Вільний форум міста Калушa

Різне => Політика, суспільство, держава => Тема розпочата: Хорс від 21 Листопада 2008, 20:11:54

Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: Хорс від 21 Листопада 2008, 20:11:54
(http://cs164.vkontakte.ru/u6513245/a_7d6a673d.jpg)

Запали свою свічу пам'яті жертвам геноциду. Хай Ваше місто стане меморіалом мільйонам замучених тоталітарним режимом.
Запалюєм свічку і ставим на підвіконник. то тре зробити завтра ввечері!!
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: newroman від 21 Листопада 2008, 21:11:59
Завтра о 16.00 на Площі Героїв відбудеться панахида за загиблими у голодоморі.
Помолимось за померлих !
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: yurko від 22 Листопада 2008, 17:52:45
Позавчора.
З розмови із чоловіком 65 років, з Калуша.
Мова зайшла про голодомор.
Слова чоловіка:
"...голод був тоді всюди, і у Росії і у Казахстані, а якщо порахувати скільки людей померло від голоду і злиднів за часів незалежності, то мабуть вийде цифра значно більша за тих, що померли тоді..."

Сьогодні.
З розмови з моїм другом з Кривого Рогу. 25 років
Його слова:
"...да но был ли это голодомор по настоящему или просто неурожай...( моє твердження що то правда було)...может быть я не силен в этом, но все может быть..."

Давно, років зо 5 тому.
З розмови з двоюрідним братом. Калуш-Київ 16 років
Його питання:
"...а то правда, що Сталін дійсно такий був, як показують?...( моє питання В смислі "такий")...ну такий страшний, жорстокий, людей багато вбив..."


Люди не знають правди!!! Частина не могла її дізнатися, частина не може і далі через активну пропаганду, а найбільшій частині - "по барабану"!
А дійсно, навіщо нам та історія???



Та бо лише якщо ми її будемо знати і усвідомлювати, то зможемо вчасно спротивитися і не допустити повторення.
Історія ж бо, продажна дівка, має таку підлу властивість, \
повторюватися...
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: Juli від 22 Листопада 2008, 21:14:57
а то правда, що Сталін дійсно такий був, як показують?

Дивилася документальний фільм, де розказують, що Сталін був бандюком. Саме він організував злочинність в Радянському Союзі і впровадив "понятия".... Короче, жах! Країна-зона!!!! і це на протязі 70 років....
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: syddia від 22 Листопада 2008, 21:27:38
Парадоксально, але тут на Західній Україні більше говорять і памятають про голодомор ніж на тій "Великій Україні" (так колись називали її жителі Західної України, що жили під Польщею) де і лютував той голодомор. :unknow
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: yurko від 22 Листопада 2008, 21:47:22
У нас голод був у 1947 му. Тоді Молдавію сильно давануло.
Мої родичі навіть одному допомагали не вмерти з голоду.
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: DVania від 22 Листопада 2008, 23:17:55
Запалив свічку.бачу десь біля 8 свічок в будинку навпроти...
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: Лалія від 22 Листопада 2008, 23:27:12
І у нас горить.
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: arheeP від 22 Листопада 2008, 23:34:55
а то правда, що Сталін дійсно такий був, як показують?

Дивилася документальний фільм, де розказують, що Сталін був бандюком. Саме він організував злочинність в Радянському Союзі і впровадив "понятия".... Короче, жах! Країна-зона!!!! і це на протязі 70 років....
вибачайте за офтоп. але не стримався.. люди, ви знаєте, що з вересня цього року цього нелюда у росіїських підручниках по історії описують як одного із найгуманніших лідерів :o

а ось, що говорить президент РФ http://vkontakte.ru/note7813735?oid=6536694 (http://vkontakte.ru/note7813735?oid=6536694) про голодомор.
як то кажуть - без коментарів, в шоці
ще раз перепрошую за офтоп
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: yurko від 23 Листопада 2008, 10:07:08
То не офтоп, то якраз у тему і на злобу дня. Треба усвідомлювати хто твої сусіди і якої вони про тебе думки.
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: Пиво від 23 Листопада 2008, 10:28:36
Був я на площі запалив....
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: arheeP від 23 Листопада 2008, 10:38:02
Треба усвідомлювати хто твої сусіди і якої вони про тебе думки.
та сусіди у нас звичайні, влада у них,  дожилися до тоталітаризму.
у них там за принадлежність до певного культурного коло людину притягують якщо не до кримінальної то до адміністративної відпопідальності. а тепер згадуємо, хто у нас там за права людини відповідає? ООН.
тепер згаджуємо св'ятую свя'тих людських законів - загальну декларацію прав людини, Генеральна Асамблея у першій статті проголошує -  Всі люди  народжуються вільними і рівними у своїй гідності та
правах.  Вони  наділені  розумом  і  совістю  і  повинні  діяти  у
відношенні один до одного в дусі братерства.
а у РФ, що маємо? розплідник ксенофобів. і винне у цьому не населення РФ, а їхня влада, адже саме влада формує культурний код більшості (настановчий вплив).

