1. Споживач повинен бути повідомлений особисто
Банк зобов’язаний направити письмове повідомлення про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом споживачеві на адресу, яка вказана в кредитному договорі. Так, згідно п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року (з наступними змінами і доповненнями) [...] Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Тобто, споживач повинен бути повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, особисто. Якщо споживач особисто не одержував повідомлення від банку, не розписувався про його отримання, ця обставина може бути використана в суді. Як правило, банки направляють так звані «рекомендовані листи», які не містять опису вкладення (інформації про зміст листа, найменування та адреси відправника і одержувача), на відмінну від «цінних листів». Тому, навіть коли споживач особисто розписався за одержання рекомендованого листа, в суді це не може бути достатнім доказом того, що в одержаному споживачем листі знаходилося саме повідомлення про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, а не, наприклад, пусті аркуші паперу чи лист сторонньому споживачеві. Іншими словами, повідомлення про вручення підтверджує лише одержання споживачем конверту, а не самого повідомлення банку про збільшення розміру процентної ставки. Адвокати дуже часто використовують вказаний прийом з метою захисту інтересів своїх клієнтів по іншим категоріям судових справ. Тому, якщо споживач не вчинить дій, які будуть підтверджувати отримання ним письмового повідомлення від банку (направлення письмової відповіді тощо), адвокатам останнього буде дуже складно довести протилежне.
2. Банк міг ініціювати зміни до кредитного договору на протязі 7 календарних днів після зміни облікової ставки Національного банку України
Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року (з наступними змінами і доповненнями) [...] Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. [...]. Закон здійснює прив’язку не до зміни облікової ставки Національним банком України, а до прийняття комерційним банком рішення про зміну відсоткової ставки за користування кредитом. Тобто, по за увагою законодавства залишилося питання визначення строків, на протязі яких банки мають можливість ініціювати зміни до кредитних договорів. Зазначене питання не врегульоване і в наданому адвокатам кредитному договорі. Не дивлячись на це, наші адвокати вважають, що позиція по цьому питанню може бути зведена до того, що вказане питання є істотною умовою договору, а тому між сторонами кредитного договору відносно нього повинно бути досягнуто згоди. Вказане питання повинно бути врегульоване шляхом укладення правочину. Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України [...] Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. [...]. Тобто, для визнання вказаної умови істотною потрібна заява сторони кредитного договору. В нашому випадку це усна чи письмова заява споживача. Очевидно, що така заява повинна була бути зроблена до укладення кредитного договору. Тому, для обґрунтування позиції споживач може посилатися на те, що на момент укладення кредитного договору він виходив з того, що банк міг ініціювати зміну відсоткової ставки за кредитом лише на протязі 7 календарних днів після виникнення відповідної підстави - зміни облікової ставки Національним банком України. Правовою підставою для цього є положення ст. 8 Цивільного кодексу України відповідно до якої: «Якщо цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) [...]. Найбільш подібною за змістом нормою законодавства очевидно є п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року (з наступними змінами і доповненнями). Нагадаємо, що ця норма передбачає обов’язок банку повідомити споживача про зміну розміру відсоткової ставки на протязі 7 календарних днів після прийняття банком відповідного рішення. За аналогією повинно вирішуватися і питання про строки ініціювання банком таких змін. Тобто, банк може порушити питання про зміну відсоткової ставки за кредитним договором на протязі 7 календарних днів після зміни розміру облікової ставки Національного банку України. Потрібно відмітити і те, що згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року (з наступними змінами і доповненнями) [...] Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. [...]. На наше переконання, можливість використання цієї підстави для захисту буде залежати від досвіду та кваліфікації адвоката. Наслідком доведення того, що сторони кредитного договору не досягли згоди з усіх істотних умов є визнання його неукладеним, тобто таким що не породжує для сторін жодних правових наслідків.
