
Що зробить тебе неодмінно щасливим,
Змайструє альтанку тобі в холодочку,
Погладить тобі рано-вранці сорочку,
Рюкзак приготує тобі у дорогу,
Все життя за тобою ітиме у ногу.
Лиш для тебе й тобі все життя подарує,
Завжди вірить й ніколи не вдасть, що не чує
Твоєї потреби в любові, в підтримці,
Роздасть всім у домі по маленькій ірисці…
Хіба це не щастя, хіба це не радість,
Коли десь зникає ворожа ненависть?
Коли маєш жити для чого й для кого,
Коли вберегти усіх хочеш від злого??
Що для щастя потрібно? Лиш душа золота
Й дочекатися дня, як помре самота…!

п.с. з нету списала  :-[
Назва: Про життя...
Відправлено: yurko від 19 Вересня 2014, 11:03:13
Вот и стала мне ближе страна и страшней
снова чёрные ижицы пыжатся в ней
и седеют осины от самых корней
и вскипает парное у этих парней

как полощется горло обидой ночной
меж величьем былого и величиной
предстоящего вертится веретено и
топорщится псина щетиной свиной

награди меня бог глаукомы белком
напои забродившим твоим молоком
мы не в фокусе чтобы и не целиком
как ромашка с оторванным лепестком

не мелком восковым угольком войсковым
расковырянным в кровь языком

Дем'ян Кудрявцев
Назва: Про життя...
Відправлено: Nensi від 30 Вересня 2015, 11:15:42
***
До солоного поту маловмілі натрудиш руки,
щоби черство дійти до постелі і так упасти.
Розпирає легені легенька крихта розпуки –
так чекають штафети чи ще якої напасти.
Призупинена смерть проступає рубцем на тілі.
Каламутиться кров, ледве шкіра кості тримає.
Залишається шанс проявити себе на ділі,
але досить діткнути – і діла уже немає.
Якщо в с е наперед, тоді пощо людей натягати?
Нащо гнізда лишати? В черешневу денцівку дути?
Доки зможеш триматись чогось, чого варто триматись,
до солоного поту маловмілі трудитимеш руки.
 
Ірина Старовойт (http://starylev.com.ua/old-lion/author/starovoyt-iryna), із поетичної збірки «Гронінгенський рукопис» (http://starylev.com.ua/groningenskyy-rukopys)
Назва: Про життя...
Відправлено: Sofa від 14 Жовтня 2015, 10:14:25
Кто осуждает, истины не знает,
Стремится негатив во всём искать.
Кто так по жизни поступает,
Не суждено ему себя познать.
***
Опыт – прибытие на землю,
Рожденье нового творца.
Что натворил, оценят смертью,
Вручат повестку нового тебя.
***
Шаги природы по планете,
Шаги природы по тебе.
Поступки наши на планете –
Уроки без отметок в дневнике.
Назва: Про життя...
Відправлено: yurko від 14 Жовтня 2015, 10:50:50
Автора! Автора!  ;)
Назва: Про життя...
Відправлено: Sofa від 21 Жовтня 2015, 15:51:08
Что есть добро? Что зло? Что правда? А что ложь?
Мы для всего давно придумали названья,
Мы видим свет и тьму, мы чувствуем любовь
И назначаем за грехи себе мы наказанья.

Ольга Партала
Назва: Про життя...
Відправлено: YanaFilatova від 07 Грудня 2015, 10:47:22
Мартин Адан

СОНЕТ ВО СЛАВУ РОЗЫ (в російському перекладі)

Я обожаю обожаньем зрелым
то давнее, что давнего давней
в роскошной розе: полюбил я в ней
того, кем был я не душой, а телом.

Цветок души, ты вечно был тираном;
как разум, простирал над страстью власть.
А в этой розе — радостная страсть,
желанье стать желаньем и бураном.

Какой обман желанный! Что за жуть
берет, когда берет за горло роза,
до основанья потрясая суть

души и духа... Прорастает проза
корнями формул в аромат навоза,
и, как цветок, мечта врастает в грудь,
 

ВТОРАЯ РЕПРИЗА

Вот роза — возвращенье беглеца
в себя; круговращение бутона...
Как подлинность и данность, монотонна,
не знает страсть начала и конца.

И все же цвет кровавого рубца
не долговечней ветра и бетона.
Без восклицанья радости и стона
не отвернуть от времени лица.

Не дрогнет вечность и не сменит почерк,
и роза, что собою предрекла
и листопад, и набуханье почек,

вернется в сердце, догорев дотла.
О роза! Смерть, не знающая ночи.
О роза! Жизнь, в которой только мгла.
Назва: Про життя...
Відправлено: Allexxa від 23 Січня 2016, 22:42:03
Не говори: я трус, глупец!..
О! если так меня терзало
Сей жизни мрачное начало,
Какой же должен быть конец?..
1830
М.Ю.Лермонтов.
Назва: Про життя...
Відправлено: ББА від 25 Січня 2016, 21:21:56
В дом заходишь, как все равно в кабак,
А народишко: каждый третий - враг,
Своротят скулу: гость непрошеный!
Образа в углу,- и те перекошены.

И затеялся смутный, чудной разговор,
Кто-то песню стонал и гитару терзал
И припадочный малый, придурок и вор,
Мне тайком из-под скатерти нож показал.

Кто ответит мне, что за дом такой,
Почему во тьме, как барак чумной?
Свет лампад погас, воздух вылился,
Али жить у вас разучилися?