і де ООН? чому не оголосять росію злочинною країною, чому не порвуть всі контакти з нею?
про чорноморський флот взагалі мовчу, це порушення суверенітету україни.
а східна україна.. там прозомбували половину населення, тепер туди елементарно приїжджає міністри зовнішнішніх справ росії, видає кому хоч документи громадянини РФ і маємо, втрату практично 50 відсотків нашої рідної землі.

я не є націоналістом, можливо у мені навіть переважає утопічний космополітизм. але хочу жити спокійно, саме тут, на цій землі і не боятися що якогось дня з пролітаючого над містом бомбардувальника посипляться снаряди чи як вони називаються..
ню-йоркт таймс написав, ще під час нещодавнього конфлікту - україна і молдова це наступні цілі росії.
колись у одній з передач чи то радіо свободи чи то ВВС було сказана, що краще б замісь булорусії було б море. а я тепер впевнено кажу, що краще було б якщо б саме тереторія РФ покривалася водою.

росіяни коли народжуються не ненавидять україну і українців..
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: yurko від 23 Листопада 2008, 10:44:19
Так, але той уряд і того президента вибирає зашуганий народ Росії, серед якого чистокровних росіян %20 коби було, у тому сенесі росіяни точно ні в чому не винні. А от народ Росії винен! Бо і самі живуть у страху і інших шугають.
Навіть приклад майдану не додав їм мужності.

Знайома дзвонить у Москву напередодні виборів, до коліжанки дитинства, і так між іншим питає, за кого мол голосувати будете?
А та їй каже, тсссс!!! У нас про таке по телефону не мож  говорити. Я коли приїду все тобі розкажу...


То вже точно офтоп, але як не поділитися...
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: arheeP від 23 Листопада 2008, 10:49:27
може скажу трішки жорстоко, але росіяни хотіли бути єдиними спадкоємцями СРСР і вони стали єдиними спадкоємцями. от тіки вони отримали разом із благами союзу величезний тягар ,перепрошую, комуняк.
і доречі, ЄСМ, то ті російські фашисти шо сплюндрували нашу державну символіку на говерлі, то також спадщина союзу.
от, тепер, що, вже навіть у СВОЇ гори не можна піти, а дальше..


і ще одне порушення наших конституційних прав.. наш гімн теперішніє є зміненим. у ньому колись були рядки - від сяну до дону..
сесією ВРУ вони були забрані із тексту тому, що вони ніби-то зачіпали сувернітет РФ (знову згадуємо ситуацію із чорноморський флотом і їхнів вторгненням). а у якісь без перебільшень примітивній передачі наша раша по закінченню, я навмисне кілька разів прослуховув, співається приблизно так - від чорного моря до безмежної тайги.. ну от чим не порушення нашого сувернітету, га?
мета російської влади це насаджування ідей на спочатку сусідні держави. таких маленьких і невинних прикладів є безліч
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: doktor-maks від 28 Листопада 2008, 14:58:35
УПЦ (це та, котра МП) визнала Голодомор геноцидом?

Цитувати (вибране)
...
в 1930-ті роки Україна вперше пережила штучний голод, масове вбивство мільйонів своїх громадян, цинічне, цілеспрямоване, безжальне. Лише в богоненависницькому і людиноненависницькому середовищі міг відбутися подібний злочин. На щедрому українському чорноземі вмирали у страшних муках мільйони людей. Цей геноцид був намаганням знищити саму душу народу, привести її до повного духовного рабства. Він став знаряддям диявольскої помсти за неспроможність викорінити зі свідомості нашого мудрого, сповненого високих чеснот народу синівську пам’ять про Бога, любов до Бога, вірність і віру в Бога. Цю віру можна було знищити лише через фізичну ліквідацію її носія. Тому богоборча влада, створивши духовний голод прирекла націю і на голод фізичний.
...

Повний текст
Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви з нагоди скорботної дати — 75-ї річниці Голодомору 1932-1933 років в Україні
13.11.2008
Приховано: Показати

У XX сторіччі український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії — голодомор. Україна, яка завжди годувала хлібом весь світ, зазнала масового голоду. Голодомор призвів до значних жертв, приніс багато горя. У нього були об’єктивні й суб’єктивні витоки і наслідки. Штучний голод 1932-1933 рр. було сплановано більшовиками з метою прискорення примусової колективізації, ліквідації “куркульства” як класу, знищення “ворожих елементів”.