3. Направлення листа на адресу споживача не тотожне повідомленню Споживача
Наданий нам кредитний договір передбачає, що банк зобов’язаний надсилати споживачеві лише письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки за користування кредитом. На думку адвокатів, з метою захисту прав споживача, позиція останнього повинна ґрунтуватися на тому що банк у визначений законом строк зобов’язаний не тільки направити письмове повідомлення про зміну умов кредитного договору, але і повідомити про це особисто споживача. В житті можуть виникнути різні ситуації. Наприклад, лист не дійшов до адресата або лист був втрачений працівниками пошти. Крім того, повинен минути певний проміжок часу з моменту відправлення повідомлення до моменту його вручення адресату. Тобто, відправлення листа не є і не може вважатися повідомленням споживача про зміну умов кредитного договору. При цьому, реалізація обох етапів повинна бути здійснена з дотриманням 7 денного строку передбаченого п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Аналогічна позиція міститься і в листі Національного банку України № 40-110/2429-7199 від 16.07.2007 року, де вказано що [...] банк має право змінювати процентну ставку за кредитом з дотриманням строку повідомлення споживачів в сім днів.[...]. В нашому випадку початком перебігу вказаного строку є дата, яка вказана в листі банку. Оскільки лист був підписаний головою правління банку. У разі якщо, лист підписаний особою повноваження якої є незрозумілими для споживача, потрібно встановити інформацію про те чи приймалося банком рішення про зміну умов кредитного договору, коли було прийнято таке рішення, яким органом банку воно приймалося, прийняте рішення стосується усіх кредитних договорів банку чи лише договору кладеного зі споживачем, чи мав орган банку повноваження на прийняття такого рішення? Якщо між датою прийняття банком рішення і датою вручення повідомлення споживачеві минуло більше ніж 7 днів, здійсненні банком дії можуть бути визнані судом недійсними.
4. Письмова форма договору передбачає обмін документами
Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється у тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Правочини вчиняються усно або в письмовій формі (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України). Так, відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. При цьому, норма закону носить імперативний характер і не робить виключень до порядку зміни умов договору в односторонньому порядку. Іншими словами, обмін листами є обов’язковим. Якщо обмін листами не відбувся «формально» правочин не може вважатися вчиненим у письмовій формі. Наслідки недодержання письмової форми договору передбачені ч. 2 ст. 1055 Цивільного кодексу України, відповідно до якої «кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним». При цьому, необхідно відмітити що згадані норми закону вступають в колізію з нормами Цивільного кодексу України, які передбачають можливість односторонньої зміни договорів. Остаточну позицію по цьому питанню повинні виробити суди. На думку наших адвокатів, зазначене питання повинно бути вирішене користь споживачів. Оскільки ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року (з наступними змінами і доповненнями) прямо передбачено що [...] Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача [...].
5. Лист повинен містити підпис уповноваженої особи та відтиск мокрої печатки
Письмове повідомлення Банку про зміну умов кредитного договору повинно містити підпис уповноваженої особи та печатку банку. Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, передбачено що [...] Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Враховуючи те, що Банк має тисячі клієнтів яким у стислі строки були надіслані аналогічні повідомлення, є достатні підстави вважати що усі ці листи, в тому числі повідомлення адресоване споживачеві, було підписано особисто головою правління банку. На підставі цього, споживач під час судового розгляду справи може вимагати проведення почеркознавчої експертизи з метою підтвердження факту підписання листа належною особою. В разі якщо суд задовольнить клопотання споживача, провести таку експертизу буде вкрай важко. Відповідно до ст. 146 Цивільного процесуального кодексу України, в разі ухилення особи, яка бере участь у справі від участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу не можливо, суд залежно від того хто з осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена. Крім того, письмове повідомлення банку повинно обов’язково містити відтиск мокрої печатки банку. В іншому разі, споживач позбавляється можливості для ідентифікації відправника повідомлення, а отже і прийняття нових умов за кредитом.
6. Підвищення відсоткової ставки повинно бути обґрунтоване
В нашому випадку банк у якості обґрунтування підвищення відсоткової ставки за користування кредитом навів два фактори: перший - подорожчання грошових ресурсів на світовому та українському фінансових ринках; другий - підвищення рівня облікової ставки Національного банку України з 8,5% до 12%. Що стосується першого фактору, то згідно умов наданого нашим адвокатам кредитного договору, то в ньому взагалі не було передбачено такої підстави як «подорожчання грошових ресурсів на світовому та українському фінансових ринках». Щодо другої підстави, банк з метою одержання незаконного прибутку навів у своєму письмовому повідомленні недостовірну інформацію. Так, кредитний договір був укладений в лютому 2008 року під 12% річних. На момент підписання кредитного договору діяла Постанова Національного Банку України № 492 від 29.12.2007 року згідно якої розмір облікової ставки становив 10%. Після підписання кредитного договору розмір облікової ставки Національного банку України збільшився лише на 2%. Положеннями кредитного договору передбачено, що збільшення процентної ставки можлива в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка Національного банку України. З цього випливає, що банк міг ініціювати збільшення відсоткової ставки за кредитом лише до 14% річних. Таким чином, дії банку щодо ініціювання збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 15,12% річних порушують умови кредитного договору. Порушення банком взятих на себе зобов’язань дає правові підстави для порушення адвокатами питання розірвання кредитного договору.