Двери настежь у вас, а душа взаперти,
Кто хозяином здесь? Напоил бы вином,
А в ответ мне: "Видать, был ты долго в пути
И людей позабыл. Мы всегда так живем.

Траву кушаем, век на щавеле,
Скисли душами, опрыщавели,
Да еще вином много тешились,
Разоряли дом, дрались, вешались".

В.Высоцкий
Назва: Про життя...
Відправлено: ББА від 14 Серпня 2017, 03:28:42

Хто зневажає рідний край, той серцем немощний каліка.
Назва: Про життя...
Відправлено: ББА від 28 Серпня 2018, 11:09:09
Садок вишневий коло хати,
Раби сапають буряки,
Фрейлехс танцюють парубки,
Висить дитинка розіп’ята
– Над тільцем порхають круки.

Зігують мати на порозі,
Моститься ззаду син-Пріап,
В світлиці на іконі – цап,
Сім’я вечеря на підлозі
– Парує смажений кацап.

Ідуть з АТО американці,
Співають «бейбі, донт ю край…»
Лунає спів за небокрай,
Ти ж über alles, моя мамця
– Жидофашистський рідний край…
Назва: Про життя...
Відправлено: Tandylight від 03 Лютого 2019, 00:03:17
ми не такі, як ті люди, що жили колись на цих богом забутих землях.

бо за нами залишаться сторінки, аватари, портали, мов маяки.
бо по наших життєписах читатимуть наші душі,
і за нами стелитимуть стежку із теплих слів.

ми замерзнемо може колись у людській байдужості,
та ми будемо гріти собою, тих, хто на нас подивиться.

нами задзвонять рінгтони, ми підписані в телефонах,
ми підкреслені на конвертах, позначені в кресленнях.

ми пролежані на подушках і прокусані на приклеєних жуйках.
нами стіни чужі помальовано, іменами в піску нагодовано море.

нас не багато тут, люди? не занадто багато присутності?
може ми тепер будемо вічними?

всі, що до нас помирали в самотності, нам не пробачать цих безкінечностей.
6.03.15
Ірина Басенко
Назва: Про життя...
Відправлено: yurko від 03 Лютого 2019, 08:51:33
Приємно, що Ти про нас не забуваєш!  :-[
Назва: Про життя...
Відправлено: Tandylight від 07 Лютого 2019, 22:04:17
Та ну... Ти що? Одні з кращих спогадів ;) Кусок життя  ♥ Але як зараз давати нормально посилання на Youtube вже не пам'ятаю  :-[
Назва: Про життя...
Відправлено: yurko від 08 Лютого 2019, 08:01:50
Просто тиснеш кнопку "Ютуб", вкладаєш посилання (те, яке було у рядку пошуку) і з нього стираєш букву "s" з https.
І так відправляєш.

Нас тепер тут мало залишилося. Всі в Фб і Інсті.
котики, селфі...  :=)
Назва: Про життя...
Відправлено: ББА від 22 Серпня 2019, 02:34:16
Осел на троні

Пеньки обсіли Звірі та дерева,
Аби вищать-гарчать на Лева.
- Чому Котів він не ганяв? –
Пищали Миші з буйних трав.
- Мене він ледве не роздер! –
Заскімлив Вовк-ягняткожер.
Козли:„ Нам смів заборонять
Кору з берізок юних драть!“
Ревів, немов гудок, Осел:
- Хай відповість наш цар за все!
Чому з Гієнами війна?
Чом «Мерседесів» в нас нема?
Чому несуть Кабанчуки
З діброви жолудів мішки?
Чом градобоїв було два?
Чом в Африці відпочива?
Чом дорогі такі дрова?
Чому гірчить суха трава?
Говорять, цар безбожно п'є …
- Отак і є! Отак і є! –
Ревнув народ. - Урря! Уря!
Осла, не Лева на царя!
- І-а! Я правити готов!

Лев рикнув, плюнув й геть пішов.

Коли Осел зійшов на трон,
Втекла Лисиця за кордон,
Бо знала: Лев зійде зі сцени,
У ліс ураз примчать Гієни!
Назва: Про життя...
Відправлено: yurko від 24 Серпня 2019, 21:00:31
Донька татового знайомого пішла на той світ...
Приховано: Показати
https://tk.media/news/v-ivano-frankovske-uchastnik-voyny-na-donbasse-podorval-dve-granaty-iz-za-ssory-s-sozhitelnitsey-oba-pogibli

Дівчата люблять "поганих хлопців".
Як би то не прозвучало, але... Іноді то в прямому сенсі "боком вилазить".
Не знав добре  її і зовсім не знав його, але до чогось поганого і так мабуть йшло.  :(

Приховано: Показати
http://vikna.if.ua/news/category/kl/2019/08/25/101490/view
Назва: Про життя...
Відправлено: Tad від 25 Серпня 2019, 12:22:12
Сумно , трагедiя. :( Але любов зла , полюбиш й ББА  :unknow
Назва: Про життя...
Відправлено: ББА від 25 Серпня 2019, 21:39:26
будеш жити на сургуті - полюбиш навіть хйла    :D      :=)   
Назва: Про життя...
Відправлено: ББА від 12 Липня 2020, 23:56:01
Як романтично пахне ковбаса,
І помідори густо зашарілись,
А в пляшечці так тихо, мов роса,
Горілочка домашня причаїлась.

І сало ніжно зваблює тільцем,
і хліб наставив загорілу спину.
Якщо ти млієш, думаючи це -
Чому ж ти, б...ь, не любиш Україну?!