Але існує фактор, який об’єднує цей соціальний катаклізм і решту репресивних акцій тоталітарного радянського режиму. Це кардинальна революція світогляду — відречення від Боголюдини Христа і християнської моралі й обрання нової віри — в людину-бога, в антихриста. Адепти цієї віри зажадали побудувати рай на землі, домогтися світлого майбуття для людства. Але майбуття без Бога. Їхнє світло насправді було темрявою. Їхній світогляд базувався на засадах вічної пітьми, бо тільки Бог є джерелом світла. Їхня ідеологія замість блага принесла зло, бо тільки Бог є Творцем усякого блага. Де без Бога будують рай, там з’являється пекло. Замість обіцяного райського життя опутаний радянською ідеологією народ прийняв пекельні муки.

Історія нашої Батьківщини зазнала багато важких часів. Стихійні біди, війни, соціально-політичні заворушення та інші негаразди спричинялися до різних кризових явищ, серед яких були “знищення, голод і меч”(Іс. 51: 19).

Але в 1930-ті роки Україна вперше пережила штучний голод, масове вбивство мільйонів своїх громадян, цинічне, цілеспрямоване, безжальне. Лише в богоненависницькому і людиноненависницькому середовищі міг відбутися подібний злочин. На щедрому українському чорноземі вмирали у страшних муках мільйони людей. Цей геноцид був намаганням знищити саму душу народу, привести її до повного духовного рабства. Він став знаряддям диявольскої помсти за неспроможність викорінити зі свідомості нашого мудрого, сповненого високих чеснот народу синівську пам’ять про Бога, любов до Бога, вірність і віру в Бога. Цю віру можна було знищити лише через фізичну ліквідацію її носія. Тому богоборча влада, створивши духовний голод прирекла націю і на голод фізичний.

У людей відібрали хліб, як перед цим намагалися відібрати насущний хліб духовний. Родюча нива давала достатньо хліба сумлінним трударям. Але весь зрошений потом селянства хліб було вилучено. Забирали все, чим можна було підтримувати життя, — до останньої зернини. Тих, хто збирав колоски на полях розстрілювали. Агонія голоду була воістину пекельною. Мерців не встигали ховати. Багатьох закопували у спільні “могильники” ще живими. Особливо страждали діти. Молох більшовизму поглинав ці невинні жертви з диявольською бездушністю.

Україна втратила тоді мільйони своїх дітей. Усі вони зазнали тяжких мук і жахливої смерті. А ті, хто вижив, назавжди запам’ятали, що таке “рай на землі”, коли він без Бога.

Сімдесят п’ять років минуло відтоді. Час лікує душевні рани, але рану в серці України загоїти неможливо. Вона завжди буде невгамовним болем нагадувати про час, коли над Україною, над іншими народами колишньої радянської спільноти панував диявол.

Українська Православна Церква у глибокій скорботі молитовно згадує жертв голодоморів та інших репресій радянського тоталітаризму. Постраждалих — десятки мільйонів: розстріляних, закатованих у в’язницях, страчених через різні душевні й фізичні тортури, загиблих від мук голоду. Такої кількості жертв не було навіть під час війні. Воістину, режим вів кровопролитну війну з власним народом.

Церква сурово засуджує чинники, які призвели до цієї трагедії. Виправдання їм немає. Сама історія винесла вирок. Ніякі репресії не змогли врятувати державно-політичну систему, яка за базис обрала гріх та богоборство, знехтувала ґрунтовними моральними принципами людства — вірою, надією і любов’ю. “Горе тим, що замислюють беззаконня”(Мих. 2: 1). Справа таких “діла протизаконні” (Пс. 100: 3). “Кінець їхній — погибель” (Флп. 3: 19).

Церква застерігає від глибокої хибної та антигуманної ідеології, що зробила подібну трагедію, і закликає до покаяння тих, хто ще не прозрів і не зрікся богоборства в усіх його формах.

Церква закликає до відмови від екстремізму, нетерпимості, помсти, братоненависництва, розділення на своїх і чужих. У Бога чужих немає. Настав нарешті час духовного єднання народу України, повернення до споконвічних духовних цінностей. Історія виразно показала, до чого призводить зречення християнських засад. Лише свята віра, тверда надія та всеперемагаюча любов допоможуть побудувати гідне майбутнє і застережуть від помилок минулого.