7. Позиції Національного банку України
Потрібно також згадати, що відповідно до пункту 2.2. Постанови Національного банку України № 319 від 11.10.2008 року «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» (зі змінами, внесеними Постановою правління НБУ № 328 від 16.102008 року) банки повинні враховувати, що рефінансування простроченої заборгованості шляхом видачі нових кредитів, необґрунтована пролонгація кредитів, ненадання позичальникам інформації про сукупну вартість кредиту, внесення до кредитного договору змін щодо вартості кредиту, що не відповідає змінам облікової ставки Національного банку України, кваліфікуватиметься як порушення вимог статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» із неухильним застосуванням адекватних заходів впливу». Крім того, Національний банк України у своєму листі № 18-311/3496-14715 від 28.10.2008 року зазначив, що дія підпункту 2.2. Постанови Національного банку України № 319 від 11.10.2008 року, стосується кредитних договорів як в національній так і в іноземній валюті і поширюється на правовідносини, що виникають після набуття чинності цією постановою, тобто з 13.10.2008 року. З огляду на це, при розгляді питання стосовно можливості внесення змін до діючого кредитного договору в частині вартості кредиту, банки повинні брати до уваги лише ті зміни облікової ставки, які можуть відбутися після 13.10.2008 року. Зміни облікової ставки, які відбулися до ухвалення Постанови № 319 від 11.10.2008 року, з моменту набуття нею чинності не можуть розглядатися як підстава для зміни вартості кредиту за діючими кредитними договорами. Зазначене стосується також тих випадків, коли ініціювання банками внесення змін до діючих кредитних договорів відбулося до набуття Постановою № 319 від 11.10.2008 року чинності, але відповідні зміни за станом на 13.10.2008 року з будь яких причин не були оформлені в установленому законом порядку (шляхом укладення додаткової угоди або в інший передбачений законодавством спосіб). При цьому, зміна процентної ставки за кредитом має бути адекватною тим подіям (у тому числі і зміні облікової ставки Національного банку України), які мали безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.
4 грудня 2008 року визнано такою, що втратила чинність, постанова Правління Національного банку України від 11.10.2008 № 319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків». Пункт 3 постанови Національного банку України № 413 від 04.12.2008 року, рекомендує банкам переглянути в бік зменшення процентні ставки за кредитами, наданими в іноземній валюті, з урахуванням якості стану обслуговування позичальниками заборгованості за основним боргом та відсотками/комісіями за ним, а також стану дохідності банку, з метою зниження ризиків невиконання позичальниками своїх зобов’язань за такими кредитами. По-перше, в цій частині постанова носить рекомендаційний характер. По-друге, стосується лише кредитів виданих в іноземній валюті. Питання «гривневих кредитів» залишилося без уваги. Враховуючи попередній досвід банків, в частині «дотримання прав своїх клієнтів», вірогідність того, що вони погодяться на пропозиції Національного банку України, є мінімальною. З урахуванням викладеного наші адвокати вважають, що крапку в цьому питанні повинна поставити Верховна Рада України. Нагадаємо, що згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
8. Позиція Верховної Ради України
12 грудня 2008 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку)». Вказаний закон передбачає доповнення Цивільного кодексу України статтею 1056-1 такого змісту: «Стаття 1056-1. Проценти за кредитним договором - Розмір процентів та порядок їх сплати за договором встановлюється банком і визначається в договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною». Під час голосування вказаного закону було вилучено положення про те, що «до договорів банківського вкладу та кредитних договорів, що були укладені до набрання чинності цим Законом, застосовуються правила цього Закону щодо нікчемності умов, які передбачають можливість зміни процентної ставки в односторонньому порядку».