Церква розкриває істину вічного життя тих, хто прийняв мученицьку кончину під час голодомору. Як любляча Мати, свята Українська Православна Церква молиться за їхнє упокоєння в оселях праведних і оголошує їм вічну пам’ять.

Душі їх во благих водворяться. І пам’ять їх — з роду в рід.

http://orthodox.org.ua/uk/publikatsii/2008/11/11/3773.html

Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: korp від 28 Листопада 2008, 17:26:20
Цей ГЕНОЦИД був намаганням знищити саму душу народу, привести її до повного духовного рабства.

 Змушені хоч якось, ну хоча б трішки, інакше яка вона тоді Українська....А не хочеться, напевне, дуже :(
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: KATRIN від 28 Листопада 2009, 02:02:02
Сьогодні-28 листопада знову запалюємо свічку пам"яті жертвам голодомору...
Відповідь від: 28 Листопада 2009, 01:20:03
Я от пригадую розповіді бабусі.Вона розказувала,що у них на Хмельниччині,більший голод був у 47-ому.Тоді,в 32-ому теж голодували-та не так.Можливо бабця не хотіла розповідати подробиць,а може ще тоді,в 32-ому не усвідомлювала усієї проблеми,бо мала всього 11 років.А в 47ому-вже мала діти.От саме тоді ,казала,що в селі люди давали грудним дітям подрібнену макову голівку,ще зелену-зав"язували в марлю,і замість грудного молока.Таким чином діти не плакали,і засинали.А ще пригадую,що бабця ніколи в житті не залишала в тарілці їжу...І доїдала все,що залишалося...Мабуть страх пред пережитим не відходив....І хоча вона не дожила  до відвертих розмов в країні про голод,та мені казала-хай Бог боронить вас усіх від того,що пережила я...
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: Tandylight від 25 Листопада 2011, 15:19:12
...

http://www.youtube.com/watch?v=pu2eqLXZ6iw
Відповідь від: 25 Листопада 2011, 15:13:37
Але попереджаю фільм має дууууже важкі кадри
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: Alexander від 25 Листопада 2011, 15:46:10
(http://s014.radikal.ru/i326/1111/9c/ba760e8404fc.gif)
!
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: Gorec від 26 Листопада 2011, 07:17:15


Відповідь від: 26 Листопада 2011, 07:13:09
(http://s017.radikal.ru/i417/1111/57/79ba5f5d4156.jpg)
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: Tandylight від 26 Листопада 2011, 11:16:14
.http://www.youtube.com/watch?v=NIa3Heggh6E
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: DVania від 22 Листопада 2014, 21:20:03
Україна сьогодні згадує жертв Голодомору   (http://imagizer.imageshack.com/img674/3162/wrKuOZ.gif) (http://www.freeonlinephotoeditor.com/?yygpKbDS18.MTUzPrEot0gMxUoszEpOz9ZLzc4Hi6WbmJvrGhmZG_uVF3qX_UXrpmWkA)
Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/society/1012569-ukrajina-sogodni-zgadue-jertv-golodomoru.html

Университет Тарту (Эстония) поминает погибших Украинцев!
(http://imagizer.imageshack.com/img912/200/kVtd1L.jpg) (http://www.freeonlinephotoeditor.com/?yygpKbDS18.MTUzPrEot0gMxUoszEpOz9ZLzc4Hi6ZaGRvpGBgb62WElKYY_elkF6QA)
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: asin від 12 Вересня 2016, 17:59:42
Україна — друга за смертністю в світі
За даними Центрального розвідувального управління США, які відображені у звіті World Factbook за 2015 р., Україна перебуває на 2-му місці (з 225 розглянутих країн) за рівнем смертності на 1000 осіб населення.

Для нашої країни цей показник становить 14,46 випадків смерті на 1000 населення. 1-у позицію займає Лесото (держава в Південній Африці) з показником 14,89 випадків смерті на 1000 населення, 3-ю — Болгарія (14,44 випадків смерті на 1000 населення).

Варто зазначити, що, за даними World Factbook–2015, Україна посідає 182-е місце з 224 за рівнем народжуваності (10,72 народжених на 1000 населення), пише УБР. http://firstsocial.info/news/ukrayina-druga-za-smertnistyu-v-sviti
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: ББА від 12 Вересня 2016, 18:41:58
Відносно України немає нічого дивного - все таки війна ( чи АТО ) йде . А ось Болгарія як опинилась на трєтьому місці ?    :o
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: Tad від 25 Листопада 2017, 19:40:29
(https://scontent-amt2-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/23795602_1394136714031639_5540887941749137159_n.jpg?oh=8733348eefdc2b1ce891d74aad05c017&oe=5A94F9C4)
ЩЕ ЗА ОБЗИВАННЯ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ ДЕРЖАВНИМ ПЕРЕВОРОТОМ ТРЕБА КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

===Президент Петро Порошенко заявив, що в Україні слід ввести відповідальність за невизнання Голодомору геноцидом. Про це він сказав під час виступу біля Меморіалу жертв Голодомору.
"Я думаю, прийшов час і нам самим прийняти закон про відповідальність за невизнання Голодомору і Голокосту. Безпрецедентно жахливих трагедій. Щоб ті, хто буде жити після нас, дотримувалися закону про визнання Голодомору геноцидом українського народу", - сказав Порошенко.
Глава держави додав, що 14 країн на рівні парламентів визнали Голодомор - геноцидом.
"Треба, щоб на всіх континентах усвідомили, що невизнання Голодомору так само аморально, як і заперечення Голокосту", - сказав Порошенко.===
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: Tad від 26 Листопада 2017, 09:21:38
Эхо Москвы
13 ч ·
Николай Сванидзе: Каяться за голодомор нелепо
Россия должна покаяться за голодомор украинцев, с таким заявлением выступил президент Петр Порошенко, выступая в субботу на памятном мероприятии в киевском национальном музее «Мемориал жертв Голодомора». Журналист и историк Николай Сванидзе объяснил в интервью «Эху», почему эта идея кажется ему нелепой.
Каяться никто не должен за голодомор. Из ныне живущих людей никто не несет за него ответственности. За него несло ответственность преступное руководство Советского Союза. Несомненно. И хотя Россия естественно считает себя преемницей Советского союза, также как считает себя преемницей российской империи, но каяться за голодомор нелепо. Признавать, что он имел место и что это было преступно — да, конечно, но это не имеет никакого отношения к покаянию. Это признание будет иметь чисто исторический характер.
Что касается того, что украинское руководство считает голодомор геноцидом украинцев, то я с этим не соглашусь. Это был геноцид всего советского крестьянства. Сталинское руководство не воевало против украинцев, оно воевало против советского народа. Пострадали не только украинские крестьяне, хотя они пострадали очень сильно, тут спорить не о чем. Но не стояла задача именно геноцида украинцев. Потому что точно также уничтожались и поволжские крестьяне, точно также уничтожались северокавказские крестьяне. точно также уничтожались казахские крестьяне.
Преступление Сталина не было обращено против каких-то отдельных народов, хотя против них тоже в том, что касается, скажем, депортации народов, да, здесь особенно пострадали отдельные народы. Но в том, что касается голодомора, именно по Украине удара не было. Это был удар по стране, по всему советскому крестьянству с миллионами жертв. Украинцы, конечно, вправе считать себя пострадавшими, но не вправе требовать от Москвы никакого покаяния.
Николай Сванидзе также прокомментировал предложение украинского президента ввести ответственность за отрицание голодомора: https://echo.msk.ru/blog/echomsk/2099126-echo/
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: ББА від 16 Грудня 2017, 19:45:27
(https://ic.pics.livejournal.com/oleg_leusenko/26655385/3207407/3207407_original.jpg)
Назва: Запали свою свічу пам'яті!!!!
Відправлено: ББА від 31 Грудня 2017, 02:37:15
О героях нашего времени

В 2003 году однолагерник и бывший друг Солженицына Семён Бадаш написал ему «Открытое письмо». В нём автор обвиняет Солженицына, что тот был приспособленцем, стукачом и обманщиком. Также Бадаш рассказывает, как на самом деле проходило восстание в лагере в Экибастузе: его организаторами стали бандеровцы, тогда как русские в основном были бывшими солдатами СС и полицаями — и остались в стороне. Солженицын предпочёл об этом не писать.

«Открытое письмо» Семёна Бадаша появилось в американском эмигрантском журнале «Вестник», №15, 2003. Приводим его с небольшими сокращениями.

«Есть несколько причин, побудивших меня к написанию этого письма. Первая — та, что мы оба разменяли девятый десяток жизни, оба нездоровы и все ближе подходим к ее концу. Вторая — вытекает из первой: все меньше и меньше остается живых свидетелей нашего совместного в молодости пребывания в Особлаге в Экибастузе. К примеру, из четырех экибастузцев в эмиграции трое уже ушли в мир иной: Дмитрий Панин, Александр Гуревич, Андрей Шимкевич. Остался я один. Ушли из жизни и три четверти экибастузцев на родине. А поскольку в «Архипелаге Гулаг» ваше пребывание в Особом лагере в Экибастузе отражено не совсем точно, то я считаю нужным рассказать то, что известно мне. По ходу пришлось коснуться и некоторых других аспектов освещения вами вашего восьмилетнего пребывания в заключении.

Наконец, я хочу напомнить о вашем отношении к некоторым людям, в своё время оказавшим вам большую помощь.

Наша единственная после освобождения встреча состоялась в Москве, в квартире киносценариста Льва Гросмана. У него, на улице Ульбрихта (близ метро Сокол), часто собирались бывшие друзья–экибастузцы: Семен Немировский, Александр Гуревич, Леонид Талалаев и я. Один раз там я видел и вас. Вы уже были знаменитым писателем. В Экибастузе Лев Гросман был вашим близким другом — в «Иване Денисовиче» вы изобразили его Цезарем Марковичем. А много лет спустя на моё упоминание о ваших посещениях Льва Гросмана в Москве, как и о нашей у него встрече, вы ответили: «Я такого не помню». Этот ответ меня тогда удивил, но я не посмел усомниться в его правдивости. Но в 1986 году, путешествуя по Израилю, я встретился с эмигрировавшей туда вдовой Гросмана. Она мне рассказывала о ваших многократных посещениях, о том, как Гросман однажды даже отвозил вас на своих «Жигулях» в Рязань.

К сожалению, это не единственный случай вашего, мягко говоря, неадекватного отношения к своим бывшим друзьям, в том числе и к людям, которым вы многим обязаны. Вот передо мной лежит книга Ильи Зильберберга «Необходимый разговор с Солженицыным» (Ilyа Zilberberg. 14 Colchster Vale. Fоrest Row. Sussex. Great Britain. 1976). Её автор был дружен с семьей Теушей, у которых тайно хранился ваш архив. После того, как квартира Теушей стала ненадёжной, они, уезжая в отпуск, передали его Илье Иосифовичу Зильбербергу. Но к тому времени гебисты уже поставили на прослушивание телефон Теушей и заранее обо всём знали. 11–го сентября 1965 года они нагрянули с обыском к Зильбербергу, забрали папку с вашими материалами, после чего и Теуша, и Зильберберга много недель таскали на допросы.

Вы же не только не приняли участия в их судьбе, но несколько месяцев не появлялись у Теушей, а Зильберберга даже обвинили в сотрудничестве с ГБ. Вам, конечно, поверили в диссидентских кругах, после чего этот кристально чистый человек много лет жил с клеймом, которое оставалось на нём и после эмиграции из СССР. Все его попытки объясниться с вами или с вашими доверенными людьми ни к чему не привели. В «Телёнке» вы пренебрежительно и оскорбительно назвали В.Теуша «антропософом, передавшим архив своему прозелиту–антропософу, молодому И.Зильбербергу».

Или вот лежит передо мной посланное вам в Кавендиш из Кёльна письмо покойного Льва Копелева, с которым вы дружили в «шарашке» и вывели его под именем Рубина в «В круге первом». Ваша тесная дружба с Копелевым продолжалась много лет и на воле. Именно благодаря Льву Копелеву и его жене Раисе Орловой рукопись «Ивана Денисовича» попала в руки Твардовского, что и определило вашу писательскую судьбу.

Приховано: Показати
Письмо Копелева от 30.11.1986 года не предназначалось для публикации. Его копия хранилась у известного литератора Е.Эткинда, который в 1990 году передал его в редакцию журнала «Синтаксис» с запретом его публикации. И лишь в 1993 году Эткинд снял это табу. М.Копелева и П.Литвинов настояли на его публикации, а потому оно было опубликовано с большим опозданием лишь в 2001 году В этом письме ваш близкий друг, в частности, пишет вам: «Ты и твои единомышленники утверждаете, что исповедуете религию добра, любви, смирения и справедливости. Однако в том, что ты пишешь в последние годы, преобладают ненависть, высокомерие и несправедливость. Ты ненавидишь всех мыслящих не по–твоему, живых и мертвых. Ты постоянно говоришь и пишешь о своей любви к России и честишь всех, кто не по–твоему рассуждает о русской истории. Но неужели ты не чувствуешь, какое глубочайшее презрение к русскому народу и к русской интеллигенции заключено в той черносотенной сказке о жидо–масонском завоевании России силами мадьярских, латышских и др. «инородческих» штыков? Именно эта сказка теперь стала основой твоего «метафизического» национализма, осью твоего «Красного колеса». Увы, гнилая ось».

В 1979 году, ещё живя в Москве, я впервые получил возможность бегло ознакомиться с трехтомником «Архипелаг ГУЛАГ», который мне дали только на два дня. Прежде всего, я обратил внимание на неверное изложение вами нашей забастовки–голодовки в Экибастузе зимой 1952 года, как и на практически полное отсутствие информации о Норильском восстании в 1953 году, и потому засел за его описание. А затем решил описать весь свой гулаговский путь от Лубянки с апреля 1949 года — через Особлаги в Экибастузе, Норильске и на Колыме, шестимесячное сидение в Лефортовской тюрьме, пока длился пересмотр моего дела — и до освобождения в октябре 1955 года по реабилитации. Рукопись моих воспоминаний под первоначальным названием «Между жизнью и смертью» была переправлена на Запад, где и дождалась моей эмиграции в начале 1982 года. В моей книге я упоминал о том, как в Экибастузе с папкой нормативных справочников ходил в колонне зэков нормировщик Саша Солженицын. При описании вами забастовки–голодовки в Экибастузе зимой 1952 года верно рассказано лишь об уничтожении стукачей, названном вами «рубиловкой».

Вы, Александр Исаевич, только догадывались о существовании нелегального многонационального лагерного Совета зэков. Вы писали: «Очевидно, появился и объединенный консультативный орган — так сказать Совет национальностей». А Совет был, и действительно многонациональный. От евреев в него был приглашен я, а инициаторами и руководителями были авторитетные у бандеровцев братья Ткачуки. Вы, Александр Исаевич, выражали удивление, как точно узнавались стукачи. А ларчик открывался просто. Когда «куму», то бишь оперу, потребовался дневальный, чтобы мыть в его кабинете полы, топить печь и т.п., нашим Советом был подослан молодой паренек из бандеровцев, который и сообщал, кто ходит к «куму» стучать. Но стукачей убивали не сразу. Сначала каждый стукач вызывался на Совет, и если раскаивался, то за ним устанавливалось наблюдение. И если оказывалось, что он продолжает ходить к «куму», то тогда Совет принимал решение о его ликвидации. (Решение считалась принятым только при единогласном утверждении всеми членами Совета). Ненависть к стукачам была такой сильной, что в исполнителях приговоров недостатка не было — особенно среди западноукраинского молодняка.

В «АГ» вы, Александр Исаевич, ничего не сказали о национальной принадлежности этих стукачей. В большинстве они были русскими или прибалтами. Ни одного стукача из бандеровцев не было.

Подозреваемых в этих убийствах сажали во внутрилагерную тюрьму (БУР) — в одну общую камеру, а в другой камере содержали стукачей, сбежавших из зоны из боязни расправы. 21 января 1952 года начальник режима Мачаховский открыл в БУРе эти две камеры, и стукачи начали избивать предполагаемых убийц, требуя назвать вдохновителей и организаторов убийств. Возвращавшиеся с работы колонны зэков, услышав крики о помощи, чтобы помочь избиваемым, по команде руководителей–бандеровцев начали осаду БУРа. Стали ломать забор, окружавший БУР. В этом участвовали в основном бандеровцы, и к ним присоединилось небольшое число зэков других национальностей. В «АГ» это опущено, ибо вы постоянно принижаете роль бандеровцев (вы также неверно именуете их «бендеровцами»), хотя их в лагере было около 70%, и именно они, а не русские, как вам бы хотелось, были основной силой*. Вы осаду БУРа и открытие перекрестного огня по зоне с четырех угловых вышек перенесли на 22–е января, чтобы совместить эту дату с Кровавым Воскресеньем. Но все зэки Экибастуза помнят дату 21–го января, ибо это был день смерти Ленина. Кстати, не вы ли писали, что при открытии по зоне огня сидели в столовой и доедали свой ужин, а когда стрельба прекратилась, побежали прятаться в барак?

(*Русских по пункту 10 было мало, большинство были по пункту 1б — власовцы или советские военопленные, пошедшие на службу в СС с соответствующей татуировкой группы крови под мышкой. В Экибастузе были два отдельных барака, в которых содержались каторжане с отличительными от нас всех буквами «КТР» на одежде — осужденные по Указу Верховного Совета от 1943 года за пособничество немецким оккупантам. В их числе были бывшие бургомистры, полицаи, работники передвижных немецких душегубок, расстрельщики евреев или вешатели пойманных партизан. Почти все они были русскими, и так как от остальных зэков их отделили, то и бригадиры назначались из их же среды. Вы это знаете не хуже меня, но об этом молчите. Вот мне и приходится напоминать).

Как реально проходил ваш «детский срок» заключения — в 8 лет. (Вы сами сроки в 5 и в 8 лет, когда у большинства были по 25, у меньшей части — по 10 лет, называли «детскими»). После кратковременного пребывания в промежуточном лагере под Новым Иерусалимом, вы попали на строительство дома у Калужской заставы в Москве, и сразу стали зав.производством, а затем нормировщиком. Вы описываете подробно своё привилегированное положение: жили в большой комнате на 5 зэков, с нормальными кроватями, с нестрогим режимом.

Вас для вербовки в стукачи вызвал «кум», то бишь опер МГБ. Об этом вы подробно пишете. Вот лишь одна цитата: «Страшно–то как: зима, вьюги, да ехать в Заполярье. А тут я устроен, спать сухо, тепло и бельё даже. В Москве ко мне жена приходит на свидания, носит передачи. Куда ехать! Зачем ехать, если можно остаться?» И вы даете подписку о сотрудничестве с МГБ под кличкой «Ветров». Не является ли это еще одним вашим противоречием: то вы гордитесь своей фронтовой храбростью (бесстрашно ходили или ездили по минным полям), то поддаетесь на вербовку МГБ, что сами характеризуете как непростительную слабость. Кроме того, вы сами о себе писали: «Или вот сам я полсрока проработал на шарашке, на одном из этих Райских островов. Мы были отторгнуты от остального Архипелага, мы не видели его рабского существования, но разве не такие придурки?» А когда вас всё–таки шуганули в Экибастуз, вы и там пристроились сперва нормировщиком, о чём вы умалчиваете, а затем — бригадиром, о чём упоминаете вскользь. Из 8 лет заключения, 7 лет вы ни разу не брали в руки ни пилы, ни лопаты, ни молотка, ни кайла.

Я хорошо помню, как в одной из бригад, на морозе со степным ветром таскал шпалы и рельсы для железнодорожного пути в первый угольный карьер — такое не забывается! А вы всё рабочее время грелись в тёплом помещении конторки. Наконец, когда после нашей 5–дневной, с 22 по 27 января, забастовки–голодовки (голодовка была снята по распоряжению лагерного Совета, в виду опасного ухудшения состояния многих участников) объявили о планируемом расформировании лагеря, вы, чтобы снова избежать этапа, легли в лагерную больницу, якобы, со «злокачественной опухолью». То была настоящая «темниловка». Причём, вы пишите, что вас должен был оперировать врач Янченко, тогда как единственным хирургом в Экибастузе был врач из Минска Макс Григорьевич Петцольд.

То, что вы «темнили» в лагере, стремясь избежать этапа, можно понять. Но вы и в «АГ» продолжали «темнить» относительно вашего ракового заболевания, о котором набрались поверхностных знаний на уровне популярных брошюрок. Так, вы писали: «Мне пришлось носить в себе опухоль с крупный мужской кулак. Эта опухоль выпятила и искривила мой живот, мешала мне есть и спать, я всегда знал о ней. Но тем была ужасна, что давила и смещала смежные органы, страшнее всего было, что она испускала яды и отравляла тело».

А потом, в «Телёнке», о 1953 годе: «Тут началась ссылка, и тот час же в начале ссылки — рак». Но «темниловка» с «раком» на этом не закончилась. Желая вырваться из Тьмутаракани, т.е. из поселка Кок–Терек, вы начали «косить и темнить» на «раковые метастазы». Вы писали: «Второй год растут во мне метастазы после лагерной незаконченной операции». Но если была операция в лагере, то кто её делал, и что значат слова «осталась незаконченной»? Под конец, уже в «Телёнке», вы описываете, как перед высылкой из страны, после суток пребывания в Лефортовской тюрьме, осматривавший вас тюремный врач «проводит руками по животу и идет по краям петрификата». Значит «раковая опухоль» петрифицировалась, а куда же делись «метастазы»? Думаю, что ни один грамотный читатель, не говорю уже о людях с медицинским образованием, не поверит в возможность самоизлечения от рака, да ещё и с метастазами.

В Экибастузе этой «темниловкой» вам удалось спастись от этапа, а из ссылки — вырваться в областную онкобольницу, давшую вам материал для романа «Раковый корпус». Но что побуждало вас продолжать эту «темниловку» потом, в ваших книгах, когда вы уже стали всемирно известным писателем с репутацией бескомпромиссного правдолюбца? Неужели мировая общественность заслуживает от вас, бывшего советского зэка, такого же отношения, как лагерные кумы и оперы, с которыми приходилось «темнить» для того, чтобы выжить.

В «Телёнке» вы писали: «Писать надо только для того, чтоб об этом обо всем не забылось, когда–нибудь известно стало потомкам». Следуя этому совету, я и написал это Открытое письмо».